справа № 752/6962/22 головуючий у суді І інстанції Плахотнюк К.Г.
провадження № 22-ц/824/15433/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
12 листопада 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Надточий К.О.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 04 липня 2025 року, постановлену під головуванням судді Плахотнюк К.Г. у м. Києві, у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Яблонської Дарії Вікторівни, начальника Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Танащук Олесі Миколаївни, боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «СБ ЛТД», -
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, у якій, просив:
визнати бездіяльність головного державного виконавця Голосіївського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Яблонської Д.В. при виконанні зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_1 на загальну суму боргу 2 549 112,88 грн., до складу якого входить виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 752/6962/22 від 13 лютого 2024 року, виданого Голосіївським районним судом м. Києва про стягнення з ТОВ «СБ ЛТД» на користь ОСОБА_1 боргу в розмірі 5 828,55 грн. та зобов'язати усунути порушення вимог закону;
визнати бездіяльність в.о. начальника Голосіївського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Танащук О.М., яка полягає у відсутності контролю за перевіркою законності та повного вчинення державним виконавцем дій при виконанні зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_1 та зобов'язати привести виконавче провадження у відповідність до вимог чинного законодавства.
Скарга обґрунтована тим, що на примусовому виконанні в Голосіївському ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_1, до складу якого входить виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 752/6962/22 від 13 лютого 2024 року, виданого Голосіївським районним судом м. Києва про стягнення з ТОВ «СБ ЛТД» на користь ОСОБА_1 судових витрат по сплаті судового збору в розмірі 5 828,55 грн. Загальна сума боргу по зведеному виконавчому провадженню складає 2 549 112,88 грн. 14 травня 2025 року, у відповідь на свою скаргу, скаржник отримав лист Голосіївського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) щодо вчинених виконавчих дій. Ознайомившись з викладеною інформацією, ОСОБА_1 вважає, що державним виконавцем виконавчі дії проведено не в повному обсязі та з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема боржником ТОВ «СБ ЛТД» рішення суду не виконано, а відділом не здійснено жодних дієвих дій, які б сприяли виконанню рішенню суду. Вказує на те, що виконавчі документи боржником не виконуються з 2018 року.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 04 липня 2025 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду через не повне з'ясування судом обставин справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, невідповідність висновків суду обставинам справи та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити скаргу в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , посилається на аналогічні обставини викладені ним у скарзі.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково,виходячи з наступного.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що скаржником не наведено переконливих доказів того, що дії (чи бездіяльність) державного виконавця призвела до порушення його прав та інтересів, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.
Апеляційний суд не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
За ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У відповідності до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
За ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Пунктом 20 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» передбачено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути лише рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно із статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Суд визначає в межах, встановлених ЦПК України, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (частина перша статті 11 ЦПК України).
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (частина перша статті 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження», Заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний:
1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;
2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;
3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;
4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;
5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки;
6) невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після одержання відповідного звернення від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства в оборонно-промисловому комплексі, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», вчинити дії щодо зняття арешту з майна, щодо якого було здійснено заходи із заміни майна, передбачені статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».
Відповідно до ч. 2 ст. 36 ЗУ «Про виконавче провадження» розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.
Судом встановлено, що 12 березня 2024 року державним виконавцем Голосіївського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Яблонською Дарією Вікторівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 752/6962/22 від 13 лютого 2024 року, виданого Голосіївським районним судом м. Києва про стягнення з ТОВ «СБ ЛТД» на користь ОСОБА_1 боргу в розмірі 5 828,55 грн (а.с. 65, 66).
Постановою від 12 березня 2024 року виконавче провадження № НОМЕР_2 приєднано до зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_1 (а.с. 63).
Відповідно до листа Голосіївського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) від 13 травня 2025 року № 14205/27.1-25/вх.10506/3-25 на виконанні у Відділі перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_1 на загальну суму боргу 2 549 112,88 грн., до складу якого входить виконавче провадження № НОМЕР_2. В межах зведеного виконавчого провадження державним виконавцем вчинено наступні заходи примусового виконання рішення суду: надсилались електронні запити до регіонального сервісного центру МВС в м. Києві, Держгеокадастру м. Київ, Київського МБТІ м. Київ, державної служби статистики України, державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України м. Київ, державної податкової служби України, державної служби з питань праці, Головного управління Держпродспоживслужби в м. Київ щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів, наявного у боржника майна, що належать боржнику на праві власності або/та відкритих рахунків в банківських установах; 21 березня 2018 року виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, відповідні дані про обмеження; 21 березня 2018 року, 02 квітня 2024 року, та 12 травня 2025 року було виставлено платіжні вимоги для списання коштів з рахунків боржника; 25 квітня 2018 року та 16 жовтня 2024 року було направлено виклики керівнику підприємства для надання пояснень з приводу невиконання рішення суду; 09 серпня 2018 року та 16 жовтня 2024 року направлено подання до Голосіївського УПГУ НП у м. Києві про притягнення боржника в особі керівника ТОВ «СБ ЛТД» до кримінальної відповідальності, подання про оголошення в розшук керівника ТОВ «СБ ЛТД» через електронний суд; подання до суду про обмеження керівника боржника у праві виїзду за межі України; внесено обтяження на все рухоме майно № 29609936.
Відповідно до ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 21 січня 2025 року подання головного державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Яблонської Дарії Вікторівни про оголошення розшуку боржника - керівника товариства з обмеженою відповідальністю «СБ «ЛТД» ОСОБА_2 , залишено без задоволення.
Відповідно до ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 16 травня 2025 року у справі № 752/11873/25 подання Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника без вилучення паспортного документа, повернуто заявнику без розгляду.
Згідно ст. 75 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Разом з тим, з часу відкриття виконавчого провадження - № НОМЕР_1 та з часу зведеного виконавчого провадження до складу якого входить виконавче провадження № НОМЕР_2 державним виконавцем до боржника жодного разу не було застосовано положення ст. 75 ЗУ «Про виконавче провадження», що підтверджується матеріалами виконавчого провадження № НОМЕР_2.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що державний виконавець не вчинив всіх необхідних дій у виконавчому провадженні, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», що свідчить про його протиправну бездіяльність.
Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, не надав оцінки факту відсутності в матеріалах виконавчого провадження доказів вчинення виконавцем усіх передбачених законом заходів, направлених на виконання судового рішення, зокрема і тих, на які посилався скаржник.
За змістом статей 447, 451 ЦПК України обов'язковими підставами визнання неправомірними рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є фактичне порушення прав сторони виконавчого провадження, а не лише саме по собі недотримання ним вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Зважаючи на наведене, бездіяльність державного виконавця щодо не вчинення всіх виконавчих дій передбачених ЗУ «Про виконавче провадження», призвело до порушення прав стягувача як сторони виконавчого провадження, який не зміг домогтися виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
З огляду на викладене, апеляційна скарга в частині визнання неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Голосіївського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Яблонської Д.В. при виконанні зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_1 на загальну суму боргу 2 549 112,88 грн., до складу якого входить виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 752/6962/22 від 13 лютого 2024 року, виданого Голосіївським районним судом м. Києва про стягнення з ТОВ «СБ ЛТД» на користь ОСОБА_1 боргу в розмірі 5 828,55 грн. підлягає задоволенню.
Разом з тим, вимоги скарги про зобов'язання головного державного виконавця Голосіївського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Яблонської Д.В. усунути порушення вимог закону, задоволенню не підлягає, оскільки такий обов'язок лежить на виконавцеві в силу вимог ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконання якого окремого судового рішення не потребує.
Відповідно до ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.
Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 , звертався до начальника Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Танащук О.М. зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Яблонської Дарії Вікторівни та вказана скарга була проігнорована, не розглянута, чи вирішена не у спосіб визначений законом.
Зазначене не дає підстав для висновку про незаконність дій начальника відділу державної виконавчої служби у м. Києві, а також про наявність порушених прав заявника внаслідок таких дій чи бездіяльності.
Відповідно пунктів 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішення суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на вищевикладене, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення вимог скарги.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 04 липня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Яблонської Дарії Вікторівни, начальника Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Танащук Олесі Миколаївни, боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «СБ ЛТД» задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Голосіївського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Яблонської Д.В. при виконанні зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_1 на загальну суму боргу 2 549 112,88 грн., до складу якого входить виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 752/6962/22 від 13 лютого 2024 року, виданого Голосіївським районним судом м. Києва про стягнення з ТОВ «СБ ЛТД» на користь ОСОБА_1 боргу в розмірі 5 828,55 грн.
В іншій частині вимог скарги відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Повне судове рішення складено 13 листопада 2025 року.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.