Справа № 420/27613/25
17 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщені суду в м.Одесі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю " АГРОВСЕСВІТ ІМПОРТ " до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,
Позивач звернувся з вищевказаним позовом до суду у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці (далі відповідач) про коригування митної вартості товарів 25.07.2025р. Номер рішення UA 500110/2025/000094/1, визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500110/2025/000240 від 25.07.2025 р. В обґрунтування позовних вимог вказує, що метою митного оформлення товару та на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем надано до митного органу повний пакет документів, передбачений ст.53 МК України та визначено митну вартість товарів за основним методом, а саме, за ціною контракту. Проте, за результатами розгляду поданих документів митний орган відмовив позивачу у митному оформленні (випуску) товару за заявленою декларантом митною вартістю, у зв'язку з чим оформив рішення про коригування митної вартості товарів 25.07.2025 р № UA500110/2025/000240, яким скориговано митну вартість товару за резервним методом. Позивач не погоджується з обставинами, на які вказує в оскаржуваному рішенні відповідач, оскільки вони жодним чином не спростовують митної вартості, яка визначена позивачем у поданій митній декларації, і не є підставою для здійснення коригування її вартості. Вважає, що висновок митного органу щодо не підтвердження позивачем числового значення складових митної вартості товару, заявленого за основним методом його визначення, є безпідставним, тоді як позивачем надано всі обов'необхідні документи, визначені ч.2 ст.53 МК України.
Ухвалою суду від 19.08.2025 року адміністративний позов залишено без руху.
Ухвалою від 08.09.2025 р. відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву.
Ухвалою суду від 17.11.2025 року у задоволенні клопотання представника Одеської митниці про розгляд справи 420/27613/25 порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін відмовлено.
Відповідач надав до суду відзив у якому вимоги не визнав, та вказав, що під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №25UА500110006518U0 від 22.07.2025 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UА500110/2025/000094/1 від 25.07.2025, а саме:
1) відповідно до пункту 8 частини другої статті 53 Кодексу документами, що підтверджують митну вартість товару, є страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, якщо таке страхування здійснювалось. До митного оформлення не надано жодного документу, який містить відомості про вартість страхування вантажу, та не зазначено витрати на страхування в графі 22 декларації митної вартості, що свідчить про не включення такої складової митної вартості до ціни, що була фактично сплачена за оцінюваний товар, відповідно до пункту 7 частини десятої статті 58 Кодексу. Слід зауважити, що страхові документи подаються незалежно від того, ким саме здійснювалось страхування, а тому відсутність таких документів не дає можливості впевнитись в достовірності заявлених відомостей щодо вартості оцінюваного товару;
відповідно до п.6 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов'язана з їх транспортуванням до порту ввезення на митну територію України. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
до митного оформлення був наданий інвойс та контракт від 24.03.2025 № РІ202503448, у якому зазначено умови оплати - 25% передоплата, банківські платіжні документи від 26.03.2025 №13 та від 27.05.2025 №19, але сума оплати згідно банківським платіжним документам не відповідає вищезазначеним умовам оплати, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення складової митної вартості товарів. Тобто складової митної вартості не підтверджені документально.
Таким чином, оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МКУ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме; за наявності - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; виписку з бухгалтерської документації; переклад декларації країни відправлення; страхові документи, що стосуються вантажу.
Декларантом надіслано лист, в якому він повідомив , що подав всі необхідні документи для митного оформлення і додаткові надавати не буде.
Таким чином вказані вище розбіжності усунені не були. Декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій- четвертій статті 53 МКУ. Отже, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) №25UА500110006518U0 від 22.07.2025 містились розбіжності, та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Оскільки імпортер надіслав електронне повідомлення в якому зазначив, що надав вичерпний перелік наявних у нього документів, то, на підставі аналізу наявної у митного органу інформації згідно з положеннями ч.1 ст.55 МКУ,- митним органом було здійснено коригування до рівня митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, з заявленої декларантом: по товару №1 «Сітка затіняюча SHADE NET, у вигляді рулонів трикотажного полотна» - 4,2200 дол. США/кг (МД від 17.02.2025 № UA500500/2025/005314), ніж заявлено декларантом 2,1199 дол. США/кг.; по товару №2 «Тканина поліпропіленова із стрічкових комплексних ниток» - 5,5300 дол. США/кг (МД від 19.05.2025 № UA902080/2025/801299), ніж заявлено декларантом 1,8094 дол. США/кг.; по товару №3 «Тканина поліпропіленова із стрічкових комплексних ниток» - 5,5300 дол. США/кг (МД від 19.05.2025 № UA902080/2025/801299), ніж заявлено декларантом 1,8094 дол. США/кг.
З огляду на викладене, оскаржувані рішення є правомірними і підстави для їх скасування відсутні.
Дослідивши заяви по суті справи, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 08.04.2024 р. між Sugrand global limited (Продавець) та ТОВ "АГРОСВІТ ІМПОРТ" (Покупець) укладено договір поставки оформлений інвойсом № PI202503448 від 24.03.2025 року, за умовами якого Продавець поставив на умовах FOB CHORNOMORSK Україна товар, а саме; Сітка затіняюча SHADE NET, у вигляді рулонів трикотажного полотна» -248шт., 205шт., 220шт., 235шт, 236шт., 247шт., 204шт.,. 238шт., №2 «Тканина поліпропіленова із стрічкових комплексних ниток» агротканина шириною 1.6м. довжина 50м. чорний колір щільність 100г/м.кв. -236шт(18800кв.м.), №3 «Тканина поліпропіленова із стрічкових комплексних ниток агротканина шириною 3.2м., довжина 50м. -230шт.(36800кв.м.) чорний колір щільність 100г.кв.м.».
Згідно інвойсу загальна суму товару складає 37722,50дол. США. Передоплата -8549,38грн., залишок до сплати 29173,12грн.
Декларантом подано для здійснення митного оформлення зазначеного товару митну декларацію - МД № 25UA500110006518U0. Митна вартість товару визначена декларантом самостійно за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Разом із митною декларацією відповідачу були надані документи: Пакувальний лист (Packing list) Б/Н 24.03.2025
Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) PI202503448 24.03.2025 Коносамент (Bill of lading) XM250500192 01.06.2025 Навантажувальний документ (Bordereau) 476180 18.07.2025
Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) C25MA8NF8CF50027 17.07.2025
Банківський платіжний документ, що стосується товару 13 26.03.2025
Банківський платіжний документ, що стосується товару 19 27.05.2025
Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги LS-4662380 18.07.2025
Документ, що підтверджує вартість перевезення товару 476180 18.07.2025
Договір про надання послуг митного брокера 220425 22.04.2025
Договір (контракт) про перевезення 901245 20.03.2024
Інший документ, що використовується у міжнародній практиці замість договору (контракту) PI202503448 24.03.2025
Акт зважування №165 823 21.07.2025.
На вимогу Одеської митниці про надання додаткових документів, Позивачем було повідомлено про те, що додаткові документи надавати не буде.
За результатами розгляду митної декларації № 25UА500110006518U0 від 22.07.2025 митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА500110/2025/000094/1 від 25.07.2025, у якому в графі 33 зокрема зазначено наступне:
встановлено наступні розбіжності та невідповідності:
1)відповідно до пункту 8 частини другої статті 53 Кодексу документами, що підтверджують митну вартість товару, є страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, якщо таке страхування здійснювалось. До митного оформлення не надано жодного документу, який містить відомості про вартість страхування вантажу, та не зазначено витрати на страхування в графі 22 декларації митної вартості, що свідчить про не включення такої складової митної вартості до ціни, що була фактично сплачена за оцінюваний товар, відповідно до пункту 7 частини десятої статті 58 Кодексу. Слід зауважити, що страхові документи подаються незалежно від того, ким саме здійснювалось страхування, а тому відсутність таких документів не дає можливості впевнитись в достовірності заявлених відомостей щодо вартості оцінюваного товару;
2)відповідно до п.6 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов'язана з їх транспортуванням до порту ввезення на митну територію України. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
3)до митного оформлення був наданий інвойс та контракт від 24.03.2025 № РІ202503448, у якому зазначено умови оплати - 25% передоплата, банківські платіжні документи від 26.03.2025 №13 та від 27.05.2025 №19, але сума оплати згідно банківським платіжним документам не відповідає вищезазначеним умовам оплати, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення складової митної вартості товарів.
Тобто складової митної вартості не підтверджені документально. Враховуючи вищезазначене, відповідно до частини 3 статті 53 МКУ декларанта буде зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) виписку з бухгалтерської документації; 3) переклад декларації країни відправлення; 4) страхові документи, що стосуються вантажу. Також декларанту було запропоновано надати за власним бажанням додаткові, наявні у нього, інші документи, для підтвердження митної вартості товарів.
Вказаним рішенням встановлено, що рівень митної вартості за товарами, з урахуванням опису товарів , митне оформлення якого здійснено у наближений до митного оформлення час та ґрунтується на раніше визнаній (визначених) митними органами митній вартості товарів за ціною контракту митне оформлення яких вже здійснено є більшим та становить: по товару №1 «Сітка затіняюча SHADE NET, у вигляді рулонів трикотажного полотна» - 4,2200 дол. США/кг (МД від 17.02.2025 № UA500500/2025/005314), ніж заявлено декларантом 2,1199 дол. США/кг.; по товару №2 «Тканина поліпропіленова із стрічкових комплексних ниток» - 5,5300 дол. США/кг (МД від 19.05.2025 № UA902080/2025/801299), ніж заявлено декларантом 1,8094 дол. США/кг.; по товару №3 «Тканина поліпропіленова із стрічкових комплексних ниток» - 5,5300 дол. США/кг (МД від 19.05.2025 № UA902080/2025/801299), ніж заявлено декларантом 1,8094 дол. США/кг.
Через що рішенням митну вартість товару із заявлених позивачем 32111,54 дол. США (за курсом валюти 41,8194, що еквівалентно 1342885,27 грн.) відкориговано до 63921,4 дол. США, із заявлених позивачем 3416,22 дол. США (за курсом валюти 41,8194, що еквівалентно 142864,33 грн.) відкориговано до 10429,31 дол. США, із заявлених позивачем 6658,74 дол. США (за курсом валюти 41,8194, що еквівалентно 278464,36 грн.) відкориговано до 20328,32 дол. США.
У зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів від 25.07.2025 р. № UA50010/2025/000094/1, відповідачем сформовано карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500110/2025/000240.
Вважаючи дані рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із позовом.
Джерела права та висновки суду.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч.1 ст.50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з ч.ч.1-2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Суд зазначає, що ч.2 вищезазначеної статті 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч.ч.3-4 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:
1) наявність розбіжностей між окремими документами;
2) наявність ознак підробки певних документів;
3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Згідно з ч.ч.5-6 ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Суд зазначає, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.
У постановах від 31.03.2015 року та від 02.06.2015 року (справи №№ 21-127а15, 21-498а15 відповідно) Верховний Суд України висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч.4-5 ст.54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Відповідно до ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Як вже було зазначено судом вище, відповідач здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, підставою для його прийняття стало встановлення відповідачем тієї обставини, що надані позивачем документи містять розбіжності.
Щодо зауважень митного органу, що - до митного оформлення не надано жодного документу, який містить відомості про вартість страхування вантажу, та не зазначено витрати на страхування в графі 22 декларації митної вартості, що свідчить про не включення такої складової митної вартості до ціни, що була фактично сплачена за оцінюваний товар, відповідно до пункту 7 частини десятої статті 58 Кодексу суд зазначає наступне.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, поставка товару здійснювалась на умовах FОВ, CHINA (Інкотермс 2010).
Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс) - це міжнародні правила по тлумаченню найбільш широко використовуваних торгових термінів в області зовнішньої торгівлі, у них зазначені яка з сторін договору купівлі - продажу повинна здійснити необхідні для перевезення та страхування дії, коли продавець передає товар покупцю, та які витрати несе кожна з сторін.
Обрані сторонами умови зовнішньоекономічного договору умови поставки товару визначають те, які витрати включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари або іншими словами, визначають конкретні складові митної вартості товарів.
Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс), введених в дію Міжнародною торговою палатою, за умовами терміну FOB (Free On Board (... named port of shipment) Франко борт (... назва порту відвантаження) визначено, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміну FOB на продавця покладається обов'язок по митному очищенню товару для експорту.
Суд зазначає, що митним органом не наведено обґрунтувань щодо обов'язковості страхування товару за зазначеними умовами поставки, а лише констатується факт ненадання документів про страхування.
Позивач надав відповідачу довідку ТОВ «Ламан Шипінг» про транспортні витрати №476180 від 18.07.2025 року про вартість міжнародного перевезення вантажу за маршрутом порт Shanghai Китай, -порт Chornomorsk Україна становить: морське перевезення ватажу за межами державного кордону України згідно коносаменту HBL ХМ250500192 становить суму 186681грн.65коп. транспортно-експедиторське обслуговування на території України включно з навантажувально-розвантажувальними роботами становить 7722грн.12коп. автоперевезення по території України автомобілем ВН 6859 СВ /ВН0213 ХО -8704грн.17коп., страхування вантажу не проводилось.
Відповідач не довів суду, що позивач мав обов'язок понести витрати на страхування та поніс їх, а тому суд вважає відсутність у наданих позивачем документах розбіжностей щодо витрат на страхування .
Таким чином. у відповідності до п. 8 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, до митниці не подавались, а вимога про їх надання є протиправною.
Щодо зауважень митного органу, що відповідно до п.6 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов'язана з їх транспортуванням до порту ввезення на митну територію України. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару суд зазначає наступне.
Як вже вказувалось раніше судом умови доставки товару були визначені -FOB (Free On Board (... named port of shipment) Франко борт (... назва порту відвантаження) якими визначено, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження.
Позивач надав відповідачу довідку ТОВ «Ламан Шипінг» про транспортні витрати №476180 від 18.07.2025 року 380 від 18.07.2025 року про транспортні витрати №476180 від 18.07.2025 року за якими морське перевезення ватажу за межами державного кордону України згідно коносаменту HBL ХМ250500192 становить суму 186681грн.65коп. транспортно-експедиторське обслуговування на території України включно з навантажувально-розвантажувальними роботами становить 7722грн.12коп. автоперевезення по території України автомобілем ВН 6859 СВ /ВН0213 ХО -8704грн.17коп.
Та відповідач не довів, належними доказами, що позивач мав якісь навантаження товару, які б були оплачені ним додатково, крім тих, які поніс продавець товару у порту навантаження товару на борт судна в Китаї, та у порту розвантаження у порту Чорноморськ (Україна), які він вказав, що поніс вже на території України вартістю-7722,12грн., а тому суд вважає, що вимога відповідача надати таки документи є протиправною, а зауваження щодо їх відсутності не є розбіжністю.
Щодо зауважень митного органу, що до митного оформлення був наданий інвойс та контракт від 24.03.2025 № РІ202503448, у якому зазначено умови оплати - 25% передоплата, банківські платіжні документи від 26.03.2025 №13 та від 27.05.2025 №19, але сума оплати згідно банківським платіжним документам не відповідає вищезазначеним умовам оплати, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення складової митної вартості товарів. Тобто складової митної вартості не підтверджені документально, то суд зазначає наступне.
Як встановлено судом у інвойсу від 24.03.2025 № РІ202503448 у графі умови оплати вказано- 25 % передоплата за допомогою банківського переказу, залишок за копією коносаменту. Загальна сума товару -37722,50дол.США, вирахування передоплати-8549,38дол.США, залишок до сплати -29173,12дол.США.
Позивачем було надано платіжну інструкцію в іноземній валюті №13 від 26.03.2025 року про перерахунок за інвойсом 24.03.2025 № РІ202503448 суми 8549,38дол.США, що менш ніж 25% суми (9430,62дол.США).
Та суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 17.04.2018 у справі № 815/329/17, зазначив, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 420/18880/21.
При цьому суд враховує, що у наданій відповідача платіжній інструкції в іноземній валюті №19 від 27.05.2025 року про перерахунок за інвойсом від 24.03.2025 № РІ202503448 вказана сума оплати -29173,12дол.США, що разом із попереднім платежем становить 100% суми товару у інвойсі та збігається із даними про суми передоплати та залишку до сплати вказані у інвойсі.
Таким чином невідповідність у відсотковому значенні суми передоплати в іноземній валюті не може слугувати підставою для коригування митної вартості та вважатися розбіжністю.
Отже, зазначені твердження митного органу є лише припущеннями, та останнім не обґрунтовано, яким чином зазначені припущення митного органу впливають на митну вартість товару, а тому не можуть бути підставою для відмови в митному оформленні товару за наданими документами.
В свою чергу, посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта усіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 21.02.2018 у справі №820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.
Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Відповідачем не доведено, що зазначені ним недоліки щодо умов поставки вплинули чи могли вплинути на заниження позивачем митної вартості імпортованого товару.
Суд вважає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 МК України.
При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Обов'язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований в постанові Верховного Суду від 06.03.2019р. у справі №809/278/17.
Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018р. у справі №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення ст. 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.
Доводи відповідача про те, що підставою для коригування митної вартості товару слугувало спрацювання системи управління ризиками не заслуговують на увагу, з огляду на те, що спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі митного органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.
Окрім цього, згідно позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 11.09.2012р. в справі №21-262а12, та Верховного Суду, викладеної в постанові від 30.10.2018р. у справі №826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
При цьому митним органом жодним чином не спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об'єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 МК України. Відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Крім іншого, суд акцентує увагу на тому, що відповідачем не доведено наявності підстав для застосування другорядних методів визначення митної вартості, а саме резервного методу.
Суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не містить жодних пояснень з боку митного органу щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів всупереч положенням п.п.2, 4 ч. 2 ст.55 МК України.
Згідно з наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 р. Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
В оскаржуваному рішенні не визначено, яка з перелічених у ч. 2 ст. 58 МК України підстав у даному випадку стала причиною неможливості застосування першого методу, яка складова частина митної вартості товару не піддається обчисленню, або непідтверджена документально, чи неправильно обрахована, що позбавляло позивача можливості надати належні документи чи обґрунтування.
Таким чином, дослідивши надані позивачем для митного оформлення документи, копії яких містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позивач надав усі документи, необхідні для визначення митної вартості, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.
У свою чергу, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами обставин надання неповних відомостей, а також існування розбіжностей, неточностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів, ознак підробки цих документів або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, а відтак позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОСВІТ ІМПОРТ» є такими, що підлягають задоволенню.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про те, що вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання адміністративного позову сплачений судовий збір в розмірі 4844,80 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №136 від 11.08.2025р.
Враховуючи, що адміністративний позов підлягає задоволенню, та те, що позивач мав сплатити судовий збір у сумі 2479,60грн. з Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОСВІТ ІМПОРТ'то відповідно до ст.139 КАС України необхідно стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 2479,60грн.
Керуючись ст.ст. 8, 9, 72, 77, 80, 134, 142, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю " АГРОВСЕСВІТ ІМПОРТ " до Одеської митниці задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці від 25.07.2025р. №UA 500110/2025/000094/1, та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500110/2025/000240 від 25.07.2025 р.
Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " АГРОВСЕСВІТ ІМПОРТ" суму сплаченого судового збору у розмірі 2479,60грн.
Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку та строки, встановлені ст.ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОВСЕСВІТ ІМПОРТ» (67840, село Молодіжне, Одеський р-н, Одеська обл., "Волна" садове об'єднання громадян(пн), вулиця Лінія 19, будинок, 75) код ЄДРПОУ 44372902.
Відповідач: Одеська митниця (65078, м.Одеса, вул.Лип Івана та Юрія, буд.21-А, код ЄДРПОУ 44005631).
Суддя Е.А.Іванов