12 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 644/819/23
провадження № 61-7512св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - Харківська міська рада,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Харківської міської ради на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова в складі судді Бугери О. В. від 03 жовтня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду в складі колегії суддів: Яцини В. Б., Пилипчук Н. П., Савенка М. Є від 15 травня 2025 року,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2023 року ОСОБА_2 , заінтересована особа - Харківська міська рада, звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, проживання однією сім'єю зі спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 протягом п'яти років до часу відкриття спадщини.
Заява мотивована тим, що він проживав разом із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім'єю з 2013 року у АДРЕСА_1 , за вказаною адресою вона була зареєстрована та мала право власності на вказану квартиру. Вони проживали спільно сім'єю, як чоловік та жінка, він працював охоронцем, перебував на пенсії, забезпечував матеріально потреби родини, а ОСОБА_3 отримувала пенсію, як особа з 2 групою інвалідності. Вони мали спільний бюджет, вели спільно господарство, діти від попередніх шлюбів мешкали окремо, в шлюбі з іншими особами не перебували, син ОСОБА_3 трагічно загинув в автокатастрофі. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла в стаціонарній лікарні, він поніс всі витрати пов'язані з організацією її поховання. Після її смерті від звернувся 13 лютого 2023 року до Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, було заведено спадкову справу.
Листом від 13 лютого 2023 року вих. № 260/02-14 йому було дано роз'яснення, що для підтвердження юридичного факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем протягом п'яти років до часу відкриття спадщини має бути встановлено винятково рішенням суду, оскільки він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . З 29 листопада 2022 року він зареєструвався як внутрішньо переміщена особа УПСЗН адміністрації Індустріального району Харківської міської ради, місті Харкові за адресою: АДРЕСА_1 .
Указував, що відповідно до статті 1264 ЦК України він є спадкоємцем четвертої черги, оскільки з 2013 року постійно проживав з ОСОБА_3 однією сім'єю, вони були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки. Факт спільного проживання можуть підтвердити чисельні свідки, сусіди, знайомі, а також, даний факт підтверджується письмовими доказами. Зазначав, що стосунки, які склались між ним та померлою ОСОБА_3 свідчать про сімейні стосунки, хоча шлюб між ними не був зареєстрований.
З урахуванням наведеного, оскільки ним дотримано строк на звернення до нотаріальної контори, те, що він із померлою не перебував у зареєстрованому шлюбі та був зареєстрований за іншою адресою, що перешкоджає йому оформити свої спадкові права, просив встановити відповідний факт в судовому порядку.
На підставі вищевикладеного, ОСОБА_1 уточнивши заяву 28 лютого 2023 року, просив суд про встановлення факту того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживали однією сім'єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини, а саме з 2013 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 , день смерті ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харова від 03 жовтня 2024 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю - задоволено. Встановлено факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживали однією сім'єю, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини, а саме з 2013 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 , день смерті ОСОБА_3 .
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з доведеності факту, що заявник проживав разом зі спадкодавцем однією сім'єю понад 5 років, щ факт повністю підтверджений належними та допустимими доказами в їх сукупності, судом досліджено письмові отримання медичної допомоги, роботи, під час перебування за адресою: АДРЕСА_1 , письмові докази були підтверджені в судовому засіданні показами свідків, сусідів, друзів, які свідчили про наявність ознак ведення спільного господарства, утримання майна, спільного вирішення питання про придбання меблів, проведення дозвілля.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Харківського апеляційного суду від 15 травня 2025 року апеляційну скаргу Харківської міської ради - залишено без задоволення. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 03 жовтня 2024 року - залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, які виникли у даній справі, та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвали законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
17 червня 2025 року засобами поштового зв'язку представник Харківської міської ради - Марченко М. С. звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 03 жовтня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 15 травня 2025 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме, суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, вкладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц, у постановах Верховного Суду від 01 листопада 2023 року у справі № 522/18290/16, від 14 лютого 2018 року у справі № 129/2115/15, від 21 березня 2019 року у справі № 461/4689/15, від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16, від 23 вересня 2021 у справі № 204/6931/20, від 26 вересня 2018 року у справі № 244/4801/13, від 28 листопада 2018 року у справі № 127/11013/17, від 16 січня 2019 року у справі № 343/1821/16, від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16, від 27 березня 2019 року у справі № 354/693/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 490/6060/15, від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 23 вересня 2019 року у справі № 279/2014/15, від 10 жовтня 2019 року у справі № 748/897/18, від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16, від 12 грудня 2019 року у справі № 490/4949/17, від 18 грудня 2019 року у справі № 761/3325/17, від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16, від 09 листопада 2020 року у справі № 757/8786/15, від 15 липня 2020 року у справі № 524/10054/16, від 26 вересня 2018 року у справі № 244/4801/13 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
В обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на те, що заявник, звертаючись до суду з вищезазначеною заявою, не надав належних, допустимих та достатніх письмових доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог, які можуть бути прийняті судом на підтвердження факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання спадкоємцем четвертої черги за законом.
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
22 серпня 2025 року через підсистему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу Харківської міської ради, у якому просив зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2025 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 644/819/23 з Орджонікідзевського районного суду м. Харкова.
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2025 року зазначену справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом установлено, що встановлення факту проживання однією сім'єю із спадкодавцем необхідно заявнику для вирішення надалі питання щодо права на спадкове майно.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з частинами першою, другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Встановлення факту проживання ОСОБА_1 однією сім'єю із спадкодавцем необхідне для вирішення питання про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .
Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Згідно з частиною першою статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.
Згідно зі статтею 338 ЦПК України суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.
У частині першій статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Отже, законом на орган місцевого самоврядування покладено обов'язок подати заяву про визнання відумерлою, зокрема у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом.
Харківська міська рада заперечує проти заявлених ОСОБА_1 вимог та не визнає за ним право на спадкування після смерті ОСОБА_3 , отже, існує спір про право на спадкове майно.
З урахуванням наведеного, заява ОСОБА_1 про встановлення факту її проживання однією сім'єю із ОСОБА_3 не підлягає розгляду у порядку окремого провадження, оскільки із поданої заяви випливає, що існує спір про право, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 19 березня 2021 року у справі № 643/14985/18-ц (провадження № 61-14325св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20); від 23 січня 2019 року у справі № 520/13695/17 (провадження № 61-47156св18).
З огляду на наведене рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а заява ОСОБА_1 про встановлення факту його проживання однією сім'єю із ОСОБА_3 - залишенню без розгляду.
Водночас заявниці необхідно роз'яснити, що залишення без розгляду заяви не позбавляє її права на подання до суду позову на загальних підставах - у порядку позовного провадження.
Суд не бере до уваги доводи касаційної скарги щодо ухвалення рішення без дослідження наданих доказів, оскільки такі доводи стосуються вирішення заяви по суті.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.
Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Згідно з частиною четвертою статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій та залишення заяви ОСОБА_5 без розгляду.
Керуючись статтями 400, 409, 414, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Харківської міської ради задовольнити частково.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 03 жовтня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 15 травня 2025 року скасувати.
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Харківська міська рада, про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю, залишити без розгляду.
Роз'яснити ОСОБА_1 про право на звернення до суду з позовом у порядку загального позовного провадження.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов