Справа № 420/23711/24
17 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Аракелян М.М.
Розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (сформована в системі «Електронний суд» 28.07.2024 року) до Військової частини НОМЕР_2 , у якій представник позивача просить суд:
визнати протиправною бездіяльність військової частини Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» військовослужбовцю ОСОБА_1 ;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 видати наказ яким перерахувати та виплатити ОСОБА_1 , з 13.08.2023 року по 30.12.2023 року додаткову винагороду згідно постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в розмірі 100000 гривень пропорційною в розрахунку на місяць.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа розподілена на суддю Аракелян М.М.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі; постановлено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (ст.262 КАС України); зобов'язано позивача надати суду належним чином засвідчені копії сторінок його паспорту громадянина України та довідки про присвоєння ОСОБА_1 РНОКПП.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач був мобілізований до лав ЗСУ у листопаді 2022 року. Військову службу проходив у Військовій частині НОМЕР_2 на посаді водія. 13.08.2023 під час безпосередньої участі у бойових діях, щодо захисту Батьківщини, при виконанні бойових завдань у складі військової частини НОМЕР_2 , в районі населеного пункту АДРЕСА_3 , внаслідок артилерійського обстрілу зі сторони противника, ОСОБА_1 отримав мінно-вибухову травму: травматичну ампутацію лівої стопи. Після отриманого поранення, ОСОБА_1 перебував на обстеженнях та лікуванні в ЗСП Часів Яр 13.08.2023, в ПХГ (передова хірургічна група) Дружківка, ПХГ Ізюм 14.08.2023, в ВМКЦ ПнР з 15.08.2023 по 18.08.2023, в ВМКЦ ЗР з 18.08.2023 по 14.09.2023, в військової частині НОМЕР_4 з 04.10.2023 по 30.12.2023. Вказані факти підтверджуються свідоцтвом про хворобу № 1740 від 05.12.2023. У відповідності до висновку ВЛК ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Встановлено, що травма, поранення, так, пов'язані з захистом батьківщини. У відповідності до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12ААГ № 884718, ОСОБА_1 встановлено Другу групу інвалідності безстроково (травма пов'язана з захистом Батьківщини). У відповідності до витягу з наказу військової частини НОМЕР_2 № 54 від 21.02.2024 ОСОБА_1 виключено зі списку особового складу з 21.02.2024. Отже, військовослужбовець ОСОБА_1 , після поранення 13.08.2024 перебував на стаціонарному лікуванні до 30.12.2023. Щомісячно, у період з вересня 2023 року по грудень 2023 року, на адресу військової частини НОМЕР_2 , від начальника медичної частини військової частини НОМЕР_4 направлялися відповідні повідомлення про те, що ОСОБА_1 перебуває на стаціонарному лікуванні. В зв'язку з тим, що ОСОБА_1 перебував весь вищевказаний час на лікуванні внаслідок погіршення стану здоров'я через перенесене поранення, ампутацію лівої ноги, що пов'язано із захистом Батьківщини то відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року він мав право на отримання по 100000 грн. додаткової винагороди (пропорційно на місяць) за увесь час лікування. Однак, в порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, військовою частиною НОМЕР_2 ОСОБА_1 не нараховувалася та не виплачувалися 100000 гривень на місяць додаткової винагороди за час його лікування, а саме з 13.08.2023 по 30.12.2023. 21.02.2024 на адресу військової частини НОМЕР_2 було направлено адвокатський запит щодо причин не нарахування та невиплати військовослужбовцю ОСОБА_1 вищевказаної щомісячної додаткової винагороди за час його лікування. Однак, до теперішнього часу відповіді на адвокатський запит не отримано. Неодноразово, в телефонному режимі, з представником ОСОБА_1 адвокатом Тіора Ю. П., зв'язувався представник військової частини НОМЕР_2 , якій повідомляв, що питання щодо вказаних виплат вирішено командування військової частини позитивно та в найближчий час виплати будуть здійсненні.
13.08.2025 року відповідач подав відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що ОСОБА_1 , враховуючи оголошену мобілізацію в Україні, був призваний до лав Збройних Сил України. Під час опрацювання матеріалів позовної заяви було встановлено, що за період серпень та вересень 2023 року позивачу до моменту звернення до суду було вже виплачено додаткову винагороду в розмірі 100 000 грн за кожен місяць, а тому неправомірні дії військової частини відсутні. Що стосується періоду з жовтня 2023 року по 28 грудня 2023 року, то військовою частиною було опрацьовано матеріали, зв'язались з представником позивача, який надав медичну документацію позивача, якої не вистачало, та в подальшому підрозділом було подано рапорт на ім'я командира військової частини про включення позивача до наказу командира військової частини про виплату додаткової винагороди за вказані періоди, та до кінця серпня 2024 року відбудеться даний наказ та відповідно позивачу буде виплачена додаткова винагорода за вказані періоди, про що суд буде додатково повідомлено.
06.12.2024 року відповідач подав додаткові пояснення у справі та зазначив, що за період серпень та вересень 2023 року позивачу до моменту звернення до суду було вже виплачено додаткову винагороду в розмірі 100000грн. за кожен місяць, а тому неправомірні дії військової частини відсутні та апріорі позовні вимоги в цій частині не можуть бути задоволені. Що стосується періоду з жовтня 2023 року по 28 грудня 2023 року, то військовою частиною було опрацьовано матеріали, проведено виплату додаткової винагороди за вказані періоди.
На підтвердження проведених виплат надав довідку про грошове забезпечення та відрахування від 05.12.2024 №11646, видану на ім'я ОСОБА_1
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для вирішення спору, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 .
У період з 13.08.2023 року по 30.12.2023 року проходив лікування у зв'язку із отриманням травми, пов'язаної з участю у бойових діях, що не оспорюється відповідачем.
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 21.02.2024 року №54 ОСОБА_1 виключено зі списку особового складу та всіх видів забезпечення (а.с.31).
Як зазначає позивач та не заперечується відповідачем, 21.02.2024 на адресу Військової частини НОМЕР_2 було направлено адвокатський запит щодо причин ненарахування та невиплати військовослужбовцю ОСОБА_1 вищевказаної щомісячної додаткової винагороди за час лікування позивача.
Відповіді позивач не отримав, докази зворотнього відповідач не надав.
В матеріалах справи містяться:
- довідка акту огляду медико-соціальною комісією Серії 12 ААГ №884718 видана ОСОБА_1 , де зазначено причини інвалідності - із захистом Батьківщини (а.с.15);
- свідоцтво про хворобу №1740 від 05.12.2023 року. Військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_4 , де зазначено про непридатність ОСОБА_1 до військової служби на підставі ст. 63а графи ІІ (а.с.20-21);
- медична карта стаціонарного хворого №2529/342 ОСОБА_1 , №3049/410 (а.с.22-23) та №2349 (а.с.24-25);
- повідомлення про знаходження на стаціонарному лікуванні ОСОБА_1 з 04.10.2023 року, виданого Військовою частиною НОМЕР_4 від 31.10.2023 року №2529/7619 та від 30.11.2023 року №2529/8342 (а.с.28);
- повідомлення про знаходження на стаціонарному лікуванні ОСОБА_1 з 05.12.2023 року, виданого Військовою частиною НОМЕР_4 від 27.12.2023 року №2996/8809 та від 06.12.2023 року №3049/8462 (а.с.29);
повідомлення про знаходження на стаціонарному лікуванні ОСОБА_1 з 14.09.2023 року, виданого Військовою частиною НОМЕР_5 від 15.09.2023 року №2349/6707 та від 05.10.2023 року №2529/7164 (а.с.30).
У відзиві та додаткових поясненнях відповідач підтверджує, що позивачу до звернення до суду з позовом за період серпень та вересень 2023 року виплачено додаткову винагороду в розмірі 100 000 грн за кожен місяць, а за період у з жовтня 2023 року по 28 грудня 2023 року кошти додаткової винагороди у загальній сумі 290322,58грн. виплачені після відкриття судом провадження у справі, що підтверджується довідками №8714 від 11.08.2024 року та №11646 від 05.12.2024 року.
Згідно довідки №8714 від 11.08.2024 року Військової частини НОМЕР_2 позивачу за серпень-вересень 2023 року виплачено додатку винагороду по 100000грн. щомісячно; з жовтня 2023 року по грудень 2023 року - додаткова винагорода у загальній сумі 290322,58грн. (довідка 11646 від 05.12.2024 року) .
Жодних доказів на спростування отримання коштів додаткової винагороди за спірний період позивач не надав.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами ст. 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з приписами ст.2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Як передбачено ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан- це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Порядок проходження військової служби в Збройних Силах України визначений у Положенні про проходження громадянами військової служби в Збройних Силах України, затвердженому Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі Положення № 1153/2008). Згідно п. 5 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України.
Згідно з ст.1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 2 ст.1-2 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджений наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260), відповідно до п. 2 якого грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022р. “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (у редакції до 21.01.2023р.) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
В процесі розгляду справи по суті суд встановив, що у період з 13.08.2023 року по 30.12.2023 року позивач отримав додаткову винагороду на період діх воєнного стану, що підтверджується наданими відповідачем доказами та позивачем не спростовано.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, на дату вирішення справи в суді суд не встановив порушення прав позивача, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», інші витрати для розподілу відсутні.
Керуючись ст. ст. 143, 241-246, 250, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293, 295 КАС України, до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя М.М. Аракелян
.