14 листопада 2025 року м.Чернігів Справа № 620/10421/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Клопота С.Л.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та просить наступне.
1. Визнати протиправними дії Відповідача щодо внесення відомостей про порушення правил військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр, ЄДРПВР).
2. Зобов'язати Відповідача виключити відомості про порушення правил військового обліку з Реєстру.
Позов мотивовано тим, що внесення ІНФОРМАЦІЯ_2 відомостей про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, є безпідставним та протиправним.
Ухвалою судді від 19.09.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення вказаної ухвали для подання відзиву на позов.
Представник відповідача у встановлений ухвалою суду строк подав відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову має бути відмовлено, враховуючи таке.
З поданих суду доказів убачається, що Позивач не виконав вимоги повістки від 28.02.2025 № 2736571 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 13.03.2025 та не з'явився до Відповідача, чим порушив абз. 2 ч. 1 та абз. 8 ч. 3 ст. 22 Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Факт відправки Позивачу Повістки підтверджується копією конверту Укрпошти та Довідкою про причини повернення конверту.
Зокрема, на конверті Укрпошти вказано, що Повістка ТЦК направляється Позивачу, за адресою: АДРЕСА_1 . Тобто, Повістка направлялася за місцем проживання та реєстрації Позивача.
Згідно Довідки про причини повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою».
При цьому, згідно п. 41 постанови КМУ від 16 травня 2024 р. № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» (далі - Порядок № 560): «Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора.
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання».
Враховуючи норми п. 41 Порядку № 560, Повістка вважається вручена належним чином, оскільки на конверті Укрпошта є Довідка про відсутність Позивача за адресою.
Щодо внесення до Реєстру даних про неявку, суд зазначає наступне.
У зв'язку з неприбуттям до ІНФОРМАЦІЯ_3 , в ЄДРПВР автоматично з'являється інформація про неприбуття особи за викликом, дані про що автоматично передаються до управління поліції.
Тобто, ніхто вручну інформацію про неприбуття особи за повісткою в ЄДРПВР не вносить - система робить це самостійно. Так само, ніхто вручну не передає цю інформацію до поліції.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (далі - Закон про Реєстр): «До Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості:
2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів».
При цьому, згідно п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону про Реєстр: «До службових даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать:
1) відомості про виконання військового обов'язку».
Враховуючи викладене, до Реєстру вносяться не лише відомості про притягнення до адміністративної відповідальності, але й службові дані, включаючи відомості про виконання військового обов'язку.
При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон про ВО і ВС): «Військовий обов'язок включає:
підготовку громадян до військової служби;
взяття громадян на військовий облік;
прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу;
проходження військової служби;
виконання військового обов'язку в запасі;
проходження служби у військовому резерві;
дотримання правил військового обліку».
Крім того, згідно ч. 10 ст. 1 Закону про ВО і ВС: «Громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів».
Відтак, факт неприбуття військовозобов'язаного до ТЦК за повісткою є невиконанням військового обов'язку, відомості про що вважаються службовими даними, які підлягають внесенню до Реєстру.
Позивач вказує на порушення презумпції невинуватості Позивача та віднесення його без адміністративного провадження до порушників.
З поданих суду доказів убачається, що ніякого адміністративного провадження, стосовно Позивача, не існує, тобто Позивача не притягували до адміністративної відповідальності та не накладали на нього будь-які адміністративні стягнення.
Наявність в ЄДРПВР запису про неприбуття Позивача за повісткою не є ні адміністративним стягненням, ні видом адміністративної відповідальності, тому що цього не передбачено в КУАП.
Прирівнювання запису в ЄДРПВР про неприбуття за викликом до виду адміністративної відповідальності/стягнення є безпідставним та необґрунтованим нормативно.
Реєстр є базою даних, яка відображає статус особи щодо виконання нею військового обов'язку. Факт неявки за повісткою є об'єктивною обставиною, що вказує на порушення правил військового обліку, незалежно від того, чи буде за це накладено адміністративне стягнення.
Внесення такої інформації до Реєстру є необхідним для належного військового обліку і не порушує презумпцію невинуватості щодо притягнення до відповідальності, а відображає факт недотримання зобов'язання, що вимагає подальших дій для забезпечення мобілізаційної готовності.
Враховуючи викладене, суд критично ставиться до твердження Позивача про порушення, у відношенні нього, презумпції невинуватості.
Окремо суд зазначає, що дії ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо внесення відомостей про порушення правил військового обліку до Реєстру та звернення до Національної поліції, спрямовані на виконання покладених на нього законодавством функцій щодо забезпечення актуальності військового обліку та мобілізаційної готовності, а не на притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Пріоритет мобілізаційної готовності є вищим за індивідуальну адміністративну відповідальність. Аргументи Позивача зосереджуються на каральному аспекті адміністративної відповідальності.
Однак, основна мета військового обліку, як це визначено законодавчими актами, полягає у забезпеченні мобілізаційної готовності держави та її обороноздатності. Це означає, що дії ТЦК зумовлені безперервною, стратегічною необхідністю підтримувати точні записи для цілей оборони, що виходить за межі конкретного результату адміністративного покарання за минуле правопорушення.
Зважаючи на наведене, суд дійшов переконання, що дії Відповідача щодо внесення відомостей про порушення правил військового обліку до Реєстру та звернення до Національної поліції вчинені на підставі та в межах повноважень, визначених чинним законодавством України, з метою забезпечення належного військового обліку та мобілізаційної готовності держави.
Закінчення строків притягнення до адміністративної відповідальності не спростовує сам факт порушення правил військового обліку та не звільняє Позивача від обов'язку з'явитися до ТЦК та СП.
Внесення інформації про неявку до Реєстру є необхідним для відображення актуального статусу військовозобов'язаного та забезпечення достовірності даних для цілей мобілізації, і не є порушенням презумпції невинуватості.
Звернення до поліції є законним механізмом забезпечення явки особи для виконання її обов'язків з військового обліку, а не виключно для складення протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для відмови у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 14 листопада 2025 року.
Суддя Сергій КЛОПОТ