Номер провадження: 22-ц/813/4135/25
Справа № 514/820/24
Головуючий у першій інстанції Кравченко П. А.
Доповідач Назарова М. В.
11.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Назарової М.В.,
суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.,
за участю секретаря Соболєвої Р.М.,
учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Тарутинська селищна рада Болградського району Одеської області, третя особа: Тарутинська державна нотаріальна контора Одеської області,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження
апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 05 грудня 2024 року, ухвалене Тарутинським районним судом Одеської області у складі: судді Кравченко П.А. в приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Тарутинської селищної ради Болградського району Одеської області, третя особа: Тарутинська державна нотаріальна контора Одеської області про визнання недійсним рішення Серпневської селищної ради Тарутинського району Одеської області від 23.11.2015 року № 28-VІІ, рішення Серпневської селищної ради Тарутинського району Одеської області від 22.12.2016 року № 125-VІІ, скасування рішення державного реєстратора виконавчого комітету Тарутинської селищної ради Тарутинського району Одеської області та визнання права власності в порядку спадкування,
У квітні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, збільшивши згодом позовні вимоги, та який мотивував тим, що позивач є спадкоємцем п'ятої черги за законом до майна ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
29 червня 2023 року позивач звернувся до Тарутинської державної нотаріальної контори Одеської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, яка складалась, зокрема з: житлового будинку під номером 23/37, (нині 49) розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який належав на праві приватної власності ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 29.11.1965 року, виданого виконкомом Серпневської селищної ради Тарутинського району Одеської області згідно рішення виконкому № 18 від 20.11.1965 року.
Листом державного нотаріуса Тарутинської державної нотаріальної контори Одеської області від 17.02.2024 року № 162/02-14 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказаний житловий будинок у зв'язку з неможливістю виготовлення технічного паспорту на будівлю через його руйнування та рекомендовано звернутися до суду.
Позивач має намір відновити вказаний житловий будинок на земельній ділянці, на якій був попередньо розташований спадковий будинок, та яка була передана у приватну власність ОСОБА_4 для обслуговування житлового будинку згідно рішення Серпневської селищної ради народних депутатів Тарутинського району Одеської області від 27 лютого 1997 року № 32.
Вказане рішення Серпневської селищної ради на даний час є чинним, та позивач вважає, що має право на спадкування і на земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок ОСОБА_4 .
За життя ОСОБА_4 не встиг оформити право власності на земельну ділянку.
Як вбачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником земельної ділянки кадастровий номер 5124755900:02:002:0294 площею 0,15 га, за адресою: АДРЕСА_2 є ОСОБА_2 .
Підставою внесення відповідного запису є рішення Серпневської селищної ради Тарутинського району Одеської області від 22.12.2016 року № 125- VІІ, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 на території Серпневської селищної ради Тарутинського району Одеської області. Попередньо рішенням Серпневської селищної ради Тарутинського району Одеської області від 23.11.2015 року № 28-VІІ надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 0.15 га, за адресою: АДРЕСА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Позивач вважає, що вищевказані рішення Серпневської селищної ради Тарутинського району Одеської області були прийнятті з порушення діючого законодавства. Крім того, Серпневською селищною радою не були проведені роботи з визначення стану фізичного зносу жилого будинку, за адресою: АДРЕСА_2 у відповідності до порядку, закріпленого у Стандарті Міністерства з питань житлово-комунального господарства України СОУ ЖКГ 75.11-35077234.НННН:2009 "Житлові будинки. Правила визначення фізичного зносу житлових будинків", затвердженому наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 3 лютого 2009 року № 21 з прийняттям відповідного рішення, у разі, якщо жилий будинок (приміщення) визнано непридатним для проживання, а саме: про переобладнання для використання в інших цілях або знесення. Тому рішення Серпневської селищної ради Тарутинського району Одеської області від 23.11.2015 року № 28-VІІ та від 22.12.2016 року № 125-VІІ порушує право позивача на спадкування за законом земельної ділянки, на якій був розташований вказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_2 . Вважає відмову державного нотаріуса у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказаний житловий будинок таким, що порушує його право на спадкування за законом, що й стало підставою для звернення позивача до суду.
Тому позивач, посилаючись як на правову підставу своїх вимог на ст. 346, 392, ч. 1 ст. 1216, ч. 1 ст. 1225, 1268, 1277, 1297 ЦК України, просив суд:
1) визнати недійсним рішення Серпневської селищної ради Тарутинського району Одеської області від 23.11.2015 року № 28-VІІ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 , площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 »;
2) визнати недійсним рішення Серпневської селищної ради Тарутинського району Одеської області від 22.12.2016 року № 125- VІІ «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0.15 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 5124755900:02:002:0294»;
3) скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Тарутинської селищної ради Тарутинського району Одеської області Делік Тетяни Степанівни про державну реєстрацію прав та їх обмежень (з відкриттям розділу), індексний номер 33698701 від 03.02.2017 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та запис про право власності за № 18845146 від 31.01.2017 року в Реєстрі права власності на нерухоме майно щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку площею 0,15 га кадастровий номер 5124755900:02:002:0294. Припинити право власності на земельну ділянку площею 0,15 га кадастровий номер 5124755900:02:002:0294, зареєстроване за ОСОБА_2 ;
4) визнати за ОСОБА_1 , право власності на житловий будинок, господарські будівлі і споруди, за адресою: АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом;
5) визнати за ОСОБА_1 , право власності на земельну ділянку площею 0.15 га кадастровий номер 5124755900:02:002:0294 в порядку спадкування за законом;
6) стягнути з відповідачів на його користь сплачений судовий збір.
07 червня 2024 року від Тарутинської селищної ради надійшов відзив, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача Тарутинської селищної ради на користь ОСОБА_1 судового збору в розмірі 8129,50 та послуг з оцінки майна в розмірі 2500 грн в повному обсязі, оскільки заявник документально не підтвердив понесення витрат на судовий збір та не надав до матеріалів справи договір на проведення оцінки майна, акт та звіт оцінки майна.
09 липня 2024 року від ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення, відповідно до яких, вважає, що позивач вводить суд в оману, спотворюючи факти та надаючи неповну копію Протоколу Серпневської селищної ради народних депутатів Тарутинського району Одеської області від 27 лютого 1997 року. Заявою, поданою до Тарутинської селищної ради Болградського району Одеської області від 13.06.2024 р. з метою визначення технічного стану житлового будинку, який розташований на її земельній ділянці за кадастровим номером 5124755900:02:002:0294, за адресою: АДРЕСА_2 було створено комісію у складі: голова Комісії: начальник відділу містобудування, архітектури, інфраструктури та житлово- комунального господарства - Младінова Ольга Дмитрівна: члени Комісії: Головний спеціаліст з питань комунальної власності - ОСОБА_5 ; Директор КП "Тарутинське БТІ" - Господінова Ганна Миколаївна; Староста селища Серпневе - Добровольський Володимир Євгенійович. За результатами обстеження технічного стану житлового приміщення від 05 липня 2024 року комісією було складено відповідний акт та зроблений висновок: житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , перебуває в зруйнованому стані, всі конструктивні елементи будівлі відсутні. Житловий будинок не придатний для подальшого використання за призначенням та відновленню не підлягає. Вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтовані та такі, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 05 грудня 2024 року, з урахування ухвали суду від 14 січня 2025 року про виправлення описки, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним рішення Серпневської селищної ради Тарутинського району Одеської області від 23.11.2015 року № 28-VІІ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власності ОСОБА_2 , площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ».
Визнано недійсним рішення Серпневської селищної ради Тарутинського району Одеської області від 22.12.2016 року № 125- VІІ «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,15 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 5124755900:02:002:0294»;
Скасовано рішення державного реєстратора виконавчого комітету Тарутинської селищної ради Тарутинського району Одеської області Делік Тетяни Степанівни про державну реєстрацію прав та їх обмежень (з відкриттям розділу), індексний номер 33698701 від 03.02.2017 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та запис про право власності за № 18845146 від 31.01.2017 року в Реєстрі права власності на нерухоме майно щодо реєстрації за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 0,15 га кадастровий номер 5124755900:02:002:0294;
Припинено право власності на земельну ділянку площею 0,15 га кадастровий номер 5124755900:02:002:0294, зареєстроване за ОСОБА_2 .
Визнано за ОСОБА_1 , право власності на житловий будинок, господарські будівлі і споруди, за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом.
Визнано за ОСОБА_1 , право власності на земельну ділянку площею 0.15 га кадастровий номер 5124755900:02:002:0294 в порядку спадкування за законом.
Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Тарутинської селищної ради Болградського району Одеської області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 сплачений судовий збір в розмірі 8 129,50 грн.
В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_2 вважає оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_1 відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив матеріали справи, залишив поза увагою клопотання скаржника про виклик свідків, не звернув увагу на невідповідність наданих даних КП «Тарутинське БТІ» в довідці за № 153/01-04 від 20 травня 2024 року та даних у відповіді на запит Тарутинської державної нотаріальної контори Одеської області від 05 липня 2023 року, а також залишив поза увагою надані ОСОБА_2 письмові пояснення.
Справа перебувала у провадженні судді ОСОБА_6 .
Ухвалами Одеського апеляційного суду від 18 лютого 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено до розгляду на 19 червня 2025 року о 10-20 год.
Відповідно до наказу голови Одеського апеляційного суду № 66-ос від 11.04.2025 суддю ОСОБА_6 відраховано зі штату Одеського апеляційного суду у зв'язку з припиненням повноважень судді.
Із наведених підстав справу передано до провадження судді Назарової М.В., судді учасники колегії: Громік Р.Д., Драгомерецький М.М. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2025).
Ухвалою суду від 07.05.2025 призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського апеляційного суду 30 вересня 2025 року о 15:15 год.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2025 вилучено суддю Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М., нові судді у складі суду Коновалова В.А., Кострицький В.В.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 апеляційну скаргу не визнав та підтримав доводи свого відзиву, зазначивши, що аналіз змісту положень ст. 346, 349 ЦК України, що регулюють підстави припинення права власності, припинення права власності внаслідок знищення майна, дає підстави для висновку про те, що для припинення права вланості на знищене нерухоме майно необхідно встановити факт знищення майна, а також відповідні заяви власника (уповноваженої особи) майна про внесення змін до державного реєстру, а документами, які підтверджують таке, можуть бути матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна, довідки правоохоронних органів, акт про пожежу, офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно до законодавства упоноважені засвідчувати факт знищення майна, тощо, а не посилання заявниці на акт обстеження технічного стану житлового приміщення за адресою: с-ще Серпневе,вулиця Осіння, 49, складеного Тарутинською (Бессарабською) селищною радою 05.07.2024, який за висновком самої селищної ради від 28.05.2025 немає юридичної сили.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів знищення та зняття з відповідного Реєстру житлового будинку ОСОБА_4 , розташованого на земельній ділянці, на розроблення проекту якої надавався дозвіл відповідачці.
На теперішній час відсутні рішення суду щодо припинення права власності спадкодавця ОСОБА_4 на спірні житловий будинок та земельну ділянку.
Відповідачі ОСОБА_2 , Тарутинська селищна рада Болградського району (у звязку зі зміною назви - Бессарабська селищна рада Болградського району ) Одеської області, повідомлені шляхом доставки електронного документу до електронного кабінету 08.10.2025 18:42:07, 18:50:10 09.08.2025 7:44:14 (а.с. 41 зв. т. 2), Тарутинська державна нотаріальна контора Одеської області та повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 58 т. 2), до судового засідання не з'явилися.
Вказане відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає задоволенню.
Згідно частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується актовим записом № 7, складеним 23 березня 2007 року Вознесенським Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), на підставі якого 10 червня 2022 року видано повторне свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 (а.с. 127 зв. т. 1).
ОСОБА_1 є племінником ОСОБА_4 , що підтверджується рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 січня 2022 року (справа № 473/4600/21), яким встановлено факт родинних відносин: що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Серпневе Тарутинського (на цей час Болградський) район Одеської області, є рідним братом ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Башкалія Бессарабського району Республіки Молдова (а.с. 129 т. 1).
Рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 17 травня 2023 року (справа № 514/482/23) позовну заяву ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволено та визначено позивачу додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком в один місяць, починаючи з дня набрання рішенням законної сили (а.с. 132 т. 1).
29 червня 2023 року позивач звернувся до Тарутинської державної нотаріальної контори Одеської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, яка складається, зокрема з: житлового будинку під номером 23/37, (нині 49), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який належав на правах приватної власності ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 29.11.1965 року, виданого виконкомом Серпневської селищної ради Тарутинського району Одеської області згідно рішення виконкому №18 від 20.11.1965 року (а.с. 7).
Державний нотаріус Тарутинської державної нотаріальної контори Одеської області надав роз'яснення ОСОБА_1 від 17.02.2024 року № 162/02-14, яким відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказаний житловий будинок у зв'язку з відсутністю об'єкта спадкового майна, оскільки виготовити технічний паспорт на вищезазначений будинок у результаті обстеження, яке проводилося КП «Тарутинське БТІ» 29.01.2024, було неможливо в зв'язку з тим, що житловий будинок та господарські будівлі та споруди зруйновані (а.с. 6 т. 1).
Відповідно до даних інвентаризаційної справи «Центральное бюро технической инвентаризации МКХ-УССР начало 16 ноября 1965 г., на домовладение АДРЕСА_3 » (мовою оригіналу), яке складається з: житлового будинку, який позначено літерою «А», сарай, який позначений літерою "Б", надвірні спорудження, погріб, який позначений літерою "В", вбиральня, який позначений літерою "Г", власник є ОСОБА_8 (а.с. 42-43 т. 1).
Протоколом Серпневської селищної ради народних депутатів від 27 лютого 1997 року, списків громадян АДРЕСА_1 для ведення особистого підсобного господарства передано ОСОБА_4 земельну ділянку у розмірі 0,5 га (а.с. 12 т. 1).
30.05.2024 року Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9 на замовлення ОСОБА_1 складено Звіт про вартість майна житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (Власник: ОСОБА_4 (нині померлий) та Висновки про вартість об'єкта оцінки здійснювалися порівняльним підходом, оскільки на дату оцінки житловий будинок і господарські споруди знесені, через земельну ділянку самовільно прокладено дорогу сусідом з вулиці Молодіжної (а.с. 68 т. 1).
Згідно акту обстеження об'єкту нерухомого майна, на який посилається суд першої інстанції, а саме: житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 від 29.01.2024 року, інженером КП "Тарутинське бюро технічної інвентаризації" Дішлі К.Е., в присутності ОСОБА_10 - представника замовника Тарлєва І.І. (за довіреністю), проведене обстеження об'єкту нерухомого майна, а саме: житлового будинку АДРЕСА_4 , право власності на який зареєстровано 29.11.1965 року в реєстровій книзі № 2 за реєстровим номером 34 за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 29.11.1965 року, виданого виконкомом Серпневської селищної ради згідно рішення № 18 від 20.11.1965 року. При обстеженні виявлено, що житловий будинок та господарські будівлі та споруди зруйновані. Виготовити технічний паспорт на вищевказаний будинок немає можливості.
Згідно довідки КП "Тарутинське БТІ" від 20.05.2024 №153/01-04 вбачається, що згідно архівних даних КП "Тарутинське БТІ", до введення в дію Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (01.01.2013 року), 29.11.1965 року в реєстровій книзі № 2 за реєстром номером 34 зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_5 за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 29.11.1965 року, виданого виконкомом Серпневської селищної ради згідно рішення виконкому № 18 від 20.11.1965 року (а.с. 39 т. 1).
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 308568412, 31.08.2022 земельна ділянка з кадастровим номер 5124755900:02:002:0294 площею 0,15 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) належить на праві власності ОСОБА_2 , на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) , індексний номер: 33698701 від 03.02.2017, рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер : 125-УП, виданий 22.12.2016, видавник: Серпневська селищна рада Тарутинського району Одеської області, приватна, розмір частки - 1 (а.с. 8 т. 1).
Підставою для прийняття вказаного рішення Ради стали Рішення 15 сесії Серпневської селищної ради, У11 скликання «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» № 28-У11 від 23.11.2015 та Рішення 15 сесії Серпневської селищної ради, У11 скликання «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність гр. ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» № 125-У11від 22.12.2016 щодо земельної ділянки орієнтовною площею 0,1500 га, за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 10, 9 т. 1).
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів, якими можуть бути матеріали технічної інвентаризації, довідки органів внутрішніх справ, акт про пожежу, офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно до закону уповноважені засвідчувати факт знищення майна, тощо на підтвердження факту знищення житлового будинку на земельній ділянці на час її відведення у власність ОСОБА_2 , а також обов'язкового звернення власника або уповноваженої суб'єкта з заявою про припинення права власності через знищення нерухомого майна.
Тому захист прав позивача як спадкоємця у відповідності до вимог ч. 3 ст. 152, 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною йому земельною ділянкою, є визнання такого акту недійсним.
Оскільки до померлого ОСОБА_4 з моменту набуття ним права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , правомірно перейшло право й на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), то за змістом ч. 1, 2 ст. 120 ЗК України особи, які набули право власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.
Тому суд дійшов висновку про скасування рішення Серпневської селищної ради Тарутинського району Одеської області від 23.11.2015 року № 28-VІІ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власності ОСОБА_2 , площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 »; рішення Серпневської селищної ради Тарутинського району Одеської області від 22.12.2016 року № 125- VІІ «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянці та надання її у власність ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,15 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 5124755900:02:002:0294», які прийняті та винесені з порушенням норм земельного законодавства, що є підставою для визнання їх недійсними.
Оскільки ОСОБА_2 , на думку суду, незаконно набула право власності на спірну земельну ділянку, то суд вважав за належне скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Тарутинської селищної ради Тарутинського району Одеської області Делік Тетяни Степанівни про державну реєстрацію прав та їх обмежень (з відкриттям розділу), індексний номер 33698701 від 03.02.2017 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та запис про право власності за № 18845146 від 31.01.2017 року в Реєстрі права власності на нерухоме майно щодо реєстрації за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 0,15 га кадастровий номер 5124755900:02:002:0294.
Переглядаючи вказане рішення за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.
Правовідносини щодо користування земельною ділянкою виникли до набрання чинності ЗК України від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ, тому до таких правовідносин підлягає застосуванню положення чинних на той час ЗК Української РСР 1922 року, ЦК Української РСР 1963 року (обидва - в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).
Статтею 66 ЗК Української РСР 1922 року, який втратив чинність 01.07.1992 у звязку із набранням чинності Земельним Кодексом України, передбачено, що двором визнається сімейно-трудове об'єднання осіб, які спільно ведуть сільське господарство. Двір може складатися і з однієї безсімейної особи (без відмінності статі).
Членами двору вважаються як усі наявні його учасники (включаючи і малолітніх і для людей похилого віку), так і ті, що пішли тимчасово на трудові заробітки і не вийшли з нього законним порядком. Склад двору збільшується у разі шлюбу та примачества (прийому у двір нових членів) та зменшується при виході з нього членів або їх смерті (стаття 67 ЗК Української РСР 1922 року).
Відповідно до статті 68 ЗК Української РСР 1922 року право на землю, що перебуває у трудовому користуванні двору (господарства), а також на споруди та сільсько-господарський інвентар, належить всім членам двору, у повному його складі, незалежно від статі та віку.
Представником двору у його господарських справах визнається домогосподар (чоловік чи жінка) (стаття 69 ЗК Української РСР 1922 року).
Статтею 2 ЗК УРСР 1922 року урегульовано, що всі землі в межах Української РСР в чийому б віданні вони не були, становлять власність Робітничо-Селянської Держави.
Відповідно до частини першої статті 11 ЗК УРСР 1922 року право на землю, надану в трудове користування, є безстроковим і може бути припинено лише з підстав, зазначених у законі.
Статтею 17 ЗК Української РСР 1922 року визначено, що право на землю, надану трудовому землекористувачу, припиняється у випадках: а) добровільної відмови від землі всіх членів двору; б) припинення двором ведення самостійного господарства повністю; в) виморочності двору; г) остаточного переселення його в інше місце, з припиненням у колишньому місці самостійного господарства; д) позбавлення прав користування землею по суду за зазначені у законі злочину; е) заняття землі в установленому порядку для державних та громадських потреб (шляхи сполучення, розробка цінних копалин тощо).
ЗК УРСР 1922 року передбачав (статті 195-206) ведення державного запису землекористувачів (земельна реєстрація), функції якого покладалися на Народний комісаріат землеробства та його місцеві органи. Завдання державного запису землекористувачів полягало у проведенні збору та збереженні «у систематичному та наглядному вигляді» точних та своєчасних відомостей про правове та господарське становище всіх землекористувачів. Відповідно при здійсненні земельної реєстрації фіксувалися такі відомості про кожну земельну ділянку: 1) місце розташування та назва земельної ділянки, кількість землі в цілому та по угіддях, відомості про будівлі та господарські споруди; 2) найменування землекористувачів та підстави отримання землі у користування; 3) відомості про особливі повноваження та повинності, пов'язані з використанням ділянки; 4) інші відомості, внесення яких передбачено наступними розпорядженнями.
Відповідно до пункту 1, 2 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 15 "Про приватизацію земельних ділянок" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сільським, селищним, міським Радам народних депутатів забезпечити передачу протягом 1993 року громадянам України у приватну власність земельних ділянок, наданих їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах норм, установлених Земельним кодексом України. Забороняється передача у приватну власність земельних ділянок на територіях зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Установити, що передача громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок для цілей, вказаних у статті 1 цього Декрету, провадиться один раз, про що обов'язково робиться місцевими Радами народних депутатів відмітка у паспорті або документі, який його замінює.
У постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі N 6-2710цс15 зроблено висновок, що "відповідно до положень статей 6, 17 ЗК України 1992 року, Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 15 "Про приватизацію земельних ділянок", Порядку передачі земельних ділянок у приватну власність громадян (затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15 лютого 1993 року N 10) земельна ділянка, одержана громадянином в приватну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку й господарських будівель, ведення особистого підсобного господарства, садівництва, дачного і гаражного будівництва, є його власністю.
Крім того, відповідно до статті 1216 ЦК України (тут і далі - станом на час відкриття спадщини) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно із статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.
Отже, умовою для переходу в порядку спадкування права влансоті на об'єкти нерухомості, в тому числі на земельну ділянку, є набуття спадкодавцем такого права в установленому законом порядку.
До складу спадщини входить лише те нерухоме майно, право на яке зареєстроване в органах, що здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна.
Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування.
Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно з пунктом "г" частини першої статті 81 Земельного кодексу України (далі - ЗК України, станом на час виникнення спірних правовідносин) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
Частиною першою статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено пунктом "а" частини третьої статті 152 ЗК України.
Відповідно до статті 1225 ЦК (435-15) право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).
Правило статті 1225 ЦК (435-15) про те, що при переході до спадкоємців права власності на житловий будинок, інші будівлі та споруди до них переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, і у розмірі, який необхідний для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом, необхідно розуміти так, що така ділянка переходить у власність або користування спадкоємців, якщо її було надано в установленому порядку, в межах, визначених при наданні, за умови, що спадкодавець не складав заповіту щодо розпорядження земельною ділянкою, належною йому на праві власності. (п. 10 Постанови Пленуму Вкрховного Суду України від 30.05.2008 N 7 « Про судову практику у справах про спадкування»).
Звертаючись до суду з позовом, позивач вказував, що після смерті його дядька ОСОБА_4 відкрилася спадщина, яка складається, зокрема, із належного останньому на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 29.11.1965, виданого виконкомом Серпневської селищної ради Тарутинського району Одеської області згідно рішення виконкому № 18 від 20.11.1965, житлового будинку, який є фактично зруйнованим та який був розташований на земельній ділянці, переданій у приватну власність ОСОБА_4 для обслуговування житлового будинку згідно рішення Серпневської селищної ради народних депутатів.
Пункт 5 постанови Верховної Ради Української РСР «Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР» від 18 грудня 1990 року передбачає, що громадяни, які мають в користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію цього Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.
У пункті 7 Прикінцевих та перехідних положень ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці земельні ділянки.
Зі змісту наведених норм вбачається, що громадяни, які мали в користуванні земельні ділянки, надані їм за раніше діючим законодавством, зберігали свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.
Крім того, відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019року у справі № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18) зазначено, що: "на час вирішення питання про передачу земельної ділянки ОСОБА_7 у власність та затвердження акта про виніс земельної ділянки в натурі (на місцевості) порядку послідовних дій процедури та форми державного акта затверджено не було, як не було затверджено і самого нормативного акта, яким би регулювалися ці правовідносини. Законом України від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ прийнято нову редакцію ЗК України, який набрав чинності 01 січня 2002 року. Відповідно до пункту 1 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України 2002 року рішення про надання в користування земельних ділянок, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу. Установлено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету, є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку. У разі прийняття відповідними органами рішення про погодження місця розташування об'єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки до 01 січня 2008 року передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів). Декретом постановлено сільським, селищним, міським Радам народних депутатів забезпечити передачу протягом 1993 року громадянам України у приватну власність земельних ділянок, наданих їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах норм, установлених ЗК України. Установлено, що передача громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок для цілей, вказаних у статті 1 цього Декрету, провадиться один раз, про що обов'язково робиться місцевими Радами народних депутатів відмітка у паспорті або документі, який його замінює. Право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю". […] "ЗК України у редакції, чинній до 01 січня 2013 року, встановлював, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю чи укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження меж земельної ділянки із власниками чи користувачами суміжних земельних ділянок; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; державна реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України. Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку. Якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету, до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку. Зазначений порядок встановлений законодавством у разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами (частина третя статті 116 ЗК України). Крім того, спадкоємець нерухомого майна у разі, якщо спадкодавцю належало право користування земельною ділянкою, вправі реалізувати своє право на безоплатне набуття у власність земельної ділянки у розмірах, встановлених ЗК України та у порядку, визначеному статтями 116, 118, 122 ЗК України. Суди, задовольняючи позовні вимоги, не врахували вказані положення ЦК України та ЗК України, не встановили, які саме права просить захистити позивачка, не визначили всіх обставин справи та доказів на їх підтвердження. Суди не перевірили, чи існує рішення органу місцевого самоврядування про передачу ОСОБА_7 безоплатно у приватну власність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1. Не уточнили, чи зверталася ОСОБА_3 як спадкоємець до органів місцевого самоврядування про завершення процедури приватизації, розпочатої спадкодавцем, чи бажає реалізувати своє право на приватизацію земельної ділянки, яка перебуває у користуванні".
За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом по справі не встановлено обставин, які б перешкоджали спадкодавцю (за життя) реалізувати своє право на землю та зареєструвати у встановленому порядку право власності на земельну ділянку.
Більше того, жодних правовстановлюючих документів на право власності чи користування спірною земельною ділянкою з боку спадкодавця позивачем не надано, записи в інвентаризаційній книзі селища за адресою: АДРЕСА_3 , що вона обліковувалася за спадкодавцем, відсутні.
Наданими позивачем доказами підтверджується отримання спадкодавцем земельної ділянки площею 0,5 га по АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства, а щодо земельної ділянки для обслуговування житлового будинку за вказаною адресою, докази відсутні, і такі посилання на передання у власність спадкодавця земельної ділянки за вказаною адресою для обслуговування житлового будинку не підтверджені.
Таким чином, спірна земельна ділянка не є об'єктом спадкування і не увійшла до спадкової маси, що свідчить про відсутність порушеного права у позивачів стосовно неї, на що цілком слушно посилається заявниця в своїй апеляційній скарзі.
Аналогічні висновки зроблено в постановах Верховного Суду України від 23 листопада 2016 року у справі № 6-3113цс15, постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 376/2038/14-ц, від 11 лютого 2019 року у справі № 183/4638/16, від 22 листопада 2018 року у справі № 647/1580/16-ц та інших.
Колегія суддів, дослідивши обставини справи та надані сторонами докази, доходить висновку, що позивачем не доведено факту оформлення в установленому законом порядку права власності чи права користування на земельну ділянку кадастровий номер 5124755900:02:002:0294 площею 0,15 га, за адресою: АДРЕСА_2 , не надано доказів на підтвердження того, що спірна земельна ділянка була об'єктом спадкування та увійшла до складу спадщини після смерті ОСОБА_4 або що той за життя розпочав будь-яку процедуру щодо набуття права власності або іншого права на спірну земельну ділянку як об'єкт для спадкування.
Таким чином, спірна ділянка не є об'єктом спадкування і не увійшла до спадкової маси, що свідчить про відсутність порушеного права у позивача стосовно неї як спадкоємця, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову в частині визнання права власності на неї.
Натомість, із вимогами про витребування земельної длянки, яка перебувала у користуванні спадкодавця під будинком, позивач не звертається.
Не ґрунтується на вимогах закону і вимога позивача про визнання за ним в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 права власності на житловий будинок, оскільки самим позивачем суду надано докази того, що будинок, який належав спадкодавцю і право власності на який просив визнати за собою позивач, повністю зруйновано, а право власності на земельну ділянку за такою адресою зареєстровано на праві власності за іншою особою - відповідачем по справі ОСОБА_2 .
Вказане підтверджено Звітом про вартість майна, виконаного ФОП ОСОБА_11 , від 30.05.2024, відповідно до якого оцінка проводилася шляхом порівняльного методу, так і доказими, наданими відповідачкою ОСОБА_2 - Актом обстеження технічного стану житлового приміщення від 05 липня 2024 року, складеного комісією, утвореною відповідно до рішення № 698 від 30.03.2023 виконавчого комітету Тарутинської селищної ради Болградського району Одеської області «Про створення комісії з обстеження технічного стану житлового приміщення (будинку, квартири)» , відповідно до якого житловий будинок, що розташований АДРЕСА_1 , перебуває в зруйнованому стані, всі конструктивні елементи будівлі відсутні; житловий будинок не придатний для подальшого використання за призначенням та відновленню не підлягає (а.с. 94-95).
Помилкове є посилання суду на задоволення позову в частині визнання права власності на будинок в порядку спадкування за законом через відсутність визначеного вимогами ст. 346, 349 ЦК України порядку припинення права вланості на нерухоме майно за заявою власника такого майна, оскільки таке не є предметом розглядуваної справи.
Крім того, рішенням Серпневської селищної ради Тарутинського району Одеської області «Про виключення з житлового фонду Серпневської селищної ради житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 » № 22-VII від 28.01.2016, керуючись ст. 7 Житлового кодексу, на підставі акта обстеження домогосподарства, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , складеного комісією селищної ради, виконком Серпневської селищної ради вирішено: виключити з житлового фонду Серпневської селищної ради Тарутинського району, Одеської області житловий будинок загальною площею-60 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; секретарю селищної ради Гарчу Л.В. при здачі звітності форми № 1- житлофонд, здійснити відповідні зміни. (а.с. 145 зв, т. 1).
Таке було ухвалено на підставі Акту обстеження домоволодіння, комісія у складі: голови Серпневської селищної ради - Добровольського В.Є., начальника відділу містобудування архітектури та житлово-комунального господарства Тарутинськой РДА Узун В.Д., секретаря виконкома Гарчу Л.В., депутата Серпневської селищної ради-Занфірової Т.Г., які склали відповідний акт в тому, що домобудування, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , зруйновано повністю, яка рекомендувала виконкому Серпневській селищній раді зняти будинок зі складу житлового фонду.
Оскільки спірний житловий будинок, на який позивач просить визнати право власності в порядку спадкування за законом, є зруйнованим, за життя спадкодавець не оформив жодним чином право власності на земельну ділянку для обслуговування вказаного житлового будинку, і така сформована лише за заявою відповідачки ОСОБА_2 , то підстави для задоволення позову ОСОБА_1 про визнання за ним права власності в порядку спадкування за законом на вказану земельну ділянку та житловий будинок є необгрунтованими.
Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За наведених обставин рішення суду не відповідає вимогам закону та суперечить обставинам, що мають значення для справи, має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, тому апеляційна скарга відповідачки підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову позивача.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається у разі відмови в позові - на позивача.
З огляду на відмову у задоволенні позову, за подання апеляційної скарги з позивача на користь відповідачки необхідно стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 12193,50 грн.
Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 05 грудня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Тарутинської селищної ради Болградського району Одеської області, третя особа: Тарутинська державна нотаріальна контора Одеської області про визнання недійсним рішення Серпневської селищної ради Тарутинського району Одеської області від 23.11.2015 року № 28-VІІ, рішення Серпневської селищної ради Тарутинського району Одеської області від 22.12.2016 року № 125-VІІ, скасування рішення державного реєстратора виконавчого комітету Тарутинської селищної ради Тарутинського району Одеської області та визнання права власності в порядку спадкування відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_6 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_7 ) судовий збір у розмірі 12193,50 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Дата складення повного тексту постанови - 14 листопада 2025 року
Головуючий М.В. Назарова
Судді: В.А. Коновалова
В.В. Кострицький