13 листопада 2025року
м. Київ
справа № 717/124/24
провадження № 51-5540 км 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
у режимі
відеоконференції захисника ОСОБА_6
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, та прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 27 вересня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 220230080000000508, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Чернівці та жительки АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Кельменецького районного суду Чернівецької області від 25 квітня 2024 року ОСОБА_7 визнано винуватою та засуджено за:
- ч. 2 ст. 191 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 1 рік 6 місяців;
- ч. 1 ст. 366 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 2500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 42 500 грн з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 1 рік.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 1 рік 6 місяців.
Вирішено питання процесуальних витрат у провадженні.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 27 вересня 2024 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 в частині її засудження за ч. 2 ст. 191 КК України та призначення остаточного покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України скасовано у зв'язку з відсутністю в її діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, і провадження у справі закрито у цій частині. В решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку суду першої інстанції, ОСОБА_7 визнано винуватою та засуджено за те, що вона, перебуваючи на посаді начальника відділення поштового зв'язку Зелена Чернівецької дирекції АТ «Укрпошта» та, будучи матеріально відповідальною особою відповідно до Договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 24 липня 2020 року, виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції та обов'язки, в період з 1 жовтня 2021 року по 17 листопада 2021 року, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, перебуваючи на робочому місці у відділенні поштового зв'язку Чернівецької дирекції АТ «Укрпошта» за адресою: с. Зелена, вул. Головна,16, Дністровського району Чернівецької області, використовуючи своє службове становище в особистих корисливих інтересах з метою протиправного і безоплатного вилучення чужого майна, яке знаходилося у її правомірному володінні, з наміром в подальшому обернути його на свою користь та на користь третіх осіб, із каси даного відділення, здійснила привласнення для власних потреб грошових коштів на загальну суму 103 076, 56 грн та при цьому, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів вчинила 06, 08, 11, 13, 15, 22 жовтня та 03, 10, 15, 17 листопада 2021 року службове підроблення, шляхом внесення службовою особою до офіційних документів - касових звітів по відділенню поштового зв'язку Зелена, завідомо неправдиві відомості щодо залишків готівки в касі на кінець робочого дня в сумі 239 359, 35 грн, що не відповідало дійсності, оскільки з вказаної суми ОСОБА_7 привласнила грошові кошти на загальну суму 103076,56 грн.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов невірного висновку щодо відсутності у діях засудженої складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, оскільки в протиправних діях ОСОБА_7 наявні всі елементи складу даного правопорушення. Вважає, що рішення апеляційного суду не відповідає положенням ст. 419 КПК України.
У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов невірного висновку щодо відсутності у діях засудженої складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України. Стверджує, що суд апеляційної інстанції не спростував висновку місцевого суду щодо наявності у діях ОСОБА_7 всіх ознак складу злочину, передбаченого ст. 191 КК України. Вважає, що вчинений злочин, передбачений ч. 2 ст. 191 КК України, вчинений засудженою, є закінченим, оскільки вона заволоділа майном та розпорядилась ним на власний розсуд. Вважає, що рішення апеляційного суду не відповідає положенням ст. 419 КПК України. Зазначає, що апеляційний суд, без безпосереднього дослідження доказів, дав іншу оцінку доказам ніж ту, що дав суд першої інстанції та прийняв рішення про виправдання ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 191 КК України та закриття кримінального провадження в цій частині, при цьому обмежившись лише допитом засудженої та інших доказів не досліджував.
Під час касаційного розгляду прокурор ОСОБА_5 підтримала подані касаційні скарги, просили їх задовольнити, скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Позиції інших учасників судового провадження
Під час касаційного розгляду захисник ОСОБА_6 заперечив проти задоволення касаційних скарг сторони обвинувачення та просив оскаржуване рішення апеляційного суду залишити без змін.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до положень ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведенні належні і достатні мотиви та підставі його ухвалення.
Статтею 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з'ясування обставин кримінального провадження та його об'єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв'язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними в ч. 1 ст. 94 КПК України, і сформувати повне й об'єктивне уявлення щодо обставин конкретного кримінального провадження та постановити відповідне процесуальне рішення.
За правилами ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених в апеляційних скаргах, та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними та мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При скасуванні чи зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено і в чому саме полягають ці порушення. У разі залишення апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК України), і це покладає на апеляційний суд певний обов'язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК України. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що згідно зі статтями 2, 7, 370, 404, 419 КПК України під час перегляду оспорюваного вироку апеляційний суд, дотримуючись засад кримінального провадження, зобов'язаний ретельно перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, з'ясувати, чи повно, всебічно та об'єктивно здійснено судове провадження, чи було в передбаченому вказаним Кодексом порядку здобуто докази обвинувачення, чи оцінено їх місцевим судом із додержанням правил ст. 94 цього Кодексу і відповідно до тих доказів, чи правильно було застосовано закон України про кримінальну відповідальність. Тобто в цьому рішенні необхідно проаналізувати аргументи скаржника і, зіставивши їх із фактичними даними, наявними у справі, дати на кожен із них вичерпну відповідь.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішеннях зазначав, що мета викладення мотивів рішення полягає в тому, щоб показати сторонам, що їх почули. Водночас це зобов'язує суддю обґрунтовувати свої міркування об'єктивними аргументами і дотримуватися прав сторони захисту (справа «Руїс Торія проти Іспанії» («Ruiz Torija v. Spain»). Хоча суд не мусить надавати відповідь на кожне порушене питання (справа «Ван де Гурк проти Нідерландів» («Van de Hurk v. the Netherlands»), проте з рішення має бути зрозуміло, що головні проблеми, порушені у справі, було вивчено (справа «Болдеа проти Румунії» («Boldea v. Romania»).
Апеляційний суд під час розгляду справи щодо ОСОБА_7 зазначених вимог закону не дотримався.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погодившись з обвинувальним вироком суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 , захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу на нього, в якій просив цей вирок змінити та виправдати останню за ч. 2 ст. 191 КК України у зв'язку з відсутністю в її діях складу цього злочину.
Приймаючи рішення про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування вироку щодо ОСОБА_7 в частині засудження за ч. 2 ст. 191 КК України із закриттям кримінального провадження щодо неї на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК у зв'язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення, апеляційний суд виходив із того, що в ході судового розгляду стороною обвинувачення не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України. Підставою для такого висновку стало те, що засуджена не привласнила майно, яке їй було ввірено, а запозичила ОСОБА_8 , що свідчить про відсутність в неї умислу на привласнення такого майна та корисливого мотиву.
До таких висновків апеляційний суд дійшов, заслухавши засуджену та її захисника. При цьому апеляційний суд повторно не досліджував доказів, наявних у матеріалах кримінального провадження.
Колегія суддів суду касаційної інстанції не може погодитись з такими аргументами апеляційного суду.
Виходячи з принципу безпосередності дослідження доказів, апеляційний суд не вправі дати їм іншу оцінку, ніж та, яку дав суд першої інстанції, якщо ці докази не було досліджено в ході апеляційного перегляду вироку. Недотримання засади безпосередності дослідження доказів призводить до порушення інших засад кримінального провадження, зокрема, змагальності сторін та свободи в поданні ними своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (п. 15 ст. 7 КПК України).
Такий підхід апеляційного суду не сприяв досягненню завдань кримінального провадження, а викладені в його ухвалі висновки про скасування обвинувального вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 в частині засудження за ч. 2 ст. 191 КК України із закриттям кримінального провадження в цій частині на підставі п. 2ч. 1 ст. 284 КПК України є передчасними. У зв'язку із цим є підстави для задоволення вимог касаційних скарг сторони обвинувачення та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Крім того, колегія суддів наголошує, що визначальна ознака, яка відокремлює (відмежовує) такий злочин проти власності, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем, від інших форм посягання на чужу власність, полягає в тому, що безоплатне обернення чужого майна на користь винної особи чи на користь іншої особи відбувається через умисне протиправне використання можливостей службового становища. Більше того, лише цього факту достатньо (привласнення грошових коштів) для інкримінування ОСОБА_7 складу злочину, передбаченого ст. 191 КК України. На думку колегії суддів, мета привласнення цих коштів може враховуватись при призначенні виду та розміру покарання.
Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог кримінального процесуального закону і прийняти законне та обґрунтоване судове рішення.
Керуючись статтями 433, 434, 436-438, 441, 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Касаційні скарги прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, та прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, задовольнити.
Ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 27 вересня 2024 року щодо ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3