Справа № 453/1480/25
№ провадження 2/453/786/25
17 листопада 2025 року м. Сколе
Сколівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Курницької В.Я.;
за участі секретаря судового засідання Трембач М.М.;
без учасників справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Сколе в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
До Сколівського районного суду Львівської області 02 вересня 2025 року в порядкуцивільного судочинства звернулась позивач ОСОБА_1 з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в якій ОСОБА_1 , просить розірвати шлюб, який уклали 23 вересня 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрував Відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Сколівського районного управління юстиції у Львівській області, актовий запис № 40.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що вона з відповідачем припинила спільне проживання, кожен з подружжя має протилежні погляди на шлюб, вказує що вони втратили одне до одного почуття любові та поваги, отже існуючий шлюб не відповідає принципам сімейних стосунків. Матеріальних претензій щодо поділу сумісного майна немає. Спільного господарства не ведеться. Строк для примирення просить не надавати.
Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області Курницької В.Я. від 12 вересня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
01 жовтня 2025 року позивач ОСОБА_1 скерувала до суду заяву про уточнення позовних вимог а саме, просила суд вважати заявлену нею таку вимогу: розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . А позовну вимогу про визначення місця проживання дітей - не брати до уваги.
Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області Курницької В.Я. від 02 жовтня 2025 року прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін у справі.
Частиною 1 статті 279 ЦПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше (ч. 5 ст. 279 ЦПК України).
Вказана вимога ЦПК України роз'яснена судом учасникам справи в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Сторони у справі не подавали клопотань про розгляд зазначеної справи з повідомленням сторін, а суд, з огляду на достатність даних про права і взаємовідносини сторін, не вбачав підстав для розгляду справи з повідомленням сторін з власної ініціативи.
Крім того, 12 листопада 2025 року відповідачем подано заяву про визнання позову, щодо задоволення позову відповідач не заперечує.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Оскільки текст рішення складено 17 листопада 2025 року, то незважаючи на те, що судове засідання призначене на 12 листопада 2025 року, датою ухвалення рішення є саме 17 листопада 2025 року.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Відповідно з ч.2. ст. 3 СК України (далі - СК України) сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Статтею 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.
Згідно з ч. 3 статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Статтею 110 СК України визначено право на пред'явлення позову про розірвання шлюбу одним із подружжя, а підстави для розірвання шлюбу за позовом одного з подружжя встановлені ч. 1 ст. 112 вказаного Кодексу.
На підставі наведених вище норм матеріального та процесуального права, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Сторони вступили у шлюб 23 вересня 2014 року, який зареєстровано Відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Сколівського районного управління юстиції у Львівській області, про що складено відповідний актовий запис № 40, що підтверджується копією повторного свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 . Від шлюбу у сторін народилось двоє дітей: син - ОСОБА_3 , 2012 року народження, та дочка - ОСОБА_4 , 2014 року народження. Копії повторних Свідоцтв про народження містяться в матеріалах справи.
Позивач наполягає на розірванні шлюбу і своєму небажанні проживати з відповідачем однією сім'єю. Судом встановлено, що позивач має стійке волевиявлення, спрямоване на припинення сімейних відносин і розірвання шлюбу. Причиною розладу у сім'ї стали різні погляди сторін на сімейне життя, що призвело до втрати сторонами у справі почуття любові, поваги. Сторони тривалий час фактично не підтримують шлюбних відносин.
Згідно з п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що сторони впродовж тривалого часу проживають окремо, не підтримують шлюбних відносин та не ведуть спільного господарства. Такі дії викликані частими конфліктами, різними поглядами на шлюб, втратою почуття любові та взаєморозуміння кожного із подружжя. Позивач вважає, що подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини немає, оскільки сторони припинили спільне зобов'язання щодо піклування про побудову сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, взаємодопомоги, тому наполягає на розірванні шлюбу.
В силу положень ст. 24 СК України примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються.
При дослідженні судом фактичних взаємин між сторонами дійсних причин розірвання шлюбу встановлено, що подальше спільне життя чоловіка та дружини і збереження шлюбу буде суперечити їхнім інтересам.
Суд задовольняє позовні вимоги позивача про розірвання шлюбу, оскільки побудова сімейних відносин повинна здійснюватися на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки, як це зазначено в п. 3 ч. 2 ст. 1 СК України, чого в даному шлюбі, на думку суду, немає.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
На підставі ст. 113 СК України особа має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Згідно з ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Частиною 3 ст. 115 СК України передбачено, що документом, який засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Суд, відповідно до ст. 112 СК України, з'ясував фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, а також те, що сторони фактично припинили шлюбно-сімейні відносини, що призвело до відчуження один від одного.
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Позивач скористалась даним правом та звернулась до суду з цим позовом і наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а сторони мають наміру зберегти шлюб.
Беручи до уваги відсутність згоди позивача на примирення, визнання позову відповідачем, судвважає, що причини, які спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін, що має істотне значення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню.
Таким чином, суд встановив, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі позивача і що після розірвання шлюбу не будуть порушені особисті та майнові права сторін, а тому шлюб між ними необхідно припинити шляхом його розірвання.
Згідно з вимогами частини першої, пункту 1 частини другої ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати по оплаті судового збору у розмірі 1211, 20 грн.
Керуючись ст. ст. 104, 105, 110, 112, 160 СК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263, 265, 268, 280, 284, 289 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 23 вересня 2014 року Відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Сколівського районного управління юстиції у Львівській області, актовий запис № 40.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.
Шлюб вважати розірваним з моменту набрання рішенням законної сили.
Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .
Головуючий суддя В.Я. Курницька