14 листопада 2025 року місто Київ.
Справа № 381/2684/25
Апеляційне провадження № 22-ц/824/14342/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Желепи О.В.,
суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф»на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25 червня 2025 року (ухвалено у складі судді Осаулової Н.А., повний текст складено 25.06.2025)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» (далі - позивач) звернулося до Фастівського міськрайонного суду Київської області через систему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), у якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором про споживчий кредит № 105186 від 25.01.2023 року у розмірі 12 876,12 грн., понесені витрати на правову допомогу у сумі 7 000,00 грн. та сплату судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25 червня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» заборгованість за Договором про споживчий кредит № 105186 (індивідуальна частина) від 25.01.2023 року в розмірі 10 708,37 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту 5 000,25 грн. та заборгованості за відсотками 5 708,12 грн.
У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2 014,47 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням суду в частині вирішення питання відшкодування судових витрат, представник позивача - Бачинський О.М. 14 липня 2025 року подав засобами поштового зв'язку до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить скасувати рішення в оскаржуваній частині та ухвалити нове, яким стягнути судові витрати, понесені позивачем з відповідача.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначає, що судом першої інстанції не враховано висновки, викладених у постановах Верховного Суду, а саме те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Вказує, що до позовної заяви було додано зокрема копію Договору про надання правничої допомоги, яким передбачено винагорода адвокату у розмірі 7 000 грн у разі ухвалення судом рішення на користь позивача, а також Детальний опис робіт, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Зазначає, що судом не враховано ту обставину, що Договором передбачено фіксований розмір гонорару.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 липня 2025 року відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою.
Відповідач ОСОБА_1 неодноразово повідомлявся про апеляційний розгляд справи, шляхом направлення процесуальних документів на поштову адресу. Рекомендоване повідомлення до суду повернулось з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що згідно статті 272 ЦПК України є належним повідомленням.
Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки позивачем рішення суду першої інстанції оскаржено лише в частині вирішення питання відшкодування витрат на правничу допомогу, в іншій частині рішення апеляційним судом не переглядається.
Розглянувши матеріали позовної заяви, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи питання відшкодування витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними доказами понесення витрат на правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача ТОВ «ФК «Артеміда-Ф», з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.
Колегія суддів не погоджується з зазначеними висновками, з огляду на наступне.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Статтею 246 ЦПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
У відзиві стороною відповідача зазначено, що у позовній заяві позивачем заявлено, що витрати на професійну підготовку становлять 7 000 грн, що є фіксованим розміром гонорару адвоката.
На підтвердженого зазначеного до позовної заяви було додано:
- Копія ордеру на надання правничої допомогу ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» адвокатом Бачинським О.М. та відповідне Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю;
- Договір про надання правової допомоги № 20250512-1К від 12 травня 2025 року, відповідно до п. 4.2., 4.4. якого визначено, що у разі ухвалення судом рішення суду на користь клієнта (задоволення судом позовних вимог у повному обсязі), клієнт зобов'язується сплатити адвокату винагороду у розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень. Клієнт зобов'язується здійснити оплату наданої адвокатом правової допомоги впродовж 10 днів з моменту постановлення судом рішення суду;
- розрахунок суми судових витрат у справі, відповідно до якого сума витрат на правничу допомогу адвоката, яку очікує понести позивач складає 7 000 грн. В дану суму включається: оплата послуг адвоката за аналіз наданих клієнтом документів, судової практики, визначення перспективи подання позовної заяви; оплата послуг адвоката за підготовку позовної заяви у справі; оплата послуг адвоката за збирання доказів долучених до позовної заяви; оплата послуг адвоката за підготовку та подання заяв, скарг, клопотань, чи інших процесуальних документи у ході розгляду справи.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції дійсно були понесені судові витрати на правничу допомогу адвоката Бачинського О.М. та були надані докази зазначеного до суду першої інстанції до ухвалення рішення судом.
Згідно з ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 ч.3 ст.133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1-6 ст.137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Верховний Суд в своїх постановах неодноразово наголошував на те, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанови у справах №922/445/19, №922/3436/20, №910/7586/19 та №910/16803/19).
Крім того, у справі №755/9215/15-ц Велика Палата також вказала, що суд не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони.
До позовної заяви надано докази направлення копії позову з усіма додатками відповідачу. Однак заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу сторона відповідача не подавала.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що відсутні підстави для зменшення витрат на правничу допомогу, визначені ч. 5, ч. 6 ст. 137 ЦПК України.
Отже, під час перегляду справи апеляційним судом було встановлено неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а відтак, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а додаткове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу з відповідача ОСОБА_1 .
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» - задовльнити.
Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25 червня 2025 року в частині вирішення питання розподілу витрат на правничу допомогу - скасувати, ухваливши нове.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф'витрати понесені витрати на правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 7 000 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий О.В. Желепа
Судді Н.В. Поліщук
В.В. Соколова