Ухвала
17 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 754/5568/25
провадження № 61-13825ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Зайцева А. Ю., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 25 липня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Пархоменка П. І., Гудими Д. А., Краснощокова Є. В. про зобов'язання суддів змінити постановлені ухвали від 07 березня 2025 року щодо накладення штрафів та зобов'язання Голови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду провести розслідування на предмет виявлення винних у зв'язку з ненадходженням клопотання позивача від 16.03.2025 до суддів,
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Пархоменка П. І., Гудими Д. А., Краснощокова Є. В. про зобов'язання суддів змінити постановлені ухвали від 07 березня 2025 року щодо накладення штрафів та зобов'язання Голови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду провести розслідування на предмет виявлення винних у зв'язку з ненадходженням клопотання позивача від 16.03.2025 до суддів.
Деснянський районний суд м. Києва ухвалою від 25 липня 2025 року відмовив у відкритті провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України.
Київський апеляційний суд постановою від 03 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 25 липня 2025 року - без змін.
05 листопада 2025 року ОСОБА_1 надіслав засобами електронного зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 25 липня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2025 року у цій справі.
Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до пунктів 2, 11 частини третьої статті 2 ЦПК України повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами віднесено до основних засад (принципів) цивільного судочинства.
Учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України).
За приписами частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц (провадження № 14-92цс19) зроблено висновок про те, що нецензурна лексика, образливі та лайливі слова чи символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників.
Використання одними учасниками судового процесу нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом (суддями), з іншими учасниками процесу та їхніми представниками, а також вчинення аналогічних дій є виявом очевидної неповаги до честі, гідності зазначених осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства, а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України.
Аналогічно Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, ЄСПЛ констатує зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживає образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див., ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року (Rehak v. the Czech Republic, заява № 67208/01), «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 04 лютого 2003 року (Duringer and Grunge v. France, заяви № 61164/00 і № 18589/02)).
Подібні висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 9901/23/21 (провадження № 11-64заі21), у постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 274/4944/20 (провадження № 61-393св22).
У касаційній скарзі ОСОБА_1 вживає зневажливі висловлювання, які непритаманні для написання ділових документів, виходять за межі нормальної, коректної та легітимної критики, відображають зневажливе ставлення до судової гілки влади, надає особисту характеристику суддям, оцінку їх професійній діяльності, що неприпустимо при оформленні касаційної скарги.
Зокрема, заявник зазначає:
«…Вам тепер проф.знання суддів 1 та 2 інстанції зрозумілі? До речі: я вже на суддю ОСОБА_2 підготував відповідний позов (і не один!!!) і в найближчій час їх «запущу» в дію … теж саме очікує і суддів з ап.суду, які ухвалили цю АНТИЗАКОННУ УХВАЛУ! Вам також пораджу - в цю «халепу» теж не потрапити!» (мову оригіналу збережено).
Частиною третьою статті 44 ЦПК України передбачено, що якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Отже, Верховний Суд визнає подання ОСОБА_1 касаційної скарги в такій редакції виявом неповаги до суду та зловживанням процесуальними правами, у зв'язку із чим касаційна скарга підлягає поверненню заявнику.
Керуючись статтями 2, 43, 44, 260, 263, 392 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 25 липня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2025 року повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А. Ю. Зайцев