12 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 373/945/24
провадження № 61-9938св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
суб'єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Київської області Ніколаєнко Ігор Романович,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Київської області Ніколаєнка Ігоря Романовича, подану адвокатом Прибильським Віталієм Геннадійовичем, на ухвалу Київського апеляційного суду від 02 липня 2025 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М.,
Описова частина
Короткий зміст вимог
У жовтні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Київської області Ніколаєнка І. Р.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що на виконанні приватного виконавця виконавчого округу Київської області Ніколаєнка І. Р. знаходиться виконавче провадження № НОМЕР_3 з виконання рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 06 червня 2024 року у справі №373/945/24 про стягнення з нього (заявника) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») заборгованості за кредитним договором від 28 серпня 2013 року б/н у розмірі 52 182,04 грн.
07 жовтня 2024 року приватний виконавець виконавчого округу Київської області Ніколаєнко І. Р. виніс постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на кошти, які містяться на відкритому рахунку боржника для виплати заробітної плати в АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) .
Оскільки вказаний банківський рахунок є його зарплатним рахунком, на який надходять кошти у вигляді щомісячного грошового забезпечення військовослужбовця, 10 жовтня 2024 року він звернувся до приватного виконавця з заявою про зняття арешту з банківського рахунку, проте станом на 15 жовтня 2024 року приватний виконавець не надав офіційної відповіді на заяву про зняття арешту з рахунку цільового призначення.
Посилаючись на те, що зарплатний рахунок є арештованим, що, у свою чергу, порушує його конституційні права на своєчасне одержання винагороди за працю та свідчить про неправомірну бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Київської області Ніколаєнко І. Р., просив суд:
визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Київської області Ніколаєнка І. Р., який не надав офіційної відповіді на заяву про зняття арешту з рахунку цільового призначення належного ОСОБА_3 у рамках виконавчого провадження від 07 жовтня 2024 року № НОМЕР_3;
визнати неправомірним винесення постанови про арешт рахунків боржника приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Ніколаєнком І. Р. у рамках виконавчого провадження від 07 жовтня 2024 року № НОМЕР_3;
зняти арешт з рахунку НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) ОСОБА_3 .
Короткий зміст судових рішень
Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 25 жовтня 2024 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Київської області Ніколаєнка І. Р. щодо не зняття арешту з грошових коштів ОСОБА_1 , накладеного постановою про арешт коштів боржника від 07 жовтня 2024 року, неправомірною.
Зобов'язано приватного виконавця виконавчого округу Київської області Ніколаєнка І.Р. зняти арешт з грошових коштів ОСОБА_1 .
Решту вимог залишено без задоволення.
Постановою Київського апеляційного суду від 14 травня 2025 року за наслідками розгляду апеляційної скарги представника приватного виконавця виконавчого округу Київської області Ніколаєнка І. Р. - адвоката Прибильського В. Г. ухвалу Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 25 жовтня 2024 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні скарги.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Київської області Ніколаєнка І.Р. судовий збір в сумі 2 422,40 грн.
19 травня 2025 року представник приватного виконавця виконавчого округу Київської області Ніколаєнка І. Р. - адвокат Прибильський В. Г. звернувся до апеляційного суду з заявою про розподіл судових витрат, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Київської області Ніколаєнка І. Р. понесені судові витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 24 000,00 грн.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 липня 2025 року відмовлено в ухваленні додаткового судового рішення.
Відмовляючи у стягненні витрат на правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, апеляційний суд виходив із того, що законодавчо не визначено, що докази понесених витрат на правничу допомогу мають подаватись лише після ухвалення рішення суду. Жодних доводів на обґрунтування неможливості подання доказів до ухвалення рішення стороною спору не надано, а суд не наділений повноваженнями встановлювати відповідні обставини за власною ініціативою. Суд зазначив, що представником приватного виконавця Ніколаєнка І. Р. не було доведено поважності причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
31 липня 2025 року представник приватного виконавця виконавчого округу Ніколаєнка І. Р. - Прибильський В. Г. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про стягнення судових витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції у повному обсязі.
Підставами касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального та порушення судом норм процесуального права.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційний суд дійшов помилкових висновків при вирішенні заяви про розподіл судових витрат понесених на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Положеннями частини восьмої статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справ, сторона зробила про це відповідну заяву.
Приватний виконавець Ніколаєнко І. Р. із дотриманням вимог чинного процесуального законодавства надав заяву про стягнення судових витрат із належними та необхідними доказами на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, а тому відмова суду апеляційної інстанції в задоволенні заяви є безпідставною та необґрунтованою.
Доводи інших учасників справи
ОСОБА_1 подав відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм процесуального законодавства.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2025 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області цивільну справу № 373/945/24 за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Київської області Ніколаєнка Ігоря Романовича.
Матеріали справи № 373/945/24 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2025 року справу № 373/945/24 призначено до судового розгляду.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Апеляційний суд установив, що Київський апеляційний суд постановою від 14 травня 2025 року за наслідками розгляду апеляційної скарги приватного виконавця виконавчого округу Київської області скасував ухвалу Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 25 жовтня 2024 року та ухвалив нове судове рішення, яким відмовив ОСОБА_1 у задоволенні скарги. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
19 травня 2025 року представник приватного виконавця виконавчого округу Ніколаєнка І. Р. - Прибильський В. Г. звернувся до апеляційного суду з заявою про розподіл судових витрат, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Київської області Ніколаєнка І. Р. понесені судові витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 24 000,00 грн.
Київський апеляційний суд ухвалою від 02 липня 2025 року відмовив в ухваленні додаткового судового рішення.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).
Підставою касаційного оскарження ухвали апеляційного суду є посилання заявника на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Позиція Верховного Суду
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Частинами першою та другою статті 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною першою статті 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 21 липня 2025 року у справі № 909/399/24 (провадження № 12-37гс25) вказала:
«- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду;
- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови КГС ВС від 27 січня 2022 року у справі № 921/221/21 та від 31 травня 2022 року у справі № 917/304/21);
- заяву щодо вирішення питання про стягнення витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку, без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15ц);
- потрібно розрізняти наслідки несвоєчасного подання заяви про відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів на підтвердження розміру витрат, пов'язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова Першої судової палати КЦС ВС від 29 червня 2022 року у справі №161/5317/18)».
Аналогічне положення законодавець виклав у частині восьмій статті 141, частині першій статті 246 ЦПК України.
Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2024 року у справі № 344/12148/23 (провадження № 61-17012св23) врахував, що постанова апеляційного суду по суті спору ухвалена 29 листопада 2023 року і відповідач звернувся із заявою про стягнення судових витрат на правничу допомогу, до якої додав докази на підтвердження їх розміру, протягом п'яти днів після її ухвалення - 01 грудня 2023 року.
Водночас, установивши, що відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказав лише попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які очікує понести у зв'язку з розглядом цієї справи в суді апеляційної інстанції, а долучені ним докази (зокрема, договір про надання професійної правничої допомоги, акт приймання-передачі та платіжна інструкція) датовані 02 січня 2023 року, 22 листопада 2023 року, 28 листопада 2023 року, тобто до ухвалення апеляційним судом постанови по суті спору від 29 листопада 2023 року, і зміст заяви не містить обґрунтування поважних причин неподання відповідачем доказів, що підтверджують розмір судових витрат, до закінчення судових дебатів у справі, Верховний Суд дійшов висновку про скасування додаткової постанови апеляційного суду та відмову в задоволенні заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Такі висновки Верховний Суд зробив з огляду на власну правову позицію у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21 (провадження № 61-4799св23) щодо питання застосування частини восьмої статті 141, частини першої статті 246 ЦПК України за обставин, коли докази на підтвердження розміру судових витрат з надання професійної правничої допомоги фізично існували на момент закінчення судових дебатів (до ухвалення судового рішення), однак їх було надано протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення без обґрунтування поважних причин неподання до закінчення судових дебатів у справі, відповідно до якої:
- у випадку, якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, вона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі;
- у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.
При цьому Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 21 липня 2025 року у справі № 909/399/24 (провадження № 12-37гс25), повернувши відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду справу № 909/399/24, вказала: «Натомість з матеріалів справи № 909/399/24 вбачається, що у відзиві від 07 січня 2025 року на апеляційну скаргу відповідач заявив попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, та зазначив про надання відповідних доказів у передбачені процесуальним законом строки.
Протягом п'яти днів після ухвалення апеляційним судом постанови по суті спору від 12 березня 2025 року, а саме 16 березня 2025 року, подав заяву щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, до якої долучив докази, що підтверджують заявлений розмір судових витрат (зокрема, акт приймання-передачі наданих послуг, звіт про надання послуг, прибутковий касовий ордер), сформовані 14 березня 2025 року, а отже, після 12 березня 2025 року, що й зумовило відсутність підстав для відмови у задоволенні вказаної заяви відповідача апеляційним судом у зв'язку з необхідністю обґрунтування відповідачем поважних причин неподання відповідних доказів до закінчення судових дебатів у справі».
У справі, яка переглядаються, апеляційний суд установив, що в апеляційній скарзі представник приватного виконавця Ніколаєнка І. Р. - адвокат Прибильський В.Г. в порядку частини першої статті134 ЦПК України та частини восьмої статті 141 ЦПК України було зазначено попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які Ніколаєнко І.Р. очікує понести у зв'язку із розглядом справи в апеляційному суді, у розмірі 24 000 грн.
Протягом п'яти днів після ухвалення апеляційним судом постанови по суті спору від 14 травня 2025 року, а саме 19 травня 2025 року на адресу апеляційного суду від представника приватного виконавця Ніколаєнка І. Р. - адвоката Прибильського В.Г. надійшла заява про стягнення судових витрат на професійну допомогу, до якої долучив докази, що підтверджують надання/отримання послуг та заявлений розмір судових витрат
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному суді та їх відшкодування було надано: договір про надання правничої допомоги від 20 жовтня 2023 року №20-10-23П, укладений між адвокатом Прибильським В. Г. та приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Ніколаєнком І. Р.; акт надання послуг № 16/15 від 16 травня 2025 року на суму 24 000,00 грн; додаткову угоду № 28/10 від 28 жовтня 2024 року до договору про надання правничої допомоги від 20 жовтня 2024 року.
Всі докази понесення витрат на правову допомогу в апеляційному суді також були направлені ОСОБА_1 .
Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви представника приватного виконавця Ніколаєнка І.Р. - адвоката Прибильського В. Г. про ухвалення додаткового рішення, суд апеляційної інстанції виснував, що представником приватного виконавця Ніколаєнка І. Р. не було доведено поважності причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі.
Колегія суддів уважає, що такі висновки суду апеляційної інстанції суперечать мотивувальній частині оскаржуваної ухвали, оскільки суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні заяви представника відповідача з мотивів необхідності обґрунтувати поважність причин неподання відповідних доказів до закінчення судових дебатів у справі (порушення стороною процесуального закону), що тягне за собою залишення заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу без розгляду, а не відмову в задоволенні заяви по суті.
Наслідком подання процесуальних заяв поза встановленими строками, згідно статті 126 ЦПК України, є залишення їх без розгляду.
Оскільки апеляційний суд допустив взаємовиключні висновки мотивувальної і резолютивної частин судового рішення, то суд касаційної інстанції позбавлений можливості ухвалити власне судове рішення.
Отже оскаржувана ухала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду заяви приватного виконавця Ніколаєнка І.Р. - адвоката Прибильського В. Г. про ухвалення додаткового судового рішення, суду апеляційної інстанції слід звернути увагу на дату складення акту приймання-передачі наданих послуг, урахувати висновки, викладені в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 21 липня 2025 року № 909/399/24 (провадження № 12-37гс25) щодо застосування частини восьмої статті 141 ЦПК України у поєднанні з частиною першою статті 246 ЦПК України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
За таких обставин, оскільки порушення норм процесуального права допущені судом апеляційної інстанції, не можуть бути усунені при касаційному розгляді справи, оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанцій підлягає скасуванню з передачею справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржувана ухвала апеляційного суду прийнята без додержання норм процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, ухвалу апеляційного суду скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Щодо судових витрат
Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки справу по суті вирішення спору направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат Верховим Судом не здійснюється.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу Ніколаєнка Ігоря Романовича , подану адвокатом Прибильським Віталієм Геннадійовичем, задовольнити частково.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 02 липня 2025 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.?
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов