Ухвала
17 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 214/8910/20
провадження № 61-14218ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 жовтня 2025 року у складі колегії суддів: Гапонова А. В., Новікової Г. В., Никифоряка Л. П., у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_1 , про виселення без надання іншого житлового приміщення, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу недійсним,
У грудні 2020 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_1 , про усунення перешкод у користування квартирою, шляхом виселення, в якому позивачка просила усунути перешкоди у користуванні власністю - квартирою АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з вказаної квартири, що належить ОСОБА_3 .
У червні 2021 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 надійшов зустрічний позов, у якому позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , від 24 липня 2019 року, вчиненого між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 лютого 2024 року позов ОСОБА_3 задоволено:
ухвалено усунути ОСОБА_3 перешкоди у користуванні власністю, шляхом виселення ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 , без надання іншого жилого приміщення;
у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено;
вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року, апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення. Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 лютого 2024 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 25 червня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_1 , про усунення перешкоди у користуванні квартирою шляхом виселення скасовано та направлено справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 лютого 2024 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним залишено без змін.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 лютого 2024 року скасовано у частині задоволених позовних вимог. Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_1 , про усунення перешкод у користування квартирою шляхом виселення залишено без задоволення.
13 листопада 2025 року третя особа у справі ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 жовтня 2025 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 про усунення перешкод у користування квартирою шляхом виселення і направити справу у цій частині на новий апеляційний розгляд.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023)
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 березня 2021 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/95340171) справу визнано малозначною.
Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Вказівка в резолютивній частині постанови Дніпровського апеляційного суду від 14 жовтня 2025 рокупро можливість її оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржене рішення ухвалено у малозначній справі.
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).
Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).
Таким чином, оскаржене судове рішення ухвалено у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа ОСОБА_1 , про виселення без надання іншого житлового приміщення, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу недійсним.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков