Номер провадження: 22-ц/813/2850/25
Справа № 519/507/24
Головуючий у першій інстанції Лемець С. П.
Доповідач Назарова М. В.
11.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Назарової М.В.,
суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.,
за участю секретаря Соболєвої Р.М.,
учасники справи: позивач - приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Цинєв Віталій Олександрович, що діє в інтересах Акціонерного Товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління Акціонерне Товариство «Ощадбанк», відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - приватний нотаріус Южненського міського нотаріального округу Одеської області Кармасьова Олеся Володимирівна,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження
апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління Акціонерне Товариство «Ощадбанк» в особі свого представника Поплавської Олени Вадимівни
на рішення Южного міського суду Одеської області від 01 жовтня 2024 року, ухвалене Южним міським судом Одеської області у складі: судді Лемця С.П. в приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва Віталія Олександровича, що діє в інтересах Акціонерного Товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління Акціонерне Товариство «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - приватний нотаріус Южненського міського нотаріального округу Одеської області Кармасьова Олеся Володимирівна, про визнання недійсним договору дарування, посвідченого 13 липня 2020 року приватним нотаріусом Южненського міського нотаріального округу Одеської області Кармасьовою Олесею Володимирівною за № 448,
У березні 2024 року позивач приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Цинєв Віталій Олександрович, що діє в інтересах АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк», звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивував тим, що рішенням Южного міського суду Одеської області суду від 17 лютого 2021 року у справі № 519/1174/20 стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління Акціонерне Товариство «Ощадбанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 73152,22 грн та 2102 грн судового збору.
Приватним виконавцем Цинєвим Віталієм Олександровичем відкрито виконавчі провадження ВП № 65734865 та ВП № 65735529 з виконання виконавчих листів, які було видано на виконання рішення суду.
При перевірці майнового стану боржника було отримано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта та було встановлено, що у боржника станом на дату відкриття виконавчих проваджень відсутнє нерухоме майно, на яке можливо звернути стягнення. Однак, під час детального вивчення отриманої інформації було встановлено, що ОСОБА_1 мав у власності нерухоме майно та здійснив його відчуження.
Відповідно до отриманої Інформації, ОСОБА_1 на праві власності належало наступне нерухоме майно: 1/3 частка квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається з трьох житлових кімнат, загальною площею 64,82 кв.м, житловою 39,60 кв.м. 1/3 частка даної квартири належала Боржнику на підставі свідоцтва про право власності, на житло, серія та номер: 4248, виданий 08.12.2006, яка була подарована матері боржника - ОСОБА_2 на підставі договору дарування частки квартири, серія та номер: реєстровий номер 448, виданий 13.07.2020, видавник: Кармасьова О.В., приватний нотаріус Южненського міського нотаріального округу Одеської області.
Позивач вважає, що метою укладення ОСОБА_1 даного договору дарування було на меті приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок рішення суду та від звернення стягнення на майно в порядку виконання судового рішення.
Позивач, посилаючись як на правову підставу своїх вимог на вимоги ст. 16, 203, 215, 234, 717 ЦК України, просив суд визнати недійсним договір дарування частки квартири, серія та номер: реєстраційний номер 448, виданий 13 липня 2020 року, видавник: Кармасьова О.В., приватний нотаріус Южненського міського нотаріального округу Одеської області, що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо дарування 1/3 частки вищезазначеної квартири.
Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 10.04.2024 заяву приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва В.О. про забезпечення позову повернуто заявнику.
Від представника ОСОБА_2 - адвоката Єгорова О.О. надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач не наводить жодних доказів наявності умислу обох сторін правочину. Навпаки, надані позивачем докази, свідчать що ОСОБА_2 не могла знати про існування таких боргів, оскільки, як вбачається з наданих позивачем документів, рішення суду про стягнення боргу у розмірі 73152,22 грн прийняте 17.02.2021 року, а виконавче провадження відкрито 08.06.2021 року, тобто зі спливом більше ніж півроку після укладення договору дарування.
Крім того, згідно ч. 7 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов'язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника. 08.06.2021 відкрито виконавче провадження про стягнення з Відповідача -1 на користь Банку 73152,22 грн та судового збору 2102 грн. Станом на дату відкриття виконавчого провадження мінімальна заробітна плата дорівнювала 6000 грн. Таким чином сума, що підлягала стягненню за виконавчим провадженням, не перевищувала 20 розмірів мінімальної заробітної плати (120000 грн). Отже Відповідач-1, вчиняючи оспорюваний правочин на відчуження власної частки квартири, в силу Закону України «Про виконавче провадження» не міг створити умови задля недопущення звернення стягнення на майно боржника та порушити майнові інтереси Банку, оскільки розмір боргу перед банком виключає його частку квартири, як єдиного житла, з переліку майна за рахунок якого може бути стягнуто борг.
Також представник заявляє про застосування строку позовної давності до вимог позивача.
Від представника Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» надійшли до суду письмові пояснення, в яких представник просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
13.06.2024 до суду надійшли додаткові письмові пояснення, у яких приватний виконавець Цинєв В.О. зазначає, що 17.08.2018 між ПАТ «Державний ощадний банк України» та боржником укладено заяву на встановлення відновлюваної кредитної лінії. АТ «Ощадбанк» виконав свої зобов'язання, надавши кредит у вигляді відновлювальної лінії на платіжну картку, однак позичальник в односторонньому порядку відмовився від виконання взятих на себе зобов'язань, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 29.09.2020 складає 73152,22 гривень. Згідно зазначеного розрахунку від 29.09.2020, станом на 24.11.2019 вже існувала вся заборгованість, яку суд стягнув на користь кредитора з ОСОБА_1 , тобто заборгованість існувала на момент здійснення фраудаторного правочину - 17.07.2020, заборгованість підтверджена рішенням суду від 17.02.2021 по справі № 519/1174/20, яке перебуває на виконанні. Також приватний виконавець вважає, що відсутні підстави для застосування строку позовної давності.
Рішенням Южного міського суду Одеської області від 01 жовтня 2024 року відмовлено у задоволенні позову приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва В.О., що діє в інтересах АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк», до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на боці відповідачів приватний нотаріус Южненського міського нотаріального округу Одеської області Кармасьова О.В., про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки квартири.
Не погоджуючись з рішенням суду, Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» в особі свого представника Поплавської О.В. звернулось з апеляційною скаргою, вважає оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення Южного міського суду Одеської області від 01 жовтня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовну заяву приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва Віталія Олександровича, що діє в інтересах АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк», задовольнити. Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Банка судові витрати по сплаті судового збору в суді апеляційної інстанції у розмірі 1816,80 грн.
Доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що відчужене житло є єдиним житлом боржника, також суд помилково вважав, що оскільки розрахунок боргу від 29.09.2020, то заборгованості до цієї дати не було. Однак, дата розрахунку означає лише відображення актуального стану сплат та нарахувань по кредиту, які були виконані до цієї дати, а не те, що заборгованість виникла лише з 29.09.2020.
Крім того, суд першої інстанції не взяв до уваги та не дав оцінки, що на момент вчинення оспорюваного правочину у ОСОБА_1 існувала заборгованість не лише перед АТ «Ощадбанк», а й перед іншими кредиторами.
Зазначає, що боржником було укладено договір дарування від 13.07.2020 задля уникнення ним в майбутньому відповідальності по кредитним зобов'язанням, оскільки згідно сталої судової практики Верховного Суду та, зокрема його Великої Палати, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину як вчиненого боржником на шкоду кредиторам.
Оскільки на момент вчинення оспорюваного правочину кредитне зобов'язання вже вважалося простроченим, його належне виконання не відбувалося, а тому невірно, що борг виник лише через кілька місцяів після укладення такого договору дарування. Крім того, з загальнодоступних джерел вбачається, що на вказаний момент відповідач мав також заборгованість перед АТ КБ «Приватбанк» у розмірі 21870,97 грн (рішення Южного міського суду Одеської області від 23.06.2021 справа № 519/492/21) та перед АТ «Універсал Банк» у розмірі 127553,89 грн (рішення Южного міського суду Одеської області від 14.12.2021 справа № 519/940/21).
Доводи рішення суду першої інстанції в частині недоведеності умислу обдарованої особи ОСОБА_2 на укладення оскаржуваного договору без наміру створення правових наслідків, які ними обумовлювалися, є недостатніми для відмови у застосуванні у спірних правовідносинах ст. 234 ЦК України, натомість судом першої інстанції не було надано жодної оцінки для визначення фраудаторності цього правочину.
Щодо застосування строку позовної давності, Банк зазначає, що перебіг позовної давності починається з 25.06.2021 - з моменту здійснення перевірки майнового стану боржника приватним виконавцем, позов подано 27.03.2024, тобто в межах трирічного строку, встановленого ст. 257 ЦК України.
Від приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва В.О., надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що відповідач ОСОБА_1 майно з під арешту - вивів, заборгованість на момент фраудаторного правочину - була, ОСОБА_1 повинен був утримуватись від дій, які зменшують розмір активів але частину квартири подарував, він повинен був здійснювати заходи для виконання зобов'язань, а не відчужувати майно, у зв'язку з чим правочин необхідно визнати недійсним.
Зазначає, що боржник так і залишився зареєстрований за зазначеною адресою, після відчуження майна, прописав ще одну дитину, тобто вбачаються додаткові відомості, що зовнішній прояв правочину не відповідав дійсним намірам, все це не врахував суд першої інстанції при винесенні рішення, у зв'язку з чим апеляційна скарга АТ "Ощадбанк" підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.
Від представника ОСОБА_2 - адвоката Єгорова О.О. надійшов відзив на апеляційну скаргу, який ухвалою суду від 27.12.2024 повернутий заявнику без розгляду у зв'язку з ненаданням доказів надсилання такого відзиву ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У судовому засіданні представник Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» - Поплавська О.В. підтримала доводи апеляційної скарги.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Єгоров О.О. апеляційну скаргу не визнав.
Представник позивача - приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва Віталія Олександровича, що діє в інтересах Акціонерного Товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління Акціонерне Товариство «Ощадбанк» - адвокат Зауліна О.Г. вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.
Інші учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, до судового засідання не з'явилися, що відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи, зокрема, ОСОБА_2 про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином у відповідності до вимог ч. 5 ст. 130 ЦПК України, в установленому законом порядку, оскільки її представник повістку отримав 24.09.2025 15:43:12 в особистому кабінеті підсистеми (модуля) ЄСІТС Електронний суд, що підтверджується довідкою (а.с. 18 т. 2). АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк», приватний нотаріус Южненського міського нотаріального округу Одеської області Кармасьова Олеся Володимирівна, повідомлені належним чином і в установленому законом порядку, повістку отримали 24.09.2025 15:43:12, 15:50;11, в особистому кабінеті підсистеми (модуля) ЄСІТС Електронний суд, що підтверджується довідками (а.с.16, 18, 18зв. т. 2). Відповідач ОСОБА_1 повідомлений, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою Урпошти «адресат відсутній», що вважається належним відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що 17.08.2018 між ПАТ «Державний ощадний банк України» та боржником укладено заяву на встановлення відновлюваної кредитної лінії (а.с. 92, 93).
Згідно з п.п. 3.2 - 3.3 Заяви на встановлення відновлюваної кредитної лінії клієнту було встановлено/збільшено кредит на споживчі потреби в національній валюті шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії (Кредиту) на картковий рахунок № НОМЕР_1 в розмірі 62 800,00 грн з можливістю збільшення до 250000,00 грн на строк 60 місяців з можливим подовженням на той самий строк.
АТ «Ощадбанк» виконав свої зобов'язання, надавши кредит у вигляді відновлювальної лінії на платіжну картку, однак позичальник в односторонньому порядку відмовився від виконання взятих на себе зобов'язань у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 29.09.2020 складає 73152,22 грн, з яких:
- заборгованість за основним боргом (кредитом) в розмірі 60752,13 грн;
- заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірі 9556,17 грн;
- комісія в розмірі 92,69 грн;
- пеня за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) в розмірі 477,62 грн;
- пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом в розмірі 325,99 грн;
- 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу в розмірі 1592,22 грн;
- 3% річних за несвоєчасне погашення процентів в розмірі 273,75 грн;
- втрати він інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу в розмірі 49,02 грн;
- втрати він інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом в розмірі 32,63 грн.
Заочним рішенням Южного міського суду Одеської області суду від 17.02.2021 у справі № 519/1174/20 стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 73152,22 гривень та 2102 гривень судового збору на користь АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління AT «Ощадбанк» (а.с. 4-5).
Приватним виконавцем Цинєвим Віталієм Олександровичем 08.06.2021 відкрито виконавчі провадження ВП № 65734865 та ВП № 65735529 з виконання виконавчих листів, які було видано на виконання вищевказаного рішення суду (а.с. 1-2).
10 червня 2021 року Приватним виконавцем Цинєвим Віталієм Олександровичем винесено постанову, якою звернуто стягнення на майно, що належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 83717,64 грн.
В межах вказаних виконавчих проваджень приватним виконавцем здійснено перевірку майнового стану ОСОБА_1 та встановлено, що 13 липня 2020 року боржник подарував своїй матері - ОСОБА_2 1/3 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що належала йому на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_2 , виданого 08.12.2006 Фондом комунального майна Южненської міської ради (а.с. 8-12).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що станом на 13 липня 2020 року (день укладання спірного правочину), судового рішення у справі № 519/1174/20 за позовом АТ «Ощадбанк» в особі філії Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості не було ухвалено, заходи забезпечення позову не застосувались. Більше того, АТ «Ощадбанк» звернувся із позовом в суд до ОСОБА_1 в листопаді 2020 року, таким чином спірний правочин було учинено за 4 місяці до звернення позивача із позовом про стягнення кредитної заборгованості, що свідчить про те, що доводи позивача є недоведеними і є припущеннями.
Строк позовної давності судом не застосований, оскільки таке вирішується лише у разі обґрунтованості позову.
Переглядаючи вказане рішення за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).
Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу(частина перша статті 16 ЦК України).
Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (частини перша та друга статті 234 ЦК України).
Позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним як такого, що спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника, відповідно до загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України) на підставі визнання правочину недійсним, визначеній у статті 234 ЦК України або, наприклад, у статті 228 ЦК України (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2019 року у справі № 646/3972/16-ц).
Кваліфікація фраудаторного правочину як фіктивного (стаття 234 ЦК України) виключається, якщо на виконання оспорюваного правочину передали майно, чи відбувся перехід прав. Тоді як для кваліфікації фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як такого, що вчинений усупереч принципу добросовісності та забороні зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України) те, що на виконання оспорюваного правочину передали майно, чи відбувся перехід прав, не має значення. Важливим для кваліфікації такого правочину як фраудаторного є те, що внаслідок його вчинення відбувається, зокрема, унеможливлення звернення стягнення на майно боржника чи зменшується обсяг його майна. Очевидно, що не допускається одночасна кваліфікація оспорюваного фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як фіктивного (стаття 234 ЦК України) і такого, що вчинений усупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України) (див. постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 5 січня 2024 року в справі № 761/40240/21, від 20 серпня 2024 року в справі № 947/37261/21).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (частини перша та третя статті 509 ЦК України).
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статі 530 ЦК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність (частина перша статті 717 ЦК України).
Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» до оплатного цивільно-правового договору передбачає необхідність виявлення його специфічних ознак, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як вчинений на шкоду кредитору. До таких ознак, зокрема, належать: момент укладення договору; контрагент, із яким боржник уклав оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов'язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника) (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 7 жовтня 2020 року в справі № 755/17944/18 і від 12 квітня 2023 року у справі № 754/18852/21).
Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) учасники цивільних відносин не можуть використовувати для уникнення сплати боргу за договором. Боржник (дарувальник), який відчужив частку в праві власності на підставі безоплатного договору після подання позову про стягнення боргу, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і спрямований на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. З огляду на це не виключається визнання недійсним договору, спрямованого на унеможливлення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України) (див. близький за змістом висновок у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 серпня 2024 року в справі № 947/37261/21).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Як вбачається з Єдиного реєстру судових рішень, провадження у справі № 519/1174/20 за позовом АТ «Ощадбанк» в особі філії Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відкрито ухвалою Южного міського суду Одеської області суду від 30.11.2020 та рішенням суду від 17.02.2021 стягнуто заборгованість відповідача за кредитним договором від 17.08.2018, яка станом на 29.09.2020 вже становила: заборгованість за основним боргом (кредитом) в розмірі 60752,13 грн, а також заборгованість за процентами за користування кредитом - 9556,17 грн, тощо, що з огляду на процентну ставку 35% річних за користування кредитними коштами виникла не станом на день визначення загальної заборгованості і за два місяці до оспорюваного відчуження, як помилково зазначив суд, а раніше.
Вказане також спростовує висновок суду про те, що твердження позивача стосовно відсутності доброї волі відчужувача на вчинення правочину, є припущенням, а відсутність саме судового рішення, яким стягнуто вже наявну станом на час укладення правочину заборгованість, за умови наявності невиконаного зобов'язання вже свідчить про очевидне зловживання своїми правами стосовно кредитора з метою уникнення можливого звернення на таке майно.
Слушними є доводи апеляційної скарги про те, що таке відчуження було спрямоване на унеможливлення звернення стягнення на 1/3 частини квартири у рахунок погашення боргу, і для цього висновку не мають юридичного значення відсутність на день укладення договору дарування судового спору позивача з боржником і відсутність обтяжень нерухомого майна останнього. Тому колегія суддів погоджує доводи апеляційної скарги про те, що для вирішення питання про наявність у договору дарування ознак фраудаторності недоречними є зауваження суду першої інстанції про відсутність судового рішення про стягнення заборгованості і обтяжень.
Також за матеріалами справи відповідч ОСОБА_1 після відчуження належної йому частки квартири на користь близького родича - матері, вчинив таке безоплатно, а також залишається проживати у спірному житлі та зазначає саме його адресу для листування із судом.
З огляду на викладене також, помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження умислу обдарованої особи - ОСОБА_2 на укладення спірного договору без наміру створення правових наслідків, які ними обумовлювалися.
Також колегія суддів ураховує, що матеріали справи не містять доказів наявності у ОСОБА_1 іншого майна, за рахунок якого він може погасити свої зобов'язання перед позивачем, а також відомостей про виконання, хоча б часткове, зобов'язання перед кредитором.
З огляду на викладене, оскільки укладення спірного договору дарування направлено на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до члена власної сім'ї з метою збереження цього майна та убезпечення від звернення виконання за його рахунок судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання його недійсним.
За таких обставин очевидним є те, що учасники цивільних відносин (сторони оспорюваного договору дарування) «вживали право на зло», оскільки цивільно-правовий інструментарій (оспорюваний договір дарування) використовувався учасниками для недопущення звернення стягнення на майно боржника.
Не може бути взято до уваги твердження представника відповідача ОСОБА_2 про неефективність обраного позивачем способу захисту через те, що сума боргу не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, що унеможливлює звернення стягнення на майно, яке є предметом оспорюваного договору через імперативні приписи закону - ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у такому разі суд перейме на себе дискреційні повноваження приватного виконавця, який доводить наявність у боржника інших боргових зобов'язань.
Що стосується заяви представника відповідача про застосування строків позовної давності.
У Цивільному кодексі України позовна давність визначена як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 цього Кодексу).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).
Визначення початку відліку позовної давності міститься в статті 261 ЦК України, відповідно до частини першої якої перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Для вимоги про визнання правочину недійсним перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась, або могла довідатись про вчинення цього правочину (див., зокрема, постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 березня 2018 року у справі N 464/5089/15 (провадження N 61-1256св18), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 січня 2024 року у справі N 761/40240/21 (провадження N 61-13013св23)).
ВП № 65734865 та ВП № 65735529 відкриті приватним виконавцем ВО Одеської області Цинєвим В.О. 08.06.2021, під час провадження по яким було виявлено відчуження спірного майна боржником, позов поданий ним в інтересах стягувача - АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк», тому строк позовної давності для оспорення правочину має рахуватися з часу, коли саме позивач знав або мав дізнатися про порушення своїх прав таким правочином, що в будь-якому випадку має бути не раніше часу його укладення - 13.07.2020 (а.с. 11 т. 1).
Разом із цим, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.
Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.
Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).
Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Отже, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.
Поряд з цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.
Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан тривав станом на час звернення позивача із позовом до суду 27 березня 2024 року (а.с. 17).
Отже, позивачем не пропущено строк звернення до суду із обґрунтованим позовом.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Виходячи з вищевикладеного, вказана невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва Віталія Олександровича, що діє в інтересах АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк».
Згідно з частинами першою та тринадцятою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Позивач за подання позовної заяви сплатив 1211,20 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 14574 від 18.04.2024, за подання апеляційної скарги Банк сплатив 1816,80 грн.
Оскільки суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про скасування рішення суду першої і задоволення позову, слід стягнути з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва Віталія Олександровича витрати зі сплати судового збору, понесені у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції у розмірі 1211,20 грн, тобто з кожного по 605,60 грн, та на користь АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» 1816,80 грн сплаченого судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції по 908,40 грн з кожного.
Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління Акціонерне Товариство «Ощадбанк» в особі свого представника Поплавської Олени Вадимівни задовольнити.
Рішення Южного міського суду Одеської області від 01 жовтня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва Віталія Олександровича, що діє в інтересах Акціонерного Товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління Акціонерне Товариство «Ощадбанк», до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - приватний нотаріус Южненського міського нотаріального округу Одеської області Кармасьова Олеся Володимирівна, про визнання недійсним договору дарування, посвідченого 13 липня 2020 року приватним нотаріусом Южненського міського нотаріального округу Одеської області Кармасьовою Олесею Володимирівною за № 448, задовольнити.
Визнати недійсним договір дарування частки квартири, серія НОІ номер 398446, реєстраційний номер 448, посвідчений 13 липня 2020 року приватним нотаріусом Южненського міського нотаріального округу Одеської області Кармасьовою Олесею Володимирівною, укладений між ОСОБА_1 як дарувальником та ОСОБА_2 як обдаровуваною щодо 1/3 частки трикімнатної квартири під номером АДРЕСА_2 , загальною площею квартири 64,82 кв.м, житловою - 39,60 кв.м, яка складається з: 1 - коридор, 2, 4, 7 - житлові кімнати, 3 - кухня, 5 - ванна кімната, 6 - вбиральня, 8 - комора, лоджія.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 ) на користь приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва Віталія Олександровича (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: 65020, м. Одеса, вул. Асташкіна, 21, оф.1) судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 605,60 грн з кожного.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 ) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» (код ЄДРПОУ 09328601, адреса: 65014, м. Одеса, вул. Базарна, 17) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 908,40 грн з кожного.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Дата складення повного тексту постанови - 14 листопада 2025 року
Головуючий М.В. Назарова
Судді: В.А. Коновалова
В.В. Кострицький