14 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 754/5573/23
провадження № 61-5223св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Львівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кремінця Миколи Миколайовича, на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2024 року під головуванням судді Бабко В. В. та постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2025 року у складі колегії суддів: Голуб С. А., Слюсар Т. А., Таргоній Д. О., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Львівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини,
Короткий зміст позовних вимог
В квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив виключити з актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , № 3140 від 02 вересня 2015 року відомості про нього як батька дитини.
В обґрунтування вимог вказував, що з 08 червня 2013 року він перебував з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, під час якого остання народила двох дочок: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 08 червня 2017 року на підставі рішення Деснянського районного суду міста Києва шлюб між сторонами розірвано. Позивач записаний батьком обох дітей в актових записах про народження. Однак, під час одного із конфліктів між сторонами відповідач заявила, що він не є біологічним батьком ОСОБА_3 , що підтвердило його сумніви щодо біологічного батьківства відносно молодшої дочки.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Деснянський районний суд міста Києва рішенням від 28 жовтня 2024 року у задоволенні позову відмовив.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що висновком експерта від 31 липня 2023 року № 103-117-2023 підтверджується біологічне батьківство ОСОБА_1 відносно ОСОБА_3 та складає величину не менше ніж 99,99 %. Висновок експерта є переважним та належним і допустимим доказом щодо встановлення батьківства, оскільки не викликає сумнівів щодо правильного використання нормативно-правових актів та інформаційних джерел із застосування Методики проведення молекулярно-генетичних досліджень.
Будь-яких доказів на спростування висновку експертизи позивач суду не надав.
Київський апеляційний суд постановою від 12 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2024 року залишив без змін.
Апеляційний суд виходив з того, що відсутні підстави для задоволення позову у зв'язку з наявністю між позивачем та дитиною кровної спорідненості, що підтверджується висновком експерта від 31 липня 2023 року № 103-117-2023.
Суд першої інстанції в ухвалі від 30 травня 2024 року обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про проведення повторної судово-медичної (молекулярної-генетичної) експертизи, яке було заявлено з підстав наявності у ОСОБА_1 припущень під час відбору зразків крові з великою імовірністю мало місце підміна аналізів крові дітей сторін.
Первинна експертиза призначена та проведена відповідно до вимог закону, обґрунтованих підстав сумніватися у достовірності її висновків не було.
Доводи ОСОБА_1 про те, що в матеріалах експертизи № 103-117-2023 відсутній протокол відбору зразків крові, що само по собі є підставою для повторного призначення експертизи, не заслуговують на увагу, оскільки нормативно-правовими актами, що регулюють призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень не передбачено обов'язкової наявності вказаного протоколу, а всі дані щодо відбору крові містяться у самому висновку експерта, який у свою чергу не суперечить іншим наявним у матеріалах справи доказам.
Фактично аргументи апеляційної скарги позивача зводяться до незгоди із відмовою місцевого суду призначити у справі повторну судову молекулярно-генетичну експертизу, однак позивач, висловлюючи такі заперечення щодо ухвали суду першої інстанції, яка не підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду, правом на призначення такої експертизи в суді апеляційної інстанції не скористався, відповідного клопотання не заявляв.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги
У квітні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кремінець М. М., подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2025 року, в якій просить оскаржені судові рішення скасувати, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, визначені пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
Представник заявника зазначає, що суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, а саме висновку від 27 серпня 2018 року № MG18-52373/S1S2та висновку експерта від 31 липня 2023 року № 103-117-2023.
В матеріалах експертизи № 103-117-2023 відсутній протокол відібрання зразків крові, який є невід'ємною частиною матеріалів експертизи.
Під час відбору зразків крові у сторін та ОСОБА_3 , з великою імовірністю мало місце підміна аналізів крові дітей, оскільки дочка ОСОБА_4 також перебувала в приміщенні бюро без відома позивача. При цьому, відповідач мала розмову з працівником бюро до початку відбору зразків крові.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 подав клопотання про проведення повторної молекулярно-генетичної експертизи, проте суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні такого клопотання.
Також 06 вересня 2024 року представник позивача подав клопотання про витребування оригіналу протоколу відбору зразків крові, який не долучений з невідомих причин до висновку експерта, однак суд проігнорував зазначене клопотання. Крім того, 22 жовтня 2024 року судове засідання не проводилось, тому представник позивача був позбавлений можливості озвучити та мотивувати своє клопотання.
Представник позивача в судовому засіданні не був присутній 28 жовтня 2024 року, оскільки не був повідомлений про його проведення.
Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходив
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 28 травня 2025 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу із Деснянського районного суду міста Києва.
17 червня 2025 року цивільна справа № 754/5573/23 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, з'ясовані судами
З 08 червня 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, в період якого у них народилося двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У свідоцтвах про народження дітей ОСОБА_1 значиться їхнім батьком, що сторонами не заперечувалося.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 08 червня 2017 року у справі № 754/3194/17 шлюб між сторонами розірвано.
15 серпня 2018 року ОСОБА_2 замовила в ТОВ «Медікал Геномікс Україна 2000» генетичний аналіз ймовірності того, чи є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 повними сіблінгами (мають двох спільних біологічних батьків) або напівсіблінгами (мають тільки одного біологічного батька).
Згідно із висновком про біологічну спорідненість від 27 серпня 2018 року № MG18-52373/S1S2 між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ймовірність спорідненості становить 99,9326 %. Ґрунтуючись на генетичних даних, комбінований індекс спорідненості складає 1482 та вказує на те, що одержані генетичні дані у 1842 разів більш ймовірні, якщо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є повними сіблінгами, ніж якщо би були вони напівсіблінгами (т. 1 а. с. 24).
На підставі ухвали Деснянського районного суду міста Києва від 18 травня 2023 року Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи проведено судову молекулярно-генетичну експертизу, за результатами якої складено висновок експерта від 31 липня 2023 року № 103-117-2023.
Відповідно до зазначеного висновку молекулярно-генетичним дослідженням встановлено, що вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_1 відносно ОСОБА_3 складає величину не менше ніж 99,99 %. Біологічне батьківство ОСОБА_1 відносно ОСОБА_3 практично доведено (т. 1 а. с. 45-48).
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Відповідно до статті 121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, відповідно до частини першої статті 122 СК України, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.
Частина перша статті 122 СК України встановлює презумпцію шлюбного походження дитини, яка складається з двох частин: презумпції материнства дружини та презумпції батьківства чоловіка.
Згідно із презумпцією батьківства чоловіка, саме він є батьком дитини, народженої його дружиною. Презумпція батьківства чоловіка (шлюбного батьківства) поширюється на три групи дітей: 1) тих, які були зачаті і народжені в шлюбі; 2) тих, які були зачаті до шлюбу, але народжені в шлюбі; 3) тих, які були зачаті у шлюбі, але народжені після його припинення або визнання недійсним.
Згідно з частинами першою-третьою статті 136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122,124,126 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.
Відповідно до частини другої статті 136 СК України у разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.
Передумовою звернення до суду в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною.
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням норм ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.
Підставою для виключення із актового запису про народження дитини відомостей про батька є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Підставою для категоричного висновку для вирішення вказаного спору в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.
Згідно із частиною першою статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Європейський суд з прав людини зауважив, що «в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з ймовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).
Таким чином, висновок генетичної експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту підтвердження або спростування батьківства. Проте його необхідно оцінювати з урахуванням положень частин другої, третьої статті 89 ЦПК України, згідно з якими жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Суди встановили, що з 08 червня 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, в період якого у них народилося двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі ухвали Деснянського районного суду міста Києва від 18 травня 2023 року Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи проведено судову молекулярно-генетичну експертизу, за результатами якої складено висновок експерта від 31 липня 2023 року № 103-117-2023.
Відповідно до зазначеного висновку молекулярно-генетичним дослідженням встановлено, що вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_1 відносно ОСОБА_3 складає величину не менше ніж 99,99 %. Біологічне батьківство ОСОБА_1 відносно ОСОБА_3 практично доведено (т. 1 а. с. 45-48).
В касаційній скарзі представник заявника посилається на те, що в матеріалах експертизи № 103-117-2023 відсутній протокол відібрання зразків крові, який є невід'ємною частиною матеріалів експертизи, тому 06 вересня 2024 року представник позивача подав клопотання про витребування оригіналу протоколу відбору зразків крові, однак суд проігнорував зазначене клопотання.
Проте, нормативно-правовими актами, що регулюють призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень не передбачено обов'язкової наявності вказаного протоколу. При цьому, у висновку зазначено, що зразки крові ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були відібрані на паперові фільтри 30 червня 2023 року у відділенні судово-медичної генетичної ідентифікації Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, про що складений відповідний протокол. Також вказано, що експерт за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, за дачу завідомо неправдивого висновку експерта попереджений за статтями 384, 385 КК України. Крім того, зазначений висновок не суперечить іншим наявним у матеріалах справи доказам.
Посилання в касаційній скарзі на те, що під час відбору зразків крові у сторін та ОСОБА_3 , з великою імовірністю мало місце підміна аналізів крові дітей, оскільки дочка ОСОБА_4 також перебувала в приміщенні бюро без відома позивача, а відповідач мала розмову з працівником бюро до початку відбору зразків крові, не приймаються до уваги, оскільки позивач не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин.
Безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 подав клопотання про проведення повторної молекулярно-генетичної експертизи, проте суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні такого клопотання, оскільки суд першої інстанції в ухвалі від 30 травня 2024 року обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про проведення повторної судово-медичної (молекулярної-генетичної) експертизи, яке було заявлено з підстав наявності у ОСОБА_1 припущень, що під час відбору зразків крові з великою імовірністю мало місце підміна аналізів крові дітей сторін. Як вже зазначалось вище, позивач не надав доказів на підтвердження цих обставин.
Доводи заявника щодо висновку від 27 серпня 2018 року № MG18-52373/S1S2не приймаються до уваги, оскільки в цій справі проведена судова молекулярно-генетична експертиза, за результатами якої складено висновок експерта від 31 липня 2023 року № 103-117-2023, який підтвердив батьківство позивача відносно ОСОБА_3 . При цьому, висновок від 27 серпня 2018 року № MG18-52373/S1S2не суперечить встановленим обставинам у висновку експерта від 31 липня 2023 року № 103-117-2023.
Таким чином, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановивши, що висновок за результатами проведеної судової медичної (молекулярно-генетичної) експертизи, відповідно до якого вірогідність підтвердження батьківства позивача відносно ОСОБА_3 складає величину не менше, ніж 99,99 %, є належним та допустимим доказом щодо встановлення батьківства і не викликає сумнівів щодо правильного використання нормативно-правових актів та інформаційних джерел із застосування Методики проведення молекулярно-генетичних досліджень, а позивач не довів необхідність призначення повторної судово-медичної експертизи, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову у зв'язку з наявністю між позивачем та дитиною кровної спорідненості.
Аргументи касаційної скарги про те, що 22 жовтня 2024 року судове засідання не проводилось, тому представник позивача був позбавлений можливості озвучити та мотивувати клопотання про проведення повторної молекулярно-генетичної експертизи, а також те, що він не був присутній в судовому засіданні 28 жовтня 2024 року, оскільки не був повідомлений про його проведення, колегією суддів відхиляються з огляду на таке.
Розгляд справи був призначений на 22 жовтня 2024 року о 12:00 год.
Судова повістка про виклик ОСОБА_1 в судове засідання 22 жовтня 2024 року о 12:00 год. направлена рекомендованим повідомлення за вказаною адресою позивача, яке повернулось з причини «адресат відсутній за вказаною адресою» (т. 2 а. с. 55).
При цьому, позивач не повідомляв суд першої інстанції про зміну свого місця проживання (перебування).
Згідно з пунктом 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Отже, позивач був належним чином повідомлений про розгляд справи 22 жовтня 2024 року відповідно до пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України.
У постанові Верховного Суду від 18 грудня 2024 року у справі № 638/7210/15 зроблено висновок: «тлумачення пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України свідчить про те, що відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі. Наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, що узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507 цс 18), від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 (провадження № 12-109 гс 19).
Відповідно до протоколу від 22 жовтня 2024 року о 12:00 год. відкрито судове засідання. Сторони в судове засідання не з'явились. Суд постановив ухвалу про повернення заяви; ухвалив рішення у справі.
Згідно з частиною п'ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
У зв'язку з тим, що сторони в судове засідання не з'явились, датою ухвалення рішення суду першої інстанції є дата складення повного судового рішення - 28 жовтня 2024 року.
Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Висновок за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції немає.
Керуючись статтями 401, 406, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кремінця Миколи Миколайовича, залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:І. В. Литвиненко
А. І. Грушицький
Є. В. Петров