Справа № 758/14149/24 Головуючий у І інстанції Ковбасюк О.О.
Провадження №22-ц/824/13611/2025 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
12 листопада 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Голуб С.А., Слюсар Т.А.,
за участі секретаря Спис Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвокат Білоцької Таїсії Василівни на рішення Подільського районного суду м. Києва від 22 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,
У листопаді 2024 року позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, вказавши, що 28 вересня 2007 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції м. Києва між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис №790. Однак спільне життя з відповідачем не склалося, в стосунках почало виникати все більше непорозумінь через відсутність спільних інтересів та поглядів на життя. Шлюбні відносини між сторонами припинено, вже близько року вони проживають окремо. Подальше спільне проживання і збереження шлюбу є неможливим та суперечать її інтересам. Від шлюбу у сторін є син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 02 грудня 2024 року відкрито провадження у справі за позовом та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, а позивачу - відповіді на відзив.
Ухвалою від 03 березня 2025 року суд першої інстанції задовольнив частково клопотання відповідача про надання строку на примирення, надав сторонам у справі строк на примирення терміном один місяць та зупинив провадження у справі.
Ухвалою суду від 08 квітня 2025 року провадження у справі відновлено та призначено справу до судового розгляду.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 22 травня 2025 року позов задоволено. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 28 вересня 2007 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції м. Києва, актовий запис №790, розірвано. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, з апеляційною скаргою в інтересах відповідача ОСОБА_1 звернулась його представник - адвокат Білоцька Т.В., яка, посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог процесуального законодавства щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, просить рішення суду скасувати, надати сторонам строк на примирення тривалістю 2 місяці, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Представник відповідача в доводах скарги, зокрема, зазначає, що у зв'язку із терміновим відрядженням в якості волонтера відповідач повідомив суд, що не зміг з'явитися в судове засідання 09.05.2025 року, просив суд відкласти розгляд справи та не проводити розгляд без його участі.
Судом було відкладено судове засідання на 22.05.2025 року.
У зв'язку із зазначеним в клопотанні відрядженням в зону бойових дій в якості волонтера Благодійного фонду відповідач не мав змоги прибути у судове засідання 22.05.2025 року. Матеріали справи містять також підтвердження, що відповідач до проведеного судового засідання не отримав у передбаченому ЦПК України порядку - на поштову адресу за місцем реєстрації - повідомлення про визначену дату і час судового засідання. При цьому, перебуваючи в зоні бойових дій відповідач не завжди має можливість отримувати повідомлення через інші (електронні) засоби зв'язку, матеріали справи відповідно не містять підтверджень щодо дати та часу вручення подібних відправлень.
Вважає, що оскільки в своєму клопотанні від 08.05.2025 року відповідач просив суд не розглядати справу без його участі, з огляду на надання сторонам строку на примирення, суд мав з'ясувати думку обох сторін щодо доцільності розірвання шлюбу і чи є можливість такого примирення досягти.
Більше того, між сторонами Подільським районним судом м. Києва розглядався ще один спір (справа №758/785/25), в якому позивач звернулась з клопотанням про залишення позову без розгляду, що на думку скаржника є додатковою підставою вважати, що сторони мають можливість налагодити спілкування між собою.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Свистуленко М.П. заперечує проти наведених у скарзі доводів, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що при розгляді позовної заяви суд першої інстанції за клопотанням відповідача з метою вжиття заходів щодо примирення подружжя і збереження шлюбу надавав сторонам строк на примирення тривалістю один місяць і провадження у справі було зупинено. Оскільки примирення не досягнуто, враховуючи відсутність передумов для того (спільне життя подружжя суперечить інтересам позивачки та інтересам її дитини, відсутність комунікації понад один рік між подружжям), за клопотанням представника позивачки провадження у справі поновлено ухвалою суду від 08.04.2025 року та призначено судове засідання на 09.05.2025 року.
Зазначає, що подаючи 08.05.2025 року клопотання про відкладення розгляду справи, відповідач, враховуючи характер його діяльності - відрядження в зону бойових дій та утруднення комунікації з ним, не був позбавлений можливості висловити у письмовій формі свою думку щодо доцільності розірвання шлюбу та повідомити про це суд. Проте, зловживаючи своїми процесуальними правами, відповідач цього не зробив з міркувань затягування розгляду справи, оскільки зацікавлений у перебуванні у шлюбі з ОСОБА_2 не з метою його збереження, а для використання як підстави для відстрочки від мобілізації, а саме як особа, що має дружину з числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи. ОСОБА_2 має ІІ групу інвалідності, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 , виданим 29.10.2024 р. Пенсійним фондом України.
Представник позивачки також вказує на відсутність підстав для надання сторонам строку на примирення, з огляду на відсутність спільних інтересів та поглядів на життя, окремого проживання подружжя, та невідповідність подальшого збереження шлюбу інтересам позивачки та її дитини.
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Білоцька Т.В. підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити.
Представник позивачки ОСОБА_2 - адвокат Свистуленко М.П. проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 28 вересня 2007 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції м. Києва між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис №790.
Від шлюбу сторони мають спільну дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно з частиною першою статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ч.2 ст. 36, 51 СК України, шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.
Відповідно до частини першої статті 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Згідно із частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (частина 1 статті 110 СК України).
Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Відповідно до статті 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Частиною 2 статті 114 СК України передбачено, що у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз'яснено, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Таким чином, шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.
Передбачене ч.1 ст.111 СК України вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі зупинення провадження у справі та надання сторонам строку на примирення (ч.7 ст.240 ЦПК України). Судам слід використовувати надану законом можливість для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей.
Із наведеного вище вбачається, що надання строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов'язком.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі №442/6319/16-ц.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про розірвання шлюбу між сторонами, повно встановив обставини справи та фактичні взаємини подружжя, причини розірвання шлюбу, надав сторонам строк для примирення, який не дав бажаного результату, у зв'язку із чим дійшов обґрунтованого висновку про неможливість збереження шлюбу та наявність правових підстав для його розірвання.
Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками погоджується, оскільки вони відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Також колегія враховує, що обсяг часу між часом подання позовної заяви у справі в листопаді 2024 року та до часу апеляційного розгляду справи становить більше року, у відповідача було достатньо часу для того, аби скористатись своїм правом в позасудовому порядку переконати позивача щодо доцільності збереження шлюбу та примирення із нею, якщо дійсно відповідач цього примирення потребував. Колегія суддів вважає, що відповідач штучно затягує розгляд справи, фактично примушуючи позивача до перебування у шлюбі з ним.
Примушування одного з подружжя до перебування у шлюбі, який проти цього заперечує буде порушувати його законні права та інтереси і суперечить вимогам закону та інституту сім'ї, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Оскільки суд не може формально застосовувати інститут примирення подружжя, тому, вирішуючи клопотання відповідача про надання строку на примирення, суд апеляційної інстанції повинен оцінити: строк, який сплинув із моменту пред'явлення позову про розірвання та ухвалення оскаржуваного судового рішення причини неподання відповідачкою клопотання про надання строку на примирення в суді першої інстанції; вказати на обставини справи, які свідчать про можливість примирення сторін.
Аналогічні висновки виклав у своїй постанові від 08 березня 2023 року Верховний Суд у справі № 127/16963/22-ц (провадження № 61-203св23).
За таких обставин висновок суду першої інстанції про наявність підстав для розірвання шлюбу є правильним, оскільки подальше збереження шлюбу суперечило б інтересам позивача, а клопотання про надання строку для примирення на стадії апеляційного розгляду є необґрунтованим.
Будь-які докази, які б свідчили, що сторони примирилися, проживають однією сім'єю як чоловік та дружина в матеріалах справи також відсутні.
Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції з'ясував узагальнені причини фактичного припинення шлюбу та мотиви, на підставі яких дійшов висновку про те, що збереження сім'ї, подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї є неможливим та дійшов вірного висновку, що стали неможливим, оскільки сторони не підтримують сімейно - шлюбних стосунків, спільного господарства не ведуть, збереження шлюбу суперечило б інтересам позивача.
Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції вимог процесуального права у зв'язку із розглядом справи без участі відповідача, який не був належним чином повідомлений про судове засідання, призначене на 22 травня 2025 року.
Так, з матеріалів справи вбачається, що інтереси відповідача ОСОБА_1 , у суді першої інстанції представляла адвокат Білоцька Т.В., що підтверджується ордером на надання правничої допомоги №1569906 від 08.05.2025 року (а.с. 52)
Довідкою про доставку електронного документу від 13.05.2025 року підтверджується отримання представником відповідача - адвокатом Білоцькою Т.В. в особистому електронному кабінеті підсистеми ЄСІТС судової повістки в судове засідання, призначене на 22.05.2025 року об 11 год. 45 хв. (а.с. 61)
Відповідно до положень ч. 5 ст. 130 ЦПК України, вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки цій особі.
З огляду на вказане, представник відповідача адвокат Білоцька Т.В. була завчасно, із дотриманням вимог процесуального законодавства, повідомлена про судове засідання, призначене на 22.05.2025 року. А отже і відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи. В разі неможливості явки у судове засідання, останній не був позбавлений права висловити у письмовій формі свою думку щодо доцільності розірвання шлюбу та повідомити про це суд, однак цього не зробив.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення суду про розірвання шлюбу між сторонами.
Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Подільського районного суду м. Києва від 22 травня 2025 року без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.
Оскільки Київський апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Подільського районного суду м. Києва від 22 травня 2025 року - без змін, розподіл судових витрат у зв'язку зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до статті 141 ЦПК України апеляційний суд не здійснює.
Керуючись ст. ст. 259, 268, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвокат Білоцької Таїсії Василівни залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 22 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст судового рішення складений 17 листопада 2025 року.
Суддя-доповідач Д.О. Таргоній
Судді : С.А. Голуб
Т.А. Слюсар