Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/9727/2025
14 листопада 2025року місто Київ
справа № 755/13778/24
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М.
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 лютого 2025 року, ухвалене під головуванням судді Одарюка М.П., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
В серпні 2024 року позивач ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №281968661 від 29 листопада 2021 року у сумі 55314,48 грн., що складається з:
20687,40 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;
34627,08 грн. - сума заборгованості за відсотками.
В обґрунтування вимог посилався на те, що 29 листопада 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено кредитний договір №281968661 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Договір був підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора.
Вказував, що відповідно до умов зазначеного договору товариство надало відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 22000 грн., строком на 30 днів зі сплатою 0,99 процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом.
Зазначав, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов'язання за договором виконало, грошові кошти у розмір 22000 грн. перерахувало на рахунок відповідача НОМЕР_4.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №708118380 від 15 липня 2021 року.
28 листопада 2019 року ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020року, при цьому інші умови договору залишилися без змін.
31 грудня 2020 року між клієнтом та фактором укладено додаткову угоду №26 від 31 грудня 2020 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді договір факторингу №28/1118-01від 28 листопада 2018 року викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28листопада 2018 року та №28/1118-01.
31 грудня 2021 року ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022року.
Вказував, що предметом договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги №175 від 05 травня 2022 року, у зв'язку з чим 05травня 2022 року до ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги за кредитним договором №2981968661 від 29листопада 2021року до відповідача на загальну суму 55314,48 грн., відповідно до реєстру прав вимоги №175.
Зазначав, що 05 серпня 2020року міжТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01 з додатковими угодами.
17 липня 2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено договір факторингу №17/07/2024, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстру боржників.
Вказував, що відповідно до п.1.2 перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №17/07/24 від 17 липня 2024 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінас» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 55314,48 грн.
Посилався на те, що відповідачем умови кредитного договору не виконуються, заборгованість за кредитним договором не погашена, а тому з останнього підлягає стягненню заборгованість.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 24 лютого 2025 року у задоволенні позову ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач ТОВ«Фінансова компанія «ЕЙС» подавапеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування вимог посилався на те, що судом першої інстанції не було враховано, що з урахуванням визначених строків дії договору №28/1118-01, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії, з 28 листопада 2018 року по 31 грудня 2024 року.
Вказував, що суд першої інстанції не взяв до уваги строк чинності договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року.
Зазначав, що 30травня 2023 року відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №9 до договору факторингу №05/0820-01 від 05серпня 2020 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 55314,48 грн.
Посилався на те, що витяг з реєстру прав вимоги №9 від 30травня 2023року підтверджує, що право вимоги за Кредитним договором №281968661 від 29листопада 2021 року відступлено ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на законних підставах, а передача права вимоги відбулося відповідно до умов договору факторингу. Оскільки строк дії цього договору був продовжений додатковими угодами до 2024 року, а передача права вимоги здійснена на підставі реєстру прав вимоги №9, відступлення відбулося в межах чинного на той момент зобов'язання.
Вказував, що укладання договору факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» до виникнення кредитних правовідносин з ОСОБА_1 від 29листопада 2021 року не свідчить про недійсність передачі прав вимоги за таким договором новому кредитору, оскільки станом на момент укладення кредитного договору договір факторингу був чинним. Право вимоги по кредитному договору №281968661 від 29листопада 2021 року передані ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ТОВ «Таліон Плюс» та в подальшому позивачу на підставі реєстру, який оформлений належним чином.
Вважає, що твердження суду на недоведеність переходу права вимоги в зв'язку з тим, що позивачем не долучено докази, що підтверджують оплату договорів факторингу є нікчемними.
13 червня 2025 року позивач подав до суду апеляційної інстанції додаткові пояснення.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки дана справа є малозначною, тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.
З'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до положень ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Відповідно до положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст.1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 у справі №524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, 29 листопада 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено кредитний договір №281968661 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Договір був підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора MNV6R58M.
Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало ОСОБА_1 кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 22000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ«Манівео швидка фінансова допомога» (п.1.1. договору).
У п.1.7 договору сторони погодили, що кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником («Дисконтний період»), а саме до 29 грудня 2021 року.
На підтвердження укладення договору ТОВ «ФК «ЕЙС» надало довідку щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», в якій зазначено, що договір №281968661 від 29 листопада 2021 року був підписаний відповідачем з використанням одноразового ідентифікатора MNV6R58M, направленого останньому 29 листопадва 2021 року о 16:06:35 год., на номер мобільного телефону вказаний ним в заявці на отримання грошових коштів - НОМЕР_1 .
Відразу після вчинених дій товариством було перераховано грошові кошти на банківську карту, що належить відповідачу, що в свою чергу слугує доказом того, що останнійприйнявпропозицію ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
На підтвердження надання кредиту шляхом безготівкового зарахування грошей позивач ТОВ «ФК «ЕЙС» надав копію електронного платіжного доручення від 29 листопада 2021 року, відповідно до якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснило переказ грошових коштів у розмірі 22000 грн. згідно з договором №281968661 від 29 листопада 2021 року ОСОБА_1 для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_5.
З довідки, виданої ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» №07/2024 відповідно до договору №1336 від 26 вересня 2013 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» вбачається, що за дорученнями ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і1999504645, і21205469823 було здійснено успішний платіж через платіжний сервіс LiqPay Приватбанка на картку клієнта: 22000 грн. ID платежем 1837086959 29.112021 на номер картки одержувача: НОМЕР_6.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором на першому етапі - від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», наступні переходи прав вимоги, які є похідними, не можуть підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора - ТОВ «ФК «ЕЙС».
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
28 листопада 2018 року між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до п.2.1. якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.
Згідно п.1.3. вказаного договору під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Відповідно до п.8.2. договору строк дії цього договору закінчується 28 листопада 2019 року.
Відтак, договором факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року встановлено, що предметом відступлення за ним є в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога), при цьому перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги. Такі додатки до договору є невід'ємною частино договору факторингу.
28 листопада 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду №19 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої строк дії договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року продовжено до 31 грудня 2020 року.
Відповідно до п.4.1 договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру права вимог.
31 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду №26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2021 року.
Додатковою угодою №27 від 31 грудня 2021 року строк дії договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року продовжено до 31 грудня 2022 року. Укладанням додаткової угоди №31 від 31 грудня 2022 року та додаткової угоди №32 від 31 грудня 2023 року строк дії договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року продовжено до 31 грудня 2024 року.
Предметом договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, у зв'язку з чим 05 травня 2022 року ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги за кредитним договором №281968661 від 29 листопада 2021 року до відповідача на загальну суму 55314,48 грн., відповідно до підписаного сторонами реєстру прав вимоги №175.
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, строк дії якого закінчується 04 серпня 2021 року. Предметом даного договору є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Право вимоги від клієнта до фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, встановленому в відповідному додатку договору.
В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод №2 від 03 серпня 2021 року, №3 від 30 грудня 2022 року, якими продовжено строк дії договору факторингу до 30 грудня 2024 року включно, всі інші умови договору залишено без змін.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №9 від 30 травня 2023 року до договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну сумі 55314,48 грн. Підпунктом 5.3.3 договору факторингу встановлено, що фактор має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб.
17 липня 2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» уклали договір факторингу №17/07/2024, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстру боржників.
Відповідно до актуприйому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №17/07/24 від 17 липня 2024 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінас» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 55314,48 грн.
Укладання договору факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» до виникнення кредитних правовідносин з ОСОБА_1 не свідчить про недійсність передачі прав вимоги за таким договором новому кредитору, оскільки станом на момент укладення кредитного договору договір факторингу був чинним. Право вимоги по кредитному договору №281968661 від 29 листопада 2021 року були передані ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ТОВ «Таліон Плюс» та в подальшому позивачу на підставі реєстру, який оформлений належним чином та є додатком до договору кредиту.
Вищевказані договори нечинними не визнавалися, а тому вониє правомірнимита обов'язковимидо виконання.
Крім того, слід зазначити, що перехід прав вимоги за договорами факторингу, які надані позивачем до позовної заяви відбувся саме за реєстрами прав вимоги боржників, оплата не є імперативною формую даних договорів факторингу. Тобто, за вказаними договорами факторингу перехід права вимоги відбувається не після оплати договору, а після підписання реєстру прав вимоги.
Надані позивачем копії витягів з реєстру прав та акту прийому-передачі реєстру боржників містять всі необхідні реквізити, підписи сторін та оформлені належним чином, відповідно до встановлених форм договорів факторингу, чим підтверджено перехід прав вимоги.
Вищевикладеного суд першої інстанції не врахував та дійшов помилкового висновку про недоведеність ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» права вимоги за договором факторингу.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, заборгованість відповідача становить 55314,48 грн., що складається з: 20687,40 грн. - сума заборгованості за тілом; 34627,08 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Оскільки матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем заборгованості по тілу кредиту, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованостіза тілом кредиту є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується вимог про стягнення з відповідача заборгованості по відсоткам у розмірі 34627,08 грн., колегія суддів виходить з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що сторонами у кредитному договорі було погоджено строк кредитування на 20 днів («Дисконтний період»), а саме до 04 серпня 2021 року.
Згідно з п.1.8 сторони погодили, що встановлений в п.1.7 договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом оплати ним протягом Дисконтного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом, за умови, якщо такі оплати супроводжуються відповідним коментарем позичальника або шляхом активації позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця функції продовження строку Дисконтного періоду.
Згідно з пунктом 1.11 договору основна сума кредиту має бути повернена не пізніше дати закінчення дисконтного періоду, а у разі, якщо позичальник продовжує користуватися грошовими коштами після закінчення дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду, та у разі продовження строку дії договору на умовах пункту 1.12. договору, основна сума кредиту має бути повернена не пізніше дати визначеної за правилами пункту 1.12.1. договору, але в будь-якому разі не пізніше граничного строку дії договору (закінчення строку його дії чи дати його дострокового розірвання). Також позичальник має право достроково повернути основну суму кредиту повністю або частково та сплатити всі фактично нараховані проценти в будь-який час.
Відповідно до пункту 1.12. договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду блокує можливість отримання позичальником нових траншів за договором та є відкладальною обставиною, в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії (продовження загального строку дії договору) на наступних умовах:
зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов'язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду (пункт 1.12.1. договору).
З розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що відсотки у розмірі 34627,08 грн. були розраховані за період з 29 листопада 2021 року по 05 травня 2022 року.
При цьому, з вказаного розрахунку вбачається, що відповідачем була здійснена проплата на погашення заборгованості по відсоткам 01 січня 2022 року у розмірі 7187,40 грн.
Таким чином, відповідачем вчинялися дії з метою продовження дисконтного періоду та відповідно пролонгації договору.
З розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Таліон Плюс» вбачається, що до розміру відсоткі 34275,35 грн., які були нараховані станом на 29 березня 2022 року, були також додані відсотки за період з 08 квітня 2022 року по 27 квітня 2022 року у розмірі 351,73 грн.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною 1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов'язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.
Відповідно до ч.1 ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).
Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.
Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічні висновки містяться у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12-ц.
У справі, яка переглядається, строк виконання зобов'язання у повному обсязі настав 29 березня 2022 року (не більше, ніж 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду).
Враховуючи, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, то колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ«Фінансова компанія «ЕЙС»заборгованості по відсотках у розмірі 34275,35грн., яка була нарахована в межах строку кредитування до 29 березня 2022 року включно.
Вимога кредитора щодо стягнення процентів за користування кредитом за період, що виходить за межі строку кредитування, не узгоджуються з нормами матеріального права, а відтак не дають підстав для висновку про порушене право як первісного, так і нового кредитора в цій частині вимог.
Таким чином, у задоволенні вимог позивача про стягнення заборгованості по відсотках, яка нарахована поза межами строку кредитування (з 08 квітня 2022 року по 27 квітня 2022 року) слід відмовити.
Вищенаведеного суд першої інстанції не врахував, а відтак рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову.
Колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованості за кредитом у розмірі 20687,40 грн. та заборгованості за процентами у розмірі 34275,35грн.
Позивач у позовній заяві просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу понесені в суді першої інстанції у розмірі 6000 грн.
На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правову допомогу були надані копії:договору про надання правничої допомоги від 18 липня 2024 року №1807/24-01, протоколу погодження вартості послуг.
Позивач у апеляційній скарзі просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 6000 грн.
На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правову допомогу було наданокопіюакту прийому-передачі наданих послуг на суму 6000 грн.
Від відповідача будь-яких заперечень щодо розміру витрат на правову допомогу не надходило.
Згідно з частинами 1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Виходячи з положень ст.141 ЦПК України колегія суддів вважає необхідним пропорційно до задоволеної частини позовних вимог стягнути з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 6017,24 грн. та витрати на правову допомогу, понесені в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 11923,20 грн.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС».
Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» - задовольнити частково.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 лютого 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», місцезнаходження: місто Київ, Харківське шосе, 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ 42986956 заборгованість по тілу кредиту у розмірі 20687 грн. 40 коп., заборгованість за відсотками у розмірі 34275 грн. 35 коп., судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 6017 грн. 24 коп. та витрати на правову допомогу, понесені в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 11923 грн. 20 коп.
В решті вимог відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий:
Судді: