11 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 758/4894/21
провадження № 51-283км25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 (доставленого під вартою),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на вирок Подільського районного суду міста Києва від 22 квітня 2024 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 рокущодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Оболонського районного суду м. Києва від 21 грудня 2023 року за ч. 2 ст. 309 КК,
засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 309 КК, і
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Подільського районного суду міста Києва від 22 квітня 2024 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за: ч. 1 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років; ч. 2 ст. 309 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, який ухвалено обчислювати з моменту його фактичного затримання, а саме з 20 лютого 2021 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_7 у строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення з 20 лютого 2021 року по день набрання вироком законної сили.
Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 21 грудня 2023 року, яким ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 309 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік та на підставі ст. 75 КК звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік ухвалено виконувати самостійно.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів, а також інші питання, визначені кримінальним процесуальним законодавством.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2025 року зазначений вирок місцевого суду залишено без змін.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_7 19 лютого 2021 року приблизно о 01 год 35 хв, в автомобілі служби таксі «Bolt» марки «Mazda 6» (д.н.з. НОМЕР_1 ), поряд з буд. 26/30-А на вул. Електриків в м. Києві, приставив до шиї потерпілого ОСОБА_8 предмет схожий на ніж та, погрожуючи застосуванням насильства, небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, заволодів грошовими коштами останнього в сумі 1300 грн та 600 доларів США, після чого з місця вчинення злочину зник.
Крім цього, ОСОБА_7 у невстановлений час, перебуваючи у невстановленому місці, невстановленим способом незаконно придбав психотропну речовину, обіг якої обмежено, а саме амфетамін, у великих розмірах, загальною масою 2,490 г, після чого незаконно перемістив вказану психотропну речовину за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , де незаконно зберігав її до моменту виявлення та вилучення співробітниками поліції під час проведення обшуку 20 лютого 2021 року.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог засуджений вказує про безпідставні висновки судів попередніх інстанцій в частині кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 187 КК та доведення його винуватості у вчиненні розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_8 . На переконання засудженого, його винуватість у вчиненні інкримінованого йому діяння не підтверджується наявними у матеріалах кримінального провадження доказами, а показання потерпілого, які покладені в основу судових рішень, вважає суперечливими та такими, що не узгоджуються із іншими доказами у справі, зокрема протоколом обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , в ході якого не було виявлено та вилучено такого ножа, про який вказував потерпілий. Звертає увагу суду касаційної інстанції на залишення судом першої інстанції поза увагою наявних у матеріалах кримінального провадження заяви засудженого про скоєння злочину щодо нього потерпілим та відомостей про відкриття кримінального провадження щодо ОСОБА_8 за наклеп на ОСОБА_7 .
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні захисник та засуджений підтримали касаційну скаргу і просили її задовольнити, а прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги сторони захисту, вважала рішення судів попередніх інстанцій законними та обґрунтованими і просила залишити їх без зміни.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не прибули.
Мотиви суду
Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, пояснення учасників судового провадження, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи і дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Рішення судів обох інстанцій щодо винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК, за обставин, установлених у вироку місцевого суду, в касаційній скарзі не оскаржуються.
На думку засудженого, суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність шляхом безпідставної кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 187 КК та дійшли необґрунтованого висновку про доведення його винуватості у вчиненні цього кримінального правопорушення.
Колегія суддів не погоджується із цими доводами захисту і вважає, що у цьому провадженні поза розумним сумнівом доведено винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК.
На обґрунтування своїх висновків суд першої інстанції використав, поряд із іншими доказами, показання потерпілого ОСОБА_8 , який суду повідомив, що 21 лютого 2021 року приблизно о 01 год 00 хв він як таксист служби таксі «Болт» відвозив ОСОБА_7 і коли вони під'їхали до місця призначення, засуджений приставив йому до шиї холодний гострий предмет та наказав віддати йому всі наявні у потерпілого кошти, після заволодіння якими ОСОБА_7 вийшов із салону автомобіля потерпілого та зник.
Під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що допит потерпілого ОСОБА_8 проведено з дотриманням положень ст. 353 КПК, оскільки показання ця особа надавала під присягою, була попередженою про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань.
Місцевий суд обґрунтовано визнав показання потерпілого ОСОБА_8 послідовними й такими, що не містять істотних суперечностей та узгоджуються з іншими наявними у матеріалах кримінального провадження доказами.
Посилання у касаційній скарзі засудженого на те, що потерпілий в суді першої інстанції надавав суперечливі показання колегія суддів відхиляє, оскільки із дослідженого Судом звукозапису судового засідання місцевого суду від 21 липня 2023 року вбачається, що потерпілий щодо обставин нападу на нього засудженим надавав чіткі та послідовні показання. Суперечності в показаннях ОСОБА_8 мали місце лише в частині розміру коштів, якими заволодів ОСОБА_7 .
Суд наголошує, що кримінальне правопорушення, передбачене ст. 187 КК, має усічений склад злочину та вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням або погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я, незалежно від того, чи заволоділа винна особа чужим майном.
Таким чином, той факт, що потерпілий більше ніж через два роки після вчиненого щодо нього розбою під час допиту в суді не міг пригадати точну суму викрадених в нього коштів, не має вирішального значення для доведення винуватості засудженого у вчиненні ним саме розбійного нападу на ОСОБА_8 та не впливає на правильність кваліфікації судом першої інстанції дій ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 187 КК.
Суд відхиляє доводи засудженого про те, що потерпілий його обмовив, оскільки це твердження нічим не підтверджено, засуджений із потерпілим не були знайомі до розбою, а тому у суду немає підстав вважати показання потерпілого обмовляннями засудженого.
Суди у своїх рішеннях також послалися на:
- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 19 лютого 2021 року, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_9 заявив, що 19 лютого 2021 року о 01 год 35 хв невстановлена особа чоловічої статі, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 26/30А, в салоні автомобіля «Мазда 6» (д.н.з. НОМЕР_1 ), шляхом погрози ножем заволоділа його грошовими коштами у розмірі 1300 грн та 600 доларів США;
- протокол огляду предмету від 19 лютого 2021 року, в ході якого було оглянуто автомобіль марки «Мазда 6» (д.н.з. НОМЕР_1 ), який належить ОСОБА_10 , в салоні якого виявлено та вилучено 2 сліди папілярних узорів з металевої арки над дверима, мікронашарування із заднього сидіння - запаковано в паперовий конверт, змив з ручки відкривання дверей (праві задні двері) внутрішня поверхня - запаковано в паперовий конверт, змив із підголівника заднього сидіння - запаковано в паперовий конверт;
- висновки експертиз від 25 березня 2021 року № СЕ-19/111-21/13298-Д та від 08 квітня 2021 року № СЕ-19/111-21/15242-Д, згідно з якими надані на дослідження сліди рук з розмірами по осях 16х14 мм придатні для ідентифікації та залишені середнім пальцем правої руки гр. ОСОБА_7 ;
- протокол пред'явлення особи для впізнання від 21 лютого 2021 року, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_9 впізнав під порядковим номером 4 ОСОБА_7 як особу, яка 19 лютого 2021 року здійснила щодо нього розбійний напад та заволоділа його грошовими коштами;
- протокол огляду предмету від 22 лютого 2021 року, згідно з яким оглянуто спеціальне приміщення для затриманих, що у Подільському УП ГУНП в м. Києві, в якому знаходиться ОСОБА_7 , який одягнений у пальто чорного кольору, кофту з капюшоном чорного кольору, штани чорного кольору та взуття жовтого кольору, які в ході огляду вилучено та запаковано;
- протокол огляду предметів від 06 квітня 2021 року, яким зафіксовано результати проведеної слідчої дії, а саме впізнання потерпілим ОСОБА_11 чоловічих черевиків коричневого кольору з логотипом, пальта чоловічого чорного кольору, светру чорного кольору з капюшоном, чорних штанів зі слідами забруднення як речей, в які була одягнена особа під час вчинення нею розбійного нападу щодо потерпілого 19 лютого 2021 року;
- протокол обшуку від 20 лютого 2021 року, відповідно до якого в ході проведення обшуку житла ОСОБА_7 , у тому числі, було виявлено та вилучено грошові кошти у сумі 300 доларів США, які відповідно до протоколу огляду від 02 березня 2021 року потерпілий ОСОБА_9 впізнав як ті, що належали йому.
Колегія суддів враховує, що у цьому провадженні засуджений не заперечував факту заволодіння майном потерпілого. Однак він стверджував, що таке заволодіння відбулося таємно, а не із застосуванням погрози ножем.
Проте суди врахували, обґрунтовуючи доведеність вчинення саме розбою у цьому провадженні як показання потерпілого, які були послідовними у частині способу заволодіння грошима, так і показання засудженого, які змінювалися протягом судового розгляду.
Так, спершу засуджений протягом судового розгляду заперечував факт вчинення ним розбійного нападу на ОСОБА_8 , однак під час допиту в судовому засіданні від 06 березня 2024 року змінив позицію, повністю визнав свою винуватість у вчиненому та фактичні обставини, за яких ним було вчинено розбійний напад на потерпілого, а саме те, що він 19 лютого 2021 року приблизно о 01 год 35 хв, перебуваючи в салоні автомобіля «Мазда 6», приставив ніж до шиї ОСОБА_8 і почав вимагати в нього усі наявні кошти, а після того, як потерпілий передав йому 600 доларів США та 1300 грн, він з викраденими грошима покинув салон автомобіля і пішов додому та по дорозі викинув ніж, що підтверджується відео-, звукозаписом судового засідання місцевого суду від 06 березня 2024 року.
Суд звертає увагу також на те, що сторона захисту не оскаржувала у апеляційному порядку вирок суду першої інстанції у частині доведеності винуватості засудженого та кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 187 КК, а лише в частині суворості призначеного ОСОБА_7 покарання. Як захисник, так і засуджений у апеляційних скаргах просили врахувати щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, характеризуючі дані про особу засудженого, позицію потерпілого, який не мав жодних претензій до ОСОБА_7 та просив його суворо не карати, і призначити йому покарання за ч. 1 ст. 187 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки 9 місяців, за ч. 2 ст. 309 КК у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців, на підставі ч. 1 ст. 70 КК призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Таким чином у Суду немає підстав вважати несправедливим розгляд у цьому провадженні і колегія вважає, що винуватість засудженого у вчиненні розбою доведено поза розумним сумнівом.
Підстав для перекваліфікації дій засудженого на інший менш тяжкий злочин, як от кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 КК, немає.
Суд апеляційної інстанції в межах, установлених ст. 404 КПК, й у порядку, визначеному ст. 405 КПК, переглянув кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника та засудженого на вирок місцевого суду, який вони оскаржували в частині суворості призначеного ОСОБА_7 покарання, належним чином перевірив викладені у них аргументи та визнав їх необґрунтованими, навів належні й докладні мотиви своїх висновків.
З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що під час розгляду цього кримінального провадження суди першої та апеляційної інстанцій не допустили істотного порушення вимог КПК та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Вирок місцевого суду відповідає положенням статей 370, 374 КПК, а ухвала апеляційного суду є вмотивованою та відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подану касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 433, 436, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
Вирок Подільського районного суду міста Києва від 22 квітня 2024 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року щодоОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3