про залишення позовної заяви без розгляду
17 листопада 2025 року Справа № 480/6203/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелети С.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у приміщенні суду у м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
У проваджені Сумського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 звернулась до військової частини НОМЕР_1 про:
- визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у звільненні з військової служби на підставі підпункту “г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу» (через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
- зобов'язання військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту “г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу» (через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Ухвалою суду відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Ухвалою суду замінено в адміністративній справі №480/6203/25 відповідача - військову частину НОМЕР_2 на правонаступника військову частину НОМЕР_1 .
Представник позивача через систему "Електронний суд" 30.09.2025 подала заяву, у якій просить залишити позов без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 240 КАС України та стягнути з відповідача судові витрати, а саме витрати на правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.
Від відповідача надійшли письмові пояснення в яких відповідач зазначає про відсутність підстав для стягнення витрат на правничу допомогу, а також залишення позову без розгляду. Зазначає, що документи про звільнення позивача з військової служби до Військової частини НОМЕР_1 не надходили, командиром Військової частини НОМЕР_1 , на момент подання позивачем позову, з цього приводу не ухвалювалося будь-яких рішень.
Після переміщення на посаду у Військову частину НОМЕР_1 , у зв'язку з переформуванням Військової частини НОМЕР_2 , позивачем подано 04.09.2025 новий рапорт про звільнення з військової служби на ім'я командира Військової частини НОМЕР_1 . Вказаний її рапорт був задоволений командиром Військової частини НОМЕР_1 , - відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) №196-РС від 12.09.2025 ОСОБА_1 звільнено з військової служби, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №279 від 26.09.2025 позивача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Таким чином командиром Військової частини НОМЕР_1 не вчинялося будь-яких порушень прав чи інтересів позивача.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу зазначає, що на виконання умов договору про надання правничої допомоги в адміністративній справі від 17.07.2025 представником позивача адвокатом було складено всього 1 документ незначної складності - позовну заяву. Підготовка вказаної заяви не вимагала від адвоката значних витрат часу, відтак заявлені витрати на правову допомогу є не співмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг, а тому не підлягають відшкодуванню позивачу у повному обсязі.
При цьому слід зауважити, що вимоги позовної заяви були звернені до Військової частини НОМЕР_2 , командир Військової частини НОМЕР_1 , як вже зазначалося, не вчиняв жодних порушень прав чи інтересів позивача, навпаки, після надходження від позивача рапорту про звільнення, задовольнив його та прийняв рішення про звільнення позивача з військової служби.
Отже, відсутні правові підстави для покладення на Військову частину НОМЕР_1 обов'язку з відшкодування понесених позивачем витрат на правничу допомогу у справі за позовом до іншої військової частини. Крім того, слід зазначити, що у зв'язку із звільненням позивача з військової служби - відсутній предмет спору, а відтак провадження у справі підлягає закриттю.
З огляду на вищенаведене, представник відповідача просить відмовити позивачу у задоволенні її заяви про залишення позовної заяви у справі №480/6203/25 без розгляду та стягнення з Військової частини НОМЕР_1 витрат на правову допомогу в сумі 15000,00 грн., а також закрити провадження у справі №480/620325.
Від представника позивача надійшли письмові пояснення відповідно до яких зазначає, що військова частина НОМЕР_1 несе повну відповідальність за дії та рішення військової частини НОМЕР_2 , у тому числі за протиправну відмову від 09.07.2025 №1937, яка стала предметом оскарження. Посилання відповідача на те, що командир НОМЕР_1 не ухвалював рішень до моменту подання позову, не має правового значення, оскільки правонаступництво охоплює не лише документообіг, а й правові наслідки дій попередника.
Щодо способу завершення провадження зазначає, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 240 КАС України, позов залишається без розгляду за заявою позивача. Це є виключним процесуальним правом позивача, яке не може бути обмежене чи підмінене іншою стороною. Вимога відповідача про закриття провадження суперечить зазначеній нормі, оскільки саме позивач визначає спосіб завершення справи. Залишення позову без розгляду не є визнанням правомірності дій відповідача, а лише констатацією того, що предмет спору відпав після відкриття провадження.
Щодо судових витрат на правничу допомогу зазначає, що витрати на правничу допомогу підлягають компенсації навіть у випадку залишення позову без розгляду, якщо саме протиправні дії відповідача стали причиною звернення до суду. У даній справі саме протиправна відмова від 09.07.2025 №1937 змусила позивачку звернутися до суду, понести витрати на правову допомогу у сумі 15 000,00 грн, що підтверджується договором яким встановлено, що: Гонорар Адвокатського об'єднання складається із вартості консультування, вивчення документів для підготування участі у справі, участь у судових засіданнях, складання, направлення та подання документів по суті спору тощо. При визначенні розміру гонорару також враховуються терміновість надання адвокатських послуг та важливість справи для сторони. За надання правничої допомоги в суді першої інстанції Клієнт сплачує Адвокатському об'єднанню гонорар у розмірі 15000,00 грн та платіжними документами, долученими до матеріалів справи.
Посилання відповідача на «незначну складність» позовної заяви не має правового значення, оскільки відповідно до правової позиції Верховного Суду у справі №640/18402/19, якщо гонорар адвоката встановлений у договорі в твердій сумі, детальний розрахунок витрат не вимагається, а складність справи не є критерієм для зменшення компенсації, якщо витрати підтверджені належними доказами.
Щодо відсутності порушень з боку НОМЕР_1 зазначає, що посилання відповідача про те, що командир НОМЕР_1 не порушував прав позивачки є безпідставним, оскільки правонаступник не лише прийняв на себе повноваження, а й фактично відновив порушене право лише після відкриття провадження у справі, що підтверджує причинно-наслідковий зв'язок між судовим зверненням і звільненням позивачки.
Таким чином, саме судовий процес змусив відповідача вжити заходів, які раніше були безпідставно відхилені.
Дослідивши заяву позивача про залишення без розгляду позовної заяви та стягнення витрат на правничу допомогу, а також клопотання відповідача про відмову у задоволенні заяви позивача та закриття провадження у справі, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 3 ст. 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Положення цієї норми, відповідно до принципу диспозитивності, передбачає право позивача на порушення провадження в суді та право розпорядження своїми вимогами на свій розсуд.
Отже, підстави для відмови у задоволенні цього клопотання законодавством не передбачені, оскільки це є безумовним правом особи, яка звернулася до суду з позовом.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо надійшла заява позивача про залишення позову без розгляду.
Перевіривши матеріали справи, суд вважає за необхідне залишити позов без розгляду, оскільки заява позивача не суперечить вимогам закону, інтересам сторін та інших осіб, а тому може бути прийнята судом.
З огляду на викладені вище обставини, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Стосовно посилання відповідача на закриття провадження у справі, суд зазначає, що в даному випадку, позивачем реалізовано своє право на подання заяви про відкликання позовної заяви та залишення позову без розгляду, про що додатково наполягає у письмових поясненнях від 10.10.2025.
Крім того, судом враховується, що позивач не відмовився від позовних вимог відповідно до ст. 238 КАС України, а тому підстави для закриття провадження у справі відсутні.
Стосовно клопотання про стягнення з відповідача судових витрат, а саме витрати на правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 1,3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, крім іншого, на професійну правничу допомогу;
Відповідно до ст. 140 КАС України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.
Тобто, застосування норм статті 140 КАС України передбачено розподіл витрат у разі відмови позивача від позову і внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви.
Суд звертає увагу, що наслідки відмови позивача від позову передбачені ст. 238 КАС України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
У даному випадку, як зазначено вище, позивач просить залишити позовну заяву без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 240 КАС України, про що додатково звернув увагу представник позивача у письмових поясненнях від 10.10.2025.
Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене адміністративним процесуальним законодавством України, при цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.
Звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя, незалежно від обґрунтованості позову.
Суд зазначає, що під час залишення позовної заяви без розгляду позивач не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в загальному порядку, а закриття провадження - це остаточне процесуальне вирішення спору, оскільки унеможливлює повторне звернення до суду з тим самим предметом і з тих самих підставами.
Таким чином підстави для подання даної заяви відповідачем реалізовується самостійно, право позивача, передбачено нормами КАС України, яке не містить обмежень у його реалізації , оскільки залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду адміністративних справ без винесення рішення по суті, яка дає право позивачу на повторне звернення до суду із аналогічними позовними вимогами.
Враховуючи те, що позивач просить залишити позовну заяву без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 240 КАС України, а не закрити провадження у справі відповідно до ст. 238 КАС України, про що зазначено у заявах представника позивача, у суду відсутні підстави для задоволення клопотання позивача про стягнення витрат на правничу допомогу з відповідача.
Керуючись ст. ст. 132, 140, 238, 240, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Заяву ОСОБА_1 про залишення позовної заяви без розгляду - задовольнити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у звільненні з військової служби на підставі підпункту “г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу» (через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) та зобов'язання військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту “г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу» (через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) - залишити без розгляду.
У задоволення клопотання ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 15000 грн з військової частини НОМЕР_1 - відмовити.
У задоволення клопотання військової частини НОМЕР_1 про закриття провадження у даній справі - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. В частині ухвали про відмову у закритті провадження у даній справі ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С.М. Гелета