17 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 467/136/24
провадження № 51-4320ск25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Арбузинського районного суду Миколаївської області від 21 серпня 2024 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 16 липня 2025 року і
Вироком Арбузинського районного суду Миколаївської області від 21 серпня 2024 року ОСОБА_4 визнано винуватим та призначено покарання за ч. 1 ст. 249 КК у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік з покладенням обов'язків, передбачених пунктами 1 - 3 ч. 1 ст. 59-1 КК, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Цивільний позов Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства в Миколаївській області задоволено та стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави матеріальну шкоду, спричинену внаслідок вчинення кримінального правопорушення, у розмірі 96 662 грн.
Вирішено інші питання, визначені кримінальним процесуальним законодавством.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 16 липня 2025 року вирок місцевого суду залишено без змін.
Засуджений звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК.
Крім того, у касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження вказаних судових рішень, оскільки ухвалу апеляційного суду йому було направлено лише 24 серпня 2025 року. Засуджений зазначає, що перебував у відрядженні та на лікуванні, а тому вказане судове рішення 26 серпня 2025 року отримали його родичі.
Колегія суддів перевірила касаційну скаргу, долучені до неї матеріали та дійшла висновку, що касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами потрібно повернути засудженому.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 426 КПК касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Правило дотримання тримісячного строку для подання касаційної скарги має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб кримінальні провадження розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності. При цьому це правило надає сторонам кримінального провадження достатній строк для роздумів, у межах якого вони зобов'язані (мають право) вчинити процесуальну дію, чітко визначити свої аргументи та окреслити стверджувальну правову позицію.
Частиною 1 ст. 117 КПК встановлено, що пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду. Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.
Під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.
Ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_4 була постановлена 16 липня 2025 року, а касаційну скаргу засуджений направив лише 06 листопада 2025 року, тобто після закінчення тримісячного строку на касаційне оскарження, визначеного ч. 2 ст. 426 КПК.
Як вбачається з ухвали апеляційного суду, ОСОБА_4 брав участь у судовому засіданні 16 липня 2025 року під час апеляційного розгляду, в ході якого було постановлено оскаржувану ухвалу. Отже, йому було достовірно відомо про строки та порядок оскарження судових рішень.
Посилання засудженого на перебування у відрядженні та на лікуванні для поновлення строку, є такими, що не свідчать про наявність істотних перешкод чи поважних причин для реалізації права на подання касаційної скарги в строк, визначений КПК.
Як убачається зі змісту касаційної скарги засудженого та долучених до неї копій судових рішень, з дня ухвалення рішення апеляційним судом ОСОБА_4 мав достатньо часу для того, щоб скористатись встановленими законом процедурами для оскарження вироку місцевого суду та ухвали суду апеляційної інстанції до касаційного суду.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК касаційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку касаційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд касаційної інстанції за заявою такої особи не знайшов підстав для його поновлення.
За таких обставин, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК, суд приходить до висновку, що касаційну скаргу потрібно повернути засудженому у зв'язку з тим, що вона подана після закінчення строку касаційного оскарження.
Керуючись п. 3 ч. 3 ст. 429 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
Відмовити засудженому ОСОБА_4 у поновленні строку на касаційне оскарження вироку Арбузинського районного суду Миколаївської області від 21 серпня 2024 року та ухвали Миколаївського апеляційного суду від 16 липня 2025 року.
Повернути засудженому ОСОБА_4 його касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3