Справа № 752/25295/24 Головуючий у І інстанції Кордюкова Ж.І.
Провадження №22-ц/824/12148/2025 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
14 листопада 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Таргоній Д.О., Голуб С.А., Слюсар Т.А., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23 квітня 2025 року у справі за позовом комунального підприємства « Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості,
У листопаді 2024 року позивач звернувся до суду з даним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» з 01 травня 2015 року надає послуги з утримання будинків та прибудинкових територій в буд. АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 .
Однак, користуючись наданими позивачем послугами, відповідач не виконує зобов'язання щодо їх оплати.
За відповідачем обліковується заборгованість за надані послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території, яка станом на 01 жовтня 2024 року становить 23 203,77 грн, яка складається з основного боргу в сумі 16 314,63 грн, інфляційних втрат в сумі 5 089,63 грн, 3% річних в сумі 1 799,51 грн.
Враховуючи вищевикладене, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 23203,77 грн та судові витрати.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 23 квітня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги за період з січня 2018 року по вересень 2024 року у розмірі 11954, 22 грн, 3% річних від простроченої суми за період з січня 2018 року по січень 2022 року та з січня 2024 року по вересень 2024 року у розмірі 791,63 грн, інфляційні втрати за період з січня 2018 року по січень 2022 року та з січня 2024 року по вересень 2024 року у розмірі 2229,32 грн та судовий збір у розмірі 1953,97 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» в особі директора Латанюк Н. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території (квартплата), яка станом на 01 жовтня 2024 року складає в розмірі 20156,85 грн, 16314,63 грн - основного боргу у розмірі, 2699,47 грн - інфляційних втрат, 1142,75 грн - 3% річних в розмірі, а також здійснити розподіл судових витрат.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідач стала власницею частини квартири 30 січня 2014 року на підставі договору купівлі- продажу, 07 травня 2021 року остання отримала у спадщину ще частину квартири на підставі свідоцтва про право па спадщину.
Скаржник звертає увагу, що КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» стало відомо про отримання спадщини відповідачем з Інформації з Державного реєстру речових прав па нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 29 липня 2024 року №388618909.
Тобто, на момент подачі позовної заяви про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій до ОСОБА_1 шестимісячний термін з дня, як позивач дізнався про прийняття спадщини відповідачем не сплив.
Таким чином, позивач посилаючись на норми ст. ст. 1216, 1218, 1281 ЦК України вважає, що спадкоємець (відповідач) зобов'язаний сплатити заборгованість за період з 01 січня 2018 року по 06 травня 2021 року за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, яку накопичив спадкодавець.
Крім того, сторона позивача до апеляційної скарги долучила новий розрахунок заборгованості з урахуванням постанови КМУ від 05 березня 2022 року №206.
Відповідач не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 360 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою апеляційне провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Голосіївської районної в місті Києві ради від 19 грудня 2010 року № 41/10, 31 жовтня 2010 року було передано майно територіальної громади Голосіївського району міста Києва з балансу Голосіївської районної в м. Києві ради на баланс комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району».
З метою реалізації Закону України «Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2009 - 2014 роки» та рішення Київської міської ради від 16 вересня 2010 року №12/4824 «Про затвердження Програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства міста Києва на 2010-2014 роки», а також посилення ефективності управління майном та вдосконалення роботи комунальних підприємств, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва і здійснюють свою діяльність у сфері утримання та обслуговування житлового фонду, рішенням II сесії Київської міської ради VII скликання від 09 жовтня 2014 року №270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва» Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району» перейменовано в Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» та віднесено до сфери управління Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації.
Відповідно до Статуту позивача, підприємство створене з метою виконання робіт та надання послуг по утриманню та обслуговуванню житлових та нежитлових будинків, прибудинкових територій територіальної громади міста Києва й інших форм власності.
Основними напрямками діяльності підприємства є утримання та експлуатація житлового і нежитлового фонду, технічне обслуговування будівель, споруд, окремих будівельних конструкцій та інженерного обладнання будинків, санітарне обслуговування приміщень будинків та прибудинкових територій, забезпечення необхідного рівня та якості надання послуг населенню, плати за комунальні послуги, плати за обслуговування внутрішньо будинкових мереж, частини у спільних витратах по утриманню будинку з власників нежитлових приміщень та інших платежів тощо.
Позивач з 01 травня 2015 року та по теперішній час надає послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій в будинку АДРЕСА_1 .
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 29 липня 2024 року №388618909 власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 .
Право власності виникло на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 07 травня 2021 року № 38 виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Столярчук І.В. та договором купівлі-продажу від 30 січня 2014 року №126, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гніденко Н.Ю.
З січня 2018 попередній власник частини квартири та відповідач належним чином не виконували свої обов'язки по оплаті послуг з утримання будинку та прибудинкової території.
Відповідно до розрахунку заборгованості, долученого до позовної заяви, за адресою: АДРЕСА_3 , за період з січня 2018 року по вересень 2024 року заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги складає 16 314,63 грн, за період з січня 2018 по вересень 2024 року нараховані 3% річних в розмірі 1 799,51 грн., інфляційні втрати в розмірі 5 089,63 грн.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач в період з 30 січня 2014 року по 06 травня 2021 року була власником лише 1/2 частки квартири, яка знаходиться адресою: АДРЕСА_3 , а в період з 07травня 2021 року по 01 жовтня 2024 року - власником всієї квартири.
Апеляційний суд не в повній мірі погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Ч. 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Ст. 319 ЦК України встановлено, що власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Правовідносини із споживання житлово - комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово - комунальні послуги», відповідно до ст. 4 якого законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується наКонституції Україниі складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цьогоЗаконута інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.
П. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
П. 5, 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Послуга з управління багатоквартирним будинком - це результат господарської діяльності суб'єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору
Положенням ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
У постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 по справі № 6-2951цс15, постанові Верховного Суду від 15.03.2018 по справі № 401/710/15-ц зроблено висновок, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Частини 1, 2 ст. 632 ЦК України передбачає, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Відповідно до положень ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. Ціна послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення, якщо інше не визначено договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, та включає: 1) витрати на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку відповідно до кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, крім витрат на обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги, у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем; 2) винагороду управителю, яка визначається за згодою сторін. Кошторис витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території є невід'ємною частиною договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком. Кошторис витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території враховує обов'язковий перелік робіт (послуг), який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, а також періодичність виконання (надання) робіт (послуг) з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території. Управитель у порядку та з періодичністю, визначеними договором, та/або на вимогу споживача зобов'язаний інформувати споживача про фактичні витрати та виконані (надані) роботи (послуги) з утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території. На вимогу органу місцевого самоврядування надається інформація про кількісні та якісні показники наданих послуг з управління, їхню вартість, а також галузева звітність. У разі якщо прибудинкова територія багатоквартирного будинку не оформлена у власність або користування співвласників багатоквартирного будинку, прибирання та інші послуги з обслуговування території навколо такого багатоквартирного будинку можуть бути включені до кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території (у тому числі при визначенні управителя на конкурсних засадах) виключно за згодою споживачів із визначенням на договірних засадах та погодженням з органом місцевого самоврядування меж та площі території, яку співвласники згодні утримувати. 4. Інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності здійснюється виконавцями відповідних послуг в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства. На вимогу органу місцевого самоврядування надається інформація про кількісні та якісні показники наданих комунальних послуг, їхню вартість, а також галузева звітність. 5. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну цін/тарифів на комунальні послуги виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачам з посиланням на рішення відповідних органів.
Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530, 629, 712 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
У даній справі, яка переглядається апеляційним судом, між позивачем та відповідачем склалися договірні відносини, за якими відповідачу за адресою: АДРЕСА_3 , надавались житлово-комунальні послуги, які він споживав та зобов'язаний оплачувати.
Позивач надавав у період з січня 2018 року по вересень 2024 року послуги по житловому будинку АДРЕСА_1 .
Свої зобов'язання відповідач, як споживач житлово-комунальних послуг, належним чином не виконала, що призвело до виникнення заборгованості.
Послуги обслуговуючою організацією надавалися відповідно до норм та стандартів, структури, періодичності та строків виконання встановлених законодавством, фактів перерви в наданні послуг, їх ненадання або надання не в повному обсязі не встановлено.
Відповідач споживав послуги з утримання будинку та прибудинкової території, про що отримував від позивача щомісяця рахунки (повідомлення) на оплату послуг, але не сплачував за фактично отримані послуги.
Відтак надання послуг позивачем за місцем проживання відповідача доведено належними та допустими доказами у справі, які неспростовані відповідачем.
Відповідачем не було надано доказів не надання послуг позивачем або надання ним послуг неналежної якості.
З огляду на викладене, у ОСОБА_1 , як споживача, яка отримувала вказані вище послуги і користувалась ними, виник обов'язок оплатити вищезазначених послуг саме з січня 2018 року по вересень 2024 року, з огляду на таке.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 29 липня 2024 року №388618909 власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 .
Право власності виникло на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 07 травня 2021 року № 38 виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Столярчук І.В. та договором купівлі-продажу від 30 січня 2014 року №126, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гніденко Н.Ю.
Таким чином, відповідач прийняв спадщину, до складу якої входять, у тому числі, зобов'язання по сплаті заборгованості за житлово - комунальні послуги, від попереднього власника частини за адресою: АДРЕСА_3 .
Як вказує сторона позивача, про перехід до відповідача права власності в порядку спадкування позивачу стало відомо з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 29 липня 2024 року №388618909.
Згідно з ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ч. 1 ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. ст. 608, 1218, 1219 ЦК України у зв'язку зі смертю боржника припиняються лише ті зобов'язання, які нерозривно пов'язані з його особою і не можуть бути виконані іншою особою, у той час як у результаті спадкування до спадкоємця переходять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцю на час відкриття спадщини й не припинилися у наслідок його смерті.
За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємців; таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржників за зобов'язанням.
Згідно із ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.
Кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.
Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.
Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені ч. 2 і 3 цієї ст., позбавляється права вимоги.
Ст. 1281 ЦК України не встановлює певного порядку пред'явлення вимог кредиторів. Пред'явлення вимог може відбуватися як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса.
Згідно із ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.
У разі смерті фізичної особи - боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи, її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 401/710/15-ц від 15.03.2018 року, наголосив, що прийнявши спадщину, відповідач набув право на квартиру, успадкувавши також права та обов'язки спадкодавця. Тому незалежно від того, чи отримав відповідач свідоцтво про право на спадщину, чи здійснив реєстрацію права власника на успадковане нерухоме майно, він має належним чином утримувати майно, що належить йому.
Таким чином, судова колегія вважає, що відповідати перед позивачем за неналежне виконання своїх обов'язків, за борги спадкодавця має спадкоємець ОСОБА_1 у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд доходить висновку, що надані позивачем послуги з утримання будинку та прибудинкової територіїза період з січня 2018 року по вересень 2024 року на загальну суму 16314,63 грн підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.
Крім того, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
З огляду на викладене правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Відповідно до ч.2ст. 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постановах ВСУ від 06.06.2012 р. у справі № 6-49цс12 та від 24.10.2011 р. у справі № 6-38цс11 йдеться про те, що водночас формулювання ст. 625 ЦКУ, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦКУ нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
З долученого до апеляційної скарги розрахунку заборгованості за з утримання будинку та прибудинкової території станом на 01 жовтня 2024 року, який складений з врахуванням постанови КМУ «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» від 05.03.2022 №206, вбачається, що з відповідача на користь позивача за період з січня 2018 року по вересень 2024 рокупідлягає стягненню 3% річних в розмірі 1142,75 грн та інфляційні втрати в розмірі 2699,47 грн.
Наведений позивачем розрахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних є правильним.
Жодних доводів щодо невірності розміру заборгованості, визначеного судом, відповідач не навів. Не звертався останній і з приводу неправомірного нарахування заборгованості у справі та чи відсутності не надання послуг в спірний період до позивача.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва».
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про доведеність наявності у ОСОБА_1 заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території з урахуванням індексу інфляції та 3% відсотків річних в розмірі 20156,85 грн, яка складається: з основного боргу у розмір 16314,63 грн, 1142,75 грн- 3 % річних та 2699,47 грн - інфляційна складова боргу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог не відповідає матеріалам справи, ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм матеріального і процесуального права, а відтак відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в ст. ст. 141-142 ЦПК України.
У ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Отже, розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції та її переглядом, зокрема, у суді апеляційної інстанції, має здійснити той суд, який ухвалює остаточне рішення у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 7570,00грн на відшкодування судових витрат позивача по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги (3028,00 + 4542,00).
Керуючись ст. ст. 367-368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» задовольнити.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов комунального підприємства « Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги за період з січня 2018 року по вересень 2024 року в розмірі 16314 (шістнадцять тисяч триста чотирнадцять) гривень 63 копійки, 3% річних від простроченої суми в розмірі 1142 (одна тисяча сто сорок дві) гривні 75 копійок, інфляційні втрати в розмірі 2699 (дві тисячі шістсот дев'яносто дев'ять) гривень 47 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 7570 (сім тисяч п'ятсот сімдесят) гривень 00 копійок.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Реквізити сторін:
Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва», місцезнаходження: м. Київ, проспект Голосіївський, 17-Б, код ЄДРПОУ 32375554.
ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя-доповідач Д.О. Таргоній
Судді: С.А. Голуб
Т.А. Слюсар