справа № 755/449/24
провадження № 22-ц/824/6332/2025
14 листопада 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.
суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, за апеляційною скаргою представника Моторно (транспортного) страхового бюро України - адвоката Гусєва Павла Володимировича на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 02 грудня 2024 року в складі судді Катющенко В.П.,
встановив:
27.12.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 16 січня 2023 року (справа № 712/6875/21) з МТСБУ на його користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди стягнуто 39 933,80 грн, пеню в сумі 2 515,84 грн, понесені судові витрати 908 грн та витрати за проведення судової будівельно-технічної експертизи 3 164,40 грн, а всього 46 552,04 грн.
Вказаним судовим рішенням встановлено, що 28.07.2020 МТСБУ було отримано всі необхідні документи для отримання належного страхового відшкодування, 17.11.2020 останнім прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 25 353,20 грн.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 17 травня 2023 року вказане судове рішення залишено без змін.
Виконуючи рішення суду, 04.07.2023 МТСБУ сплатили на користь позивача 46 552,04 грн.
У відповідності до п. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Враховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 3% річних та інфляційні втрати, що нараховані на розмір несплаченого страхового відшкодування в сумі 39 993 грн за період з 27.10.2020 (91 - й день з дня отримання заяви на виплату страхового відшкодування) по 04.07.2023 (дата сплати коштів) в розмірі 3 221 грн та 19 550,31 грн відповідно.
Також просив стягнути з відповідача судові витрати по сплаті судового збору.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 02 грудня 2024 року вказаний позов задоволено.
Стягнуто з МТСБУ на користь ОСОБА_1 три відсотки річних у розмірі 3 221 грн, інфляційні втрати в розмірі 19 550,31 грн, судовий збір в сумі 1 073,60 грн, а всього 23 844,91 грн.
30.12.2024 представник МТСБУ - адвокат Гусєв П.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 02 грудня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, який задовольнити позов в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за період з 17.05.2023 по 04.07.2023.
Свої доводи мотивує тим, що визначення розміру шкоди відбулося лише з прийняттям постанови Черкаського апеляційного суду від 17 травня 2023 року по справі №712/6875/21, а тому є невірним розрахунок заборгованості з моменту ДТП.
Крім того, суд першої інстанції не звернув уваги на спеціальні норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
У зв'язку із розглядом справи судом у МСТБУ на підставі абз. 4 пункту 36.2 статті 36 цього Закону виник обов'язок призупинити розгляд заяви потерпілого.
Таким чином, строк на виплату страхового відшкодування припиняється до постановлення рішення, що і відбулося у березні 2023 року та на виконання вказаної вище постанови МТСБУ було сплачено страхове відшкодування.
Отже, обрахунок пені, інфляції та 3 % річних повинен починатися з моменту постановлення рішення до моменту виконання рішення суду, а тому розрахунок позивача є невірним та повинен починатися з 17.02.2023 по 14.03.2023.
02.04.2025 представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 02 грудня 2024 року без змін.
Посилається на те, що сплатити регламенту виплату на користь потерпілого МТСБУ в повному обсязі було зобов'язано у визначений Законом термін, тобто протягом 90 днів з дня отримання заяви про виплату страхового відшкодування. 91-й день сплинув 27.10.2020. Подальше отримання розміру несплаченої регламентної виплати відбулось за виконанням рішення суду (04.07.2023).
Таким чином, МТСБУ в незаконний спосіб відмовилось сплачувати потерпілому належну йому регламенту виплату у строк визначений законом, що було доведено при розгляді іншої справи. Тепер, коли позивач звернувся до суду із позовом про стягнення пені, 3 % річних та інфляційний втрат, він здійснює розрахунок за весь період невиконання зобов'язання. Боргове зобов'язання в МТСБУ перед потерпілим виникло на 91-й день від дня подачі заяви, а не після винесення рішення Черкаським апеляційним судом від 17 травня 2023 року. Судовий процес по справі № 712/6875/21 по суті своїй виник саме через невиконання з боку МТСБУ боргового зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 16 січня 2023 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 17 травня 2023 року ( справа № 712/6875/21) з МТСБУ на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди стягнуто 39 933,80 грн, пеню в сумі 2 515,84 грн, понесені судові витрати 908,00 грн, витрати на проведення судової будівельно-технічної експертизи 3 164, 40 грн, а всього 46 522,04 грн.
Вказаним рішенням встановлено, що 22 червня 2020 року о 03 год. 40 хв. транспортний засіб ВАЗ 2106, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 на великій швидкості в'їхав на територію приватного будинку, протаранивши при цьому паркан та житловий будинок.
Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 жовтня 2020 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні даної ДТП.
На момент ДТП відповідальність водія транспортного засобу ВАЗ 2106, номерний знак НОМЕР_1 , застрахована не була.
23.07.2020 позивачем було направлено до МТСБУ всі необхідні для отримання належного страхового відшкодування документи.
17.11.2020 МТСБУ прийнято рішення про виплату ОСОБА_1 страхового відшкодування в розмірі 25 353,20 грн.
Не погоджуючись із розміром страхового відшкодування, позивач неодноразово направляв МТСБУ письмові претензії із вимогою переглянути раніше прийняте рішення, однак, своїм листом № 3.1-01-б/199 від 05.01.2021 МТСБУ йому було відмовлено, що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
Для з'ясування розміру заподіяної шкоди в ході розгляду справи № 712/6875/21 судом було призначено судову будівельно-технічну експертизу, за висновком якої було визначено вартість відновлювального ремонту в сумі 65 287 грн.
Оскільки потерпілому було відшкодовано матеріальну шкоду лише частково, в розмірі 25 353,20 грн, суд дійшов висновку про стягнення з МТСБУ на користь ОСОБА_1 різниці в сумі 39 933,80 грн.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що обов'язок з виплати суми в розмірі 39 933,80 грн у МТСБУ виник починаючи з 27.10.2020 - на 91 день з дня отримання заяви про виплату страхового відшкодування).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з законності та обґрунтованості вказаних вимог, які ґрунтуються на обставинах, встановлених судовим рішенням, яке має преюдиційне значення.
Апеляційний суд не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
У пункті 35.1 статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ( в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) зазначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 вказаного Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Абзацами першим-третім пункту 36.2 статті 36 Закону передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.
За правилами частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
За частиною першою статті 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Тобто відповідальність страховика, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, настає виключно у випадку, якщо невиконання грошового зобов'язання відбулося з його вини як боржника у даних правовідносинах.
У справі, яка переглядається, визначення розміру страхового відшкодування було предметом розгляду в цивільній справі, а тому перебіг строку його виплати припиняється до дати, коли МТСБУ стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.
З огляду на те, що рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 16 січня 2023 року в справі №712/6875/21 набрало законної сили 17 травня 2023 року, тому саме з моменту набрання законної сили рішенням суду першої інстанції про стягнення з МТСБУ на користь позивача страхового відшкодування, у відповідача настав строк для виконання грошового зобов'язання та можливість застосування до нього цивільно-правової відповідальності за прострочення його виконання.
Вирішуючи позовні вимоги про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для покладення на відповідача відповідальності за порушення строку виконання грошового зобов'язання, проте помилився щодо початку відліку такого строку, враховуючи, що до 17 травня 2023 року між сторонами ще не виникло боргових зобов'язань, що в свою чергу виключало можливість застосування цивільно-правової відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України.
Таким чином заявлені в апеляційній скарзі підстави апеляційного оскарження судового рішення є обґрунтованими, оскільки страховик скористався своїм правом, передбаченим законом, для припинення перебігу строку для прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування, а тому такий строк розпочався з моменту набрання законної сили рішенням суду першої інстанції, ухваленим у справі №712/6875/21, в частині стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування.
При визначенні суми стягнення апеляційний суд виходить з такого розрахунку:
період розрахунку: 17.05.2023 -04.07.2023;
сукупний індекс інфляції: 100,800%
сума боргу :39993 грн
інфляційне нарахування : 319,94 грн.
кількість дні прострочення : 49
3% річних : 161,07 грн.
Всього: 481 грн 01 коп.
Враховуючи зазначене, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 02 грудня 2024 року підлягає зміні, шляхом зменшення розміру стягнення 3% річних з 3 221,00 грн до 161,07 грн, а суми інфляційних втрат з 19 550,31 до 319,94 грн.
Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України , якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 цієї статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача в разі задоволення позову.
При поданні позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1 073,60 грн.
При подачі апеляційної скарги відповідачем було сплачено судовий збір у розмірі 1 610,40 грн.
Враховуючи те, що розмір задоволених позовних вимог становить 2,11 %, розмір понесених витрат зі сплати судового збору, що підлягає стягненню з відповідача підлягає зменшенню з 1 073,60 грн до 22,65 грн.
За результатами апеляційного перегляду справи апеляційну скаргу було задоволено в повному обсязі, а тому з позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1 610,40 грн.
Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
За таких підстав, з ОСОБА_1 на користь МТСБУ підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 587, 75 грн, що становить різницю у покладених на сторони судових витрат, а рішення суду першої інстанції в частині суми судового збору та загального розміру стягнення відповідній зміні.
Керуючись ст. 353, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу представника Моторного (транспортного) страхового бюро України - адвоката Гусєва Павла Володимировича задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 02 грудня 2024 року в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат та суми судового збору змінити.
Зменшити суму 3 % річних, що підлягає стягненню з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 , з 3 221 грн до 161,07 грн, суму інфляційних втрат з 19 550,31 грн до 319,94 грн, а загальну суму стягнення з 23 844,91 грн до 481,01 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 587,75 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. І. Ящук