14 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 334/6796/21
провадження № 61-5711св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи: Орган опіки та піклування Запорізької районної адміністрації Запорізької області, Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, Орган опіки та піклування Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Ромась Анастасії Ігорівни, на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 листопада 2024 року під головуванням судді Філіпової І. М. та постанову Запорізького апеляційного суду від 26 березня 2025 року у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Кухаря С. В., Трофимової Д. А., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування Запорізької районної адміністрації Запорізької області, Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, Орган опіки та піклування Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, про визнання місця проживання малолітньої дитини, припинення стягнення аліментів,
Короткий зміст позовних вимог
В вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визначити місце проживання дитини, ОСОБА_3 , 16 січня 2013 року разом з позивачем за адресою: буд. АДРЕСА_1 ;
- звільнити позивача від сплати аліментів на користь відповідача на утримання ОСОБА_3 , які стягуються з нього на підставі судового наказу Краматорського міського суду Донецької області від 12 січня 2021 року.
В обґрунтування вимог вказував, що сторони уклали шлюб, у період якого у сторін народилась дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
12 листопада 2020 року відповідач під час відсутності позивача, без попередження та погодження з позивачем, виїхала разом з сином з їх постійного місця проживання, не погоджуючи з позивачем змінила місце проживання та місце навчання ОСОБА_3
09 грудня 2020 року шлюб між сторонами розірвано, судовим наказом від 12 січня 2021 року з позивача на користь відповідача стягнено аліменти на утримання сина ОСОБА_3 .
Після переїзду ОСОБА_2 позивач намагався налагодити стосунки з відповідачем з метою спільного виховання сина.
Відповідач відмовляла у підтриманні стосунків сина з батьком, а також з іншими родичами по батьківській лінії - на дзвінки не відповідала або влаштовувала скандал, надсилала СМС образливого змісту, відмовлялася повідомляти місце перебування дитини, категорично відмовляла батьку в зустрічах з сином. Позивач вирішив що подальші конфліктні стосунки з відповідачем негативно відобразяться на синові, тому вирішив зачекати.
Але згодом позивач почав отримувати відеозаписи виступів сина постановочного змісту, в яких дитина виказувала судження щодо батька та його родини під диктовку матері, які розцінив як психологічне насилля над дитиною.
Тому позивач звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною (справа № 334/2687/21). Під час розгляду вказаної цивільної справи, відповідач продовжувала створювати перешкоди у спілкуванні з сином, потім надіслала документи про виїзд за кордон та попередила, що має намір працевлаштуватися за кордоном, сина забере з собою.
З того часу ОСОБА_3 почав регулярно дзвонити позивачу та його рідним з проханням забрати його, повідомляв, що не бажає залишатися з матір'ю, а тим паче їхати за кордон, сумує за батьком та бажає жити з ним у м. Запоріжжі, повідомляв що мати та рідні з боку матері чинять щодо нього психологічне та фізичне насильство.
ОСОБА_1 склав заяву до Органу опіки та піклування виконавчого комітету Краматорської міської ради, а також прокуратури про відібрання дитини, до Ленінського районного суду м. Запоріжжя заява про забезпечення позову, шляхом заборони виїзду дитини за кордон.
31 серпня 2021 року приїхавши до м. Краматорська з метою подання вказаних заяв позивач не був прийнятий в жодній з організацій та був вимушений залишити заяві у скриньці для звернень. В цей час позивачу наполегливо дзвонив син та просив про зустріч. На прохання сина, вони зустрілися за адресою вказаною дитиною, син категорично заявив, що бажає повернутися з батьком до м. Запоріжжя. З цього часу дитина фактично мешкає з позивачем.
Таким чином, між сторонами існує спір щодо місця проживання сина.
Позивач вважав, що визначення проживання сина разом з батьком за адресою його місця реєстрації буде сприяти найкращому забезпеченню інтересів дитини. Позивач проживає у окремому власному будинку, іншої сім'ї, дітей на утриманні немає. У будинку дитині облаштована окрема кімната, є всі необхідні умови для комфортного проживання, навчання та розвитку. Будинок розташований на власному подвір'ї, тому є всі умови для проведення дозвілля у безпечних умовах.
Поряд з будинком позивача розташований будинок його батьків, які мають змогу та бажання доглядати за онуком.
Позивач офіційно працевлаштований та отримує достатній дохід для утримання дитини та забезпечення усім необхідним.
Позивач створив дитині атмосферу любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Батько з повною відповідальністю ставиться до виконання ним своїх батьківських обов'язків. Дитина більше прихильна до батька, тому відчуває разом з ним в повній безпеці та гармонії.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ленінський районний суд м. Запоріжжя рішенням від 26 листопада 2024 року позов задовольнив.
Визначив місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з його батьком, ОСОБА_1 .
Припинив стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина, ОСОБА_3 , 16 січня 2013 року, які стягувались на підставі судового наказу Краматорського міського суду Донецької області від 12 січня 2021 року.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що твердження представника відповідача, що мати не чинить та не чинила перепон щодо проживання дитини з батьком, спростовуються поданими сторонам доказами, та поясненнями ОСОБА_2 у судовому засіданні, яка неодноразово наголошувала, що позивач «вкрав» в неї дитину з м. Краматорська.
Крім того, в провадженні Запорізького районного суду Запорізької області перебувала цивільна справа № 337/754/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з матір'ю.
Суд прийняв до уваги психологічне дослідження з дитиною у вересні 2021 року, висновок органу опіки та піклування від 24 грудня 2021 року, пояснення дитини надані суду безпосередньо у суді 08 липня 2024 року. Під час надання пояснень малолітній ОСОБА_3 послідовно розповідав наступні обставини - висловлював однозначне бажання проживати разом батьком у м. Запоріжжі, не бажання проживати разом з матір'ю у Польщі, негативний досвід проживання разом з матір'ю у м. Краматорськ.
Позивач працює, має можливість забезпечити дитині належні умови для проживання, навчання та розвитку, приділяє достатньо уваги сину, дитина почуває себе комфортно та безпечно поряд з батьком.
Суд першої інстанції, враховуючи найкращі інтереси малолітнього ОСОБА_3 , його права та інтереси на гармонійний розвиток і належне виховання у сталому середовищі, з метою дотримання балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах, виходячи з того, що 31 серпня 2021 року до ухвалення судового рішення ОСОБА_3 фактично мешкав з батьком ОСОБА_1 , дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Враховуючи, що дитина з 31 серпня 2021 року мешкає з батьком, то право на отримання аліментів ОСОБА_2 від ОСОБА_1 є безпідставним.
Запорізький апеляційний суд постановою від 26 березня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - Ромась А. І., залишив без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 листопада 2024 року залишив без змін.
Апеляційний суд виходив з того, що за встановлених у цій справі фактичних обставин, а саме соціалізації малолітньої дитини та її інтеграція в умови проживання з батьком (без матері) протягом тривалого часу - більше ніж три роки, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що подальше проживання з батьком є таким, що відповідатиме найкращим інтересам дитини.
Доводи апеляційної скарги щодо ненадання судом першої інстанції належної оцінки факту наявності чи відсутності реального спору між сторонами є такими, що не відповідають дійсності, оскільки в мотивувальній частині рішення суд першої інстанції надавав оцінку зазначеним доводам.
Відповідач не скористалась своїм правом на звернення до суду з клопотанням про поновлення строку для подання клопотання про призначення експертизи. Крім того, ОСОБА_2 не була позбавлена права повторно звернутися до суду з клопотанням про призначення експертизи разом з клопотанням про поновлення строку на подання такого клопотання.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо наявності враження у представника ОСОБА_2 та відповідача, що склалось під час надання дитиною пояснень про залякування дитини, оскільки зазначені твердження є суб'єктивними та не містять жодного обґрунтування.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги
У травні 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Ромась А. І., подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 листопада 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 26 березня 2025 року, в якій просить оскаржені судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, визначені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
Представник заявника зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 730/921/21, від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18, від 23 лютого 2023 року у справі № 188/1542/20.
Суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу за відсутності відповідача.
Суди не врахували найкращі інтереси дитини. Враховуючи дію воєнного стану в Україні, постійні обстріли м. Запоріжжя та Запорізької області, факт того, що лінії бойового зіткнення знаходиться близько, існує загроза життю та здоров'ю дитини та певні негативні наслідки для психіки дитини.
Суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про проведення судово-психологічної експертизи, а суд апеляційної інстанції не звернув на це увагу.
Суди не надали належну оцінку факту чи є реальний спір між сторонами.
Судами попередніх інстанцій не досліджені докази доходу відповідача, копії контракту та довідки з роботи ОСОБА_2 .
Позивач не надав жодного доказу, що з нього реально стягуються аліменти і він їх сплачує.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2025 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Зазначав, що за встановлених у цій справі фактичних обставин, а саме соціалізації малолітньої дитини та її інтеграція в умови проживання з батьком (без матері) протягом тривалого часу - більше ніж три роки, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що подальше проживання з батьком є таким, що відповідатиме найкращим інтересам дитини.
ОСОБА_2 не скористалась своїм правом на звернення до суду з клопотанням про поновлення строку для подання клопотання про призначення експертизи.
Разом з тим, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 02 червня 2025 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу із Ленінського районного суду м. Запоріжжя.
10 липня 2025 року цивільна справа № 334/6796/21 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, з'ясовані судами
ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , батьком дитини є ОСОБА_1 , матір'ю дитини - ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про його народження НОМЕР_1 .
Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 24 квітня 2010 року до 12 січня 2021 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , копією рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 09 грудня 2020 року.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу на праві приватної власності належить квартира за адресою: кв. АДРЕСА_2 ; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; на праві спільної сумісної власності квартира за адресою: кв. АДРЕСА_3 .
За змістом копії постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 від 04 лютого 2021 року на виконання Запорізького районного відділу державної виконавчої служби Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) перебуває судовий наказ № 234/16111/20, виданий 27 січня 2021 року Краматорським міським судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів його доходу (заробітку), але не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 30 листопада 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно з копією психологічного обстеження ОСОБА_3 , проведеного 01 вересня 2021 року психологом ОСОБА_4 , в емоційно-вольовій сфері дитини спостерігається яскрава виражена емоційна нестабільність, збудливість, дратівливість, спонтанна агресивність. При невдачах і труднощах у дитини виявлялися сильні негативні емоції та стани (гнів, роздратування), спрямовані як проти себе, так і проти інших. Виділені особливості поведінки можуть бути сформовані під впливом деструктивного стилю виховання у сім'ї. Зі слів дитини мати не дозволяла йому телефонувати батькові, тому він брав телефон та нишком у туалеті дзвонив батькові. Також, дитина скаржилася на поведінку дідуся ОСОБА_5 , який його ображав, бив, кричав на нього, демонстрував фото з могили двоюрідної сестри та звинувачував у її смерті його та усю родину ОСОБА_6 . Також, зі слів дитини, мати за нього не заступалася, а навпаки сварила, а потім стала забирати з собою на роботу у лікарню, щоб дитина на дратувала дідуся та бабусю. Коли батько приїхав за ним, дитина повідомила батьку адресу лікарні, усе кинув та побіг до батька у машину. Потім подзвонив матері та сказав, що поїхав з батьком жити до нього. За результатами вказаного дослідження рекомендовано спільні зайняття батька з сином та психологом з метою підтримки і стабілізації нервової системи дитини, зняття підвищеного роздратування і збудження у дитини, формування позитивного образу себе, за рахунок чого буде відбуватися соціалізація та адаптація дитини, як у сімейному та і в шкільному середовищі.
Відповідно до копії довідки-характеристики, виданої 19 січня 2021 року старостою Розумівського старостинського округу, ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 08 лютого 2019 року. У виконавчий комітет Долинської сільської ради заяв чи скарг на ОСОБА_1 не надходило.
Згідно з копією довідки ТОВ «Оздоровчий СПА-комплекс Трембіта» ОСОБА_1 разом з сином ОСОБА_3 з 12 вересня 2020 року до 22 вересня 2020 року проходив оздоровлення у комплексі «Трембіта». Вартість оздоровчих відпусток оплачена у повному обсязі ОСОБА_1 .
Відповідно до копії довідки від 09 червня 2021 року ФОП ОСОБА_7 , з 21 липня 2019 року до 04 серпня 2019 року ОСОБА_1 перебував на відпочинку в готелі « ІНФОРМАЦІЯ_3 » з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Вартість відпустки оплачена повністю ОСОБА_8 .
Згідно з копією довідки від 09 червня 2021 року ФОП ОСОБА_7 , з 16 серпня 2019 року до 23 серпня 2019 року ОСОБА_8 перебувала на відпочинку в готелі « ІНФОРМАЦІЯ_4 » з ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 . Вартість відпустки оплачена повністю ОСОБА_8 .
Відповідно до копії довідки ФОП ОСОБА_10 від 17 грудня 2020 року, ОСОБА_8 перебувала на відпочинку разом з чоловіком ОСОБА_11 , сином ОСОБА_12 , матір'ю ОСОБА_9 , племінником ОСОБА_3 , з 13 червня 2020 року до 20 червня 2020 року на базі відпочинку за адресою: буд. АДРЕСА_4 .
Згідно з характеристикою ТОВ «Фіт Хаус» ОСОБА_3 відвідував спортивний клуб FITYAUS з вересня 2019 року до жовтня 2020 року, а саме басейн та особистого тренера ОСОБА_13 . Батько дитини, ОСОБА_1 здійснював плату за абонемент, слідкував за успішністю дитини, допомагав під час занять.
Відповідно до копії довідки від 06 вересня 2021 року № ГМ00-00010 ФОП ОСОБА_11 , ОСОБА_1 займає посаду менеджера з питань регіонального розвитку, дохід з 01 березня 2021 року до 31 серпня 2021 року склав 36 533,83 грн.
Згідно з копією характеристики від 19 листопада 2020 року № 637 учня 2-В класу Запорізької гімназії № 71 ОСОБА_3 , дитина зарекомендувала себе як старанний, дисциплінований, уважний учень, навчається на високому рівні. Навчанням та вихованням дитини займається тато і мама.
Відповідно до відповіді Запорізької гімназії № 71 від 19 листопада 2020 року № 638 на адвокатський запит, ОСОБА_3 був зарахований до гімназії 02 вересня 2019 року на підставі наказу директора від 02 вересня 2019 року № 159 «Про зарахування до
1-х класів». Згідно з наказом по гімназії від 05 листопада 2020 року № 70 ОСОБА_3 відраховано за заявою матері від 05 листопада 2020 року. Письмова згода батька не надавалася, оскільки це не вимагається встановленим порядком. У вихованні та розвитку ОСОБА_3 приймали участь обидва батьки, вони достатньо приділяли уваги своїй дитині, цікавилися успіхами у навчанні сина, разом приходили на батьківські збори та консультації.
Згідно з копією рішення від 19 серпня 2021 року № 578/2021/L (з перекладом з польської мови, виконаним перекладачем ОСОБА_14 , завірений приватним нотаріусом Бахматською Т. М.) надано згоду на практику медичної діяльності пані ОСОБА_2 у медичній установі, призначеній для надання медичних послуг пацієнтам, хворим на COVID-19 терміном на 5 років з дня видачі документа «Право на медичну практику», за умови, що протягом перших трьох місяців роботи за професією лікаря на території Республіки Польща вона буде виконувати свою роботу під наглядом лікаря зі спеціалізацією другого ступеня або звання спеціаліста.
Відповідно до копії обіцянки щодо працевлаштування від 15 липня 2021 року (з перекладом з польської мови, виконаним перекладачем ОСОБА_14., завіреним приватним нотаріусом ОСОБА_15 ) голова правління ТОВ «Лікарня м. Ліпно» засвідчує, що пані ОСОБА_2 буде працювати в організації, що надає медичні послуги на період з 01 вересня 2021 року до 31 серпня 2026 року на посаді асистента лікарняного відділення - лікаря зі щомісячною зарплатою в 6 400 злотих.
Згідно з листом від 23 серпня 2021 року (з перекладом з польської мови, виконаним перекладачем ОСОБА_14., завіреним приватним нотаріусом Бахматською Т. М.) директор початкової школи № 5 ім. Іоанна Павла ІІ у м. Ліпно, повідомив, що ОСОБА_3 , з 01 вересня 2021 року буде отримувати обов'язкову освіту в початковій школі.
Відповідно до копії довідки практичного психолога ОСОБА_17 , ОСОБА_1 звертався за усним запитом про надання психологічної допомоги його неповнолітньому сину ОСОБА_3 , дитина відвідує психолога 1 раз на тиждень.
Згідно з довідкою Запорізької гімназії № 31 від 08 жовтня 2021 року № 151 ОСОБА_3 дійсно навчається в 3-А класі. Відповідно до характеристики учня 3-А класу, ОСОБА_3 , дитина навчається у гімназії з 2021 року. Дитина займається в міру своїх здібностей, володіє навчальним матеріалом на достатньому рівні. Дитина має деякі прогалини у засвоєнні матеріалу за 2-й клас. Вихованням дитини займаються батько ОСОБА_1 та бабуся ОСОБА_9 , які приділяють дитині багато уваги.
Відповідно до відповіді Краматорського закладу загальної середньої освіти № 22 від 15 червня 2021 року ОСОБА_3 був зарахований до 3-в класу з 31 серпня 2021 року (підстава - заява матері ОСОБА_2 , реєстраційний номер № 31 від 16 серпня 2021 року), який прибув у заклад із ЗОШ № 15 м. Краматорська. На підставі заяви матері ОСОБА_2 , реєстраційний № 142 від 01 вересня 2021 року про вибуття учня зі школи, документи (особова справа, медичні картки) були видані матері.
Згідно з копією листа Служби у справах дітей відділу по Дніпровському району Запорізької міської ради від 13 жовтня 2021 року № 08-08/1643 спеціалістами служби встановлено, що фактичне місце проживання дитини у буд. АДРЕСА_1 . Відповідно до копії акта обстеження умов проживання від 06 жовтня 2021 року для виховання та розвитку дитини створені належні умови - окрема кімната, іграшки, куточок для навчання, інтернет ресурси, шафа для одягу; батько належним чином виконує обов'язки щодо виховання та розвитку дитини, зі слів батька дитина займається плаванням.
Відповідно до копії висновку про психологічний стан дитини від 17 травня 2021 року за зверненням матері малолітнього ОСОБА_3 , відповідно до якої дитина однаково любить обох батьків, хоче бути прийнятим обома батьками, але на цей час це складно, він мусить пристосовуватися до незручних обставин. У випадку продовження подальшої ескалації соціально - псих. факторів (непорозуміння батьків дитини щодо виховання дитини, нерозуміння дитиною як далі будуть розвиватися події його життя, напруження та псих. небезпека матері) можливе травмування ще досить несформованих уявлень дитини про навколишнє середовище, є достатня імовірність формування різноманітних стійких форм дитячої тривожності, дезгармонійного сприйняття себе у навколишньому середовищі, розвитку психосоматичних проявів у подальшому житті. Рекомендована психопрофілактична робота з обома батьками щодо вікових психоемоційних потреб дитини; формування у дитини зрозумілої та безпечної стабільної моделі проживання у нових обставинах за допомогою домовленостей між батьками.
Згідно з довідкою від 12 травня 2021 року № 369 ОСОБА_2 з 10 лютого 2021 року працює в Донецькому національному медичному університеті на 0,5 ставки за сумісництвом.
Відповідно до довідки від 29 квітня 2021 року № 056-42/46 ОСОБА_2 безпосередньо зайнята на роботах з ліквідації захворювання серед людей на короновісну хворобу (COVID-19) в Україні у період з 17 листопада 2020 року до теперішнього часу у КНП «Міська лікарня № 3» Краматорської міської ради.
Згідно з талоном повідомлення Єдиного обліку від 01 вересня 2021 року № 34942 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення, 31 серпня 2021 року о 12:50 год. надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 31 серпня 2021 року о 12:49 год. за адресою: буд. АДРЕСА_5 , ОСОБА_2 повідомила, що 7 хвилин тому її колишній чоловік ОСОБА_1 викрав дитину ОСОБА_3 . Заявниця підозрює, що дитину повезуть до свекрухи у буд. АДРЕСА_6 .
Відповідно до копії заяви від 08 вересня 2021 року ОСОБА_2 звернулася до Служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради, в якій просила провести перевірку умов проживання дитини ОСОБА_3 за можливими адресами проживання; надати інформацію про школу яку відвідує дитина, дізнатися номер телефону класного керівника, усунути перешкоду у спілкуванні з дитиною. Відповідно до заяви ОСОБА_2 вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Краматорськ на вул. Героїв України, 17, КНП № 3, вона привела дитину на роботу, на обстеження, подзвонили на телефон дитини та під приводом зустрічі покликали на вулицю. Вона побігла слідом за дитиною. Дитина підбігла до машини у якій знаходилися свекруха ОСОБА_9 та свекор ОСОБА_3 , колишній чоловік ОСОБА_1 , його сестра ОСОБА_8 з чоловіком ОСОБА_11. Свекруха схопила дитину і посадила на переднє сидіння і машина різко рушила з території лікарні. У вказаній заяві відповідач вказує, що не може зв'язатися з сином, усі засоби зв'язку відключені, останній зв'язок з дитиною був у вечері 31 серпня 2021 року з сестрою ОСОБА_19 - син плакав, казав, що йому заборонять спілкуватися з ними.
Згідно з відповіддю Державної прикордонної служби від 20 вересня 2022 року ОСОБА_2 , 18 травня 1976 року перетнула державний кордон України 19 вересня 2021 року.
Відповідно до копії довідки, виданої Спеціалізованою лікарнею м. Піла ім. Станіслава Сташиця від 06 вересня 2023 року, ОСОБА_2 працює у вказаній лікарні на посаді молодшого асистента, трудовий договір укладений з 01 грудня 2022 року.
Також відповідач надала виписку по банківському рахунку Банк Pekao за період з 01 січня 2023 року до 11 серпня 2023 року щодо отриманої заробітної плати.
Відповідно до копії договору доручення від 10 січня 2022 року між Спеціалізованою лікарнею ім. С. Сташиця м. Піла та ОСОБА_2 , остання зобов'язується надати медичну послугу - медичне чергування лікаря Відділення невідкладної допомоги лікарні в м. Піле в дні та години в графіку пацієнтам та особам, які мають право на лікування у стаціонарі або на отримання медичної допомоги.
Відповідно до договору оренди квартири від 18 квітня 2023 року, ОСОБА_2 з ОСОБА_21 , ОСОБА_19 орендують квартиру за адресою: АДРЕСА_7 . Згідно з пунктом 2 договору строк договору з 01 травня 2023 року до 30 листопада 2023 року з можливістю пролонгації.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено у статті 7 СК України, згідно з якою жінка та чоловік мають рівні права й обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
За положеннями статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів.
Згідно зі статтями 18, 27 Конвенції про права дитини (далі - Конвенція), ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання й розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання й розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального й соціального розвитку дитини.
У пункті 1 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї або коли батьки проживають роздільно й необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, виконують їх державні чи приватні установи, що займаються питаннями соціального забезпечення, суди, адміністративні чи законодавчі органи, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції про права дитини).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків («Хант проти України» (HUNT v. UKRAINE), № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року)).
Під час визначення основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним («Мамчур проти України» (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року)).
Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла 10 років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Крім прав батьків стосовно дітей, діти теж мають рівні права та обов'язки стосовно батьків (стаття 142 СК України), у тому числі й на рівне виховання батьками. У справі «Хант проти України» ЄСПЛ зазначено, що права дитини мають перевагу над правами батьків.
У справі «М. С. проти України» (рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року) визначено поняття «інтереси дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини в кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, в інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу (стаття 141 СК України).
Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 161 СК України).
Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Відповідно до статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина четверта та п'ята статті 19 СК України).
Презумпція на користь матері в справах про опіку над дитиною не підтримується ані практикою на рівні ООН після прийняття Декларації, ані судового практикою Європейського Суду з прав людини і не відповідає позиції Ради Європи і більшості держав-членів. У 21 столітті методологія з такою презумпцією, яку можна відхилити лише за «виняткових обставин» більше не є раціональною в частині прав, що гарантуються Конвенцією. Основна думка полягає в тому, що ця презумпція, за відсутністю доказів на користь зворотного, розглядає проживання дитини з батьком як таке, що не відповідає найкращим інтересам дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Цаунеґґер проти Німеччини», (ZAUNEGGER v. GERMANY), заява № 22028/04, § 46, 03 грудня 2009 року)).
Рада Європи декілька разів засуджувала нерівне ставлення до батьків і наголошувала на тому, що роль батька щодо дітей необхідно краще визнавати і належно цінувати. Наприклад, у своїй Постанові 2079 (2015) щодо «Рівності і спільної батьківської відповідальності: роль батька» Парламентська Асамблея наголосила на важливості «подолання гендерних стереотипів щодо ролей, які приписуються жінкам і чоловікам у сім'ї» як «відображення соціологічних змін, що відбулися впродовж останніх п'ятдесяти років з огляду на організацію приватної сфери і сім'ї».
Вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та постановах Верховного Суду у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 718/1796/16-ц, від 02 липня 2020 року у справі № 428/13225/15-ц, від 19 травня 2021 року у справі № 686/1379/19.
У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц Велика Палата Верховного Суду, відступаючи від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, про обов'язковість брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини бути розлучена зі своєю матір'ю. Велика Палата Верховного Суду вважає, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц зазначено, що «Декларація прав дитини не є міжнародним договором. Разом з тим положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов'язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей. У зв'язку з наведеним Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, про обов'язковість брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини бути розлучена зі своєю матір'ю. Велика Палата Верховного Суду вважає, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року».
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22) вказано, що «сім'я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що їй потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення належних стосунків між дитиною й батьками, які є фундаментальними для благополуччя дитини. Діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків та є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів. Судам слід пам'ятати, що основним суб'єктом, на якого має вплив ухвалене рішення у сімейних спорах цієї категорії, є саме дитина.
У спорах про визначення місця проживання дитини суди мають крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановити та надати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: - особисті якості батьків (моральні якості матері та батька як вихователів. Моральними якостями, які можуть негативно вплинути на виховання дитини, є, зокрема, зловживання спиртними напоями, наркотичними речовинами, перебування на диспансерному нагляді, притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності); - відносини, які існують між кожним із батьків і дитиною (встановлення повного чи часткового виконання батьківських обов'язків, наявність причин що впливають на виконання батьківських обов'язків; встановлення, чи враховують мати/батько інтереси дитини, чи є взаєморозуміння між кожним із батьків і дитиною); - можливість створення дитині належних умов для виховання і розвитку (наявність самостійного доходу, належних житлових умов у кожного із батьків); - стан здоров'я дитини (наявність хвороб у дитини, що потребують посиленого догляду, наявність у батьків навичок щодо надання первинної медичної допомоги); - стан безпеки дитини (можливість створення дитині безпечних умов для життя та розвитку) тощо. Указане тлумачення статті 161 СК України при розгляді категорії справ, що стосуються надчутливої сфери правовідносин (оскільки йдеться не просто про спір між позивачем і відповідачем, а про долю дитини), є сталим та однозначним у практиці Верховного Суду (див. постанови від 15 квітня 2020 року у справі № 761/35714/16-ц, від 23 жовтня 2021 року у справі № 127/17427/20, від 08 вересня 2023 року у справі № 639/3862/20, від 28 вересня 2023 року у справі № 944/5191/19)».
Суди попередніх інстанцій встановили, що між сторонами існує спір щодо місця проживання дитини.
12 листопада 2020 року відповідач разом з дитиною виїхала до м. Краматорськ за місцем проживання своїх батьків, завчасно подавши до школи заяву про відрахування сина, при цьому ОСОБА_1 перебував поза межами міста у відрядженні, про вказані обставини дізнався лише при поверненні до місця проживання.
ОСОБА_3 почав постійно проживати разом з позивачем з 31 серпня 2021 року у с. Нижня Хортиця Запорізького району Запорізької області.
Суди дослідили аудіозаписи розмов ОСОБА_3 з його тіткою ОСОБА_8 з яких, встановлено що дитина скаржиться на умови проживання у м. Краматорську, просить щоб батько його забрав додому (у м. Запоріжжя), неодноразово повторює що не хоче їхати до Польщі, але матір не хоче його чути. При цьому дитина розмовляє пошепки, пояснюючи причину - заборона матері спілкуватися з батьком та його родичами.
З відеозапису вбачається, що ОСОБА_3 біжить до ОСОБА_1 з телефоном у руках, кидається в обійми батька, виглядає щасливим і радісним. На іншому відеозаписі зафіксовано ОСОБА_3 , який вже сидить в машині на задньому сидінні, ОСОБА_1 за кермом, на питання позивача дитина чітко відповідає, що хоче поїхати у м. Запоріжжя та проживати разом з батьком.
20 грудня 2024 року до суду першої інстанції надійшов висновок Органу опіки та піклування Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, відповідно до якого Орган опіки та піклування вважав за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , 16 січня 2013 року разом з батьком ОСОБА_1 . Згідно з висновком взято до уваги довідку бесіди з дитиною, складену представниками служби в присутності соціального працівника, практичного психолога Опорного закладу загальної середньої освіти Розумівської школи, представника громадськості, законного представника дитини, відповідно до якої малолітній ОСОБА_3 проявляє прихильність до батька і хоче проживати разом з ним. Також, членами комісії заслухана думка дитини безпосередньо, без присутності батька. Згідно з висновком, зі слів малолітнього ОСОБА_3 після того, як він переїхав до м. Краматорськ, вони проживали з дідусем, бабусею, тіткою, її чоловіком, її дітьми (його двоюрідними братом та сестрою). Дитина спала з мамою на одному ліжку, своєї кімнати у них не було. З мамою спілкується рідко, коли вона дзвонить він вже спить. ОСОБА_3 з сумом згадує час проживання у м. Краматорську, де його часто ображали, а матір постійно брала його з собою на роботу до міської лікарні. Дитина повідомила, що за мамою не сумує, не хоче бути разом з нею. Також, відповідно до вказаного висновку, батько дитини має постійну роботу та стабільний заробіток, позитивно характеризується за місцем роботи, має власне житло, в якому створені умови для гармонійного розвитку дитини.
Також до вказаного висновку додано копії письмових пояснень ОСОБА_1 , довідки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , довідку - характеристику ОСОБА_1 за місцем проживання, акт обстеження умов проживання від 26 листопада 2021 року, довідка про проведення бесіди з малолітнім ОСОБА_3 від 26 листопада 2021 року, акт оцінки потреб сім'ї.
Відповідно до копії довідки про проведення бесіди від 26 листопада 2021 року, проведеної представниками Служби у справах дітей Долинської сільської ради з метою підготовки висновку, під час бесіди з ОСОБА_3 встановлено, що він проживає разом з батьком, навчається у гімназії № 31 м. Запоріжжя. Батько кожного дня відвозить дитину на навчання, потім дитина відвідує басейн. З батьком у нього гарні стосунки. Нещодавно він разом з батьком перебував на оздоровлені, проходив лікування. Дитина задоволена, що проживає разом з батьком. ОСОБА_3 повідомив, що мама йому не дзвонить, не пише, один раз подзвонила, коли він спав. З батьком поїхав, тому що вважає що тут його дім, бажає жити з батьком. Під час проживання з мамою в її родині були сварки (дідусем - батьком матері). Не хоче проживати там, дідусь його ображав, дитина дзвонила батькові, просила його забрати.
08 липня 2024 року у судовому засіданні суд першої інстанцій з'ясував думку малолітнього ОСОБА_3 , який повідомив, що бажає проживати разом з батьком у м. Запоріжжі, а на матір ображений тому, що вона його ображала. З матір'ю не розмовляє, не хоче її знати, називає ОСОБА_2 . У батька з сестрою ОСОБА_19 були не дужі гарні стосунки, вони часто сварилися, сестра не слухалася батька. Він їхати з матір'ю у м. Краматорськ не хотів, йому не подобалося там жити. У м. Краматорську він проживав з мамою, її батьками, тіткою, братом, там було тісно, брудно, бігали таргани. Потім матір йому сказала, що вони переїдуть у Польщу, змушувала вчити польську мову. З батьком спілкуватися не дозволяла, казала про батька погані речі. ОСОБА_3 таємно від матері та родичів дзвонив батькові, дідусю та бабусі у м. Запоріжжя, просив їх забрати додому, казав, що не хоче їхати у Польщу. Коли батько приїхав до нього у м. Краматорськ, він був щасливий, просив забрати його до м. Запоріжжя. Зараз він живе з батьком у будинку у с. Нижня -Хортиці, в нього є власна кімната, поряд живе бабуся та дідусь, він часто ходить до них у гості. Він навчається у 31-й гімназії у м. Запоріжжі, батько його возить у басейн, ходить займатися у зал, вивчає німецьку мову. У нього багато друзів, батько дозволяє приходити їм до них додому, вони разом граються у басейні та на дворі. ОСОБА_3 пояснив, що йому комфортніше проживати з батьком. З мамою не спілкується, вона йому не дзвонить, хоча вона знає його номер, а він їй дзвонити сам не хоче. Знає, що мама живе у Польщі, там працює. Не хоче розмовляти з матір'ю, бо у м. Краматорську вона його ображала, змушувала казати неправду про батька.
Позивач працює, має можливість забезпечити дитині належні умови для проживання, навчання та розвитку, приділяє достатньо уваги сину, дитина посуває себе комфортно та безпечно поряд з батьком. Малолітній ОСОБА_3 у судовому засіданні розповідав про спільний побут з батьком, спільне приготування їжі, дозвілля, спільний відпочинок у горах.
19 вересня 2021 року відповідач виїхала до Польщі на роботу за контрактом та на територію України більше не поверталася. За вказаний період не здійснила жодних дій для змінення ситуації, до органу опіки та піклування з питання визначення порядку та способу участі у спілкуванні та вихованні дитини не зверталася. Після початку повномасштабного вторгнення рф, відповідач не змінила свою поведінку, не цікавилася місцем перебуванням дитини. Крім того, відповідач жодної матеріальної допомоги на утримання сина не давала.
Інформація про виїзд 19 вересня 2021 року ОСОБА_2 за межі території України встановлена судом лише 29 липня 2022 року після отримання інформації за запитом суду у Державній прикордонній службі України (т. 2 а. с. 30).
Суд не встановив вагомих підстав змінювати місце проживання дитини. Батько дитини, який безсумнівно відіграє важливу роль у його житті та розвитку, має право та обов'язок піклуватися про здоров'я дитини, стан її розвитку, незалежно від того, з ким дитина буде проживати.
У постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 623/349/19 вказано, що «рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім - права батьків. Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що для дітей розлучення батьків - це завжди тяжке психологічне навантаження, пов'язане, зокрема, з кардинальними змінами в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об'єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюбні відносини, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства. Таким чином, при вирішенні таких спорів доцільно та правильно керуватися виключно інтересами дитини, судам передусім потрібно впевнитися, що саме той з батьків, на чию користь буде прийнято рішення, створить для дитини належні умови для її морального, духовного та фізичного розвитку.
Суди не встановили, що за час проживання дитини з батьком у дитини погіршився стан здоров'я чи психологічний стан, чи те, що батько не піклується про дитину, чи не забезпечує її всім необхідним.
Таким чином, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, оцінивши всі обставини справи у їх сукупності, врахувавши найкращі інтереси малолітнього ОСОБА_3 , його права та інтереси на гармонійний розвиток і належне виховання у сталому середовищі, з метою дотримання балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах, дійшов правильного висновку щодо визначення місця проживання дитини з батьком, яке відповідатиме найкращому забезпеченню інтересів дитини.
У разі зміни обставин у відносинах сторін спору, в першу чергу, між батьками, визначене судами місце проживання дитини може бути змінено як за згодою батьків, так і в судовому порядку.
Крім того, враховуючи, що дитина з 31 серпня 2021 року мешкає з батьком, право на отримання аліментів ОСОБА_2 від ОСОБА_1 є безпідставним, а тому суди обґрунтовано припинили стягнення аліментів.
Посилання в касаційній скарзі на те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 730/921/21, від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18, від 23 лютого 2023 року у справі № 188/1542/20 колегією суддів відхиляються, оскільки висновки у цих справах і у справі, що переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними, у зазначених справах суди виходили з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц є безпідставними, оскільки висновки, зроблені судами попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду.
Аргументи касаційної скарги про те, що суди не надали належну оцінку факту чи є реальний спір між сторонами не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються фактичними обставинами справи.
Суди попередніх інстанцій дослідили всі надані сторонами докази та надали ним належну оцінку, тому доводи заявника з цього приводу є необґрунтованими.
Посилання в касаційній скарзі на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про проведення судово-психологічної експертизи, а суд апеляційної інстанції не звернув на це увагу, колегія суддів не бере до уваги з огляду на наступне.
Пунктом 8 частини другої статті 197 ЦПК України передбачено, що у підготовчому засіданні суд, зокрема, вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста.
Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
ОСОБА_2 не скористалась своїм правом на звернення до суду з клопотанням про поновлення строку для подання клопотання про призначення експертизи.
Крім того, відповідач не була позбавлена права повторно звернутися до суду з клопотанням про призначення експертизи разом з клопотанням про поновлення строку на подання такого клопотання.
Доводи касаційної скарги про те, що суди не врахували найкращі інтереси саме для дитини, враховуючи дію воєнного стану в Україні, постійні обстріли м. Запоріжжя та Запорізької області, факт того, що лінії бойового зіткнення знаходиться близько, колегія суддів відхиляє, оскільки факт введення в Україні воєнного стану і наявність місця для проживання за межами України не можуть виступати достатніми підставами для визначення місця проживання з одним з батьків, який проживає за межами України. Ці обставини підлягають встановленню й оцінці судом у сукупності з іншими обставинами, встановленими у справі, з урахуванням принципів рівності прав та обов'язків батьків і забезпечення найкращих інтересів дитини (постанова Верховного Суду від 06 листопада 2024 року у справі № 753/197/23).
Посилання в касаційній скарзі на те, що суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу за відсутності відповідачане заслуговують на увагу з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідач та її представник у судове засідання не з'явилися, 26 листопада 2024 року у 15:10 год. від представника відповідача надійшла заява про відкладення судового засідання у зв'язку з занятістю адвоката у слідчих діях з 14 год. до 17 год. у м. Дніпро.
Проте жодних доказів на підтвердження вказаних обставин суду першої інстанції не надано.
Крім того, суд першої інстанції врахував, що останні судові засідання 12 вересня 2024 року, 17 жовтня 2024 року були відкладені за клопотанням представника відповідача, у судовому засіданні 04 листопада 2024 року представник відповідача в черговий раз не змогла забезпечити явку свідків до судового засідання, у тому числі в режимі відеоконференції, а також не повідомила адресу їх фактичного місця проживання для направлення судових повісток.
При розгляді справи в апеляційному суді, 25 лютого 2025 року від представника ОСОБА_2 - Ромась А. І., надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв'язку з зайнятістю представника в іншому засідання, на підтвердження чого надано скріншот з сайту судової влади.
У судовому засіданні 26 лютого 2025 року суд вирішив відкласти розгляд справи за клопотанням представника на 26 березня 2025 року на 12:00 год.
25 березня 2025 року від представника ОСОБА_2 - Ромась А. І., надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв'язку з перебуванням Ромась А. І. у відпустці.
Однак, на підтвердження зазначеного представник відповідача не надала жодних доказів, тому апеляційний суд дійшов правильного висновку про розгляд справи за відсутністю представника відповідача.
У липні 2025 року від представника ОСОБА_2 - адвоката Ромась А. І. до Верховного Суду надійшла відповідь на відзив.
Відповідно до частини першої статті 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. За змістом статей 392-395 ЦПК України заявами по суті справи в суді касаційної інстанції є саме касаційна скарга та відзив на касаційну скаргу.
У цій справі суд касаційної інстанції не вважав за необхідне та не надавав учасникам справи дозволу на подання додаткових пояснень щодо окремих питань, які б виникли при розгляді справи в суді касаційної інстанції, у зв'язку із чим Верховний Суд не вбачає підстав для надання детальної відповіді на інші аргументи учасників справи по суті спору, які не наведені в касаційній скарзі та відзиві на неї (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц (провадження № 14-184цс20).
Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Щодо клопотання про розгляд цієї справи за участю ОСОБА_2 та її представника
В касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Ромась А. І., зокрема, просила провести розгляд справи за участю ОСОБА_2 та її представника.
Клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п'яти днів після складання доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Розгляд цієї справи в касаційному порядку проведений Верховним Судом за правилами статті 401 ЦПК України в порядку письмового провадження, в якому учасники справи не повідомляються про такий розгляд.
Висновок за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції немає.
Керуючись статтями 401, 406, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити в задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Ромась Анастасії Ігорівни, про розгляд цієї справи за участю ОСОБА_2 та її представника.
Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Ромась Анастасії Ігорівни, залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 листопада 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 26 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:І. В. Литвиненко
А. І. Грушицький
Є. В. Петров