Справа № 754/6894/25 Головуючий у І інстанції Грегуль О.В.
Провадження №22-ц/824/13711/2025 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
12 листопада 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Голуб С.А., Слюсар Т.А.,
за участі секретаря Спис Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Коростильова Володимира Борисовича та апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 05 червня 2025року у справі за позовом комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення оплати за житлово-комунальні послуги,
У травні 2025 року позивач звернувся до суду першої інстанції з вказаним в обґрунтування якого зазначав, що з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , а з 01 листопада 2021 року, у зв'язку із зміною законодавства, позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води.
Відповідачі є споживачами послуг, які надає позивач за адресою: АДРЕСА_1 , однак своєчасно не виконують своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг, у зв'язку з чим за відповідачами обліковується заборгованість, яка станом на 31 березня 2025 року становить 85113,80 грн: за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 8698,62 грн, заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 5528,97 грн, за період з 01 листопада 2021 року заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 50211,34 грн, заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 20227,39 грн.
Також, за відповідачами рахується заборгованість за внески за обслуговування вузлів комерційного обліку відповідних послуг та плата за абонентське обслуговування, яка становить: у період до 31 жовтня 2021 року заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення у розмірі 0,00 грн, заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого постачання гарячої води становить у розмірі 0,00 грн; за період з 01 листопада 2021 року заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання теплової енергії у розмірі 239,34 грн, заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання гарячої води у розмірі 208,14 грн.
Також, позивач вважає, що він має право відповідно до вимог ст. 625 ЦК України на стягнення з відповідачів 3 % річних, інфляційних втрат та пені на суму простроченої заборгованості.
Враховуючи вищевикладене, позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП виконавчого органу Київради «Київтеплоенерго» заборгованість за житлово-комунальні послуги в загальному розмірі 101 340,43 грн, що складається з:
плати послуг з централізованого опалення до 01 травня 2018 року (сума 0,00 грн), втрати від інфляції (сума 0,00 грн), трьох процентів річних (сума 0,00 грн);
оплати послуг з централізованого гарячого водопостачання до 01 травня 2018 року (сума 0,00 грн), втрати від інфляції (сума 0,00 грн), трьох процентів річних (сума 0,00 грн);
оплати послуг з централізованого опалення з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року (сума 8698,62 грн), втрати від інфляції (сума 1296,09 грн), трьох процентів річних (сума 323,87 грн);
оплати послуг централізованого постачання гарячої води з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року (сума 5528,97 грн), втрати від інфляції (сума 823,82 грн), трьох процентів річних (сума 207,22 грн);
оплати послуг з постачання теплової енергії з 01 листопада 2021 року (сума 50211,34 грн), втрати від інфляції (сума 6217,60 грн), трьох процентів річних (сума 1517,84 грн), пені (сума 1846,70 грн);
оплати послуг з постачання гарячої води з 01 листопада 2021 року (сума 20227,39 грн), втрати від інфляції (сума 2596,39 грн), трьох процентів річних (сума 630,27 грн), пені (сума 766,83 грн);
плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії (сума 239,34 грн);
плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води (сума 208,14 грн);
оплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення (сума 0,00 грн);
оплати за обслуговування вузла комерційного обліку постачання гарячої води (сума 0,00 грн).
Крім того, позивач просив стягнути з відповідачів на свою користь судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 3028,00 грн.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 05 червня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» 101340,43 грн - оплати житлово-комунальних послуг, втрати від інфляції, трьох процентів річних, пені.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго 1514,00 грн - судового збору.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» 1514,00 грн - судового збору.
Не погоджуючись з даним рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Коростильов В.Б. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 про існування даної справи не було нічого відомо, як і про оскаржуване рішення та ухвалу про відкриття провадження у справі.
Скаржник вказує на те, що рішення Деснянського районного суду м. Києва від 05 червня 2025 року ним було отримано 19 червня 2025 року при ознайомленні з матеріалами справи в приміщенні суду, що підтверджується заявою на ознайомлення та відповідною розпискою про ознайомлення, які знаходяться в матеріалах справи.
В апеляційній скарзі представник звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 отримав судову повістку про розгляд справи, або що така повістка направлялась поштою.
Крім того, твердження суду про повідомлення сторони відповідача через СМС - повідомлення або через електронну адресу, спростовується тим, що таких даних, як телефонні номери відповідачів та їх електронні адреси позивач не надав.
Апелянтзазначає, що 04 січня 2019 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , з було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 .
Таким чином на час звернення до суду із даним позовом ОСОБА_1 не є власником вказаної квартири, однак за усною домовленістю з ОСОБА_2 , він залишився бути зареєстрованим за даною адресою.
Вказував, що оскільки ОСОБА_1 фактично за вказаною адресою не проживає, не є власником квартири, з моменту продажу нерухомого майна він не має зобов'язань перед позивачем по оплаті комунальних послуг.
Відповідачка ОСОБА_2 також подала апеляційну скаргу на рішення суду, посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що розгляд справи здійснено за відсутності відповідача, яка не була належно повідомлена про час та місце розгляду справи, у зв'язку з чим остання була позбавлений можливості надати пояснення щодо позовних вимог та подати відзив на позовну заяву.
В порядку, передбаченому ст. 360 ЦПК України, відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Коростильов В.Б. підтримав подану ним апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у відповідності до вимог процесуального законодавства.
Матеріали справи містять докази належного повідомлення КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», ОСОБА_2 , а саме звіти про доставку вихідної кореспонденції суду до електронних кабінетів учасників справи, зареєстрованих в системі ЄСІТС.
11 листопада 2025 року відповідачка ОСОБА_2 направила на адресу апеляційного суду клопотання про перенесення розгляду прави, посилаючись неможливість явки до суду через підвищення температури та хворобу. Доказів, підтверджуючих поважність причин неявки в судове засідання до клопотання не додала.
З огляду на відсутність доказів, підтверджуючих поважність причин неявки представника КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» та відповідача ОСОБА_2 в судове засідання, керуючись положеннями ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважала за можливе слухати справу без їх участі, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Виходячи зі змісту ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам оскаржуване рішення суду не відповідає, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 06 травня 2025 року, справу за позовом КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення оплати за житлово-комунальні послуги, відкрито провадження, призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 05 червня 2025 року об 11 год. 00 хв. (а.с.30).
Ч. 1-6 ст. 128 ЦПК України встановлено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.
Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка повідомлення - завчасно.
Згідно п.1 ч.2 ст.223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання однієї сторони учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.
Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 направлялась ухвала Деснянського районного суду м. Києва від 06 травня 2025 року про відкриття провадження у даній справі разом із позовною заявою та додатками до неї.
З наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що ОСОБА_2 отримала особисто ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 06 травня 2025 року про відкриття провадження у даній справі разом із позовною заявою та додатками до неї 21 травня 2025 року.
Доказів отримання ОСОБА_1 вищевказаних документів матеріали справи не містять.
Повторного повідомлення ОСОБА_1 , шляхом направлення на відому суду адресу ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 06 травня 2025 року про відкриття провадження у даній справі разом із позовною заявою та додатками до неї чи судової повістки-повідомлення про розгляд справи, судом першої інстанції зроблено не було.
Наведене свідчить, що розгляд справи, призначений на 05 червня 2025 року, відбувся без належного повідомлення про дату, час і місце розгляду справи ОСОБА_1 .
Розгляд справи за відсутності учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 129 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене п. 1 ст. 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції постановлене без додержанням норм процесуального права щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для його скасування та ухвалення нового судового рішення по суті спору.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору про відступлення права вимоги (цесії) № 602-18 від 11 жовтня 2018 року ПАТ «Київенерго» відступає, а КП «Київтеплоенерго» набуває право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання на загальну суму 1 818 662 617,96 грн станом на 01 серпня 2018 року з урахуванням оплат, що отримані кредитором з 01 серпня 2018 року до дати укладення цього договору та коригувань платежів.
Відповідно до Додатку №1 та Додатку № 2 до договору про відступлення права вимоги (цесії) № 602-18 від 11 жовтня 2018 року до КП «Київтеплоенерго» перейшло право вимоги до споживача послуг ОСОБА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ), яки проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21 липня 2005 року №630, був опублікований в газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року № 111 (4511).
КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , а з 01 листопада 2021 року, у зв'язку із зміною законодавства, позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води.
Згідно інформації з Реєстру територіальної громади м. Києва ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до наданої на запит суду інформації ГОІОЦ ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідачі свої зобов'язання з оплати послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води виконують неналежним чином, внаслідок чого у них утворилась заборгованість в розмірі 101340,43 грн, що складається з: 8698,62 грн -оплата послуг з централізованого опалення з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року, 1296,09 грн - втрати від інфляції, 323,87 грн - три проценти річних; 5528,97 грн - оплата послуг централізованого постачання гарячої води з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року, 823,82 грн - втрати від інфляції, 207,22 грн - три проценти річних; 50211,34 грн - оплата послуг з постачання теплової енергії з 01 листопада 2021 року, 6217,60 грн - втрати від інфляції, 1517,84 грн - три проценти річних, 1846,70 грн - пеня; 20227,39 грн - оплата послуг з постачання гарячої води з 01 листопада 2021 року, 2596,39 грн - втрати від інфляції, 630,27 грн - три проценти річних, 766,83 грн - пеня; 239,34 грн - плата за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії; 208,14 грн - плата за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води.
Ч. 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Правовідносини із споживання житлово-комунальних послуг, на час виникнення спірних правовідносин, регулюються Законом України «Про житлово - комунальні послуги», відповідно до ст. 4 якого законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.
Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Згідно ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
П. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Вказані норми узгоджуються із нормами Закону України «Про житлово - комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.11.2017 року.
На момент виникнення спірних правовідносин, діяли Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року за № 630, які регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - послуги).
Централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання.
Централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII унормовано, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.
Отже, згідно з наведеними законодавчими нормами споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Підключення будинку до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води свідчить про надання послуг позивачем. Відповідачі в свою чергу від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством не відмовлялися, не відключалися.
Крім того, постанова судової палати у цивільних та господарських справах Верховного суду України від 20.04.2016 року (справа 6-2951цс15) містить висновок про те, що факт відсутності договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг.
Позивачем, на виконання вимог чинного законодавства, на своєму веб-сайті оприлюдненні типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води.
Так, за змістом положень ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до умов ст. ст. 641, 642 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно з ч. 2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Ч. 2 ст. 642 ЦК України встановлено, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
До того ж, слід зазначити, що факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, необхідним є доведення факту надання та споживання таких послуг.
Таким чином, наявність відносин між сторонами, а отже, і виникнення цивільних прав та обов'язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачає гарячу воду, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату спожитої енергії, а споживач має здійснювати оплату виставлених рахунків.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, відповідач зобов'язаний сплачувати житлово-комунальні послуги, а позивач має право вимагати від відповідача виконання обов'язку щодо оплати наданих послуг.
Наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості зроблений станом на 31 березня 2025 року.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку установлено, що відповідачами періодично здійснено оплату за спожиті послуги, зокрема у грудні 2018 року сплачено 1741,03 грн (ЦО) та 653,52 (ПГВ), у січні 2020 року сплачено 2000,00 грн (ЦО) та 2000,39 грн (ПГВ), у липні 2020 року сплачено 5000,00грн (ЦО), у грудні 2020 року сплачено 3500,00 грн(ЦО) та 3500,00 грн (ПГВ), у липні 2021 року сплачено 5000,00 грн(ЦО) та 5000,00 грн (ПГВ), у серпні 2021 року сплачено 2000,00 грн(ЦО) та 2220,07 грн (ПГВ), у вересні 2021 року сплачено 364,17 грн (ЦО) та 128,62 грн (ПГВ), у січні 2024 року сплачено 2000,00 грн (ЦО) та 2000,00 грн (ПГВ).
Колегія суддів вважає, що такими діями (частковою оплатою послуг) відповідачі фактично визнали свій обов'язок сплати за спожиті житлово-комунальні послуги.
Доводи представника ОСОБА_1 - адвоката Коростильова В.Б. про те, що ОСОБА_1 не є власником вказаної квартири, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири №182 від 04 січня 2019 року, не звільняють останнього від обов'язку з оплати послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води, оскільки ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що визнається адвокатом Коростильовим В.Б.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що особи, які зареєстровані за вказаною адресою зберігають за собою право проживання у житловому приміщенні, а відтак ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зобов'язані сплачувати за надані їм послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Доказів того, що у зазначений період надання послуг, що надає позивач, відповідачами не споживались, надано не було. Із заявою про те, що ОСОБА_1 чи ОСОБА_2 не проживають за вказаною адресою, останні до позивача не звертались.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачі зареєстровані у зазначеній вище квартирі, а тому є споживачами наданих позивачем послуг у вказаній квартирі.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02 вересня 2019 року у справі № 335/479/17, провадження № 61-22435св18.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про некоректність наведених позивачем розрахунків судова колегія відхиляє, оскільки останньою не спростовано факт наявності та розміру заборгованості за надані послуги з централізованого постачання гарячої води та централізованого опалення.
Зважаючи на встановлені обставини справи та норми закону, колегія суддів приходить до висновку, що надані позивачем розрахунки заборгованості за отримані послуги є належним та допустимим засобом доказування у цій справі та в сукупністю з іншими доказами свідчать про порушення відповідачами умов публічного договору (оферти) та вимог закону щодо своєчасної оплати фактично спожитої комунальної послуги, яка надавалася позивачем у спірний період.
Крім того, своїх контррозрахунків відповідач не надала.
Інші доводи апеляційних скарг відповідачів не спростовують встановлені у справі фактичні обставини, а фактично зводяться до незгоди відповідачів з ухваленим по справі рішенням про стягнення боргу.
Враховуючи викладене, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що вимоги позивача є доведеними, обґрунтованими, обставини, викладені в позовній заяві, знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, не спростовані відповідачами, в зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 3028,00 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Коростильова Володимира Борисовича та апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 05 червня 2025року скасувати та ухвалити нове.
Позов комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення оплати за житлово-комунальні послуги задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» 101340 (сто одну тисячу триста сорок) гривень 43 копійки - оплати житлово-комунальних послуг, втрати від інфляції, трьох процентів річних, пені.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго 1514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) гривень 00 копійок - судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» 1514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) гривень 00 копійок - судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Реквізити сторін:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», місцезнаходження: м. Київ, пл. І.Франка, 5, ЄДРПОУ 40538421.
Повний текст постанови складений 14 листопада 2025 року.
Суддя-доповідач Д.О. Таргоній
Судді: С.А. Голуб
Т.А. Слюсар