12 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 283/256/23
провадження № 51-2549км25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
у режимі відеоконференції:
захисника ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 , на вирок Малинського районного суду Житомирської області від 30 грудня 2024 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 01 квітня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022060510000172, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Поперечка Архангельської області Російської Федерації та жителя АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Малинський районний суд Житомирської області вироком від 30 грудня 2024 року визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, та призначив йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
Відповідно до ст. 75 цього Кодексу звільнив ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік і поклав на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК.
Постановлено стягнути: з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 та ОСОБА_9 15 000 грн і 25 000 грн відшкодування моральної шкоди відповідно; з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» на користь ОСОБА_9 страхове відшкодування в розмірі 46 612 грн, з яких: 11 150 грн - це витрати на лікування, 557,5 грн - відшкодування моральної шкоди та 34 904,64 грн - відшкодування майнової шкоди за пошкодження автомобіля.
Також суд вирішив питання, які стосуються процесуальних витрат, арешту майна і речових доказів у кримінальному провадженні.
За вироком суду, ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за те, що він 10 серпня 2022 року приблизно о 18:19, керуючи технічно справним автомобілем марки «Daewoo Lanos» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), рухаючись зі швидкістю не менше 75,5 км/год та не більше 81,4 км/год головною автодорогою С061104 Скурати - Морозівка через с. Діброву в напрямку с. Нова Рутв'янка Коростенського району Житомирської області до нерегульованого перехрестя вказаної автодороги та вул. Центральної в с. Нова Рутв'янка, яка є другорядною, виявив автомобіль марки ВАЗ 21061 (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) під керуванням водія ОСОБА_9 , що виїжджав із цієї вулиці та здійснював маневр повороту ліворуч.
Однак, виявивши небезпеку для свого руху на відстані, достатній для безпечної зупинки транспортного засобу шляхом гальмування, усупереч вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), відповідно до якого водій у разі виникнення небезпеки для руху, яку він об'єктивно спроможний виявити, повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, з моменту виявлення небезпеки для свого руху ОСОБА_7 своєчасно не вжив усіх заходів до зниження швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу та допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ 21061.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) водій автомобіля ВАЗ 21061 ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я.
Житомирський апеляційний суд ухвалою від 01 квітня 2025 року вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_7 залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати постановлені стосовно ОСОБА_7 судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Суть доводів, викладених у касаційній скарзі захисника, зводиться до тверджень про необґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій щодо винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
На думку ОСОБА_6 , висновок суду про те, що ДТП сталася з вини засудженого, не підтверджується належними й допустимими доказами.
Наголошує, що саме недотримання ПДР потерпілим, який рухався другорядною дорогою, призвело до ДТП, що засвідчено показаннями засудженого, свідка ОСОБА_10 , а також самого потерпілого, який у судовому засіданні вказав, що виїжджав із другорядної дороги на головну.
На переконання захисника, ОСОБА_7 , усвідомлюючи свою перевагу в русі, не міг передбачити порушення потерпілим вимог пунктів 10.1 та 16.11 ПДР, а тому не мав можливості своєчасно вжити всіх необхідних заходів, передбачених п. 12.3 ПДР, для уникнення зіткнення транспортних засобів.
За твердженням сторони захисту, суд необґрунтовано відхилив клопотання про проведення комплексної судової автотехнічної експертизи та слідчого експерименту за участю засудженого. Звертає увагу на те, що захист ставив під сумнів допустимість фактичних даних протоколу слідчого експерименту, проведеного за участю засудженого від 11 жовтня 2022 року, оскільки останньому не були роз'яснені його процесуальні права, зокрема право не свідчити проти себе та право на захисника. Крім того, під час слідчого експерименту, з його погляду, були використані неправильні вихідні дані, що вплинуло на достовірність висновків автотехнічних експертиз, адже експерти застосовували фактичні дані цієї слідчої дії.
Як зазначає ОСОБА_6 , апеляційний суд формально здійснив розгляд кримінального провадження, унаслідок чого рішення цього суду не відповідає вимогам статей 370, 404, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 і засуджений ОСОБА_7 підтримали подану касаційну скаргу в повному обсязі.
Прокурор ОСОБА_5 , надавши відповідні пояснення, заперечив щодо задоволення касаційної скарги захисника та просив судові рішення стосовно ОСОБА_7 залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені в касаційній скарзі захисника, Суд дійшов висновку,що ця скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень під час розгляду справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Отже, з урахуванням наведених положень процесуального закону суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є підставою для перегляду судових рішень у касаційному порядку.
Під час перевірки доводів, зазначених у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
Водночас касаційний суд наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу (ч. 1 ст. 433 КПК).
За змістом ст. 94 КПК оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок і який оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
У касаційній скарзі ОСОБА_6 не погоджується з висновками судів щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК. На його думку, суди попередніх інстанцій неправильно оцінили докази та зробили висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи.
Верховний Суд, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах доводів касаційної скарги і з урахуванням особливостей касаційного перегляду, про які зазначено вище, не погоджується з твердженнями захисника, зважаючи на таке.
З матеріалів справи вбачається, що висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, ґрунтується на об'єктивно з'ясованих обставинах, які підтверджено доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду й оціненими судом згідно зі ст. 94 КПК.
Такий висновок суд зробив на підставі досліджених показань самого засудженого, який заперечив свою винуватість і пояснив, що, коли рухався зі швидкістю 70-75 км/год по автодорозі, яка є головною, праворуч від нього з кущів раптово, без зупинки та на невеликій швидкості, виїхав автомобіль під керуванням ОСОБА_9 . Зазначив, що побачив цей автомобіль за 20-35 м до зіткнення, почав гальмувати, однак зіткнення відбулося посередині дороги, переважно на його смузі руху;
потерпілого ОСОБА_9 , який повідомив, що під час виїзду зі своєї вулиці на головну дорогу зупинився та, не помітивши жодного транспортного засобу, почав виїжджати. Перебуваючи на правій смузі руху, побачив, як на великій швидкості (приблизно 120 км/год) у його напрямку рухається автомобіль під керуванням ОСОБА_7 ;
свідків: ОСОБА_8 , ОСОБА_11 й ОСОБА_12 (дружини, невістки і свахи ОСОБА_9 ), які перебували в автомобілі потерпілого під час ДТП та підтвердили, що, коли потерпілий виїхав на дорогу, на повороті зупинився і, коли він повертав ліворуч, відбувся удар. Зокрема, ОСОБА_8 та ОСОБА_11 зазначили, що зіткнення сталося на правій смузі руху;
ОСОБА_10 (пасажира ОСОБА_7 ), який повідомив, що ОСОБА_7 рухався зі швидкістю 70-80 км/год і приблизно за 40 м до місця зіткнення вони побачили автомобіль потерпілого, який виїхав із повороту без увімкненого покажчика повороту, не зупинився та перекрив їм шлях. Акцентував, що з моменту виявлення автомобіля і до зіткнення ОСОБА_7 постійно гальмував;
ОСОБА_13 (експерта, що склав висновок від 28 грудня 2022 року № СЕ-19/106-22/12180-ІТ), який пояснив, що, за даними проведеного дослідження, ОСОБА_7 мав технічну можливість зупинитися, а отже, причинний зв'язок ДТП полягає в невиконанні ним вимог п. 12.3 ПДР.
Крім того, суд узяв до уваги письмові докази, зокрема протокол огляду місця події від 10 серпня 2022 року зі схемою до нього, відповідно до якого встановлено, що ДТП сталася на нерегульованому перехресті вул. Центральної с. Нова Рутв'янка та автодороги між селами Морозівка - Нова Рутв'янка до с. Стара Рутв'янка, протоколи слідчих експериментів від 11 жовтня 2022 року за участю ОСОБА_7 і ОСОБА_9 та висновки експертів від 05 і 13 вересня 2022 року № СЕ-19/106-22/8201-/ІТ, № СЕ-19/106-22/8207-/ІТ, якими визначено технічний стан автомобілів засудженого та потерпілого, висновок експерта від 28 грудня 2022 року № СЕ-19/106-22/12180-ІТ, згідно з яким, з технічної точки зору, у дорожній обстановці, з огляду на задані вихідні дані, причинний зв'язок із виникненням аварійної обстановки та подальшим розвитком ДТП має невідповідність дій водія ОСОБА_7 вимогам п. 12.3 ПДР.
Отже, з урахуванням наведених вище доказів суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_7 у порушенні правил безпеки дорожнього руху як особи, яка керує транспортним засобом, що заподіяло середньої тяжкості тілесні ушкодження потерпілому.
Апеляційний суд перевірив ці висновки в частині доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, визнав їх правильними і належним чином умотивованими.
З матеріалів справи вбачається, що під час судового розгляду сторона захисту наголошувала на недопустимості та неналежності висновку експерта від 28 грудня 2022 року № СЕ-19/106-22/12180-ІТ (т. 2, а. п. 38-45), вважаючи його сумнівним.
У зв'язку із цим захисник звертався до суду з клопотаннями про призначення комплексної судової автотехнічної експертизи (т. 2, а. п. 134, 135) та проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_7 (т. 2, а. п. 188, 189).
Суд розглянув зазначені клопотання та за результатами їх розгляду відмовив у задоволенні.
У касаційній скарзі захисник як на істотне порушення вимог КПК посилається на необґрунтоване відхилення судом цих клопотань.
ОСОБА_6 указує, що комплексну автотехнічну експертизу необхідно було призначити, оскільки висновок експерта від 28 грудня 2022 року не відповідає показанням ОСОБА_7 , потерпілого та свідків.
Також захисник просив провести слідчий експеримент за участю ОСОБА_7 , ставлячи під сумнів допустимість попереднього експерименту від 11 жовтня 2022 року, проведеного за участю засудженого, через нероз'яснення йому права не свідчити проти себе та права на захисника, і використання, на думку сторони захисту, неправильних вихідних даних, що вплинуло на достовірність висновку експерта.
Верховний Суд звертає увагу, що наведені доводи захисника стосуються неповноти судового розгляду, що не входить до повноважень касаційного суду.
Водночас колегія суддів зобов'язана перевірити в межах доводів, викладених у касаційній скарзі, чи дотрималися суди попередніх інстанцій вимог процесуального закону щодо розгляду поданих стороною захисту клопотань, зокрема чи навели вони достатні та переконливі мотиви для їх відхилення.
Так, відмовляючи в задоволенні клопотання захисника про призначення комплексної судової автотехнічної експертизи, суд в ухвалі від 25 квітня 2024 року (т. 2, а. п. 157, 158) зазначив, що доводи, викладені у клопотанні, зводяться до незгоди з результатами експертизи № СЕ-19/106-22/12180-ІТ, що не є підставою для призначення нової експертизи. Водночас сторона захисту не надала жодних нових доказів, які би свідчили про необхідність додаткового експертного дослідження. Також суд зауважив, що під час дослідження експерт перевірив усі можливі версії події з різними швидкостями руху, у тому числі зазначеними самим ОСОБА_7 . Поряд із цим суд указав, що вихідні дані для експертизи від 28 грудня 2022 року надані слідчим, ґрунтувалися на фактичних обставинах, установлених під час досудового розслідування ДТП. Захист цих даних не заперечував, клопотань про визнання доказів недопустимими не подавав, а навпаки, зазначав, що для експертизи необхідно використовувати матеріали кримінального провадження.
Також суд визнав неспроможним подане захисником клопотання про проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_7 . Цього висновку суд дійшов з огляду на те, що сформульовані у клопотанні захисника питання були адресовані органу досудового розслідування, тоді як їх вирішує лише судовий експерт, який має відповідну кваліфікацію. Суд наголосив, що орган досудового розслідування виконує ухвалу суду про проведення слідчого експерименту з метою перевірки показань обвинуваченого й потерпілого на місці ДТП шляхом відтворення її обстановки та проведення необхідних дослідів.
З наведеного вбачається, що суд надав належну оцінку доводам сторони захисту та навів достатні мотиви для відхилення поданих нею клопотань. Зокрема, суд не встановив, а сторона захисту не обґрунтувала наявності підстав для призначення комплексної судової автотехнічної експертизи, тоді як зміст клопотання про проведення слідчого експерименту виходив за межі мети й завдань цієї слідчої дії. Суд обґрунтовано вказав, що сформульовані захисником запитання щодо механізму й обставин, за яких відбулася ДТП, потребують спеціальних знань і мають бути поставлені саме відповідному експерту.
Безпідставними колегія суддів уважає доводи захисника про нероз'яснення ОСОБА_7 його прав й обов'язків у ході слідчої дії. З матеріалів справи убачається, що 11 жовтня 2022 року за участю ОСОБА_7 , який на той час мав статус свідка, було проведено слідчий експеримент з метою перевірки та уточнення наданих ним відомостей щодо обставин ДТП. З протоколу цієї слідчої дії (т. 2, а. п. 12 - 19) убачається, що ОСОБА_7 відповідно до статей 66, 67 КПК і ст. 63 Конституції України були роз'яснені його права та обов'язки, що він засвідчив своїм підписом. Жодних зауважень стосовно порядку здійснення цієї слідчої дії протокол не містить.
Також доводи сторони захисту про використання експертом неправильних вихідних даних не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та спростовуються змістом висновку експерта від 28 грудня 2022 року. Із цього висновку встановлено, що розрахунки здійснювалися на підставі фактичних даних, зафіксованих у протоколі огляду місця події, схемі ДТП, протоколах слідчих експериментів, а також за показаннями ОСОБА_7 і потерпілого. Водночас у касаційній скарзі захисник не конкретизував, які саме вихідні дані, на його думку, були визначені неправильно, і не навів жодних доказів, що підтверджували б ці твердження.
Водночас з висновку від 28 грудня 2022 року № СЕ-19/106-22/12180-ІТ убачається, що експерт навів мотиви щодо порушень, допущених водієм автомобіля ВАЗ 21061 ОСОБА_9 , а саме пунктів 10.1 і 16.1 ПДР, та зазначив, що для оцінки його дій не потрібно спеціальних технічних знань у галузі судової автотехніки, і це питання може бути вирішено судом самостійно на підставі аналізу матеріалів кримінального провадження.
Місцевий суд, дослідивши та оцінивши всі наявні докази у їх сукупності, дійшов висновку, що обидва водії - учасники ДТП, порушили вимоги ПДР, проте саме допущені ОСОБА_7 порушення перебувають у причинному зв'язку з настанням ДТП та заподіянням потерпілому тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.
Підсумовуючи, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції навів переконливі мотиви відхилення клопотань сторони захисту.
Питання стосовно повноти, допустимості та обґрунтованості наведеного вище висновку також було предметом перевірки апеляційного суду, який установив, що експертний висновок відповідає вимогам статей 101 і 102 КПК, є належно вмотивованим, науково обґрунтованим і складений кваліфікованим фахівцем із відповідною освітою та досвідом роботи. Допитаний у судовому засіданні експерт, перебуваючи під присягою і попереджений про кримінальну відповідальність, підтвердив правильність зроблених ним висновків.
Апеляційний суд не встановив порушень ст. 22 КПК і зазначив, що місцевий суд у передбаченому КПК порядку розглянув подані стороною захисту клопотання та обґрунтовано відмовив у їх задоволенні, указавши на відсутність очевидних суперечностей чи невідповідностей між висновком експерта від 28 грудня 2022 року № СЕ-19/106-22/12180-ІТ і дослідженими в судовому засіданні доказами. Крім того, суд акцентував на тому, що сторона захисту не скористалася правом, передбаченим ст. 243 КПК, щодо залучення експерта для проведення необхідної, на її погляд, експертизи.
Отже, з наведенням достатніх мотивів, суди попередніх інстанцій не встановили підстав сумніватися в достовірності цього висновку.
Водночас у касаційній скарзі захисник не виклав обґрунтованих доводів на спростування вказаних висновків судів, а тому Суд відхиляє такі твердження захисника.
Також захисник наголошує, що безпосередньою причиною ДТП є грубе порушення ОСОБА_9 , який здійснював маневр повороту ліворуч із другорядної дороги на головну, вимог пунктів 10.1, 16.1 ПДР. На думку сторони захисту, відповідальність ОСОБА_7 за вчинення ДТП виключається, оскільки він, рухаючись головною дорогою, мав перевагу в русі, не міг передбачити порушення потерпілим і не мав технічної можливості своєчасно вжити всіх заходів, передбачених пунктом 12.3 ПДР, для уникнення зіткнення транспортних засобів.
Колегія суддів не погоджується із цією позицією сторони захисту, відповідно до якої кримінальна відповідальність водія виключається, якщо небезпеку створено внаслідок порушення правил безпеки іншим учасником дорожнього руху (див. наприклад постанову Верховного Суду від 08 грудня 2020 року у справі № 278/1306/17, провадження № 51-2490км19).
Суд зазначає, що дорожній рух становить діяльність із підвищеним ризиком, під час якої можуть виникати непередбачувані ситуації як унаслідок певних зовнішніх факторів (наприклад, завалів або поваленого дерева), так і внаслідок людських помилок, необережності, необачності, а також порушення правил дорожнього руху.
Тому на всіх учасників дорожнього руху покладається обов'язок дотримуватися не тільки чітко визначених правил, як, наприклад, обмеження швидкості або заборони проїзду, але й загальних засад безпеки руху, що визначаються дорожньою обстановкою, що склалася.
Водій юридично зобов'язаний у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку об'єктивно спроможний виявити, негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди (п. 12.3 ПДР). Закон не передбачає модифікації цих обов'язків або звільнення від них залежно від причин виникнення небезпеки, тому ці причини можуть включати також і порушення ПДР іншим учасником дорожнього руху.
Колегія суддів підсумовує, що вирішальним чинником для визначення відповідальності водія за наслідки ДТП є об'єктивна можливість виявити небезпеку і технічна можливість уникнути спричинення цих наслідків.
З урахуванням наведеного вище місцевий суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що саме порушення п. 12.3 ПДР водієм ОСОБА_7 перебуває у причинному зв'язку з виникненням ДТП та наслідками у вигляді заподіяння потерпілому ОСОБА_9 тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.
Отже, наведені в касаційній скарзі доводи захисника не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, викладених у рішеннях, та не містять вагомих аргументів, які би свідчили про залишення судами поза увагою доводів сторони захисту.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону або неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би були підставами для скасування або зміни судового рішення, під час розгляду кримінального провадження в суді касаційної інстанції не встановлено.
Зважаючи на наведене вище, колегія суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду дійшла висновку, що касаційну скаргу захисника необхідно залишити без задоволення, апостановлені щодо ОСОБА_7 судові рішення - без зміни.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Малинського районного суду Житомирської області від 30 грудня 2024 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 01 квітня 2025 року щодо ОСОБА_7 - без зміни.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3