Номер провадження: 22-ц/813/2753/25
Справа № 522/7600/24-Е
Головуючий у першій інстанції Павлик І.А.
Доповідач Назарова М. В.
11.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Назарової М.В.,
суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.,
за участю секретаря Соболєвої Р.М.,
учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження
апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника Канікаєва Юрія Олеговича
на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2024 року, ухвалене Приморським районним судом м. Одеси у складі: судді Павлик І.А. в приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
10 травня 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивував тим, що 06 лютого 2023 року в Приморському районі м. Одеси на нерегульованому перехресті вул. Канатної та вул. В. Арнаутської, відповідач, керуючи транспортним засобом Dodge Dart д.н.з. НОМЕР_1 , по другорядній дорозі вул. Канатна, не надав дорогу автомобілю Cherry Tiggo д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням позивача, який рухався по головній дорозі - вул. В. Арнаутська, та допустив зіткнення, внаслідок якого автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 29.03.2023 у справі № 522/3688/23 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні ДТП. Автомобіль позивача Cherry Tiggo д.н.з. НОМЕР_2 застрахований у страховій компанії ТДВ «Експрес страхування», про що укладено договір добровільного страхування. Страхова сума по цьому договору 414 400,00 грн (франшиза 5% виплата 393 680,00 грн).
Після ДТП позивач звернувся до експерта ФОП ОСОБА_3 та сплатив 7 200,00 грн за проведення експертизи зі встановлення розміру збитків. Згідно висновку експерта № 25-23В експертного транспортного-товарознавчого дослідження колісного транспортного засобу Cherry Tiggo д.н.з. НОМЕР_2 , вартість матеріального збитку, завданого позивачу ДТП, від 06.02.2023 склала 567 897,62 грн. Страхова компанія виконала свої зобов'язання та виплатила повну суму відшкодування за договором по програмі КАСКО. Різниця між сумою завданого матеріального збитку та сумою, що компенсована страховою компанією, склала 174 217,62 грн. Також позивач відчув моральні страждання, оскільки при ДТП та після перебував у стресовому стані, відчував негативні емоції, крім цього автомобіль фактично знищено, позивач залишився без транспорту, що змінило розпорядок його життя та нанесло моральну шкоду, яку оцінює у розмірі 80 000,00 грн.
У зв'язку з викладеним позивач звернувся до суду з вказаним позовом, з посиланням як на правове обґрунтування своїх вимог на ст. 22, 1166, 1167, 1187, 1194 ЦК України, просив стягнути зі ОСОБА_2 на користь позивача 261417,62 грн, з яких: компенсація майнової шкоди (збитків) 174217,62 грн, компенсація моральної шкоди - 80000 грн, компенсація вартості проведення експертизи (оцінки) 7200 грн. Стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 50000 грн та судовий збір.
Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задоволено частково.
Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 174 217,62 грн матеріальної шкоди, завданої його майну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та 10 000,00 грн моральної шкоди.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1473,65 грн витрат по сплаті судового збору, 7 200,00 грн витрат на проведення експертного дослідження та 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В іншій частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в особі свого представника Канікаєва Ю.О. просить заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2024 року змінити в частині стягнення моральної шкоди та стягнення витрат на професійну допомогу, а саме: стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду 80 000 грн, витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції 50000 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути судові витрати понесені в суді апеляційної інстанції - судовий збір у сумі 1453,44 грн та витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції 50000 грн.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 в особі свого представника Канікаєва Ю.О. зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано знизив суму моральної шкоди до 10000 грн, чим порушив принцип диспозитивності цивільного процесу, не маючи заперечень з боку відповідача.
Зазначає, що позивач оцінив завдану йому моральну шкоду у розмірі 80 000 грн внаслідок фактичного знищення його автомобілю, позивач є військовим, автомобіль потрібен йому не тільки для приватного життя, а й для роботи, вимушений був звертатися до друзів, знайомих за допомогою щодо перевезення позивача по місту та області, витрачав гроші на таксі, проте процес перевезення тривав значно більший час ніж тоді, коли він використовував свою автівку. Такі незручності тривали досить тривалий час, оскільки на нову машину грошей позивач не має.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, зазначає, що суд першої інстанції безпідставно зменшив розмір витрат на правничу допомогу, пославшись на те, що заявлена позивачем вартість надання правничої (правової) допомоги нібито не відповідає критерію співмірності, розумності, чим порушив принцип диспозитивності та виступив в ролі представника відповідача, захищаючи його інтереси, без жодного клопотання про зменшення витрат на таку допомогу чи заперечень проти задоволення вимоги про стягнення судових витрат.
Вважає, що самостійне зменшення судом розміру витрат на професійну правничу допомогу суперечить положенням ЦПК України та практиці Верховного Суду, так як розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Вважаю таке втручання суду першої інстанції безпідставним та таким, що порушує права скаржника та справедливість судового розгляду.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надходив.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , його представники ОСОБА_4 , ОСОБА_5 підтримали доводи апеляційної скарги.
Відповідач ОСОБА_2 апеляційну скаргу не визнав.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в абзаці першому пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» та частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У третьому абзаці пункту 15 названої постанови Пленуму зазначено, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Предметом апеляційного перегляду справи є рішення суду в частині щодо розміру стягнутих моральної шкоди та витрат на професійну правничу допомогу.
В іншій частині рішення суду не оскаржується.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено та по справі ніким не оскаржується, що 06.02.2023 приблизно о 07:25 в Приморському районі м. Одеси на нерегульованому перехресті вул. Канатної та вул. В. Арнаутської, відповідач, керуючи транспортним засобом Dodge Dart д.н.з. НОМЕР_1 , по другорядній дорозі вул. Канатна, не надав дорогу автомобілю Cherry Tiggo д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням позивача, який рухався по головній дорозі - вул. В. Арнаутська та допустив зіткнення, внаслідок якого автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 29.03.2023 у справі № 522/3688/23 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні ДТП.
Згідно висновку експерта № 25-23В експертного транспортного-товарознавчого дослідження колісного транспортного засобу Cherry Tiggo д.н.з. НОМЕР_2 , складеного 12.05.2023 судовим експертом ФОП ОСОБА_3 , вартість матеріального збитку, завданого позивачу внаслідок ДТП, що сталась 06.02.2023, склала 567 897,62 грн.
Вартість послуг експерта становить 7 200,00 грн, які були сплачені позивачем, що підтверджується квитанцією від 04.04.2023.
Автомобіль позивача Cherry Tiggo д.н.з. НОМЕР_2 застрахований станом на час ДТП в страховій компанії ТДВ «Експрес страхування» згідно договору добровільного страхування, страхова сума по договору 414400,00 грн, з урахуванням франшизи 5% - 393680,00 грн.
Різниця між сумою завданого матеріального збитку та сумою, що компенсована страховою компанією позивача, склала 174217,62 грн.
Крім того, як вказує позивач, діями відповідача йому спричинені моральні страждання, які полягали у стражданнях з приводу пошкодження належного йому майна, душевних хвилюваннях і стресу, перенесених під час ДТП, які позивач оцінює в розмірі 80 000,00 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 174 217,62 грн матеріальної шкоди, завданої його майну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суд в оскаржуваній частині виходив із часткового обґрунтування розміру моральної шкоди - у сумі 10 000,00 грн. Та з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, дійшов висновку про часткове відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Переглядаючи рішення суду в оскаржуваній частині щодо стягнутих з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 10000 грн та 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає таке.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до положень статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Згідно з положеннями статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (зі змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (у тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
У пунктах 5, 9 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Згідно висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі N 761/14285/16-ц, участь у ДТП, пошкодження власного майна безумовно негативно вплинуло на моральний стан позивача та призвело до моральних страждань.
При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Врахувавши, що позивачем не в повній мірі обґрунтовано розмір моральної шкоди, відсутність будь-яких доказів щодо стану здоров'я позивача внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, завдання шкоди з необережною формою вини, неможливість користуватися пошкодженим ТЗ, а тому з урахуванням обставин, що мають істотне значення, вимог розумності і справедливості, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що достатнім та співмірним із завданою моральною шкодою буде визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди у розмірі 10000 грн.
При цьому, на думку колегії суддів, вказаним охоплюються наявність та зв'язок психоемоційних порушень позивача із ДТП, а також суттєві зміни в звичному житті позивача, залишення його без автівки, на що позивач посилається в апеляційній скарзі.
Європейський суд з прав людини в пункті 37 рішення у справі «Недайборщ проти Російської Федерації» зазначив, що заявнику не може бути пред'явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс, що означає, що при наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом.
Проте, вказане не свідчить про відсутність у позивача процесуального обов'язку доводити такий розмір, оскільки, встановивши наявність моральної шкоди, суд з урахуванням всіх вищенаведених обставин має не тільки констатувати таке, а й встановити розмір такої шкоди.
Зменшуючи розмір порівняно із заявленим, суд вірно врахував всі наведені обставини.
Як матеріали справи, так і апеляційна скарга не містять посилань на факти і відповідні докази, які б давали підстави ставити під сумнів обгрунтованість висновків суду першої інстанції у частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.
Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) визначено, що адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Відповідно до статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону № 5076-VI, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати
з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас, згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
Позивачем на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу суду та на виконання свого процесуального обов'язку разом із першою заявою по суті справи - позовною заявою - суду надано Договір про надання правової (правничої) допомоги від 24 квітня 2024 року, укладений між адвокатом Канікаєвим Ю.О. та ОСОБА_1 , щодо надання захисту, представництва або іншої правової допомогу, розділом 4 якого сторонами договору погоджено фіксований розмір гонорару - 50000 грн, сплата якого підлягає протягом 10 календарних днів з моменту набрання чинності рішенням суду в цивільній справі (а.с. 7зв), виданий на підставі вказаного Договору Ордер серії ВН № 1322281 (а.с. 7), та повідомлено суд про те, що позивачем понесені витрати на правову допомогу у фіксованому розмірі 50000 грн (а.с. 3).
Суд першої інстанції, установивши, що заява про розподіл судових витрат та докази їх понесення подані позивачем з дотриманням вимог статті 141 ЦПК України, дійшов правильного висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу на підставі наданих позивачем належних та допустимих у розумінні вимог ст. 77, 78 ЦПК України доказів.
Проте, до витрат на професійну правничу допомогу - як і на інші судові витрати у розумінні вимог ст. 133 ЦПК України - поширюється загальне правило про їх розподіл наступним чином: у разу задоволення позову - на відповідача; у разі відмови у позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 1-3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).
Доводи апеляційної скарги про помилковість висновків суду про зменшення вказаного розміру гонорару на власний розсуд, без відповідної заяви іншої сторони, не ґрунтуються на наведених вище вимогах закону, а оскаржуване рішення в наведеній частині не узгоджуються із такими вимогами та матеріалами справи, які не містять будь-яких заперечень з боку відповідача щодо розміру витрат, через що є помилковими.
За результатами розгляду справи судом першої інстанції позов фактично задоволено на 70,47% від заявленої ціни позову (261417,62 грн). А отже, з урахуванням п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України та відсутності відповідного клопотання сторони відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, розмір витрат на правову допомогу, надану адвокатом Канікаєвим Ю.О. позивачу ОСОБА_1 під час розгляду справи судом першої інстанції, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 35235 грн (50000 грн х 70,47%).
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Виходячи з вищевикладеного, вказана невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнення зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, збільшивши розмір стягнутих витрат на професійну правничу допомогу з 5000 грн до 35235 грн.
В іншій оскаржуваній частині (про стягнення моральної шкоди) рішення суду як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, у відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України слід залишити без змін.
За ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Що стосується заявленої в апеляційній скарзі позивача вимоги про стягнення з відповідача на його користь витрат на професійну правничу допомогу у фіксованому розмірі гонорару - 50000 грн, то колегія суддів також зазначає, що таке заявлено з дотриманням стадій повідомлення про таке в першій заяві по суті справи на стадії апеляційного перегляду - в апеляційній скарзі - та надано відповідні докази, оскільки у розділі 4-му Договору про надання правової допомоги зазначено про розмір гонорару і в апеляційній інстанції.
Апеляційну скаргу підписано повноважним представником позивача Канікаєвим Ю.О., вказаний представник брав участь у судовому засіданні 11 листопада 2025 року, надані докази надсилання копії апеляційної скарги разом із додатками стороні відповідача (а.с. 49), і за умови відсутності заперечень з боку відповідача щодо розміру вказаних витрат, колегія суддів вважає, що оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 задовольняється частково - фактично на 34,62 % від заявлених у ній вимог, то витрати на правову допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, становить 17310 грн (50000 грн х 34,62 %).
Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника Канікаєва Юрія Олеговича задовольнити частково.
Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2024 року змінити в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, збільшивши розмір стягнутих витрат на професійну правничу допомогу з 5000 грн до 35235 грн.
В іншій оскаржуваній частині (про стягнення моральної шкоди) рішення суду залишити без змін.
Стягнути зі ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи судом апеляційної інстанції у розмірі 17310 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Дата складення повного тексту постанови - 14 листопада 2025 року
Головуючий М.В. Назарова
Судді: В.А. Коновалова
В.В. Кострицький