12 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 642/1296/21
провадження № 61-18513св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи за первісним позовом:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків),
учасники справи за зустрічним позовом:
позивач - ОСОБА_2 ,
відповідачі: ОСОБА_1 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Малахова Галина Іванівна, кредитна спілка «Східноєвропейська кредитна спілка»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 26 квітня 2023 рокув складі судді Шаповал Т. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року в складі колегії суддів: Чумак О. В., Дряниці Ю. В., Пилипчук Л. І.,
Короткий зміст позовних вимог первісного та зустрічного позовів
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просив суд зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 , яка належить боржнику ОСОБА_2 та перебуває в іпотеці ОСОБА_1 , накладений Ленінським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Харківської області (далі - Ленінський ВДВС Харківського МУЮ Харківської області) на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 03 вересня 2014 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказував, що він є іпотекодержателем квартири АДРЕСА_1 , яка належить боржнику ОСОБА_2 . Зазначав, що право іпотеки перейшло до нього на підставі договору про відступлення прав вимоги за іпотекою від 24 січня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г. І. за № 71, та витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки від 24 січня 2019 року № 153830989.
Під час реалізації прав іпотекодержателя, нотаріусом повідомлено про обтяження предмета іпотеки арештом Ленінського ВДВС Харківського МУЮ Харківської області на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 03 вересня 2014 року № НОМЕР_1.
ОСОБА_1 посилався на те, що наявність арешту квартири, що зареєстрований пізніше іпотеки, робить неможливим звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, що є обмеженням права на захист.
У червні 2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Малахової Г. І., кредитної спілки «Східноєвропейська кредитна спілка» (далі - КС «Східноєвропейська кредитна спілка»), у якому просила суд припинити дію договору відступлення прав за договором іпотеки, укладеного між КС «Східноєвропейська кредитна спілка» та ОСОБА_1 24 січня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г. І. 24 січня 2019 року, та скасувати інформацію, внесену на його підставі до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки.
Зустрічний позов ОСОБА_2 обґрунтовувала тим, що 26 липня 2013 року між нею та КС «Східноєвропейська кредитна спілка» було укладено кредитний договір № КСНП 51, відповідно до якого вона отримала кредит у сумі 100 000, 00 грн. В забезпечення виконання зобов'язання 26 липня 2013 року було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Вахрушевою О. О. за реєстровим № 1084, відповідно до якого вона передала в іпотеку кредитній спілці належну їй на праві власності квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_2 вказувала, що, починаючи з 2014 року, кредитна спілка та група фізичних осіб в складі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 шляхом вчинення різних маніпуляцій з кредитним та іпотечним договорами намагаються заволодіти належною їй на праві власності квартирою.
24 січня 2019 року між КС «Східноєвропейська кредитна спілка» та ОСОБА_1 було укладено договір відступлення прав за договором іпотеки від 26 липня 2013 року № 1084. Приватним нотаріусом Малаховою Г. І. 24 січня 2019 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки внесені відомості про нового іпотекодержателя ОСОБА_1 .
На думку ОСОБА_2 , укладення договору відступлення прав за договором іпотеки та внесення до Державного реєстру відомостей про нового іпотекодержателя порушує її майнові права, оскільки вирішення подальшої долі майна буде залежати від особи, яка не мала відношення до її кредитного зобов'язання перед кредитною спілкою. Також позивач за зустрічним позовом вказувала, що кредитна спілка не має права відступати права вимоги за кредитним договором, оскільки такі повноваження законом не передбачені.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 26 квітня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 задоволено.
Припинено дію договору відступлення прав за договором іпотеки, укладеного між КС «Східноєвропейська кредитна спілка» та ОСОБА_1 24 січня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г. І. 24 січня 2019 року, та скасовано інформацію, внесену на його підставі до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки.
Відмовляючи в задоволенні первісних позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання вимоги № ф423, виданої 17 травня 2013 року УПФУ в Ленінському районі м. Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь УПФУ в Ленінському районі м. Харкова заборгованості в сумі 5 766, 45 грн, було накладено арешт, проте відомості про виконання виконавчого документа відсутні, у зв'язку з чим відсутні підстави для зняття арешту з майна.
Задовольняючи вимоги ОСОБА_2 за зустрічним позовом, суд першої інстанції виходив з того, що кредитна спілка, як кредитодавець, не має права відступати право вимоги за кредитним договором у зв'язку з відсутністю у неї таких повноважень.
Зазначив, що відповідно до статті 515 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) заміна кредитора у спірнихзобов'язаннях не допускається, відступлення права вимогине спричиняє правових наслідків, у зв'язку з чим дійшов висновку про нікчемність договору відступлення права вимоги.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року рішення Київського районного суду м. Полтави від 26 квітня 2023 року в частині зустрічного позову ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Малахової Г. І. про припинення дії договору відступлення скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову в цій частині.
В іншій частині рішення Київського районного суду м. Полтави від 26 квітня 2023 року залишено без змін.
Апеляційний суд, відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Малахової Г. І., вказав, що приватний нотаріус є неналежним відповідачем у справі. Поряд з цим рішення суду першої інстанції в іншій частині вважав таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У грудні 2023 року представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Романченко О. М. через підсистему «Електронний суд» надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Київського районного суду м. Полтави від 26 квітня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року в частині задоволення зустрічного позову й ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову, а також змінити рішення Київського районного суду м. Полтави від 26 квітня 2023 року в частині підстав відмови у задоволенні первісного позову з огляду на те, що права позивача за первісним позовом не порушені.
Підставами касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), а саме: застосування апеляційним судом норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 29 серпня 2018 року в справі № 910/20898/17, від 10 жовтня 2018 року в справі № 910/21862/17 та від 17 квітня 2019 року в справі № 910/6381/18.
Крім того, вказує на відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). Зокрема, на думку заявника, відсутні висновки стосовно того, що кредитне зобов'язання фізичної особи перед кредитною спілкою не може забезпечуватись порукою, а також того, що до забезпеченого порукою кредитного зобов'язання позичальника перед кредитною спілкою не застосовуються норми частини другої статті 556 ЦК України та статей 19, 24 Закону України «Про іпотеку», та щодо обрання позивачем за зустрічним позовом неефективного способу захисту її нібито порушеного права.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 мотивує тим, що на час розгляду справи в суді першої інстанції змінилась судова практика щодо застосування норми права (пункт 6 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»), яка забороняла проведення державної реєстрації речових прав за іпотекодержателем у випадку наявності на іпотечному майні публічного обтяження (зокрема, арешту, накладеного державним виконавцем). Зазначає, що на час ухвалення рішення ця норма вже існувала, проте не було зрозуміло, чи поширюється її дія на іпотекодержателя-фізичну особу у випадку реалізації ним прав іпотекодержателя, передбачених статтею 37 Закону України «Про іпотеку» та отриманих в порядку переуступки/іншого переходу до нього цих прав.
Заявник вважає, що обтяження предмета іпотеки, зареєстроване після державної реєстрації іпотеки, не є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержателем, а тому первісний позов не підлягає задоволенню саме з підстав того, що право позивача не є порушеним.
Крім того, посилається на неврахуванням судами того, що відступлення права вимоги було здійснено на підставі частини другої статті 556 ЦК України внаслідок виконання кредитного обов'язку боржника ОСОБА_2 поручителем ОСОБА_1 .
Також зазначає, що чинний договір відступлення права вимоги за іпотекою не може бути визнаний припиненим, оскільки припиненню підлягає речове право іпотеки. Крім того, на думку заявника, ОСОБА_2 обрала неналежний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Постанова апеляційного суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округуМалахової Г. І. в касаційному порядку не оскаржується та відповідно в цій частині Верховним Судом не переглядається.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Київського районного суду м. Полтави.
19 лютого 2024 року справа № 642/1296/21 надійшла до Верховного Суду.
ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Інші учасники справи у встановлений судом строк відзивів на касаційну скаргу не подали.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 .
26 липня 2013 року між КС «Східноєвропейська кредитна спілка» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № КСНП-51, відповідно до умов якого кредитор зобов'язується надати позичальникові кредит шляхом відкриття кредитної лінії в сумі 100 000, 00 грн на умовах, передбачених цим договором, а позичальник зобов'язується згідно із цим договором повернути кредит і сплатити проценти за користування ним.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 26 липня 2013 року між КС «Східноєвропейська кредитна спілка» та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки. Предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 .
24 січня 2019 року між КС «Східноєвропейська кредитна спілка» та ОСОБА_1 укладено договір відступлення прав за договором іпотеки, відповідно до умов якого первісний іпотекодержатель здійснює відступлення прав іпотекодержателя за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Вахрушевою О. О. 26 липня 2013 року за № 1084, укладеним між первісним іпотекодержателем та ОСОБА_2 . Відступлення прав за вказаним іпотечним договором здійснюється у зв'язку з виконанням новим іпотекодержателем, як поручителем згідно з договором поруки 17-02/14П-КСП-51Ю, укладеним у простій письмовій формі від 17 лютого 2014 року, зобов'язання, забезпеченого порукою, а саме: кредитного договору від 26 липня 2013 року № КСНП-51, укладеного між первісним іпотекодержателем та іпотекодавцем. В силу закону права первісного іпотекодержателя переходять до поручителя.
У Ленінському ВДВС Харківського МУЮ Харківської області перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання вимоги № ф423, виданої 17 травня 2013 року УПФУ в Ленінському районі про стягнення з ОСОБА_2 на користь УПФУ в Ленінському районі м. Харкова заборгованості в сумі 5 766, 45 грн.
Постановою старшого державного виконавця Ленінського ВДВС Харківського МУЮ Харківської області Кайдашовою М. О. від 03 вересня 2014 року в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 накладено арешт на все майно ОСОБА_2 в межах суми боргу, виконавчого збору та виплат на проведення виконавчих дій.
Відомостіпро виконання виконавчого документа відсутні.
Крім того, рішенням Апеляційного суду Харківської області від 19 жовтня 2017 року в справі № 642/1269/16-ц, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 22 грудня 2018 року, задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , КС «Східноєвропейська кредитна спілка», ОСОБА_5 , ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним та витребування майна.
Указаним рішенням визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 19 березня 2015 року та зареєстрований за № 297. Витребувано квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , від добросовісних набувачів ОСОБА_5 , ОСОБА_1 .
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо первісного позову ОСОБА_1 .
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За приписами частини першої статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача.
Належним відповідачем є особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги.
Позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.
Установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
У разі пред'явлення позову до частини відповідачів чи неналежного відповідача, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі в справі як співвідповідачів та зобов'язується вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти в задоволенні позову.
Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц.
ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду та просив зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 , яка належить боржнику ОСОБА_2 та перебуває в іпотеці ОСОБА_1 , накладений Ленінським ВДВС Харківського МУЮ Харківської області на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 03 вересня 2014 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
Арешт на все майно ОСОБА_2 було накладено в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання вимоги № ф423, виданої 17 травня 2013 року УПФУ в Ленінському районі м. Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь УПФУ в Ленінському районі м. Харкова заборгованості в сумі 5 766, 45 грн.
Отже, заявлена ОСОБА_1 вимога безпосередньо стосується прав УПФУ в Ленінському районі м. Харкова, як особи, в інтересах якої накладено арешт.
Проте УПФУ в Ленінському районі м. Харкова до участі в справі в якості співвідповідача за первісним позовом не залучене, клопотань про його залучення співвідповідачем за цим позовом позивач не заявляв, а тому в задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно було відмовити саме через неналежний склад відповідачів, що є самостійною підставою для відмови в позові.
За таких обставин, оскільки суди дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 про зняття арешту з майна, але помилилися щодо мотивів такої відмови, оскаржувані судові рішення підлягають зміні в частині мотивів відмови в задоволенні зазначеного позову.
Щодо зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , КС «Східноєвропейська кредитна спілка»
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 зазначила, що спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.
Звертаючись до суду із зустрічним позовом, ОСОБА_2 просила припинити дію договору відступлення прав за договором іпотеки, а також скасувати інформацію, внесену на його підставі про реєстрацію іпотеки.
Як на підставу для подання позову посилалась на те, що кредитна спілка не мала права відступати права вимоги за кредитним договором, оскільки такі повноваження Законом України «Про кредитні спілки» не передбачені.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За приписами частини третьої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року в справі №569/17272/15, від 11 вересня 2019 року в справі № 487/10132/14-ц).
Звертаючись до суду із зустрічним позовом, ОСОБА_2 просила припинити дію договору відступлення прав за договором іпотеки, а також скасувати інформацію, внесену на його підставі про реєстрацію іпотеки.
Позовної вимоги про визнання недійсним договору відступлення прав за договором іпотеки позивач за зустрічним позовом не заявляла.
Статтею 16 ЦК України не передбачено такого способу захисту як припинення дії договору відступлення прав за договором іпотеки.
Таким чином, вимога ОСОБА_2 про припинення дії договору відступлення прав за договором іпотеки не підлягає задоволенню у зв'язку з обранням позивачем неналежного способу захисту. Поряд з цим вимога про скасування інформації, внесеної на підставі вказаного договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки, є похідною від вимоги про припинення дії договору відступлення прав за договором іпотеки, тому вона також не підлягає задоволенню.
Проте суди попередніх інстанції наведеного не врахували та дійшли помилкового висновку про задоволення зазначених вимог ОСОБА_2 .
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Зважаючи на те, що в справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення в частині відмови в задоволенні первісних позовних вимог підлягають зміні з викладенням їхніх мотивувальних частин в редакції цієї постанови, а в частині задоволених вимог зустрічного позову - скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в позові.
Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 26 квітня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зняття арешту з майна змінити, виклавши їхні мотивувальні частини в редакції цієї постанови.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 26 квітня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року в частині вирішення задоволених вимог зустрічного позову скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , кредитної спілки «Східноєвропейська кредитна спілка» про припинення дії договору відступлення.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов