Справа № 11-кп/824/3821/2025
№753/4786/17
Категорія КК: ч.1 ст. 111 Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_1
09 вересня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дружківка Донецької області, колишня суддя Сімферопольського районного суду АР Крим, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, -
Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 19 лютого 2025року ОСОБА_7 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 12 років з конфіскацією всього належного їй на праві власності майна.
Вказаним вироком суду встановлено, що відповідно до заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», текст якої схвалено постановою Верховної Ради України від 21.05.2015 року № 337-VIII, збройна агресія РФ проти України розпочалась 20.02.2014 року, коли були зафіксовані перші випадки порушення Збройними силами РФ всупереч міжнародно-правовим зобов'язанням РФ порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання нею своїх військових формувань, дислокованих у Криму.
27 лютого 2024 року збройні підрозділи спеціального призначення Головного розвідувального управління генерального штабу збройних сил РФ захопили будівлі Ради міністрів та Верховної ради АР Крим. Президент РФ, порушуючи як міжнародне право, так і чинну українсько-російську договірно-правову базу, звернувся до ради федерації зборів РФ, яка своєю постановою від 01.03.2014, протиправно легалізуючи ці порушення, надала згоду на використання на території України збройних сил РФ. Як наслідок, це призвело до збройного захоплення і воєнної окупації невід'ємної частини України - АР Крим та м. Севастополя.
Нелегітимно сформована в умовах російської воєнної окупації виконавча влада АР Крим 16 березня 2014 року провела псевдореферендум про входження АР Крим та міста Севастополя до складу РФ. Сумнівні результати «референдуму» не були визнані жодною країною світу, крім РФ. Це підтверджується Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 68/262 від 27.03.2014 року «Територіальна цілісність України».
17 березня 2014 року Верховна Рада АР Крим, розпущена постановою Верховної Ради України, всупереч цьому проголосила Крим незалежною державою. 18 березня 2014 року самозвані представники АР Крим та м. Севастополя підписали з Президентом РФ ОСОБА_8 «договір про прийняття до Російської Федерації Республіки Крим і створення у складі Російської Федерації нових суб'єктів».
Приведені факти свідчать про активну підривну діяльність РФ та її федеральних органів, яка виражається в окупації території України, що триває до теперішнього часу.
Продовжуючи підривну діяльність проти України, військовослужбовці, співробітники спецслужб, правоохоронних органів та інших органів держаної влади РФ утворили на окупованій території України федеральні органи державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронні органи та судову систему з метою становлення і зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю української влади на півострові.
Так, статтею 9 Федерального конституційного закону «Про прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим і утворення у складі Російської Федерації нових суб'єктів - Республіки Крим і міста федерального значення Севастополя» створено суди РФ на території Криму та Севастополя.
Під час зазначених подій, ОСОБА_7 будучи громадянкою України, мешканкою Автономної Республіки Крим, з власної ініціативи вирішила надати допомогу в проведенні підривної діяльності РФ проти України.
Зокрема, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення державної зради, ОСОБА_7 займаючи посаду судді Сімферопольського районного суду АР Крим (відповідно до указу Президента України № 193/2012 від 12.03.2012), маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду для розуміння факту окупації РФ території АР Крим та м. Севастополя, усвідомлення проведення активної підривної діяльності проти України представниками спецслужб, правоохоронних та інших органів державної влади РФ, бажаючи допомогти в проведенні цієї підривної діяльності та зробити свій особистий внесок в утворення та функціонування в АР Крим та м. Севастополі системи органів державної влади РФ, у тому числі судової, з метою становлення і зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю української влади на півострові, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов'язок громадян України щодо захисту Вітчизни незалежності та територіальній цілісності України, порушуючи присягу судді, діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові та територіальній цілісності України, порушуючи присягу судді упродовж березня-грудня 2014 року, перебуваючи за місцем розташування АДРЕСА_1, діючи в інтересах РФ, використовуючи теоретичні знання і практичні навики, отримані в Україні, продовжила здійснювати правосуддя на підставі ч. 5 ст. 9 «Федерального Конституційного Закону» РФ № 6-ФКЗ «Про прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим та утворення в складі Російської Федерації нових суб'єктів Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя» до створення та початку діяльності на зазначених окупованих територіях України судів РФ з винесенням рішень за російським матеріальним та процесуальним правом як суддя незаконно створених на тимчасово окупованій території України судових органів РФ, чим забезпечила посилення тимчасової окупації півострова Крим та функціонування незаконно створеної судової системи країни-агресора.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, упродовж березня- листопада 2014 року, суддя Сімферопольського районного суду АР Крим, громадянка України ОСОБА_7 , будучи на території АР Крим, з метою мати можливість продовжити надавати допомогу іноземній державі, а саме РФ, у проведенні підривної діяльності проти України та забезпечити подальшу окупацію території АР Крим, свідомо та умисно підготувала та подала до Вищої кваліфікаційної колегії суддів РФ особисту заяву про рекомендацію на вакантну посаду судді незаконно створеного Сімферопольського районного суду Республіки Крим РФ та необхідний для цього пакет документів, передбачений ч. 5 ст. 5 Закону РФ «Про статус судді в Російській Федерації». Після цього, ОСОБА_7 за власноруч складеною заявою прийняла участь у проведенні конкурсу на заміщення вказаної посади судді РФ на окупованій території АР Крим і подала наступні документи: копію документу, що посвідчує особу претендента як громадянина РФ; копію документа, підтверджуючого отримання вищою юридичної освіти; копії трудової книжки, інших документів, підтверджуючих трудову діяльність, власноруч заповнені та підписані анкету, яка містить біографічні відомості та відомості про доходи, про майно, яке належить їй на праві власності, та обов'язків майнового характеру, а також відомості про доходи подружжя та неповнолітніх дітей претендента, про майно, яке належить їм на праві власності та обов'язків майнового характеру подружжя та неповнолітніх дітей претендента, чим підтвердила особисту згоду сприяти виконанню функцій представника судової влади країни, яка окупувала АР Крим.
Внаслідок зазначених свідомих та умисних дій ОСОБА_7 , спрямованих на спричинення шкоди суверенітетові та територіальній цілісності України, які виразились у наданні допомоги державним органам РФ у проведенні підривної діяльності проти України та продовженні окупації частини її території, тобто державної зради, за результатами проведеного державними органами РФ від 19.12.2014 № 786 діюча суддя судової влади України громадянка України ОСОБА_7 призначена на посаду судді Сімферопольського районного суду Республіки Крим РФ на окупованій території АР Крим та продовжила здійснення правосуддя вже як суддя Сімферопольського районного суду Республіки Крим РФ.
Своїми діями, які виразились у забезпеченні діяльності на окупованій території України органу судової влади як невід'ємної частини федеральних органів влади РФ, що в свою чергу призводить до зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю української влади на півострові, завдяки чому окупація триває, ОСОБА_7 вчинила державну зраду.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить вказаний вирок скасувати, кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 за ч. 1 ст.111 КК України ( в редакції законів України від 08.04.2014; 07.10.2014) закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, оскільки не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.
Підставою для скасування вироку суду захисник вважає істотне порушення кримінального процессуальному закону, яке виразилось у тому, що обвинувачена не була належним чином повідомлена ні про те, що відносно неї здійснюється кримінальне провадження, ні про те, що здійснюється судовий розгляд обвинувального акту, а також про ухвалене судом рішення.
Так, сторона захисту звертає увагу на те, що механізм повідомлення про зміст обвинувачення, дату й місце судового розгляду мають передбачати інформування не через ЗМІ, а через інтернет, а також усіма доступними засобами, включаючи месенджер, профілі в соціальних мережах, телефонні дзвінки з проведенням експертизи голосу, тощо.
Натомість у даному криімнальному провадженні, судом направлялись процесуальні документи та судові повістки публікувались виключно на сайті Дарницького районного суду м. Києва, Офісу Генерального прокурора і в газеті «Урядовий кур'єр», відповдіно до вимог ст. 323 КПК України. Тобто інформування ОСОБА_7 про день та час розгляду кримінального провадження щодо неї виключно через публікації на офіційних сайтах ЗМІ, правоохоронного органу чи суду не є підтвердженням вичерпання усіх способів інформування особи.
Крім того, захисник вказує про відсутність доказів, які б поза розумним сумнівом доводили винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй злочину.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечив проти скасування вироку, провівши судові дебати, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні державної зради, тобто умисне вчинення громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості України, а саме надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам провадження і підтверджені наявними доказами у їх сукупності, які перевірялись судом першої інстанції в ході судового розгляду. Кваліфікація дій за ч. 1 ст. 111 КК України є вірною.
Так, статус ОСОБА_7 станом на 2012-2016 роки як судді Сімферопольського районного суду АР Крим підтверджується даними Указу Президента України № 193 від 12.03.2012 «Про призначення суддів» та Указу Президента України № 28/2016 від 30.01.2016 «Про звільнення судді», за якою вона звільнена з посади судді Сімферопольського районного суду АР Крим у зв'язку із порушенням присяги судді.
Даними рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 10 листопада 2015 року № 3009/дп-15, за результатами розгляду дисциплінарної справи, відкритої стосовно суддів АР Крим, в тому числі ОСОБА_7 встановлено, що на підставі Указів Президента РФ «Про призначення суддів федеральних судів» для здійснення правосуддя від імені РФ на території АР Крим ОСОБА_7 , яка займала посаду судді Сімферопольського районного суду АР Крим, призначена на посаду «судді Сімферопольського районного суду Республіки Крим». У такий спосіб, не будучи у встановленому законом порядку звільненою з посади судді України, ОСОБА_7 прийняла на себе повноваження «судді» іншої держави.
Даними рішення Вищої ради юстиції 24 грудня 2015 року № 1206/0/15-15, на підставі розглянутого рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 10 листопада 2015 року № 3009/дп-15, підтверджується внесення подання про звільнення, серед інших суддів АР Крим, і судді Сімферопольського районного суду АР Крим ОСОБА_7 за порушення присяги судді.
Обставини щодо призначення ОСОБА_7 на посаду «судді Сімферопольського районного суду Республіки Крим», який було утворено окупаційною владою РФ на території АР Крим, знайшли своє підтвердження під час дослідження судом першої інстанції даних протоколу огляду інтернет-видань від 07 квітня 2015 року та додатків до нього у виді нормативних актів РФ індивідуального характеру про призначення суддів, розміщених на офіційному сайті Президента РФ. Так, згідно із п. «б'Указу Президента РФ від 13 листопада 2014 року № 719 ОСОБА_7 призначена на посаду «судді Сімферопольського районного суду».
Обставини здійснення ОСОБА_7 активного правосуддя від імені РФ на території АР Крим без припинення статусу судді Сімферопольського районного суду АР Крим, відповідно до законів України, упродовж 2014 - 2016 років як «суддя» незаконно створеного судового органу окупаційної влади «Симферопольского районного суда» підтверджуються даними протоколу огляду від 02.02.2015, а також копіями рішень Сімферопольського районного суду Республіки Крим від 20.10.2014, 15.10.2014, 24.10.2024, та вироку Сімферопольського районного суду Республіки Крим 01.07.2024, постановлених суддею ОСОБА_7 іменем Російської Федерації.
Тобто з огляду на викладене, ОСОБА_7 , будучи громадянкою України, маючи статус судді України, не склала повноваження судді держави, а розпочала реально здійснювати функції по відправленню правосуддя на посаді судді від імені Російської Федерації. Тобто своїми рішеннями ОСОБА_7 допомогла іноземній державі та її представникам у переході судів Автономної Республіки Крим на відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави - Російської Федерації, що призвело до забезпечення належного функціонування незаконно створених судових органів, тобто наданні допомоги Російській Федерації у здійсненні підривної діяльності проти України на шкоду суверенітетові України. Фактично дії ОСОБА_7 сприяли в утвердженні окупаційної влади та законодавства Російської Федерації на території окупованої Автономної Республіки Крим, тобто вона виконувала функції представника окупаційної судової влади Російської Федерації.
З огляду на викладене, всупереч доводам апеляційної скарги захисника, суд першої інстанції встановив наявність в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, доведення якого здійснено за критерієм поза розумним сумнівом.
Крім того, суд першої інстанції, здійснюючи судовий розгляд обвинувального акту в кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7 дослідив законність обставин здійснення спеціального досудового розслідування, ретельно проаналізував необхідність здійснення спеціального судового провадження. При цьому, як під час здійснення досудового розслідування, так і під час судового розгляду вживались передбачені чинним КПК України заходи для повідомлення ОСОБА_7 про підозру, пред'явлення їй обвинувачення, здійснення судового розгляду, а також ухвалення вироку щодо неї. Кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 розглядалось в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченої «in absentia», яка показань суду не надавала, при цьому заяв, протестів та клопотань на адресу суду не подавала, а також з обов'язковою участю захисника.
Всупереч доводам апеляційної скарги захисника, органами досудового розслідування та судом здійснювалось направлення процесуальних документів та повісток про виклик ОСОБА_7 за останнім відомим місцем проживання, шляхом їх опублікування на офіційному сайті Дарницького районного суду м. Києва, Офісу Генерального прокурора, засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур'єр». Тобто ОСОБА_7 мала підстави усвідомлювати, що проти неї розпочато кримінальне провадження, вона отримала чи мала б отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред'явлене обвинувачення, мала можливість бути обізнаною із усіма своїми правами, в тому числі на захист та доступ до правосуддя. Тобто держава Україна під контролем сторони захисту використала всі можливості для того, щоб обвинувачена мала право під час досудового розслідування та судового провадження як мінімум на наступні гарантії: бути терміново і докладно повідомленою мовою, яку вона розуміє про характер і підставу обвинувачення; мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обирати самою захисника; приймати участь у розгляді і захищати себе особисто або за посередництвом обраного собі захисника, бути повідомленою про це право і мати захисника безоплатно для неї.
Судом першої інстанції обґрунтовано констатовано про узгодженість вказаної ситуації щодо ОСОБА_7 із взятими на себе зобов'язаннями, який повинна дотримуватись держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується статтею 6 Європейської конвенції з прав людини та ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.
Натомість ОСОБА_7 скористалась своїми правами на власний розсуд за відсутності будь-яких перешкод для їх реалізації на території України. Наявні в матеріалах судового провадження документи свідчать про відмову обвинуваченої ОСОБА_7 , яка повинна знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння, вчинені нею на території суверенної України, юрисдикцію якої вона не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, що так само свідчить про її намір ухилитися від зустрічі з правосуддям держави Україна. Тобто фактично дії ОСОБА_7 є реалізацією останньою невід'ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття, яке узгоджується з п.п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. 63 Конституції України, як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
Натомість вказівка захисника про те, що держава Україна не вжила всіх можливих заходів для повідомлення ОСОБА_7 про наявне кримінальне провадження щодо неї, оскільки не здійснила пошуку додаткових можливостей її повідомлення через особисті месенджер чи мережу Інтернет, колегія суддів вважає безпідставною, з огляду на викладені вище обставини та чинне законодавство України.
Інших порушень КПК України, які б стали підставою для скасування вироку суду колегією суддів не встановлено.
Покарання ОСОБА_7 призначене з дотриманням положень ст. 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості скоєного, даних про її особу.
Враховуючи викладене, вирок Дарницького районного суду м. Києва від 19 лютого 2025 року щодо ОСОБА_7 як законний та обґрунтований, підлягає залишенню без зміни, а апеляційна скарга захисника, доводи якої не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, - без задоволення.
Керуючись ст. 376, ст. 404, ст. 405, ст. 407, ст. 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Дарницького районного суду м. Києва від 19 лютого 2025 року, яким ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. ст. 111 КК України, - без зміни.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяця з дня її проголошення.
______________ _________________ __________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-кп/824/3821/2025
№753/4786/17
Категорія КК: ч.1 ст. 111 Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_1
09 вересня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дружківка Донецької області, колишня суддя Сімферопольського районного суду АР Крим, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, -
Приймаючи до уваги те, що складання ухвали вимагає значного часу, колегія суддів вважає за можливе обмежитися складанням і оголошенням лише резолютивної її частини.
Керуючись ст. 376, ст. 404, ст. 405, ст. 407, ст. 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Дарницького районного суду м. Києва від 19 лютого 2025 року, яким ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. ст. 111 КК України, - без зміни.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяця з дня її проголошення.
Повний текст ухвали проголосити 15 вересня 2025 року о 14 годині 15 хвилин.
______________ _________________ __________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3