Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/16839/2025
14 листопада 2025 року місто Київ
справа №369/11639/24
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів cудової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Рейнарт І.М., Ратнікової В.М.,
перевіривши виконання вимог ст.356 ЦПК України за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 серпня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Пінкевич Н.С., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 серпня 2025 року позов ТОВ «Юніт Капітал» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал»заборгованість за кредитним договором №151667594 від 09 липня 2021 року в розмірі 54 736,30 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн.
Відповідач ОСОБА_1 19 серпня 2025 року подав заяву про перегляд заочного рішення до суду першої інстанції.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 вересня 2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення повернуто без розгляду.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 05 серпня 2025 року, відповідач ОСОБА_1 17 вересня 2025 року подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду через систему «Електронний суд».
Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2025 року апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 серпня 2025 року було залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків вказаної апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали, а саме для зазначення поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 серпня 2025 року в період з 05 вересня 2025 року по 16 вересня 2025 року та зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
01 листопада 2025 року відповідач ОСОБА_1 подав заяву про усунення недоліків, в якій просив поновити йому строк на апеляційне оскарження рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 серпня 2025 року та відкрити апеляційне провадження у справі.
В обґрунтування вимог, посилався на те, що рішення суду ухвалено заочно, без його участі, оскільки він не був належним чином повідомлений про дату і час розгляду справи. У матеріалах справи відсутні належні докази вручення йому повістки, що є порушенням ст. 128 ЦПК України.
Вказував, що факт постановлення ухвали 15 вересня 2025 року та її оприлюднення лише 17 вересня 2025 року, а також відсутність належного повідомлення його про розгляд справи, об'єктивними і документально підтвердженими поважними причинами, що унеможливили своєчасне подання апеляційної скарги.
Колегія суддів вважає, що зазначені відповідачем ОСОБА_1 причини пропуску строку є неповажними виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Стаття 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або оспорюються, створено перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
Проте, право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Голдер проти Великої Британії» від 21 лютого 1975 року.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення від 05 серпня 2025 року було ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 55-67).
Повний текст судового рішення складено 05 серпня 2025 року.
Повний текст оскаржуваного рішення було надіслано для оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 05 серпня 2025 року, зареєстровано 06 серпня 2025 року, та опубліковано - 07 серпня 2025 року.
Відповідно до довідки про доставку електронного документу, оскаржуване рішення було доставлено до електронного кабінету відповідача ОСОБА_1 05 серпня 2025 року о 23:20:19 год. (а.с.69).
Згідно із п.п.2, 5 ч.6 ст.272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Виходячи з дати отримання копії рішення відповідачем ОСОБА_1 , останнім днем для подання апеляційної скарги на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 серпня 2025 року є 04 вересня 2025 року.
Апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 була подана до Київського апеляційного суду 17 вересня 2025 року з пропущенням строку на апеляційне оскарження.
Разом з тим, наведені відповідачем ОСОБА_1 в заяві причини для поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду не дають достатніх підстав для визнання їх поважними, виходячи з наступного.
Так, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі, спрямовані на підготовку апеляційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі №3236/03 «Пономарьов проти України» зазначено, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Пономарьов проти України, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 3 квітня 2008 року).
Аналогічні висновки викладені Європейським судом з прав людини також у справах «Науменко проти України» від 9 листопада 2004 року, «Полтораченко проти України» від 18 січня 2005 року та «Тімотієвич проти України» від 08 листопада 2005 року.
Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності.
У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.
При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (Перетяка та Шереметьев проти України, №17160/06 та №35548/06, § 34 від 21 грудня 2010 року).
У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.
Посилання апелянта, як на підстави поновлення строку на апеляційне оскарження на те, що оскаржуване рішення було ухвалено без належного повідомлення його як відповідача, що є обов'язковою умовою для заочного провадження та на те, що судом першої інстанції було порушено строки розгляду заяви про перегляд заочного рішення, що унеможливило своєчасне подання апеляційної скарги на оскаржуване рішення відхиляються, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст.280 ЦПК України встановлено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ст.281 ЦПК України про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
З матеріалів справи вбачається, що розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження, 29 липня 2024 року відповідачем ОСОБА_1 було подано відзив на позов ТОВ «Юніт Капітал», судом першої інстанції ухвала в порядку ст.281 ЦПК України не постановлялася, а отже справа не була розглянута в заочному порядку.
В рішенні суду першої інстанції від 05 серпня 2025 року відповідачу роз'яснено право, строк та порядок на його оскарження до суду апеляційної інстанції.
Подання відповідачем ОСОБА_1 до суду першої інстанції заяви про перегляд заочного рішення не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 серпня 2025 року.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд вважає, що наведені відповідачем ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду є непереконливими, неповажними, оскільки апелянтом не надано доказів наявності істотних перешкод чи труднощів, які унеможливили вчасне вчинення процесуальних дій з подачі апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
Пунктом 4 ч.1 ст.358 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
А тому, виходячи з принципів, розумності, справедливості, рівності учасників судового розгляду, а також враховуючи принцип правової визначеності апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 серпня 2025 року подана з пропуском встановленого законом строку та наведені апелянтом підстави для поновлення пропущеного строку з урахуванням викладеного не є поважними, а тому пропущений строк не підлягає поновленню.
За таких обставин у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись ст.358 ЦПК України, -
Відмовити у відкритті апеляційного провадження в справі за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 серпня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Пінкевич Н.С., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий:
Судді: