Постанова від 13.11.2025 по справі 357/9193/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2025 року м. Київ

Унікальний номер справи № 357/9193/20

Апеляційне провадження № 22-ц/824/16190/2025

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів - Євграфової Є.П., Саліхова В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Марченка М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_1 та Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 серпня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Бондаренко О.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області, ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання недійсними електронних торгів, акту про проведення електронних торгів, скасування свідоцтва про право власності та визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, у якому просила, з урахуванням уточненої позовної заяви від 14.01.2021: визнати недійсними проведені ДП «СЕТАМ» електронні торги з продажу лота № 381397 та їх результати оформлені протоколом проведення електронних торгів №442594 від 05.11.2019;

визнати недійсним правочин - акт про проведення електронних торгів з реалізації нерухомого майна від 20.11.2019, затверджений 20.11.2019 начальником Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області;

визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 34,3 кв.м., житловою площею 17,6 кв.м., яке зареєстровано у реєстрі за № 1090, видане 09.12.2019 ОСОБА_7 приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Якименською Л.Л. та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50188485 від 12.12.2019 і запис про право власності № 34615345 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 34,3 кв м, житловою площею 17,6 кв м за ОСОБА_2 ;

судові витрати покласти на відповідачів (т. 1 а.с. 1-50, 106-115).

Позовну заяву обґрунтовано тим, що 23.06.2000 позивачем набуто право власності на квартиру АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі продажу квартири серії АВК № 828143. У вказаній квартирі вона - ОСОБА_2 проживає разом з третіми особами по справі: з донькою ОСОБА_4 та онучками - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

В подальшому, так склалися обставини, що позивачем було заборговано грошові кошти громадянину ОСОБА_8 , який, у свою чергу, звернувся до суду з метою стягнення з неї заборгованості.

Білоцерківським міськрайонним судом було видано виконавчий лист № 2/357/293/16 від 23.12.2016 на суму 133978,94 грн. та виконавчий лист № 2/357/3750/16 від 27.03.2017 на суму 266 682,61 грн.

Внаслідок чого, старшим державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області Власенко О.А. були відкриті виконавчі провадження № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1.

У подальшому, державним виконавцем Власенко О.А., 16.08.2019 винесено постанову про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, на підставі якої об'єднано виконавчі провадження № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 у зведене виконавче провадження № НОМЕР_3. Заборгованість за виконавчими провадженнями в примусовому порядку стягувалася з її пенсійного забезпечення та всього було стягнуто - 22 170,53 грн.

Проте, пізніше їй стало відомо, що БЦ МВ ДВС продано їх єдине житло, незважаючи на те, що у квартирі фактично проживають та зареєстровані малолітня ОСОБА_5 та неповнолітня ОСОБА_6 .

Всупереч вимог ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», пункту 9 Типового положення про відділ державної виконавчої служби міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України, пунктів 3, 4 Порядку відповідач - БЦ МВ ДВС, без дозволу органу опіки та піклування або відповідного рішення суду, 16.08.2019 подав до державного підприємства «СЕТАМ» заяву № 58353 на реалізацію арештованого майна квартири АДРЕСА_3 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , у якій проживають та зареєстровані неповнолітні позивачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Окрім іншого, згідно наявної у неї інформації, ТОВ «Приватна експерта служба», 08.08.2019 виконано звіт про оцінку квартири АДРЕСА_3 , вартість якої склала 331 400,00 грн.

Вказана оцінка є неправомірною, проведена без огляду майна та вартість майна є явно нижчою за ринкову. Внаслідок чого, стартова ціна житла на торгах була занижена. Крім того, підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує, у будь-якому випадку, ознайомлення з об'єктом оцінки шляхом доступу до нього. Проте, до її квартири ніколи не навідувалась жодна особа, яка здійснює оцінку майна та належних та допустимих доказів проведення особистого огляду суб'єктом оціночної діяльності об'єкта оцінки матеріали звіту не містять, зокрема відсутні і фотографії об'єкта оцінки. Таким чином, не проведення суб'єктом оцінювання огляду (обстеження) об'єкта оцінки є підставою для визнання незаконними дій відповідача по проведенню торгів. Також, відповідач - БЦ МВ ДВС взагалі не повідомляв її про проведення оцінки майна та її результатів.

Відповідно до протоколу № 442594 про проведення електронних торгів, 05.11.2019 ДП «СЕТАМ» реалізовано вищевказану однокімнатну квартиру, реєстраційний номер лоту 381397, переможцем торгів став ОСОБА_7 , ціна продажу склала 255 178,00 грн.

У подальшому, державним виконавцем Власенко О.А. 20.11.2019 складено акт (який затверджений начальником відділу ОСОБА_9.) про проведення електронних торгів з реалізації нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2 , що належить на їй праві приватної власності. Вказаний акт державним виконавцем на її адресу не направлявся. Копію акту отримано адвокатом Гаделія В.Р. під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження №42020111030000010 за підозрою ОСОБА_9 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України.

На підставі вищевказаного акту приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріальної округу Київської області Якименською Л.Л., 09.12.2019 видано ОСОБА_7 свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 34,3 кв. м., житловою площею 17,6 кв. м., яке зареєстровано в реєстрі №1090, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50188485 від 12.12.2019, запис про право власності №34615345 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Отже, неправомірні дії відповідача призвели до порушення її прав на повагу до приватного життя та права на житло, яке охороняється статтю 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки вона не має іншого житла чи майна у якому могла б проживати разом зі своєю сім'єю (т. 1 а.с. 1-50, 106-115).

16 листопада 20220 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від ОСОБА_7 , в якому останній просив відмовити в позовних вимогах (т. 1 а.с. 70-74).

На обґрунтування зазначав, що 09.12.2019 ОСОБА_7 отримав свідоцтво про придбання нерухомого майна, а саме квартири по АДРЕСА_1 , з прилюдних торгів за №1090 від 09.12.2019, право власності підтверджується зареєстрованим в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 34615345. Він, як переможець вищезазначених торгів вніс, за придбання квартири суму в розмірі 255 178,00 грн в повному обсязі.

Станом на 16.11.2020 він не має можливості володіння, користування та розпорядження своїм майном. Після реалізованого права власності на вищезазначену квартиру, він зареєструвався за адресою по АДРЕСА_1 , разом з дружиною та малолітньою дитиною, але реалізувати своє право на проживання, користування не має можливості, бо в даній квартирі проживають колишні мешканці - це позивач, її донька та онуки, треті особи по справі та продовжують не сплачувати комунальні послуги, якими користуються.

Своїми діями позивач та члени її сім'ї створюють, у подальшому, для нього боргові зобов'язання, як для власника житла, а для себе нові судові справи та стягнення заборгованості у примусовому порядку.

Окрім того, що він не має можливості реалізувати своє право на вільне розпорядження належним йому майном, розуміючи, що у разі заборгованості по комунальним послугам, вимоги та претензії щодо їх оплати будуть зверненні до нього, як до власника даної квартири.

Так, станом на квітень 2020 року загальна заборгованість по сплаті комунальних послуг, якими він не користується становить 38 991,81 грн. і сума продовжує збільшуватися: 2506,44 грн - КП БМР ЖЕК№7,2896,96 грн - ТОВ «КОЕК»,18268,68 грн - КП БМР «Білоцерківтепломережа»,7 597,03 грн - ТОВ «Білоцерківвода»,7 722,70 грн - ТОВ «Київоблгаз збут».

Позивач у своїй позовній заяві стверджує, що під час передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, державний виконавець має отримати дозвіл органу опіки та піклування.

Відповідно до матеріалів справи позивач є бабою, а не матір'ю неповнолітніх дітей, які проживають як члени сім'ї власника у спірній квартирі, а тому для укладення оспорюваного правочину згоди органу опіки і піклування не потребувалося.

Враховуючи, що права та інтереси неповнолітніх дітей, вчиненням оспорюваного правочину не порушені, то відсутні правові підстави для визнання його недійсним.

За змістом ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей», а також статей 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 177 СК України дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах - обов'язок батьків. З метою гарантування декларованого державою пріоритету інтересів дитини закон передбачає додаткові засоби контролю з боку держави за належним виконанням батьками своїх обов'язків, установлюючи заборону для батьків малолітньої дитини вчиняти певні правочини щодо її майнових прав без попереднього дозволу органу опіки та піклування. Сам по собі факт відсутності обов'язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину не є безумовною підставою для визнання його недійсним. Згода органу опіки на продаж (відчуження) житла у якому зареєстрована дитина, але яке не належить її батькам, непотрібна (ВС/КЦС № 1612/2343/12 від 20.03.2019).

Реалізація спірної квартири відбулась в примусовому порядку у зв'язку з невиконанням позивачем в добровільному порядку рішення суду про стягнення боргу. Продаж майна на прилюдних торгах, проведених з порушенням чинного законодавства щодо порядку виконання судових рішень, не змінює статусу особи, яка придбала майно з прилюдних торгів як добросовісний набувач, у якого майно не може бути витребувано за будь-яких умов.

Також, зазначав, що позивач не оскаржувала дії виконавця, рішення, які були прийняті виконавцем ні в загальному судовому порядку, ні в адміністративному порядку, ні в інший спосіб тощо. Позивач розуміла наслідки примусового виконання рішення суду по борговим зобов'язанням, які на дату звернення до суду становлять понад 400 661,55 грн, а станом на 03.09.2020 позивачем сплачено лише 22 170,53 грн., що становить 5% від суми заборгованості.

Прилюдні торги були проведені в рамках норм Закону України «Про виконавче провадження». Позивач по справі не оскаржувала дії виконавця, не оскаржувала висновок про вартість вищезазначеної квартири в строки визначеними законодавством.

Зважаючи, що ОСОБА_7 законним шляхом набув своє майно, квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , є добросовісним набувачем, реалізація майна відбулася в рахунок кредитних боргів та зобов'язань позивача. Тому, конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, у цьому випадку є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача, індивідуальний і надмірний тягар (т. 1 а.с. 70-74).

07 квітня 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника ДП «СЕТАМ» - Козмінської М.В., в якому остання просила відмовити в задоволенні позовних вимог (т. 1 а.с. 152-158).

На обґрунтування зазначала, що ДП «СЕТАМ» відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 09 березня 2019 року № 10008/5 «Про визначення організатора електронних торгів, торгів за фіксованою ціною» та Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, є організатором електронних торгів та уповноважене на забезпечення здійснення заходів із створення та супроводження програмного забезпечення системи електронних торгів, технологічного забезпечення, збереження та захисту даних, що містяться у системі, здійснення організації та проведення електронних торгів, забезпечення збереження майна, а також виконання інших функцій, передбачених Порядком.

Так, 05.11.2019 відбулися електронні торги з реалізації однокімнатної квартири АДРЕСА_3 , реєстраційний номер лота: 381397, за результатами яких складено протокол проведення електронних торгів №442594, переможцем яких визнано учасника № 2 (ціна продажу: 255 178.00 грн).

Електронні торги, за результатами яких реалізовано Квартиру, відбулися з дотриманням норм чинного законодавства, що підтверджується, зокрема, тим, що позивачем не наведено жодних обставин та підстав, які б свідчили про протиправність дій підприємства під час проведення електронних торгів.

Послідовність дій державного виконавця та ДП «СЕТАМ», а також особливості процесу реалізації арештованого майна деталізовані у Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5.

На виконання п. 3, абз. 2 п. 4 розділу II Порядку було подано заявку на реалізацію квартири разом із відповідними документами. За змістом абз. 4 п. 4 розділу II Порядку, перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, означеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби приватний виконавець).Відтак, за наявних обставин винятково посадові особи відділу державної виконавчої служби мали необхідні документи та інформацію для прийняття рішення про подання заявки. Організатор перевіряє повноту заповнення заявки. У разі невідповідності заявки вимогам, передбаченим пунктом 2 цього розділу, Організатор через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця) повідомляє начальника відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця) про необхідність усунення недоліків протягом трьох робочих днів (абз. 5 п. 4 розділу II Порядку). Отже, ДП «СЕТАМ» виконує функції Організатора електронних торгів, який діє винятково в межах повноважень, визначених Порядком, розміщуючи інформацію в системі електронних торгів на підставі документів, поданих посадовими особами ДВС.

Більше того, жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов'язку організатора електронних торгів перевіряти законність дій посадових осіб ДВС щодо передачі майна на реалізацію та достовірність інформації, зазначеної у заявці на реалізацію відповідного майна. Таким чином, у підприємства, як організатора електронних торгів, відсутні повноваження надавати правову оцінку діям посадових осіб ДВС, зокрема, перевіряти відомості, наведені у заявці, окрім повноти заповнення заявки.

Так, у позовній заяві вказано, що ОСОБА_2 є боржником у зведеному виконавчому провадженні НОМЕР_4, котре відкрито шляхом винесення головним державним виконавцем Власенко О.А. постанови від 16 серпня 2019 року про об'єднання виконавчих проваджень, в яких позивач є боржником. Далі виконавцем доручено ТОВ «ПРИВАТНА ЕКСПЕРТНА СЛУЖБА» підготувати звіт про оцінку квартири, за результатами оцінки Суб'єктом оціночної діяльності складено звіт про оцінку Квартири 08.08.2019. За наявною у підприємства інформацією виконавець у встановленому порядку повідомив позивача про результати визначення вартості чи оцінки майна.

Крім того, ч. 5 ст. 57 Закону наділяє сторони, якщо вони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня складання відповідного повідомлення. Водночас, позивач вважає, що його права були порушені внаслідок неповідомлення про результати оцінки майна та про проведення електронних торгів. Однак, з такими міркуваннями погодитися не можна, адже виконавцем було вжито заходів повідомлення ОСОБА_2 про результати оцінки квартири.

Більше того, позивачеві було достеменно відомо про наявність виконавчого провадження у якому ОСОБА_2 є боржником, а тому будь-які заперечення позивачем наявності у нього інформації про виконавче провадження не заслуговують на увагу.

Разом з цим, відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Відтак, у випадку якщо позивач вважала, що рішення, дії або бездіяльність виконавця є протиправними, вона мала можливість оскаржити їх у встановленому порядку, таким чином запобігти реалізації Квартири, однак цього зроблено не було.

Також, у позовній заяві ОСОБА_2 зазначає, що в квартирі фактично проживають та зареєстровані неповнолітня та малолітня особи, що на її думку є перешкодою для реалізації квартири на електронних торгах. Однак, з таким твердженнями підприємство не погоджується. Позовна заява та додані до неї документи вказують на відсутність родинних відносин між ОСОБА_2 та відповідними неповнолітньою та малолітньою особами. У свою чергу, ч. 1 ст. 176 СК покладає на батьків зобов'язання передати у користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток. Отже, такий обов'язок передання у користування дитини майна покладається саме на батьків, а не інших осіб, в тому числі інших родичів. Права батьків та дітей на користування житлом, яке є власністю когось із них, встановлюються законом (ч. 2 ст. 176 СК). Незважаючи на вказані вище обставини, додані до позовної заяви документи (свідоцтво про народження, довідки про реєстрацію місця поживання особи) свідчать про те, що ОСОБА_2 не є матір'ю цих дітей. Таким чином, та обставина, що неповнолітня та малолітня особи мають зареєстроване місце проживання у квартирі, власниками якої не є їхні батьки, не є перешкодою для реалізації Квартири на електронних торгах.

Також, зазначає, що реалізація майна на електронних торгах належить до угод купівлі-продажу та оформлюється актом про проведені електронні торги. До випадків, коли електронні торги можуть бути визнані недійсними належить, поміж іншого, допущення істотних порушень під час проведення таких торгів, однак жодних порушень під час реалізації квартири допущено не було. При вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними підлягають встановленню обставини, зокрема, чи мало місце порушення вимог Порядку, та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів. Таким чином підстави для визнання електронних торгів недійсними відсутні, адже за наявних обставин така позовна вимога не узгоджується із ч. 1 ст. 215 ЦК. Відтак, підприємство, як організатор електронних торгів, здійснило всі передбачені законодавством дії для реалізації квартири, а тому підстави для задоволення позову відсутні (т. 1 а.с. 152-158).

14.04.2021 представник відповідача - Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - Прохацький Р.О. подав до суду письмові заперечення проти позову, у яких зазначив, що не погоджується із позовними вимогами, вважає позов безпідставним та необґрунтованим (т. 1 а.с. 178-180).

Твердження позивача що їй не було відомо про відкрите виконавче провадження НОМЕР_4, спростовується наявними в матеріалах виконавчого провадження № НОМЕР_3 доказами, а саме супровідними листами з поштовими квитанціями про направлення на адресу боржника постанов, повідомлень та інших документів. 21.09.2018 позивач особисто була ознайомлена із виконавчим провадженням № НОМЕР_3 про що, свідчить підпис ОСОБА_2 на титульному листі виконавчого провадження та на копії супровідного листа про відправлення копії постанови про опис та арешт майна, зокрема квартири АДРЕСА_1 .

Порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні підготовчих дій з метою проведення електронних торгів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» та Порядком підлягають оскарженню в спосіб, передбачений Законом України «Про виконавче провадження». Дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними. Доказів того, що після відкриття виконавчого провадження позивач оскаржувала дії (бездіяльність) державного виконавця, у тому числі постанову про опис та арешт майна, звіт про оцінку майна, матеріали виконавчого провадження не містять та позивачем до суду не надано.

Щодо порушення прав дітей, то позивач не повідомила державного виконавця про те, що в даній квартирі зареєстровані її онуки, не надала на вимогу відповідача довідки про склад сім'ї чи про зареєстрованих осіб. Отже, такі дії позивача, як ненадання довідки про зареєстрованих осіб у квартирі підтверджують, що ОСОБА_2 ухилялася від виконання покладених на боржника обов'язків у виконавчому провадженні, передбачених ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідної обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, які обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, для встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числи зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - такси про зміну місця роботи. Третя особа ОСОБА_4 , яка була присутня при описі квартири та є матір'ю дітей також не повідомила відповідача, що в квартирі зареєстровані та проживають її діти, законним представником яких вона виступає. Відповідач не міг знати про те, що квартирою мають право користуватися інші особи та зокрема діти, оскільки відсутній реєстр прав користування нерухомим майном та позивачем така інформація не була надана. Отже, обов'язок з надання відомостей про зареєстрованих осіб у квартирі покладено на боржника, в даному випадку позивача. У матеріалах виконавчого провадження відсутні відомості щодо реєстрації та проживання дітей в квартирі АДРЕСА_1 .

Крім того, норми статті 177 СК України, статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» та статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» передбачають необхідність отримання попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення батьками договору щодо майна, право на яке має дитина, що спрямовано на захист майнових прав дітей. Підставою для визнання недійсним договору щодо майна, право на яке має дитина, за позовом його батьків є не сам по собі факт відсутності попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення такого договору, а порушення в результаті його укладення майнових прав дитини. Таким чином, обов'язок щодо забезпечення неповнолітньої житлом покладається на її батьків, а не на бабу якою являється позивач. Отже продаж квартири згідно закону з торгів, не може вважатись порушенням прав дітей. Крім того, обов'язок щодо забезпечення неповнолітньої дитини житлом покладається саме на її батьків, а не на державу. Таким чином та обставина, що неповнолітня та малолітня особи мають зареєстроване місце проживання у квартирі, власниками якої є їх бабуся, не а перешкодою для реалізації квартири на електронних торгах (т. 1 а.с. 178-180).

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 серпня 2025 року позов задоволено частково.

Визнано недійсними проведені ДП «СЕТАМ» електронні торги з реалізації однокімнатної квартири АДРЕСА_3 , реєстраційний номер лота: 381397, за результатами яких складено протокол проведення електронних торгів № 442594, переможцем яких визнано учасника № 2 ОСОБА_7 .

Стягнуто з Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь держави судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 280, 27 грн.

Стягнуто з ДП «СЕТАМ» на користь держави судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 280, 27 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 280,27 грн.

У задоволенні решти вимог відмовлено (т. 2 а.с. 118-140).

Не погодившись з рішенням міськрайонного суду, 28 серпня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Лебедовська Л.Ю. звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржуване рішення в частині визнання недійсними проведені ДП «СЕТАМ» електронні торги з реалізації однокімнатної квартири АДРЕСА_3 , реєстраційний номер лота: 381397, за результатами яких складено протокол проведення електронних торгів № 442594, переможцем яких визнано учасника №2 ОСОБА_7 та ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким відмовити позивачу ОСОБА_2 у задоволені позовних вимог в цій частині; судові витрати покласти на позивача (т. 2 а.с. 143-146, 235-248).

На обґрунтування зазначала, що позивачем не надано жодних доказів, що під час проведення торгів порушені її права та законні інтереси. Щодо порушення прав дітей, то позивач ОСОБА_2 не є матір'ю неповнолітніх дітей, проживання яких зареєстроване в квартирі АДРЕСА_4 . Позивач - ОСОБА_2 не є та не була опікуном чи піклувальником неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , а тому вимога про обов'язкову згоду органу опіки та піклування на відчуження майна, яке належить не опікуну, а члену сім'ї не розповсюджується на позивача та належне їй майно. Позивачем не надано доказів того, що батьки дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не мають у власності чи користуванні іншого житла. Батько ОСОБА_6 є ОСОБА_10 , батько ОСОБА_5 є ОСОБА_11 , які не зареєстровані в спірній квартирі, відомості про відсутність або наявність у них житла в матеріалах справи не вбачається. Наявність або відсутність житла у батьків неповнолітніх дітей судом першої інстанції не встановлювалися.

В матеріалах виконавчого провадження відсутні заяви позивача та законних представників дітей щодо порушення прав їхніх дітей на проживання у спірній квартирі. Таким чином та обставина, що неповнолітня та малолітня особи мають зареєстроване місце проживання у квартирі, власником якої є їх бабуся (боржник) не є перешкодою для реалізації квартири на електронних торгах.

Для правильного вирішення справи за позовом про визнання недійсними електронних торгів з реалізації нерухомого майна, у контексті дотримання прав та інтересів дітей, необхідно оцінити добросовісність дій боржника, а саме: статус нерухомого майна, з якого часу діти зареєстровані в спірному житловому будинку; чи дотримано встановлений чинним законодавством порядок їх реєстрації; чи проживають вони разом з батьками у спірному житловому будинку; чи дотримано порядок їх вселення у спірне нерухоме майно; чи є спірне майно єдиним місцем їх постійного проживання; чи наявне інше житло у дітей чи їх батьків або осіб, які їх замінюють, яке може використовуватись як постійне місце проживання; звернути увагу на ступінь споріднення між дітьми і боржником та інші обставини. А також порушення порядку реалізації майна на прилюдних торгах, що тягне за собою недійсність проведених електронних торгів.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка - ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Реєстрація місця проживання позивачки дає їй право на проживання у житловому приміщенні за місцем реєстрації.

Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області, як третя особа в судових засіданнях участі не приймала, подала до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника служби та просила при винесенні остаточного рішення у справі першочергово керуватися інтересами дітей.

Ні судом першої інстанції, ні службою у справа дітей Білоцерківської міської ради Київської області не розглянуті та не встановлені обставини місця проживання чи права власності на нерухоме майно батьків неповнолітніх дітей: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Дану інформацію мав встановити суд першої інстанції, через службу у справах дітей, яка є учасником судового процесу та зобов'язана приймати участь у справі не формально, написати клопотання без участі представника служби, а здійснювати реальні консультаційні та фактичні заходи щодо розв'язання спору, бо у спірній квартирі зареєстровані не тільки онуки позивача (боржника), а й малолітня дитина переможця торгів (відповідач-2), права та інтереси на житло теж порушуються.

Попередній дозвіл органу опіки при відчуженні нерухомого майна, право власності або користування яким має дитина, має надаватися лише коли власниками відчужуваного майна є батьки (особи, які їх замінюють). Дана позиція зазначена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суд у справі №607/8145/18 та Постанові Верховного Суду Касаційного цивільного суд у справі №1612/2343/12 від 20.03.2019 року.

Також, Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову у справі № 755/12052/19 від 26.10.2021 року в якій зазначає, що оскарження самих торгів, які полягають у тому, що відсутність згоди опіки сама по собі не є самостійною підставою для визнання недійсним правочину (результатів аукціону), якщо у дитини є інше майно де вона може проживати або у такої дитини відсутній зв'язок (особа не є батьком (матір'ю) або ж особою, яка замінює останніх) з власником майна яке реалізується чи щодо якого укладається правочин.

Тобто, якщо майно, як у даній справі належить бабі дітей, які не позбавлені батьківського піклування, то з цих підстав результати аукціону скасувати не можна. Як і не можна визнавати протиправними дії виконавця через здійснення боржником дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення, що прямо заборонено законом.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції не з'ясував обставини справи, не надавши їм належної оцінки та прийшов до неправильного висновку та помилково вважає, що є підстави для визнання недійсними проведені Державним підприємством «СЕТАМ» електронні торги з реалізації однокімнатної квартири АДРЕСА_3 , реєстраційний номер лота: 381397, за результатами яких складено протокол проведення електронних торгів № 442594, переможцем яких визнано учасника №2 ОСОБА_7 (т. 2 а.с. 143-146, 235-248).

Не погодившись з рішенням міськрайонного суду, 08 вересня 2025 року керівник ДП «Сетам» Омельчук З.Т. звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 серпня 2025 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (т. 2 а.с. 180-186).

На обґрунтування скарги зазначала, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам чинного законодавства, прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Вказувала, що 05 листопада 2019 року відбулися електронні торги за лотом №381397 з реалізації однокімнатної квартири АДРЕСА_3 .

Зазначала, що вказані електронні торги відбулися з дотриманням норм чинного на момент проведення електронних торгів законодавства. Перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець). ДП «СЕТАМ» розміщує інформацію в системі електронних торгів виключно на підставі документів, наданих відповідним органом державної виконавчої служби чи приватного виконавця. При цьому, жодним нормативно-правовим актом України не передбачено обов'язку організатора торгів перевіряти законність дій виконавця щодо передачі майна на реалізацію та достовірність інформації, зазначеної у заявці на реалізацію арештованого майна. ДП «СЕТАМ» виконує функції організатора електронних торгів, який діє в межах повноважень, визначених Порядком. Тобто, у Організатора електронних торгів відсутні повноваження надавати правову оцінку діям виконавців, в тому числі перевіряти відомості, наведені у заявці, на відповідність дійсності та законодавству.

Вказувала, що даний спір ініційований на захист інтересів малолітньої дитини не одним із батьків цієї малолітньої особи, а боржником у виконавчому провадженні, який не є законним представником дитини. Таким чином, дозвіл органу опіки та піклування на реалізацію спірної квартири не потрібен.

Що стосується порушень, допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», до призначення електронних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (статті 18, 24-27, 32, 33, 55, 57 цього Закону), то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом. Дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.

Зазначені Білоцерківським міськрайонним судом Київської області у оскаржуваному рішенні порушення державного виконавця не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними і мають самостійний спосіб оскарження.

Позивачка мала передбачене законом право звернутися до суду із скаргою на дії державного виконавця, однак вона не скористалася таким правом, а передчасно звернулася до суду з позовом про визнання недійсними електронних торгів. Таким чином, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області не дослідив повністю обставини справи та не врахував практику Верховного Суду щодо ефективного способу захисту порушеного права позивача.

У постановах від 4 липня 2023 року у справі №233/4365/18 (пункт 35), від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 (пункт 104), від 28 вересня 2022 року у справі №483/448/20 (пункт 9.66) та інших Велика Палата Верховного Суду виснувала, що оскільки продаж майна на публічних торгах є правочином, то за певних умов (зокрема, у разі ефективності такого способу захисту для позивача) оскаржити можна саме такий правочин, а не протокол як документ, який засвідчує вчинення цього правочину. Вимоги ж про визнання недійсними протоколу проведення публічних торгів є неналежним і неефективним способом захисту. Такий самий підхід слід застосовувати і щодо оскарження іншого документа - акта про проведені електронні торги. Вимогу про визнання недійсними електронних торгів суд може інтерпретувати як позов про визнання недійсним відповідного договору купівлі- продажу. Проте ця вимога лише за певних умов може бути ефективним способом захисту, наприклад, тоді, якщо позивачем і відповідачем є продавець і покупець за договором купівлі-продажу.

Звертала увагу суду на те, що позивачка у цій справі не була стороною договору укладеного на електронних торгах.

Якщо Позивач вважає, що покупець не набув право власності на отримане ним спірне майно, зокрема тому, що покупець не є добросовісним набувачем, то він має право скористатися передбаченими законодавством способами захисту права власності. Для застосування таких способів немає потреби в оскарженні результатів електронних торгів або підписаного в подальшому договору купівлі-продажу. Задоволення заявлених позовних вимог про визнання недійсними результатів електронних торгів і визнання недійсним укладеного міжвідповідачами договору купівлі-продажу за їх наслідками не призведе до поновлення майнових прав Позивача, оскільки ці способи захисту є неефективними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 жовтня 2021 року у справі №910/18647/19 (пункти 9.33-9.34)).

Якщо Позивач не був стороною договору купівлі-продажу, укладеного на електронних торгах, і вважає що переможець торгів є недобросовісним і не набув право власності на придбане приміщення, він може скористатися прямо визначеним законом для таких спірних правовідносин способом захисту права. Для застосування вимоги про витребування майна з чужого володіння немає потреби в оскарженні електронних торгів (відповідного правочину купівлі-продажу), складених на їх підставі протоколу й акта про проведені електронні торги чи викладеного в окремому документі договору купівлі-продажу (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі №233/4365/18 (пункти 44, 48), від 13 лютого 2024 року у справі №910/2592/19 (пункти 154, 157).

Вказаний спосіб захисту забезпечить баланс інтересів власника від порушень з боку недобросовісного набувача майна, гарантуватиме захист прав добросовісного набувача цього майна згідно з частиною другою статті 388 ЦК України, а також можливість на підставі рішення суду про задоволення зазначеної вимоги внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості як про право власності позивача на нерухоме майно, так і про всі речові права й обтяження (зокрема на підставі договору іпотеки) цього майна, які існували на момент проведення прилюдних торгів.

Такий спосіб захисту як визнання недійсними торгів, які проведені при примусовому зверненні стягнення на майно боржника у виконавчому провадженні (підставами чого є порушення порядку їх проведення), опосередковує повернення сторін у первісний стан (частина перша статті 216 ЦК України). Тобто майно повертається в стан звернення стягнення органом виконавчої служби (приватним виконавцем), а переможцю визнаних недійсним торгів належить повернути сплачені кошти за майно. Разом з тим, такий спосіб захисту може бути ефективним лише при зверненні з позовом до моменту набуття права власності на нерухоме майно переможцем таких торгів. У всіх інших випадках власник, який прагне захистити своє право власності на таке майно, може скористатися відповідним способами захисту - витребування майна (стаття 387, 388 ЦК України), а у випадку неможливості такого витребування (стаття 330, частина друга статті 388 ЦК України), вимагати відшкодування шкоди, у тому числі завданої органом державної влади (статті 1173, 1174 ЦК України). Саме при вирішенні таких справ за належним способом захисту можуть бути встановлені обставини щодо порушення порядку продажу майна, встановленого для виконання судових рішень, як підстава вимоги про витребування майна від добросовісного набувача, або ж недобросовісність набувача (переможця торгів).

На вказане суд першої інстанції уваги не звернув та не врахував висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі №233/4365/18, від 15 жовтня 2022 року у справі №910/12525/20, від 28 вересня 2022 року у справі №483/448/20 та визнав недійсними електронні торги за позовом особи, яка не була стороною договору укладеного на торгах (т. 2 а.с. 180-186).

Не погодившись з рішенням міськрайонного суду, 19 вересня 2025 року начальник Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Юрченко С.Ю. звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог (т. 3 а.с. 1-4).

На обґрунтування зазначала, що судом першої інстанції не з'ясовано та не надано оцінки тому, що на момент передачі на електронні торги спірної квартири Білоцерківському відділу ДВС у Білоцерківському районі ЦМУЮ України (и. Київ) не було відомо та не могло бути відомо, що неповнолітня та малолітня онука боржниці зареєстровані в даній квартирі.

Оскільки ні спеціалізованим Законом України «Про виконавче провадження», ні Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року не передбачено збирання інформації стосовно інших осіб крім боржника, зокрема, подання запитів щодо зареєстрованих осіб у нерухомому майні. Таку інформацію мав надати сам боржник.

В матеріалах виконавчого провадження відсутні будь-які документи, відповідно до яких державному виконавцю чи його керівникові могло бути відомо, що право користування спірною квартирою мають діти. Законному представнику неповнолітньої та малолітньої дитини, а саме ОСОБА_4 було відомо про відкрите виконавче провадження про те, що здійснювався опис квартири, про що свідчить запис в акті опису. Судом першої інстанції не взято до уваги, що жодних дій щодо повідомлення відповідача1 про те, що в спірній квартирі проживають діти ні боржниця ОСОБА_2 , ні законний представник дітей, вони не вчиняли.

Як встановлено судом першої інстанції, місце проживання боржниці ОСОБА_2 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_5 .. Жодних доказів того, що боржниця проживає у спірній квартирі суду не надано. Доводи позивача, що треті особи в справі є членами її сім'ї, оскільки проживають у спірній квартирі є необґрунтованими, адже позивач суду першої інстанції не надала жодних доказів, що позивач та треті особи в справі пов'язані спільним побутом та мають взаємні права й обов'язків осіб, які об'єдналися для спільного проживання.

Судом першої інстанції не встановлювався той факт, чи було відомо відповідачу1 про те, що право користування спірною квартирою мають діти, дане питання не досліджувалось в кримінальному провадженні № 42020111030000010. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що державним виконавцем допущені порушення правил проведення електронних торгів, зокрема, положень Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», Інструкції з організації примусового виконання рішень та Порядку № 2831/5 щодо обов'язку державного виконавця отримання дозволу органу опіки та піклування для реалізації житлової нерухомості під час передачі на реалізацію нерухомого майна, належного позивачці, право на користування яким мають діти.

Судом першої інстанції не надано оцінки тому, що боржник (позивач) діяла недобросовісно оскільки не надала інформацію про зареєстрованих осіб у квартирі, зокрема, її онуків. Таке свідоме не повідомлення державного виконавця про те, що спірною квартирою мають право користуватись діти є проявом зловживання наданими правами та не спрямоване на забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій. Позивачу було достовірно відомо про початок примусового виконання рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області про стягнення з неї заборгованості державним виконавцем, водночас, остання не надала декларацію про доходи та майно, не надала будь-яких пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження, не надала в установленому законом порядку інформації про інших осіб, які мають право користуватись спірною квартирою. Зазначене в сукупності свідчить про небажання позивача виконувати рішення суду, що набрало законної сили, а її дії спрямовані на ускладнення його виконання. Законному представнику малолітньої та неповнолітньої дитини також було відомо про опис квартири та вона як представник дітей мала можливість повідомити державного виконавця про те, що квартирою мають право користуватись її діти, але жодних дій нею не було вчинено.

Водночас, позивач ОСОБА_2 у позовній заяві лише констатувала певні порушення Порядку № 2831/5, проте, не зазначила, як саме не отримання попередньої згоди органу опіки та піклування або відповідного рішення суду на реалізацію арештованого майна спірної квартири, яка належить їй на праві власності та в якій проживають її онуки, порушило її права та інтереси та як це вплинуло на результати торгів, що є найважливішим. Суд першої інстанції не встановлював, які саме права й законні інтереси боржника порушено, так як це вплинуло на їх результати.

Про те, що у спірній квартирі зареєстровані діти відповідачу 1 стало відомо з матеріалів кримінального провадження № 42020111030000010.

Матеріали не містять доказів, що боржник ОСОБА_2 та законний представник дітей ОСОБА_4 повідомляли державного виконавця про факт реєстрації у квартирі малолітньої та неповнолітньої дитини. Тобто, на момент вчинення державним виконавцем підготовчих дій щодо передачі арештованого мана боржника на примусову реалізацію були відсутні відомості про те, що у спірній квартирі зареєстровані малолітня та неповнолітня особа.

Крім того, у матеріалах справи відсутні відомості про те, що зміна власника квартири порушує права дітей на проживання в ньому. Будь-яких відомостей про втручання у права осіб гарантованих ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод матеріали справи не містять.

Також, судом не було з'ясовано, чи мають у власності чи користування батьки дітей житло, та те, що позивач у даній справі не є матір'ю чи опікуном цих дітей.

Формулювання, яке використав суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, відображає однозначну думку про те, що ОСОБА_12 був винний у кримінальному правопорушення за ч. 2 ст. 367 КК України, хоча останній не був засуджений за це правопорушення, тому судом першої інстанції було порушено права особи на презумпцію невинуватості (т. 3 а.с. 1-4).

14 жовтня 2025 року від позивачки ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому позивач просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін (т. 3 а.с. 23-30).

З огляду на положення частини 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

У судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_1 - адвокат Лебедовська Л.Ю. підтримала доводи апеляційних скарг і просила їх задовольнити. Позивач ОСОБА_2 , її представник - адвокат Власенко М.Ф., треті особи ОСОБА_13 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_5 , ОСОБА_6 заперечували проти задоволення апеляційних скарг і просили її відхилити.

Інші особи до суду не прибули, про причини неявки не повідомили про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином про що у справі є докази. Апелянт ОСОБА_1 про розгляд справи апеляційним судом 13 листопада 2025 року була сповіщена 30 вересня 2025 року повідомленням до Електронного кабінету в ЄСІТС її представника - адвоката Лебедовської Л.Ю. Відповідачі по справі Білоцерківський міський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Державне підприємство «СЕТАМ» та його представник - Омельчук З.Т., третя особа Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області, про розгляд справи апеляційним судом 13 листопада 2025 року були сповіщені 30 вересня 2025 року повідомленнями до Електронного кабінету в ЄСІТС, кожен окремо, із забезпеченням технічної фіксації таких повідомлень про що у справі є докази. Факт належного сповіщення відповідача ОСОБА_1 її представник - адвокат Лебедовська Л.Ю. підтвердила в суді про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання (т. 3 а.с. 16-21, 45-53)

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22).

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України», № 26976/06).

Зважаючи на вимоги п. 2 ч. 8 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23.06.2000 року ОСОБА_2 набула у власність квартиру АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу квартири серії АВК № 828143 (т. 1 а.с. 9-10).

23.12.2016 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області було видано виконавчий лист у справі №357/7006/16-ц, провадження № 2/357/293/16, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 боргу в загальній сумі 133978,94 грн. (т. 1 а.с. 20) та 27.03.2017 видано виконавчий лист у справі №357/9793/16-ц, провадження № 2/357/3750/16, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 боргу в загальній сумі 266682,61 грн. (т. 1 а.с. 21).

05.09.2017 року старшим державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Власенко О.А. на підставі виконавчого листа №2/357/293/16 від 23.12.2016, виданого Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_5.

13.08.2018 року державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Власенко О.А. на підставі виконавчого листа № 2/357/3750/16 від 27.03.2017, виданого Білоцерківським міськрайонним судом винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1.

19.09.2018 року державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Власенко О.А. у виконавчому провадженні НОМЕР_5 винесено виклик державного виконавця та постанову про опис та арешт майна боржника, а саме квартири АДРЕСА_1 , за результатами якої описано квартиру, яка розташована на першому поверсі будинку, складається з однієї жилої кімнати, загальною площею 34,3 кв м, які позивачка отримала 21.09.2018 (т. 1 а.с. 183-184, 185-186).

16.08.2019 року державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Власенко О.А. винесено постанову про об'єднання виконавчих проваджень № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 у зведене виконавче провадження № НОМЕР_3.

29.05.2019 року державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Власенко О.А., з метою з'ясування вартості описаного та арештованого майна, винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності-суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні НОМЕР_5 - ТОВ «Приватна Експертна Служба» та на підставі вказаної постанови 08.08.2019 ТОВ «Приватна експерта служба» виконано звіт про оцінку квартири АДРЕСА_1 , вартість якої згідно висновку про вартість нерухомого майна склала 331 400, 00 грн. (т. 1 а.с. 29-48).

15.08.2019 року листом за №57609 державний виконавець Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Власенко О.А. повідомила ОСОБА_2 та ОСОБА_8 про оцінку арештованого майна, яка склала 331400,00 грн, який позивачка отримала 14.09.2019 (т. 1 а.с. 187-191).

05.11.2019 року відбулися електронні торги з реалізації однокімнатної квартири АДРЕСА_3 , реєстраційний номер лота: 381397, за результатами яких складено протокол проведення електронних торгів № 442594, переможцем яких визнано учасника №2 ОСОБА_7 (ціна продажу: 255 178.00 грн) (т. 1 а.с. 23-24).

20.11.2019 року державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Власенко О.А. складено акт про проведення електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_2 , який 20.11.2019 був затверджений начальником Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_9. (т. 1 а.с. 18-19).

09.12.2019 року на підставі акту про проведення електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріальної округу Київської області Якименською Л.Л., ОСОБА_7 видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 34,3 кв м, житловою площею 17,6 кв м, яке зареєстровано в реєстрі за №1090 та прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50188485 від 12.12.2019 (запис про право власності №34615345 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно) (т. 1 а.с. 25-26, 16-17).

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Судом встановлено, що позивачка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває на обліку в Білоцерківському об'єднаному управлінні ПФУ в Київській області і отримує пенсію за віком у розмірі 2100,00 грн на місяць (т. 1 а.с. 49, 126).

Відповідач ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , після смерті якого заведено спадкову справу №68944435 та спадкоємцями майна померлого є його дружина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та малолітній син ОСОБА_3 ,, ІНФОРМАЦІЯ_7 , яким 28.12.2022 було видано свідоцтва про право на спадщину за законом на рухоме майно (т. 1 а.с. 242-246, т. 2 а.с. 13-14, 60).

Встановлено, що в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають: з 02.12.2008 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та її діти: з 07.08.2012 малолітня дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та з 02.12.2008 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , та зареєстровані з 13.12.2019 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , які фактично проживають за адресою: АДРЕСА_6 , що підтверджується матеріалами справи (т. 1 а.с. 11-15, 75, 127, т. 2 а.с. 53, 56-59).

04.02.2025 року ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, яка набрала законної сили 12.02.2025, у справі № 357/4240/20, провадження № 1-кп/1221/20, клопотання обвинуваченого ОСОБА_9 про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності задоволено, звільнено ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України в редакції Закону від 22.11.2018, від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності у судовому провадженні № 357/4240/20, 1-кп/357/402/25 (кримінальне провадження № 42020111030000010) та судове провадження щодо ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України в редакції Закону від 22.11.2018, закрито, у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. При цьому, в ході досудового розслідування органом слідства, з висновками якого погодився суд закриваючи кримінальне провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності, було встановлено, що всупереч вимог ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», пункту 9 Типового положення про відділ державної виконавчої служби міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України, пунктів 3,4 Порядку, начальник Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Особа 1, без дозволу органу опіки та піклування або відповідного рішення суду, 16.08.2019 подав до державного підприємства «СЕТАМ» заяву № 58353 на реалізацію арештованого майна квартири АДРЕСА_3 , та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , в якій проживають та зареєстровані неповнолітні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 235-240, т. 2 а.с. 3-8).

Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову сторону не оскаржували.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог мотивоване тим, що як на час розгляду судами цивільних справ №357/7006/16-ц та №337/9793/16-ц, видачі виконавчих листів по вказаних справах, відкриття виконавчого провадження, арешту та опису квартири, направлення державним виконавцем Власенко О.А. заявки ДП «Сетам» щодо реалізації належної на праві власності ОСОБА_2 квартири шляхом проведення електронних торгів, так і на час проведення електронних торгів з її реалізації (05.11.2019), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та її діти: малолітня дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та неповнолітня (на момент проведення торгів) ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , які є членами сім'ї ОСОБА_2 , були зареєстровані у зазначеній квартирі та постійно в ній проживали, а тому у державного виконавця виник обов'язок на попереднє звернення до органу опіки та піклування з метою отримання дозволу на реалізацію вказаної квартири. Такого висновку суд дійшов з огляду на те, що ОСОБА_2 надала суду докази, що її нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1 , право власності на яку виникло у неї на підставі договору купівлі-продажу квартири серії АВК №828143 від 23.06.2000), яке реалізоване на спірних електронних торгах, було місцем її проживання та членів її сім'ї, зокрема онуків, які, відповідно до вимог статей 29, 405 ЦК України, мають право користування ним.

Разом з тим, 04.02.2025 року ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області начальника відділу ДВС, який 16.08.2019 подав заявку до ДП «СЕТАМ» на реалізацію арештованої квартири без дозволу органу опіки та піклування або відповідного рішення суду), звільнено від кримінальної відповідальності за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України в редакції Закону від 22.11.2018, у зв'язку із закінченням строків давності у судовому провадженні №357/4240/20, 1-кп/357/402/25, а судове провадження щодо обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України в редакції Закону від 22.11.2018, закрито, у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.Водночас, ст. 284 КПК України передбачено вичерпний перелік підстав для закриття кримінального провадження. Усі підстави закриття кримінального провадження поділяються на реабілітуючи та нереабілітуючі. Реабілітуючими є ті підстави, що пов'язані з констатацією факту того, що підозрюваний/обвинувачений не вчиняв кримінального правопорушення. На противагу цьому нереабілітуючими є ті, що вирішують питання про вчинення особою кримінального правопорушення. Однією з таких підстав для закриття кримінального провадження є звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, яка регламентована ст. 49 КК. Закриття кримінального провадження за ст. 49 КК є нереабілітуючою підставою, оскільки може бути застосована лише щодо тієї особи, яка вчинила кримінальне правопорушення. Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність допущених державним виконавцем правил проведення спірних електронних торгів, зокрема, положень Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», Інструкції з організації примусового виконання рішень та Порядку № 2831/5 щодо обов'язку державного виконавця отримання дозволу органу опіки та піклування для реалізації житлової нерухомості під час передачі на реалізацію нерухомого майна, належного позивачці, право на користування яким мають діти.

Суд, оцінюючи доводи позовної заяви у контексті дотримання права та інтересів дитини під час реалізації на спірних електронних торгах квартири, яка належала ОСОБА_2 , вбачав порушення порядку реалізації майна на прилюдних торгах, що тягне за собою недійсність проведених електронних торгів.

Колегія судді погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Так, звертаючись до суду з даним позовом, позивач просила, у тому числі, визнати електронні торги недійсними.

Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у статті 16 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 16, частини першої статті 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених частинами першою-третьої, п'ятої, шостої статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.

За положеннями статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на час проведення електронних торгів, передбачено, що стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акту про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак, є правочином.

Зазначений висновок узгоджується з положеннями статей 650, 655, частиною четвертою статті 656 ЦК України, які відносять публічні торги до договорів купівлі-продажу.

Таким чином, відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, а тому така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами першою-третьою, шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 ЦК України).

Разом з тим, оскільки за змістом частини першої статті 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил їх проведення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21) дійшла висновку про те, що з огляду на правову природу процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, проведення процедури прилюдних торгів є правочином. Такий висновок узгоджується і з нормами статей 650, 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах, публічних торгах та визначають, що до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Продавцем майна, яке реалізується з торгів у межах виконання рішення суду, є власник майна, оскільки саме його майно продається; держава не переносить на себе право власності на це майно і діє в зазначеному випадку від імені власника-боржника.

Таким чином, з аналізу змісту статей 203, 215, 650, 655 і 656 ЦК України, положень Порядку реалізації арештованого майна вбачається, що: реалізація майна на прилюдних торгах полягає у продажі майна, за яким продавцем відчужуваного майна є боржник, переможець прилюдних торгів виступає покупцем, а особами, які мають право примусового продажу такого майна, є державна виконавча служба (приватний виконавець) та організатор електронних торгів; складання за результатами проведення прилюдних торгів акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.

Такий висновок Верховний Суд виклав у постанові від 03 червня 2024 року у справі № 587/2230/21.

Тож правова природа продажу майна з публічних (електронних) торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі приписів цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо дотримання визначених правил про процедуру, порядок проведення торгів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс19) зазначено, що для застосування наслідків недотримання вимог закону під час вирішення спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог законодавства під час проведення електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

Подібний за змістом висновок також викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 554/154/22 (провадження № 14-24цс24),в якому зазначено, що головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому крім наявності порушення положень закону під час проведення торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання торгів недійсними.

Тобто, для визнання судом електронних торгів недійсними підлягає встановленню допущення порушень під час вчинення виконавчих дій щодо реалізації нерухомого майна з прилюдних торгів, чи вплинули такі порушення на результати торгів та чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Отже, проведення електронних торгів, що відбулися з порушенням вимог законодавства, є підставою для визнання таких торгів недійсними виключно за умови доведення порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 12 липня 2023 року у справі № 279/56/20 (провадження № 61-1345св21).

Згідно з частинами першою, другою статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на час проведення електронних торгів, реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Реалізація за фіксованою ціною застосовується щодо майна, оціночна вартість якого не перевищує 50 мінімальних розмірів заробітної плати. Реалізація за фіксованою ціною не застосовується до нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден незалежно від вартості такого майна. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і стаття 650 ЦК України, такий спосіб реалізації майна як його продаж на прилюдних торгах і відсилають до інших нормативно-правових актів, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна.

Згідно з пунктом 1 Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2831/5, в редакції, чинній на час проведення електронних торгів (далі - Порядок № 2831/5), електронні торги - продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Відповідно до пунктів 3, 4 розділу II Порядку №2831/5, виконавець у строк не пізніше п'яти робочих днів після ознайомлення із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу.

Начальник відділу державної виконавчої служби після отримання проекту заявки та документів щодо передачі майна на реалізацію у строк до трьох робочих днів перевіряє ці документи на відповідність вимогам законодавства, наявність відомостей про місце зберігання й демонстрації майна та у разі виявлення порушень визначає їх перелік та встановлює строк для усунення порушень, який становить не більше трьох робочих днів, а у разі, якщо відповідно до законодавства реалізація майна неможлива, документи щодо передачі майна на реалізацію повертаються державному виконавцю, який їх подав, із зазначенням визначених законодавством підстав, що унеможливлюють реалізацію майна.

У разі встановлення відповідності заявки на реалізацію арештованого майна та доданих документів вимогам законодавства чи після приведення їх у відповідність до вимог законодавства начальник відділу державної виконавчої служби підписує таку заявку (за допомогою кваліфікованого електронного підпису із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису, які мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання або власноруч у випадку, передбаченому пунктом 4 розділу І цього Порядку) та надсилає її разом із документами, передбаченими абзацами четвертим-восьмим пункту 3 розділу ІІ цього Порядку, Організатору в електронному вигляді через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби для внесення інформації про проведення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) до Системи.

Перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства організатором електронних торгів не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець).

Організатор електронних торгів перевіряє повноту заповнення заявки. У разі невідповідності заявки вимогам, передбаченим пунктом 2 цього розділу, організатор електронних торгів через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця) повідомляє начальника відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця) про необхідність усунення недоліків протягом трьох робочих днів.

Організатор повертає заявку на реалізацію майна приватному виконавцю у разі зупинення або припинення діяльності приватного виконавця відповідно до Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 грудня 2021 року у справі №334/715/20 (провадження №61-14112св21) зазначено, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів. Головною обставиною, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути встановлені й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Подібні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2021 року у справі №742/3070/18 (провадження №61-628св20), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 вересня 2021 року у справі №295/6608/19 (провадження №61-13801св20), а також в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 березня 2018 року у справі №911/494/17.

Тобто, для визнання судом торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання торгів недійсними (порушення правил проведення торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними (див. постанову Верховного Суду України від 26 серпня 2014 року у справі №3-36гс14).

Пункт 1 частини п'ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що боржник зобов'язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Пунктом 3 розділу ІІ Порядку № 2831/5 передбачено, до заявки на реалізацію арештованого майна у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, додається копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду; копії документів, що підтверджують наявність (відсутність) чинних обтяжень майна

Статтею 18 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Норми статті 177 Сімейного кодексу України, статті 16 Закону України «Про охорону дитинства» та статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» передбачають необхідність отримання попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення батьками договору щодо майна, право на яке має дитина, що спрямовано на захист майнових прав дітей.

Підставою для визнання недійсним правочину щодо майна, право на яке має дитина, за позовом його батьків є не сам по собі факт відсутності попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення такого договору, а порушення в результаті його укладення майнових прав дитини.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року у справі №755/12052/19 (провадження №14-113цс21) викладено правовий висновок про те, що для судових рішень, які передбачають стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов'язань, отримання державним виконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування на реалізацію житлової нерухомості є обов'язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу державному виконавцю, а також суд у випадку звернення до нього учасника виконавчого провадження щодо дій державного виконавця та/або органу опіки та піклування. Зазначене стосується також і дій приватних виконавців.

Отже, на думку Великої Палати Верховного Суду, державний чи приватний виконавець повинен звернутися за дозволом органу опіки та піклування для реалізації житлової нерухомості, право на користування яким мають діти.

Кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду (частини перша та третя статті 47 Конституції України).

Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом (частина друга статті 29 ЦК України).

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає (частина четверта статті 29 ЦК України). Цьому кореспондує абзац другий частини другої статті 13 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Закон про вільне пересування).

Фізична особа може мати кілька місць проживання (частина шоста статті 29 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 405 ЦК України, яка кореспондує частині першій статті 156 Житлового кодексу Української РСР від 30 червня 1983 року № 5464-X, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. При цьому за згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно (частина друга статті 156 ЖК УРСР).

У статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» (у редакції, чинній на час передачі на реалізацію нерухомого майна) передбачено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Вимога про отримання дозволу державним виконавцем від органу опіки та піклування на реалізацію майна, право власності на яке або право користування яким належить дитині, встановлена задля додаткового забезпечення захисту прав цієї дитини, зокрема передбачених статтями 17 та 18 Закону України «Про охорону дитинства», статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», від можливого порушення.

За змістом частини другої статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

У разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (пункт 28 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5).

Отже, відповідно до положень Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», Інструкції з організації примусового виконання рішень та Порядку № 2831/5 державний або приватний виконавець зобов'язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, які, зокрема, додаються до заяви на реалізацію арештованого майна.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 30 вересня 2020 року в справі № 303/3043/19, від 18 березня 2021 року у справі № 164/1145/20, від 15 лютого 2023 року у справі № 442/2252/17.

Згідно із пунктами 68-69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року в справі № 755/12052/19 (провадження № 14-113цс21), повноваження державного виконавця не мають того характеру та обсягів, які має суд, зокрема в межах цивільного процесу. Обов'язки і права виконавців, закріплені у статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», не відповідають широті повноважень та обов'язків суду, передбачених ЦПК України, для вирішення судових спорів. Як приклад можна навести статтю 19 СК України, яка передбачає право суду не погодитись з висновками органу опіки та піклування. Тоді як законодавство України, зокрема Закон України «Про виконавче провадження», такими повноваженнями державного виконавця не наділяє. Також, наприклад, державний виконавець позбавлений можливості встановлювати, чи є у власності неповнолітніх дітей, місце проживання яких зареєстроване у квартирі, яка підлягає реалізації в межах виконавчого провадження, інше житлове приміщення, чи мають вони право користування іншим житловим приміщенням. Для вирішення подібних питань державний виконавець і має звертатись до органів опіки та піклування для отримання відповідного дозволу, який має враховувати найкращий захист прав неповнолітніх дітей.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2021 року у справі № 755/12052/19 (провадження № 14-113цс21) зробила висновок про те, що на відміну від виконання судових рішень, які безпосередньо передбачають звернення стягнення на конкретно визначене житлове приміщення у конкретно визначений спосіб, для інших судових рішень, які передбачають загальне право стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов'язань, отримання державним виконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування є обов'язковим на підставі самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в межах виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу державному виконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи щодо дій державного виконавця та/або органу опіки та піклування. Зазначене стосується також і дій приватних виконавців (пункти 70, 71, 116, 117).

Тобто, враховуючи вищевикладене, державний чи приватний виконавець повинен звернутися за дозволом органу опіки та піклування для реалізації житлової нерухомості, право на користування яким мають діти (пункт 72).

Вирішуючи спір у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вона у своїй постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19) підтримала правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 504/294/14-ц (провадження № 6-2940ц15), який зводиться до такого: правочин, що вчинений батьками (усиновлювачами) стосовно нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким мають діти, за відсутності обов'язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути визнаний судом недійсним (частина шоста статті 203, частина перша статті 215 ЦК України) за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини, - звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує права та інтереси дитини щодо житлового приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло. Сам собою факт відсутності обов'язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину не є безумовною підставою для визнання його недійсним (пункти 88-90).

Відповідно до частини першої статті 176 СК України, батьки зобов'язані передати у користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток.

Третя особа ОСОБА_4 є донькою позивача ОСОБА_2 , малолітня ОСОБА_14 , ОСОБА_6 є онуками позивачки, спірна квартира, яка до реалізації з прилюдних торгів належала позивачці, є єдиним їх місцем проживання і цих обставин апелянтами не спростовано.

При цьому, дійсно дбати про дітей та їх інтереси мають насамперед батьки, а держава охороняє інтереси дітей у разі вчинення саме батьками дій, які можуть нашкодити інтересам дітей.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У ході розгляду даної справи судом встановлено та не спростовано відповідачами, що як на час розгляду судами цивільних справ №357/7006/16-ц та №337/9793/16-ц, видачі виконавчих листів по вказаних справах, відкриття виконавчого провадження, арешту та опису квартири, направлення державним виконавцем Власенко О.А. заявки ДП «Сетам» щодо реалізації належної на праві власності ОСОБА_2 квартири шляхом проведення електронних торгів, так і на час проведення електронних торгів з її реалізації (05.11.2019), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та її діти: малолітня дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та неповнолітня (на момент проведення торгів) ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , які є членами сім'ї ОСОБА_2 , були зареєстровані у зазначеній квартирі та постійно в ній проживали, а тому у державного виконавця виник обов'язок на попереднє звернення до органу опіки та піклування з метою отримання дозволу на реалізацію вказаної квартири.

Разом з тим, 04.02.2025 року ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області начальника відділу ДВС, який 16.08.2019 подав заявку до ДП «СЕТАМ» на реалізацію арештованої квартири без дозволу органу опіки та піклування або відповідного рішення суду), звільнено від кримінальної відповідальності за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України в редакції Закону від 22.11.2018, у зв'язку із закінченням строків давності у судовому провадженні №357/4240/20, 1-кп/357/402/25, а судове провадження щодо обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України в редакції Закону від 22.11.2018, закрито, у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.При цьому, в ході досудового розслідування органом слідства, з висновками якого погодився суд закриваючи кримінальне провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності, було встановлено, що всупереч вимог ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», пункту 9 Типового положення про відділ державної виконавчої служби міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України, пунктів 3,4 Порядку, начальник Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Особа 1, без дозволу органу опіки та піклування або відповідного рішення суду, 16.08.2019 подав до державного підприємства «СЕТАМ» заяву № 58353 на реалізацію арештованого майна квартири АДРЕСА_3 , та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , в якій проживають та зареєстровані неповнолітні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 235-240, т. 2 а.с. 3-8).

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність допущених державним виконавцем порушень законодавства та правил проведення спірних електронних торгів, зокрема, положень Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», Інструкції з організації примусового виконання рішень та Порядку № 2831/5 щодо обов'язку державного виконавця отримання дозволу органу опіки та піклування для реалізації житлової нерухомості під час передачі на реалізацію нерухомого майна, належного позивачці, право на користування яким мають діти.

Інші доводи скарг цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

На підставі ст. 141 ЦПК України, понесені апелянтами судові витрати не підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.

Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_1 та Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 серпня 2025 року - залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 серпня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 14 листопада 2025 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

Є.П. Євграфова

В.В. Саліхов