Справа №461/8317/25
18 листопада 2025 року м.Львів
Галицький районний суд міста Львова
в складі головуючого судді Мисько Х.М.
за участю секретаря судового засідання Козака Ю.Р.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про стягнення боргу за кредитним договором,-
АТ «Ідея Банк» звернулось до суду з вимогами про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в розмірі 115614,81 грн.
В обґрунтування поданого позову покликається на те, що 21.01.2022 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №Z77.25024.009357531. Згідно із кредитним договором, позивач надав відповідачу кредит у розмірі 35000,00 грн. зі сплатою 15% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів. В позові зазначено, що позивач повністю виконав свої зобов'язання згідно умов кредитного договору, що підтверджується видатковими касовими (меморіальними) ордерами. Однак, відповідач не виконує свої зобов'язання, передбачені договором кредиту, внаслідок чого станом на 28.08.2025 року утворилась заборгованість в розмірі 115614,81 грн. Остання сплата за кредитним договором здійснена 11.03.2025 року. Вказана заборгованість відповідача підтверджується випискою по особовому рахунку № НОМЕР_1 та довідкою-розрахунком заборгованості станом на 28.08.2025 року. У зв'язку із невиконанням умов кредитного договору, 02.07.2025 року на адресу відповідача направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов'язань. Згідно даної вимоги АТ «Ідея Банк» вимагало терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги виконати зобов'язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нарахованої на день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором. Також відповідачу було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в тридцятиденний строк з дня направлення цієї вимоги до ОСОБА_1 будуть здійснені заходи щодо примусового стягнення заборгованості за кредитним договором на власний вибір кредитора. Просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 14.10.2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження.
13.11.2025 року відповідач ОСОБА_1 скерувала на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому вказує, що нею не оспорюється факт укладання з АТ «Ідея Банк» кредитного договору №Z77.25024.009357531, та отримання за даним договором грошових коштів в розмірі 35000,00 грн. зі сплатою 15% річних. Водночас, на думку відповідача, кредитний договір містить умови, що суперечать чинному законодавству. Так, кредитним договором встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно. Отже, положення кредитного договору, укладеного між Банком та ОСОБА_1 щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними та до них повинні бути застосовані наслідки недійсності правочину, шляхом перерахунку заборгованості, а саме: частина заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями в розмірі 64223,93 гривень, не підлягає стягненню; сума, що була сплачена відповідачем за обслуговування кредиту у розмірі 2465,56 гривень, має бути перерахована в рахунок оплати основного боргу та заборгованості за відсотками. Враховуючи наведене, відповідача просила: застосувати наслідки недійсності правочину у вигляді перерахунку суми боргу із зарахуванням грошових коштів, які були сплачені АТ «Ідея Банк» на погашення плати за обслуговування - в рахунок оплати боргу за тілом кредиту та відсотками.
Правом, передбаченим ст. 179 ЦПК України, щодо подачі відповіді на відзив на позовну заяву, позивач не скористався.
Представник позивача АТ «Ідея Банк», згідно із позовною заявою просить розглядати справу за його відсутності, позов підтримує та просить задоволити.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, наслідки неявки. Виклик сторін до суду був здійснений шляхом скерування судових повісток на їх поштову та електронну адреси, а також через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України (через веб-сайт Галицького районного суду м. Львова). Відтак, суд вжив всіх можливих заходів для вчасного та належного повідомлення відповідача про час, дату та місце проведення судового засідання, тому вважає за можливе слухати у його відсутності.
Відповідно до ч. 1 ст.44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ч.3 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 21.01.2022 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №Z77.25024.009357531.
Згідно із п.п. 1.1., 1.2, 1.3, 1.4 кредитного договору №Z77.25024.009357531 від 21.01.2022 року, позичальнику надається тип кредиту Простий Welkcome, сума кредиту 35000,00 грн., процентна ставка 15% річник - змінювана, строк кредиту 60 місяців.
Згідно із п. 1.7. кредитного договору, на період прострочення платежу за Договором діє процентна ставка 15, яка нараховується на прострочену суму кредиту.
Цього ж дня, ОСОБА_1 підписала Паспорт споживчого кредиту, що містить інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, зокрема, основні умови кредитування, реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача.
ПАТ «Ідея Банк» повністю виконав умови Угоди та Договору, відкрив поточний рахунок № НОМЕР_1 у валюті гривня та надав Клієнту платіжну картку із встановленим кредитним лімітом в сумі 35000,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом та комісією обслуговування кредиту.
З наданої суду виписки по рахунку ОСОБА_1 встановлено, що відповідач користувалась коштами Банку, та частково погашала заборгованість, що свідчить при визнання ОСОБА_1 правовідносин між нею та Банком.
Факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів, в ході розгляду справи не оспорювався та визнаний відповідачем.
Однак, відповідач не виконує свої зобов'язання, передбачені договором кредиту, внаслідок чого станом на 28.08.2025 року утворилась заборгованість в розмірі 115614,81 грн. Остання сплата за кредитним договором здійснена 11.03.2025 року.
Вказана заборгованість відповідача підтверджується випискою по особовому рахунку № НОМЕР_1 та довідкою-розрахунком заборгованості станом на 28.08.2025 року.
Як вбачається із наявної в матеріалах справи довідки розрахунку у ОСОБА_1 станом на 28.08.2025 року виникла заборгованість, яка складається із наступного: прострочений борг 34755,9 грн.; прострочені проценти 16634,98 грн.; прострочена плата за обслуговування кредиту 64223,93 грн.; загальна сума заборгованості 115614,81 грн.
У зв'язку із невиконанням умов кредитного договору, 02.07.2025 року на адресу ОСОБА_1 банком направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов'язань, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями списків про згрупування поштових відправлень. Згідно даної вимоги АТ «Ідея Банк» вимагав терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги виконати зобов'язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нарахованої по день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором. Також відповідачу було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в тридцятиденний строк з дня направлення цієї вимоги банком будуть здійсненні заходи щодо примусового стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором на власний вибір кредитора.
Щодо посилань сторони відповідача на нікчемність правочину в частині встановлення плати за обслуговування кредиту та необхідності застосування наслідків недійсності правочину, суд зазначає наступне.
Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов'язків.
Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У частині першій статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтями 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Отже, для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункту 6 частини першої статті3, частина третя статті509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
Відповідно до статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.
Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (частини перша та друга статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»).
У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.
Згідно пункту 4 Паспорта споживчого кредиту №Z77.25024.009357531 від 21.01.2022 року позичальнику було встановлено плату за обслуговування кредиту, що включає в себе плату за: надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв'язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в контакт-центрі, шляхом направлення СМС-повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв'язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв'язку тощо. Позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно Графіку щомісячних платежів за кредитним договором (далі - «Графік щомісячних платежів»).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 за позовом про визнання недійсним кредитного договору, звернула увагу, що у кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов'язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.
При цьому, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 194/1387/19 щодо наслідків включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації, що за законом повинна надаватися безоплатно, має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності на момент виникнення спірних правовідносин та в цій частині відміняє дію попереднього нормативно-правового акта, тобто застосуванню підлягає Закон України «Про споживче кредитування».
Умовами кредитного договору встановлено плату за надання інформації щодо кредиту без уточнення систематичності запиту такої інформації споживачем.
Надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов'язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено. Позивач не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору.
Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
За правилами вказаної статті реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.
Якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду з вимогою про застосуванням наслідків виконання недійсного правочину, обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов'язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення (пункт 33.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19).
З врахуванням вищенаведеного, аналізуючи зміст кредитного договору, укладеного між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватися безоплатно, а надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов'язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено, пункти кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними, а відтак частина заборгованості, яка є предметом спору та нарахована на підставі умов договору, які є нікчемними, прострочена плата за обслуговування кредиту в розмірі 64223,93 грн., відтак такі не підлягають стягненню з відповідача.
Крім того, заявляючи про застосування наслідків недійсності правочину, відповідач ОСОБА_1 просить сплачену відповідачем суму за обслуговування кредиту, перерахувати в рахунок оплати основного боргу та заборгованості за відсотками.
Згідно із наданою позивачем Випискою по рахунку відповідача, сума здійснених ОСОБА_1 платежів за обслуговування кредиту, за період з 01.01.2000 по 28.08.2025 року за кредитним договором №Z77.25024.009357531 від 21.01.2022 року, відповідачем сплачено на погашення плати за обслуговування кредитної заборгованості на загальну суму 2465,56 гривень, а саме: 21.02.2022 року у сумі 660,19 грн., 21.02.2022 року у сумі 1200,34, 22.08.2022 року у сумі 555,30 грн., 20.09.22 року у сумі 49,73 грн.
Проаналізувавши встановлені в ході судового розгляду обставини, вимоги чинного законодавства та правову позицію Верховного Суду, суд доходить висновку, що сума сплаченої відповідачем комісії (платежі за обслуговування кредиту) в розмірі 2465, 56 гривень, з урахуванням наслідків недійсності правочину, підлягає зарахуванню в рахунок погашення заборгованості по кредиту
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Статтею 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (п.п. 1,4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог АТ «Ідея банк» та стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 48925,32 грн. - (115614,81 грн. загальна заборгованість) - 64223,93 грн. (прострочена плата за обслуговування кредиту), - 2465, 56 грн. зарахованої в рахунок погашеної заборгованості по кредиту.
Оскільки, позовні вимоги задоволено частково, суд, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1281,37 грн. (з розрахунку 48925,32 грн./ 115614,81 грн. Х 3028,00 грн. = 1281,37 грн.).
Керуючись ст.ст. 4, 526, 530, 612, 625, 629, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст.81, 128, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 351-355 ЦПК України, суд
позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором №Z77.25024.009357531 від 21.01.2022 року в сумі 48925,32 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» 1281,37 грн. судового збору.
В решті вимог позову відмовити.
Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова. Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 18.11.2025 року.
Сторони у справі:
Позивач: Акціонерне товариство «Ідея Банк» (адреса місцезнаходження: 79008, м.Львів, вул. Валова, 11; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 19390819).
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).
Суддя Х.М.Мисько