13 листопада 2025року м. Київ
Унікальний номер справи № 758/5399/23
Апеляційне провадження № 22-ц/824/16403/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.
суддів - Євграфової Є.П., Саліхова В.В.,
за участю секретаря судового засідання - Марченка М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миронівського районного суду Київської області від 14 липня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Поліщук А.С.,у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, -
У травні 2023 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що 16.09.2021 року між ОСОБА_2 , АТ КБ «Приватбанк» та ТДВ «СК «Віді Страхування», було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту К9R2AKS-218G3FP (КАСКО), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Suzuki Vitara», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
21 жовтня 2021 року в місті Києві на перехресті вулиці Гарматна та бульвару В. Гавела сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля застрахованого за вищезазначеним договором «Suzuki Vitara», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та автомобіля «Kia Sorento», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 10.01.2022 у справі № 760/29864/21 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Винні дії ОСОБА_1 стали причиною скоєння ДТП, внаслідок чого було пошкоджено застрахований ТЗ.
30.11.2021 до позивача звернувся ОСОБА_2 з заявою про виплату страхового відшкодування у зв'язку з ДТП, яка є страховим випадком відповідно до умов договору страхування. Заявою від 29.11.2021 АТ КБ «ПриватБанк» погодив порядок виплати страхового відшкодування.
10.12.2021 ТДВ «СК «Віді-Страхування» згідно з договором страхування на підставі заяви про виплату страхового відшкодування від 30.11.2021, заяви від 29.11.2021 і страхового акту № 11943 від 08.12.2021, виходячи з рахунку № ГДрС-0018163 від 19.11.2021, звіту про оцінку КТЗ № 05-18/11 від 18.11.2021 здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 229 118,60 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 6286 від 10.12.2021.
Цивільно-правова відповідальність автомобіля «Kia Sorento», державний номерний знак НОМЕР_2 , була застрахована в ПрАТ «СК «Український страховий стандарт», який в порядку регресу відшкодував позивачу частину завданих відповідачем збитків в розмірі 130 000 гривень в межах ліміту відповідальності.
У зв'язку із чим, на підставі ч. 1 ст. 1194 ЦК України, позивач вважав за можливе стягнути із відповідача решти страхового відшкодування, яке не було покрито ПрАТ «СК «Український страховий стандарт»у розмірі 99 118,60 грн.
Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 99 118,60 грн., як відшкодування шкоди, та судові витрати (т. 1 а.с. 1-3).
У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 заперечував проти позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем завищена вартість відновлювального ремонту автомобіля «Suzuki Vitara», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , зокрема враховано вартість непошкоджених запчастин та дублювання деяких запасних частин. Крім того, свої заперечення обґрунтовував необ'єктивністю оцінки пошкодження цього транспортного засобу (т. 1 а.с. 62-64, 131-134).
У відповіді на відзив на позовну заяву представник позивача підтримувала позовні вимоги в повному обсязі (т. 1 а.с. 70-73).
Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 14 липня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СК «Віді-Страхування» 98 600, 60 грн матеріальної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СК «Віді-Страхування» судовий збір у розмірі 2 684,00 грн (т. 2 а.с. 6-10).
Не погодившись з рішенням районного суду, 04 вересня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Якименко О.О. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвали и нове, яким відмовити в позові ТОВ «СК «Віді-Страхування» (т. 2 а.с. 19-23).
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що оскаржуване рішення ухвалено з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та з порушення норм процесуального права.
Суд прийшов до висновку, що на підставі Акту виконаних робіт № ГДрСА-020363 від 30 січня 2022 року, позивачем було виплачено страхове відшкодування у загальному розмірі: 229 118 гривень 60 копійок. Однак, це не відповідає дійсності.
Позивачем ТДВ «СК «ВіДі-Страхування» згідно платіжного доручення № 6286 від 10 грудня 2021 року перераховано ТОВ «ВіДі Гранд» 229 118,60 грн. В платіжному дорученні вказано підстави платежу : «страх. відшк. зг.СТ-11943 від 08.12.2021 та з г.ОСОБА_2 за ремонт ТЗ д/з № НОМЕР_3 рах.ГДрС-0018163 від 19.11.2021 в т.ч.ПДВ».
СТ-11943 від 08.12.2021 - це страховий акт № 11943 від 08 грудня 2021 року, згідно якого визначено страхове відшкодування в розмірі: вартість відновлювального ремонту : 231988,1 грн;знос транспортного засобу - 0;франшиза: 2869,5 грн;розмір страхового відшкодування : 229 118,6 грн.
Рахунок № ГДрС-0018163 від 19.11.2021 - це рахунок ТОВ «Віді Грант» за ремонт автомобіля д/з № НОМЕР_3 , платник ОСОБА_2 : 118 ремонтних позицій;сума без знижки : 286 193,67 грн, загальна сума знижки 54205,57 грн;всього до сплати - 231 988,10 грн, у т.ч.ПДВ 38 664,68 грн;
Тобто 229 118,60 грн - це розмір витрат на ремонт та одночасно розмір страхового відшкодування, із якої сплачено ПрАТ «Український страховий стандарт» 130 000, 00 грн - за полісом страхування цивільної відповідальності відповідача перед третіми особами.Решта 99 118,60 - складає предмет стягнення страхового відшкодування з відповідача.
Відповідач не заперечує факту його вини в ДТП, в результаті якої автомобілю д/з № НОМЕР_3 , власник ОСОБА_2 , спричинені технічні пошкодження.
Заперечення відповідача стосуються лише об'єму та вартості ремонтних робіт, оскільки для цього є вагомі підстави.
Таким чином, визначальним документом щодо визначення страхового відшкодування є Рахунок № ГДрС-0018163 від 19.11.2021, складений ТОВ «ВіДі Гранд» - організація, яка відремонтувала автомобіль д/з № НОМЕР_3 . (на далі - Рахунок).
На підставі Рахунку позивач склав страховий акт № 11943 від 08 грудня 2021 року та здійснив виплати згідно платіжного доручення № 6286 від 10 грудня 2021 року.
В судовому засіданні відповідач навів доводи, що даний Рахунок є неналежним та недопустимим доказом у справі.
Суд частково це визнав, прийшовши до висновку, що «враховує доводи представника відповідача щодо дубляжу включення у вартість відновлювального ремонту вартості «профільного елемента кузова переднього» (а.с. 12 елементи № 54, 57), зменшивши розмір відшкодування на 518 гривень 50 копійок».
Однак, відповідач у відзиві (додатковий) від 15 лютого 2024 року вказував: «Рахунок № ГДрС-0018163 від 19.11.2021 містить двічі пораховані запчастини, запчастини, які не мали пошкоджень або заміна яких була непотрібною тощо, а саме:двічі пораховані одній ті ж запчастини: (номери в рахунку) №54 та №57 «профільний елемент кузова передній);згідно фото (додаток до Звіту) огляду емблема S не має механічних пошкоджень її заміна була недоцільною: позиція №19 «Емблема в № 32 вказано «лонжерон передній», тобто лівий, а лівою стороною авто є сторона водія, воно найменше пошкоджена при ДТП. На фото (додаток до Звіту) зафіксовано, що авто з лівим крилом, яке не зазнало пошкоджень, зазори двері крила не змінилися візуально.На № 16 (додаток до Звіту) видно, що підкрилок та інші елементи правої сторони цілі.№ 34 та № 35 «накладки на крила» не мало пошкоджений стан і кріплення були цілими.Крило ліве (сторона водія) не потребувало робіт по ремонту, а тому № 76, № 77, № 78 (ремонт лівого крила) - зайві;по роботах має невідповідності № 95 та № 97 - заміна лівого та правого лонжеронів ціна. Проте закупка лонжерону в рахунку лише 1шт.- №32 (Лонжерон передній).Рахунок містить ремонти та фарбування бризковиків передній лівий та правий, які не приймали участь в прямому зіткненні та пошкоджень мати не могли - № 99 , № 100 , № 101 , № 102 .На фото (додаток до Звіту) видно крило ліве та цілісність інших елементів - №58 «Лакофарбувальні матеріали» мають мати меншу ціну.№11 «Підкрилок» загалом не потребував заміни.№ 2 «облицювання склоочисника» - згідно фото (додаток до Звіту) склоочисники(двірники) мають рівну форму та без пошкоджень. Заміни не потребували. № 10 та № 11 «Підкрилки» без пошкоджень та заміни не потребували ( згідно з фото);№ 34 та № 35 «Накладка крила передня» - заміни не потребувала, відімкнулися під час дтп без пошкоджень ( згідно з фото);№ 94 «Проведено заміну підрамника», якого немає в рахунку, так як його заміна не потребувалася. № 92 «демонтаж двигуна» - демонтаж (зняття, встановлення) двигуна непотрібний».
Крім того, у виступі в судових дебатах представник відповідача вказував:«Рахунок № ГДрС-0018163 від 19.11.2021 містить двічі пораховані запчастини, запчастини, які не мали пошкоджень або заміна яких була непотрібною тощо, а саме: записані зайві ремонтні роботи : №2; № 9; №10 -11; №16; №19; №22; №28; №31 - 35; №38; №39; №41; №42; №46-49; №50-54; №58; №84-86; №89; №92-102; №104-110; №116-118. Таким чином по цим позиціям зайво нарахована сума в розмірі 129 467 грн.Так, двічі пораховані одній ті ж запчастини: №54 та №57; емблема S не має механічних пошкоджень її заміна була недоцільною; лонжерони, радіатори, двигун, бачок склоомивача, труба бачка, замикаюча балка, арка - не потребували ремонту чи заміни; накладки на крила не мали пошкоджений стан і кріплення були цілими; крило ліве (сторона водія) не потребувало робіт по ремонту; рахунок містить ремонти та фарбування бризковиків передній лівий та правий, які не приймали участь в прямому зіткненні та пошкоджень мати не могли; підкрилки загалом не потребували заміни; склоочисники(двірники) без пошкоджень, заміни не потребували; накладка крила передня - заміни не потребувала; підрамник- заміни не потребував; виділені як окремі роботи, які складають суть попередньо вказаних ремонтних робіт. Тобто в Рахунок «вписували» все що завгодно аби збільшити вартість ремонту, а так і страхове відшкодування».
Проте, суд врахував лише дві ремонтні позиції - № 54, 57 Рахунку, як такі, що безпідставно включені у вартість відновлювального ремонту, а щодо інших - не врахував, хоча вони подібні за своїм направленням та змістом, при цьому, не аргументував чому відхилив ремонтні позиції №2; № 9; №10 -11; №16; №19; №22; №28; №31 - 35; №38; №39; №41; №42; №46-49; №50-53; №58; №84-86; №89; №92-102; №104-110; №116-118 Рахунку, з приводу яких відповідач стверджував, що безпідставно включені у вартість відновлювального ремонту.
Суд загалом залишив без розгляду доводи та докази відповідача, які вказують, що Рахунок є неналежним та недопустимим доказом у справі.
Сума ремонту в 229 118,60 грн. - становить половину вартості автомобіля, д.н.з. № НОМЕР_3 . Вартість автомобіля - 586 690 грн. Це значна сума. Однак, після ДТП автомобіль самостійно рухався, в тому числі з місця ДТП - на СТО ТОВ «Віді Грант».
ДТП сталася 21.10.2021 року. З місця ДТП автомобіль під керуванням власника ОСОБА_2 поїхав своїм ходом. Де знаходився автомобіль - невідомо. Проте жодного документу, в якому технічному стані і коли автомобіль власник ОСОБА_2 передав ТОВ «ВіДі Гранд».
ТОВ «ВіДі Гранд» мало вільний доступ до автомобіля та могло вчиняти будь-які дії з розукомплектування, заміни тощо задля того, щоб потім це все віднести на необхідність ремонту та заміну запчастин. Притім, це все здійснювалося без власника та відповідача. Жодного контролю.
Зміст Рахунку спростовується Схемою місця ДТП від 21.10.2021 року (який доданий до позовної заяви та є додатком до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 211846), де вказаний перелік пошкоджень автомобіля д/ з № НОМЕР_3 : пошкодження «обох передніх крил разом із декоративними накладками передніх арок, капоту, радіаторної решітки, переднього бамперу, ДНЗ, рамки ДНЗ, обох передніх блок фар».
В Рахунку зовсім інші пошкодження, значно чисельніші і об'ємні. Фактично в Рахунок «вписували» все що завгодно аби збільшити вартість ремонту, щоб приховати цей факт, застосовано так звану знижку.
Позивач ТДВ «СК «ВіДі-Страхування» та ТОВ «ВіДі Гранд» - мають однакового кінцевого беніфіціарного власника (контролера) юридичної особи - ОСОБА_5 (по обох підприємствах - Тип беніфіціарного володіння: Непрямий вирішальний вплив; Відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 95; Відомості про юридичних осіб, через яких здійснюється опосередкований вплив на юридичну особу: товариство з обмеженою відповідальністю "ВіДі Груп", 39712660).Дана обставина підтверджується витягами із Єдиного державного реєстру (надано суду).А, отже, це дві взаємопов'язані юридичні особи.
Таким чином позивач ТДВ «СК «ВіДі-Страхування» не лише не перевіряє достовірність вартості ремонту застрахованого автомобіля, а діючи за одно з організацією, яка здійснює ремонт, зацікавлена, щоб вартість ремонтних робот застрахованого автомобіля становила чим найбільший розмір.
Вся суть у тому, що власнику пошкодженого автомобіля розмір страхового відшкодування не виплачений, його автомобіль лише відремонтовано. Тобто, чим більша вартість ремонту, тим більше страхове відшкодування отримує ТОВ «ВіДі Гранд» від позивача ТДВ «СК «ВіДі-Страхування», а опісля ця сума - стягується з винної особи в ДТП.
Страхова компанія без збитку, а ремонтна організація отримує прибуток від фактично виконаної роботи та надприбуток від завищеної вартості ремонту, що, в кінцевому рахунку, належить одному беніфіціарному власнику.
Суд підставно не взяв до уваги наданий позивачем Звіт про оцінку КТЗ 05-18/11 від 18.11.2021 року, до якого доданий Акт огляду транспортного засобу № 9558 (дефектна відомість) від 26.10 - 02.11.2021 року (на далі - Звіт).
Цей доказ не був покладений в основу визначення страхового відшкодування та фактичних витрат на ремонт. Все визначалося на підставі Рахунку № ГДрС-0018163 від 19.11.2021.
Вказаний Звіт складено судовим експертом ОСОБА_6.
Так, як вказано в Звіті - «Виробництво дослідження доручене ОСОБА_6 , що має вищу технічну освіту, за фахом інженер-механік, судовому експерту, який має кваліфікацію судового експерта з правом проведення авто товарознавчих експертиз за спеціальністю 12.2 - «Визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу», свідоцтво про присвоєння кваліфікації № НОМЕР_4 від 09.06.2017 р., видано Центральною експертно-кваліфікаційною комісією при Міністерстві юстиції України, дійсне до 17.06.2023 р...».
Проте, Звіт не відповідає вимогам Закону України «Про судову експертизу», Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень (Наказ Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5).
Так, згідно пункту 4.12 розділу IV. «Організація проведення експертиз (досліджень) та оформлення їх результатів» Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, - у вступній частині висновку експерта зазначаються, зокрема, «попередження (обізнаність) експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за статтею 384 Кримінального кодексу України та за відмову від надання висновку за статтею 385 Кримінального кодексу України; інформація про те, що висновок підготовлений для подання до суду або долучення до матеріалів кримінального провадження (у разі проведення експертизи на підставі письмового звернення особи, яке містить таку інформацію)».Цього в Звіті не має.
Крім цього, в додатку до Звіту - Акт огляду транспортного засобу № 9558 (дефектна відомість) від 26.10 - 02.11.2021 року - складено у відсутність відповідача.
Щодо огляду 26.10.2021 року - взагалі жодних відомостей про повідомлення відповідача.
Щодо огляду 2.11.2021 року, то позивач надав копію електронного повідомлення № 000641, що відповідача запрошує ФОП ОСОБА_6 на 2.11.2021 р. о 15 год на огляд ТЗ. Проте, невідомо, коли відправлене це повідомлення і відсутні будь-які дані що це повідомлення отримано. В дійсності відповідач не отримував такого повідомлення.
Таким чином відповідача не було запрошено (або повідомлено) про огляд автомобіля 26.10. та 2.11.2021 року. При огляді автомобіля приймали участь лише позивач та власник автомобіля. Тобто одні зацікавлені особи.
А також, що випливає із фотографій (додані до Звіту), огляд проводився в майстерні ремонтної організації ТОВ «ВіДі Гранд», яка також є зацікавленою особою. Таким чином Звіт є неналежним та недопустимим доказом.
Суд не звернув уваги, що із наданих позивачем доказів, слідує, що існують чотири суми вартості відновлювального ремонту автомобіля д/з № НОМЕР_3 :згідно Рахунку № ГДрС-0018163 від 19.11.2021 - сума без знижки - 286 193,67 грн; сума із знижкою (54205,57 грн) - 231 988,10 грн;згідно Акту виконаних робіт № ГДрСА-020363 від 30 січня 2022 року - сума без знижки - 284 236,89 грн; сума із знижкою (52248,80 грн) - 231 988,10 грн; згідно Звіту про оцінку КТЗ 05-18/11 від 18.11.2021 року - вартість ремонту 262 038,25 грн. А це має суттєве значення, оскільки вартість відновлювального ремонту автомобіля є підставою до визначення розміру страхового відшкодування.
Позивач же на свій розсуд, із чотирьох визначених вартостей, взяв вартість відновлювального ремонту в 231988,1 грн; врахував франшизу : 2869,5 грн; і у такий спосіб отримав розмір страхового відшкодування : 229 118,6 грн.
Однак, позивач зобов'язаний надати обґрунтований розрахунок сум, що стягуються (ст.175 ЦПК України), а не діяти на власний розсуд. Такий обґрунтований розрахунок відсутній.
Позивач не надав суду належних та достовірних доказів на підтвердження розміру відновлювального ремонту застрахованого автомобіля та розміру страхового відшкодування (т. 1 а.с. 19-23).
23 вересня 2025 року до суду від представника ТДВ «СК «Віді-Страхування» - Невідомого О.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити апеляційну скаргу без задоволення (т. 2 а.с. 53-57).
10 жовтня 2025 року до суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Якименка О.О. надійшла відповідь на відзив, в якому представник підтримував апеляційну скаргу (т. 2 а.с. 72-73).
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити. Представник позивача ТДВ «СК «Віді-Страхування» - адвокат Невідомий О.В. заперечував проти скарги і просив її відхилити.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Якименко О.О. до суду не прибув, прочас тамісце розгляду справи апеляційним судом 13 листопада 2025 року був сповіщений 19 вересня 2025 року повідомленням до його електронного кабінету в ЄСІТС із забезпеченням технічної фіксації такого повідомлення, тобто належним чином. При цьому позивач ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції заявив про можливість розгляду справи за відсутності його представника - адвоката Якименко О.О. про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання (т. 2 а.с. 42-43, 81).
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України», № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (рішення ЄСПЛ від 20 січня 2011 року у справі «Мусієнко проти України», № 26976/06).
Зважаючи на вимоги п. 2 ч. 8 ст. 128, частини п'ятої ст. 130, частини другої ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено,що 16 вересня 2021 року між ОСОБА_2 , АТ КБ «Приватбанк» та ТДВ «СК «Віді Страхування», було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту К9R2AKS-218G3FP (КАСКО), предметом якого були майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Suzuki Vitara», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Відповідно до умов даного договору, позивач взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування (т. 1 а.с. 4-10).
21.10.2021 року о 12 год. 18 хв. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом KIA SORENTO д.н.з. НОМЕР_2 , у м. Києві по вул. Гарматній, виїхав на регульоване перехрестя з вул. Тупікова та бульвару В.Гавела на заборонений червоний сигнал світлофора, та скоїв зіткнення з автомобілем Suzuki д.н.з. НОМЕР_3 , який рухався по вул. Тупікова в напрямку бул. В. Гавела на зелений сигнал світлофора. При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 10 січня 2022 року по справі №760/29864/21, яка набрала законної сили, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (т. 1 а.с. 42-43).
Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно із Звітом про оцінку КТЗ № 05-18/11 від 18 листопада 2021 року: вартість відновлювального ремонту КТЗ Suzuki Vitara, д.н.з. НОМЕР_3 , з урахуванням ПДВ, становить 262 038 грн. 25 коп.; ринкова (дійсна) вартість КТЗ Suzuki Vitara, д.н.з. НОМЕР_3 , без обліку аварійних пошкоджень, становить 551 957 грн. 95 коп. (т. 1 а.с. 16-31).
Як вбачається із Рахунку №ГДрС-0018163 від 19 листопада 2021 року (а.с. 12-13) та Акту виконаних робіт № ГДрСА-020363 від 30 січня 2022 року (а.с. 14-15), вартість відновлювального ремонту автомобіля «Suzuki Vitara», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , становила 231 988 гривень 10 копійок (т. 1 а.с. 12-13, 14-15).
30.11.2021 року ОСОБА_2 звернувся із заявою до директора ТДВ «СК «ВІДІ-Страхування» про виплату страхового відшкодування (т. 1 а.с. 36-37).
На підставі Акту виконаних робіт № ГДрСА-020363 від 30 січня 2022 року, позивачем було виплачено страхове відшкодування у загальному розмірі: 229 118 гривень 60 копійок (т. 1 а.с. 39).
Крім того, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на час ДТП була застрахована у ПрАТ «СК «Український страховий стандарт», згідно полісу № 205923982, страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну становить 130 000 грн. (т. 1 а.с. 45).
167 грудня 2021 року ТДВ «СК «ВІДІ-Страхування» звернулося до у ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» із заявою № 15/04/8/2/3062-21 про страхове відшкодування, в якій просило здійснити виплату страхового відшкодування на свою користь у розмірі 229 118,60 грн. (т. 1 а.с. 46).
За результатами розгляду вказаного звернення, ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» відшкодувало позивачу частину завданих відповідачем збитків в розмірі 123 500 гривень (т. 1 а.с.47).
Частиною 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик або МТСБУ відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст. 1 Закону України «Про страхування»).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).
Згідно з ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно із ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) зазначено: «[…] стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 зазначеного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією».
Верховний Суд в постанові від 20 березня 2018 року в справі № 911/482/17 виклав правову позицію, відповідно до якої, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Отже, наявність рахунку на оплату, якою проводилися ремонтно-відновлювальні роботи забезпеченого транспортного засобу, а також платіжні доручення вважаються достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат з виплати страхового відшкодування, які виникли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
У зв'язку з виплатою позивачем ТДВ «Віді-Страхування» страхового відшкодування ОСОБА_2 у розмірі 229 118 грн. 60 коп., до нього перейшло право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто, відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв'язку із завданням шкоди ОСОБА_2 .
Встановлено, що цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 була застрахована в ПрАТ «СК «Український страховий стандарт»згідно полісу № 205923982, яке здійснило виплату позивачу страхового відшкодування в розмірі 123 500 грн. (т. 1 а.с. 45, 47).
Таким чином, відповідач, як особа винна у вчиненні ДТП, у силу вищенаведених вимог ЦК України зобов'язана відшкодувати позивачу різницю між виплаченим страховим відшкодуванням та сумою, яка відшкодована ПрАТ «СК «Український страховий стандарт».
При цьому, відповідач, заперечуючи проти стягнутого судом першої інстанції розміру відшкодування, посилався на завищення позивачем вартості відновлювального ремонту автомобіля «Suzuki Vitara», д.н.з. НОМЕР_1 , зокрема, врахування вартості непошкоджених запчастин та дублювання деяких запасних частин.
Однак, незгода відповідача з визначеним розміром матеріального збитку, його посилання на неналежність наданих позивачем доказів у справі, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки на спростування такого розміру матеріального збитку відповідачем до суду не надано жодних доказів чи розрахунків (товарознавчого висновку, оцінки тощо) що є його обов'язком в силу приписів ст. 81 ЦПК України. Клопотань про призначення судової товарознавчої експертизи ОСОБА_1 та його представник в суді не заявляли.
В матеріалах справи наявні об'єктивні докази понесення потерпілою особою витрат на ремонт пошкодженого автомобіля в розмірі, заявлених позивачем вимог, яким судом першої інстанції дана належна оцінка.
Доводи відповідача в цій частині зводяться до сумнівів у розмірі матеріальної шкоди, правильність визначення якої стороною відповідача не спростована.
Інші доводи відповідача цих висновків не спростовують, не можуть бути визнані підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Миронівського районного суду Київської області від 14 липня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення - 14 листопада 2025 року.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
Є.П. Євграфова
В.В. Саліхов