13 листопада 2025 року м. Рівне №460/14096/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Греська О.Р. за участю секретаря судового засідання Максімцевої В.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: ОСОБА_1 , представник Гладчук З.Я.,
відповідача: представник Демедюк Ю.А., третьої особи на стороні відповідача: представник Воробйова О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
доЗахідного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Рівненській області,
про визнання протиправною та скасування постанови,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Західного міжрегіональне управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу №ЗХ/РВ/6150/Ж5/17-00-07-05-17/2447318687-ФС від 29.05.2025.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення є протиправним та належить до скасування, оскільки на момент його винесення були усунуті всі поручення, виявленні під час проведення фактичної перевірки та зафіксовані в акті №6150/Ж5/17-00-07-05-17/2447318687 від 16.04.2025. При цьому, позивач наголошує на тому, що штрафи, передбачені ст. 265 КЗпП України, не застосовуються у період дії воєнного стану за умови усунення порушень, виявлених під час здійснення перевірок. Вказане випливає із мети законопроекту, а саме - забезпечення належного функціонування підприємств та установ в умовах воєнного часу, шляхом дерегуляції окремих умов трудових відносин, оперативного залучення працівників до виконання роботи, усунення кадрового дефіциту та браку робочої сили.
Крім того, позивач вказує на те, що не отримував оскаржуваної постанови, а також будь-яких документів щодо розгляду справи про накладення штрафу, що фактично призвело до позбавлення можливості надати свої заперечення з приводу притягнення до відповідальності, а також сплати 50% від розміру нарахованого штрафу.
Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі оскаржуваної постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ЗХ/РВ/6150/Ж5/17-00-07-05-17/2447318687-ФС від 29.05.2025 до набрання рішенням законної сили.
Ухвалою від 13.08.2025 заяву про забезпечення позову задоволено. Зупинено стягнення на підставі постанови Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №ЗХ/РВ/6150/Ж5/17-00-07-05-17/2447318687-ФС від 29.05.2025 про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
Ухвалою від 12.09.2025 позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (пл. Міцкевича, буд. 8,м. Львів,Львівська обл.,79000) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинення певних дій прийнято до розгляду.
Відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі №460/14096/25.
Ухвалою від 13.10.2025, постановленою в судовому засіданні без оформлення окремого документа, залучено до участі у справі Головне управління ДПС у Рівненській області як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Закрито підготовче провадження та призначено справи до судового розгляду по суті.
Представник відповідача подав відзив на позов у якому позовні вимоги заперечив та просив повністю відмовити у їх задоволенні. Вказав, що за результатами проведення Головним управлінням ДПС у Рівненській області перевірки позивача встановлено порушення законодавства про працю, а саме - ФОП ОСОБА_1 допустила до роботи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. При цьому, відповідач наголошує, що жодних документів, які свідчили б про оформлення трудових відносин між ФОП ОСОБА_1 та вищевказаними особами, під час здійснення перевірки органом ДПС надано не було.
Також відповідач зазначає, що результати перевірок, які здійснюються органами ДПС, оформлюються виключно актом або довідкою, відповідно до статті 86 ПКУ. У разі встановлення порушень складається акт, у якому фіксуються виявлені недоліки. Проте, на відміну від порядку дій органів Держпраці, органи ДПС не видають приписів щодо усунення порушень. Це обумовлено специфікою податкового законодавства, яке регулює інші аспекти контролю, ніж ті, що закладені у сфері трудових відносин. Таким чином, вважає, що норми статті 16 Закону № 2136 не підлягають застосуванню в спірних правовідносинах.
Крім того, вважає, що заходи щодо притягнення до відповідальності за вчинення порушення, передбаченого абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України застосовуються незалежно від факту усунення порушень, які виявлені при проведенні перевірки податковим органом.
Представник третьої особи надав пояснення у яких підтримав позицію відповідача та просив відмовити у задоволенні позову повністю. Вказав, що позивачем не враховано, що відповідно до частини 2 ст. 16 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» позапланові заходи державного нагляду (контролю) здійснюються у порядку, встановленому Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Абзацом 2 статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачено, зокрема, що дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення податкового контролю. Таким чином, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків виключно в порядку, передбаченому Податковим кодексом України. Відтак, ст. 16 Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» не поширюється на застосування штрафних санкцій, передбачених статтею 265 Кодексу законів про працю України, прийнятих за результатами перевірок податкових органів.
Вказує, що Податковим кодексом України не передбачено право складати посадовими особами податкових органів приписи про усунення порушень. Відповідно до абз. 1-3 п. 86.1 ст. 86 Кодексу результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Викладене вище, на думку третьої особи, свідчить про безпідставність твердження позивача про виконання нею припису про усунення порушень за результатами проведеної фактичної перевірки, адже контролюючим органом за результатами проведеної фактичної перевірки, відповідно до вимог Податкового кодексу України, складено акт, а не припис.
Дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.
Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 , починаючи з 18 квітня 2023 року, здійснює свою господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_2 , за видами економічної діяльності: 52.29 «Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (основна)», 46.90 «Неспеціалізована оптова торгівля», 49.41 «Вантажний автомобільний транспорт», 49.42 «Надання послуг перевезення речей (переїзду)».
16.04.2025 Головним управлінням ДПС у Рівненській області проведено фактичну перевірку транспортних послуг позивача за адресою: АДРЕСА_2 .
За результатами проведеної перевірки ГУ ДПС у Рівненській області складено Акт фактичної перевірки від 16.04.2025 № 6150/Ж5/17-00-07-05-17/2447318687, яким встановлено порушення законодавства про працю, а саме - ФОП ОСОБА_1 допустила до роботи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
При цьому, у пункті 2.2.20 акта перевірки від 16.04.2025 №6150/Ж5/17-00-07-05-17/ НОМЕР_1 вказано, що згідно з інформацією, отриманою від Укртрансбезпеки та наявною в інформаційній системі «Шлях», протягом 2024 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 здійснювали перетин державного кордону як водії, внесені до зазначеної інформаційної системи саме - від ФОП ОСОБА_1 .
У пункті 4.1 акта перевірки наявне власноручне пояснення ФОП ОСОБА_1 : «Зауважень немає. Не оформила гіг-контракт на даних працівників, бо була на єдиному податку і думала, що достатньо лише договору».
У зв'язку з встановленням факту допущення фізичною особою- підприємцем ОСОБА_1 працівників до роботи без оформлення трудових договорів, Головним управлінням ДПС у Рівненській області листом від 21.04.2025 №2714/5/17-00-07-05-06 повідомлено про це Управління інспекційної діяльності у Рівненській області та надіслано копію акту фактичної перевірки від 16.04.2025 №6150/ж5/17-00-07-05-17/ НОМЕР_1 .
За результатами розгляду справи щодо накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення відповідачем винесено постанову про накладення штрафу №ЗХ/РВ/6150/Ж5/17-00-07-05-17/2447318687-ФС від 29.05.2025.
Не погоджуючись з таким рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносин, суд зазначає заступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб'єкт приватного права зобов'язаний добросовісно виконувати свої обов'язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.
У той же час, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення №96).
Згідно із пунктом 1 Положення №96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Першого віце-прем'єр-міністра України - Міністра економіки, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
За змістом підпунктів 6, 9 пункту 4 Положення №96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює державний контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю; здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.
Відповідно до пункту 7 Положення № 96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що Держпраці та утворені в установленому порядку її територіальні органи наділені контролюючими функціями за дотриманням роботодавцями законодавства про працю.
Відповідно до частини 1 статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Відповідно до частин першої, другої статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Згідно із частинами першою-четвертою статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим:
1) при організованому наборі працівників;
2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я;
3) при укладенні контракту;
4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;
5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);
6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;
6-1) при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу;
6-2) при укладенні трудового договору з нефіксованим робочим часом;
7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.
При укладенні трудового договору громадянин, який вперше приймається на роботу, має право подати вимогу про оформлення трудової книжки.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу / укладення гіг-контракту" від 17.06.2015 №413 передбачено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу / укладення гіг-контракту подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації) та/або резидентом Дія Сіті до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором та/або до початку виконання робіт (надання послуг) гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті засобами електронного зв'язку з використанням електронного підпису відповідальних осіб, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу.
Відповідно до пункту другого частини 5 статті 50 Закону України від 05.07.2012 №5067-VI "Про зайнятість населення" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.
Посадові особи органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, а також фізичні особи - підприємці, винні у порушенні законодавства про зайнятість населення, несуть відповідальність згідно із законодавством (стаття 53 Закону України від 05.07.2012 №5067-VI "Про зайнятість населення").
Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку про те, що трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Водночас, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За змістом статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Юридичні та фізичні особи, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:
фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків (крім випадків, якщо платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків є сам працівник) - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження;
вчинення порушення, передбаченого абзацом другим цієї частини, повторно протягом двох років з дня виявлення порушення - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення;
порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;
недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення;
недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України "Про військовий обов'язок і військову службу", "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", - у чотирикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження;
недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;
вчинення дій, передбачених абзацом сьомим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у шістнадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;
перевищення встановленої статтею 21-1 цього Кодексу допустимої кількості трудових договорів з нефіксованим робочим часом або ведення недостовірного обліку робочого часу працівника, який працює за трудовим договором з нефіксованим робочим часом, стосовно фактично виконуваної ним роботи - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення;
порушення інших вимог законодавства про працю, крім передбачених абзацами другим - дев'ятим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати за кожне таке порушення;
вчинення порушення, передбаченого абзацом десятим цієї частини, повторно протягом року з дня виявлення порушення - у двократному розмірі мінімальної заробітної плати за кожне таке порушення.
Штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.
Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Як слідує з матеріалів справи, до Управління інспекційної діяльності у Рівненській області було надіслано копію акту фактичної перевірки Головного управління ДПС у Рівненській області від 16.04.2025 №6150/ж5/17-00-07-05-17/2447318687 у зв'язку з встановленням факту допущення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 працівників до роботи без оформлення трудових договорів.
Як вже було зазначено вище по тексту перевіркою встановлено порушення законодавства про працю, а саме - ФОП ОСОБА_1 допустила до роботи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У пункті 2.2.20 акта перевірки від 16.04.2025 №6150/Ж5/17-00-07-05-17/2447318687 вказано, що згідно з інформацією, отриманою від Укртрансбезпеки та наявною в інформаційній системі «Шлях», протягом 2024 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 здійснювали перетин державного кордону як водії, внесені до зазначеної інформаційної системи саме - від ФОП ОСОБА_1 .
Суд вважає за доцільне зазначити, що згідно з пунктом 8 Порядку встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 №1455, перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.
Правилами перетинання державного кордону України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №57 (далі - Правила №57), визначено порядок перетинання громадянами України державного кордону.
За змістом пункту 2 Правил №57 у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.
Відповідно до положень пункту 2-9 Правил №57 у разі введення в Україні воєнного стану пропуск через державний кордон водіїв транспортних засобів суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на право провадження господарської діяльності з міжнародних перевезень вантажів та пасажирів автомобільним транспортом (далі -ліцензіати), здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за умови виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.
Інформація про водіїв, зазначених в абзаці першому цього пункту, вноситься до відповідної інформаційної системи, адміністратором якої є Укртрансбезпека, на підставі заявки ліцензіата.
Укртрансбезпека проводить перевірку інформації про транспортний засіб на основі даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, та вносить відповідні дані до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки.
У разі не підтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, в перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України "Про прикордонний контроль".
Аналіз викладених норм Правил №57 дає підстави дійти висновку про те, що в умовах введеного в Україні воєнного стану пропуск через державний кордон водіїв транспортних засобів суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на право провадження господарської діяльності з міжнародних перевезень вантажів та пасажирів автомобільним транспортом, здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за умови виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.
В судове засідання позивач надала суду накази №1 пр від 11.01.2024, №2 пр від 01.04.2024р., №5 пр від 04.07.2024р, №7 пр від 10.07.2024р., які вказують про прийняття на роботу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
Разом з тим, в інформаційних базах даних державної податкової служби станом на дату закінчення перевірки - 16.04.2025 11 год. 25 хв. були відсутні дані про ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , як про найманих осіб у фізичної особи підприємеця ОСОБА_1 .
З огляду на викладене, у спірному випадку позивачем було внесено до системи "Шлях" працівників (водіїв) у кількості 4 осіб, відносно яких не подавалось повідомлення про прийняття таких працівників на роботу.
У судовому засіданні фізична особа-підприємець ОСОБА_1 фактично визнала ту обставину, що нею не було здійснено повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, про факт укладення трудових договорів з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Іншими словами, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 визнала факт допуску до роботи працівників (водіїв) за відсутності повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття таких працівників на роботу.
Враховуючи вищенаведене, позивачем було допущено порушення вимог ст. 24 КЗпП України.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21.04.2021 року № 260/586/20 та від 28 січня 2021 року у справі № 380/1116/20:
акти перевірки ДПС є самостійними підставами для винесення постанови про застосування штрафу;
у разі наявності акта ДПС немає необхідності в проведенні органами Держпраці додаткових заходів державного нагляду (контролю);
положення ч. 8 ст. 265 КЗпП України не забороняють накладати штрафи на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, як це передбачено Порядком.
Водночас відповідно до статті 16 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" у період дії воєнного стану у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк приписів про усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю), штрафи, передбачені статтею 265 Кодексу законів про працю України, не застосовуються.
Згідно з пояснювальною запискою до вказаного Закону метою законопроекту є врегулювання окремих питань трудових відносин між працівником та роботодавцем в умовах воєнного часу, враховуючи необхідність забезпечення збалансованості між скороченням видатків роботодавців на оплату відпусток, надурочних годин, годин роботи у святкові та вихідні дні тощо, та забезпеченням мінімально необхідних прав та гарантій працівників. Прийняття законопроекту створить умови для належного функціонування підприємств та установ в умовах воєнного часу, шляхом дерегуляції окремих умов трудових відносин, оперативного залучення працівників до виконання роботи, усунення кадрового дефіциту та браку робочої сили.
Отже, на період воєнного стану законодавець, з метою забезпечення умов для належного функціонування підприємств, оперативного залучення працівників, усунення кадрового дефіциту та браку робочої сили скасував штрафи (відповідальність), передбачені ст. 265 КЗпП України, за умови усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю).
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що в спірних правовідносинах не варто застосовувати буквальне тлумачення норми ст. 16 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", а слід до вказаної норми застосовувати розширювальне тлумачення норм права, оскільки зміст норми, є більш широким, ніж її текстуальне вираження. Тобто штрафи, передбачені статтею 265 КЗпП України, не застосовуються у період дії воєнного стану за умови усунення порушень, виявлених під час здійснення перевірок. Вказане випливає із мети законопроекту, а саме, забезпечення належного функціонування підприємств та установ в умовах воєнного часу, шляхом дерегуляції окремих умов трудових відносин, оперативного залучення працівників до виконання роботи, усунення кадрового дефіциту та браку робочої сили.
Як установлено судом, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 16 та 17 квітня 2025 року подала відповідні повідомлення до центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на роботу.
Тобто станом на дату розгляду відповідачем справи про накладення штрафу та на момент винесення оскаржуваного рішення виявлені при проведенні перевірки податковим органом порушення вимог законодавства про працю були усунуті.
Отже, станом на 29.05.2025 підстави для застосування штрафу були відсутні з огляду на норми ст. 16 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", що є підставою для визнання протиправною та скасування спірної постанови.
Окрім того, суд зазначає, що механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 за № 509 (далі - Порядок № 509).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 509 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 за № 823 "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю") штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).
Штрафи накладаються на підставі, зокрема, акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
Пунктами 3, 4 Порядку № 509 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 за № 823 "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю") передбачено, що справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.
Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб'єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п'ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.
За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб'єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв'язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.
Відповідно до ст. 265 КЗпП України у разі сплати юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, яка використовує найману працю, 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вручення постанови про накладення штрафу за порушення вимог законодавства про працю, передбаченого цією статтею, така постанова вважається виконаною.
Відповідач не надав суду доказів належного надіслання відповідачу документів, зазначених в абзаці сьомому пункту 2 цього Порядку, а також повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу.
Як доказ надіслання оскаржуваної постанови позивачу відповідач долучив до матеріалів справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №7900600043923 із відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Заперечуючи про отримання такого поштового відправлення, а також констатуючи факт одержання інформації про винесену постанову про накладення штрафу №ЗХ/РВ/6150/Ж5/17-00-07-05-17/2447318687-ФС від 29.05.2025 в органі державної виконавчої служби при її примусовому виконанні, позивач долучив до матеріалів лист АТ «Укрпошта» від 24.10.2025.
Вказаним листом підтверджується, що згідно з обліковими даними Укрпошти рекомендований лист №7900600043923 від 30.05.2025, адресований ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) надійшов 02.06.2025 до відділення поштового зв'язку 34503 м. Сарни, 17.06.2025 був повернутий відправнику у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання та значиться врученим представнику відправника 19.06.2025.
При цьому, суд не встановив будь-якого відношення позивача до адреси: АДРЕСА_3 .
Отже, відповідачем було порушено вимоги пункту Порядку №509, що, в свою чергу, позбавило позивача можливості підтвердити факт усунення порушень, виявлених при проведенні перевірки податковим органом, а також могло позбавити права останнього на сплату 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вручення постанови про накладення штрафу за порушення вимог законодавства про працю.
Враховуючи вищенаведене в сукупності та попри наявність допущення позивачем порушень вимог законодавства про працю, суд прийшов до висновку, що оскаржувана постанова Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу №ЗХ/РВ/6150/Ж5/17-00-07-05-17/2447318687-ФС від 29.05.2025 є протиправною та належить до скасування.
За правилами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Західного міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Рівненській області, про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Західного міжрегіональне управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу №ЗХ/РВ/6150/Ж5/17-00-07-05-17/2447318687-ФС від 29.05.2025.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіональне управління Державної служби з питань праці судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (пл. Міцкевича, буд. 8,м. Львів,Львівська обл.,79000, ЄДРПОУ/РНОКПП 44778105)
Повний текст рішення складений 17 листопада 2025 року
Суддя Олег ГРЕСЬКО