ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"17" листопада 2025 р. справа № 300/9773/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Біньковської Н.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання до вчинення дій,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відповідно до змісту якого просить: визнати протиправним та скасувати рішення від 25.11.2024 №092750011823 про відмову у призначенні пенсії; зобов'язати повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 18.11.2024 за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі ст. 114 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зарахувавши до стажу роботи періоди роботи з 09.10.2007 по 05.10.2009, з 02.04.2010 по 18.12.2014, з 01.10.2003 по 16.12.2009, з 01.03.2019 по 03.03.2022 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 04.08.1983.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 18.11.2024 він звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії, однак Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області рішенням від 25.11.2024 відмовило йому в призначенні пенсії у зв'язку із недостатністю необхідного для цього стажу. Вважає, що пенсійний орган протиправно не зарахував до стажу роботи періоди з 09.10.2007 по 05.10.2009, з 02.04.2010 по 18.12.2014, з 01.10.2003 по 16.12.2009, з 01.03.2019 по 03.03.2022 посилаючись на вихід російської федерації 01.01.2023 з Угоди про гарантії прав держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Позивач стверджує, що на час його трудової діяльності в росії вказана Угода була чинною, а тому її положення протиправно не застосовані відповідачем. Просить позов задовольнити.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області скористалося правом подання відзиву на позовну заяву, в якому стосовно задоволення позовних вимог заперечує. Зазначає, що 18.11.2024 позивач звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області розглянуто заяву позивача від 18.11.2024 та додані до неї документи. Страховий стаж позивача становить 18 років 9 місяців та 20 днів, пільговий стаж за Списком № 2 відсутній. За доданими до заяви документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 08.05.1989 по 20.03.1991 згідно з архівною довідкою № К-148 від 10.03.2020, оскільки відповідно до статті 24-1 Закону № 1058 періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. До пільгового стажу не зараховані також періоди роботи згідно з довідками № 04/68 від 08.06.2020 з 09.10.2007 по 05.10.2009, з 02.04.2010 по 18.12.2014, з 01.03.2019 по теперішній час, а також згідно з довідкою № 15 від 31.12.2006 з 01.03.2004 по 31.12.2006, оскільки з 19 червня 2023 року для України припинено дію Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, у зв'язку з чим стаж роботи зараховується до 31.12.1991. З 1 січня 2023 року російська федерація в односторонньому порядку припинила участь в Угоді. Тому на осіб, які працювали в росії після 1 січня 1992 року, не поширюються норми Угоди щодо врахування при призначенні пенсії російського стажу та заробітку. Стверджує, що починаючи з 19.06.2023 обчислення страхового стажу, набутого в республіках колишнього СРСР, а в подальшому незалежних державах, та врахування нарахованої на їх території заробітної плати здійснюється відповідно до законодавства України з урахуванням двосторонніх угод/договорів. При цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території російської федерації по 31.12.1991 (лист Міністерства соціальної політики від 12.01.2023 № 411/0/2-23/54). Також відповідач зазначає, що оскільки відповідно до статті 24-1 Закону № 1058 у разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди, особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії. Позивачем не було дотримано норм Закону № 1058, а саме у заяві позивача від 18.11.2024 відсутнє посилання на те, що він не отримує пенсійні виплати від російської федерації. Просить в задоволенні позову відмовити (а.с.35).
У відповіді на відзив позивач не погоджується із доводами пенсійного органу з підстав, аналогічних позовній заяві (а.с.77).
Заяв про розгляд справи з викликом сторін суду не надходило. У відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами.
Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.
18.11.2024 ОСОБА_1 , у віці 59 років звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 (а.с.8, 70).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №092650005464 від 25.11.2024 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статі 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного страхового стажу.
Зазначено, що страховий стаж позивача становить 18 років 09 місяців 16 днів. Стаж за Списком №2 відсутній. За доданими до заяви документами до страхового стажу не зараховано: період роботи з 08.05.1989 по 20.03.1991 згідно архівної довідки № К-148 від 10.03.2020, оскільки відповідно до ст. 24-1 Закону №1058 періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. До пільгового стажу не зараховані періоди роботи згідно довідок № 04/68 від 08.06.2020 з 09.10.2007 по 05.10.2009, з 02.04.2010 по 18.12.2014, з 01.03.2019 по теперішній час та згідно довідки № 15 від 31.12.2006 з 01.03.2004 по 31.12.2006, оскільки з 19 червня 2023 року для України припинено дію Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, у зв'язку з чим стаж роботи зараховується по 31.12.1991 (а.с.14, 73).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі також - Закон №1058-IV, в редакції, станом на час спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За змістом частини 1 статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини 1 статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-ІV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення" від 25 квітня 2024 року за №3674-IX (надалі також - Закон 3674-IX) Закон 1058-IV доповнено статтею 24-1 періоди трудової діяльності за межами України, які зараховуються до страхового стажу і статтею 261 умови включення періодів роботи особи в інших державах до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії за віком.
Згідно з частиною 1 статті 24-1 Закону 1058-IV періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України (частина 2 статті 24-1 Закону 1058-IV).
Відповідно до частини 1 статті 26-1 Закону 1058-IV у разі відсутності необхідного страхового стажу, передбаченого частинами першою третьою статті 26 цього Закону, для визначення права на призначення пенсії за віком включаються періоди роботи особи в іншій державі (за наявності) у календарному обчисленні, за умови зарахування таких періодів роботи до страхового стажу (стажу роботи) згідно із законодавством відповідної держави. Порядок підтвердження та зарахування таких періодів роботи до страхового стажу (стажу роботи) встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 51 розділу XV Прикінцевих положень Закону 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності з 1 січня 1992 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення" за межами України в державах, які входили до складу колишнього Союзу РСР, зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення" від 25.04.2024 за №3674-ІХ набрав чинності 23.06.2024.
Таким чином, в силу пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи призначається працівникам за наявності трьох обов'язкових умов у сукупності:
- зайняття повний робочий день на відповідних роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України;
- атестація робочих місць;
- досягнення 55 років для чоловіків і при стажі роботи не менше 30 років, у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
За змістом оскаржуваного рішення, вік позивача на дату звернення становив 59 років, відповідно до наданих документів страховий стаж - 18 років, пільговий стаж не визначений.
До страхового стажу позивача зараховано такі періоди роботи: з 01.09.1980 по 16.07.1983, з 17.07.1983 по 29.05.1984, з 10.06.1984 по 12.05.1986, з 11.06.1986 по 21.03.1989, з 21.05.1991 по 12.02.1996, з 17.05.2000 по 31.12.2003, з 19.10.2022 по 30.09.2024 (а.с.15).
За змістом статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі також - Порядок №637).
Пунктами 1, 3 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 04.08.1983 позивач, зокрема:
- 08.05.1989 прийнятий на роботу в члени артеля в якості водія до Артеля старатилей «Колывань», наказ від 14.05.1989 №19-к;
- 20.03.1991 звільнений із членів артеля за власним бажанням, наказ від 24.03.1991 №12-к;
- 17.05.2000 прийнятий на роботу машиністом підйомників шостого розряду 5 цех ПКРС-2 до ВАТ «Укрнафта», наказ від 17.05.2000 №84 к;
- 28.04.2006 звільнений з роботи за власним бажанням, наказ від 08.04.2006 №181-к;
- 08.10.2007 прийнятий на роботу машиністом підйомника 6 розряду до автотранспортного виробництва вахтовим методом роботи в ЗАТ «Обьнефтремонт», наказ від 08.10.2007 №1612-к;
- 05.10.2009 звільнений з роботи за згодою сторін, наказ №2486-к від 05.10.2009;
- 02.04.2010 прийнятий на роботу машиністом підйомника 6 розряду до автотранспортного виробництва, вахтовим методом роботи в ЗАТ «Обьнефтремонт», наказ від 02.04.2010 №1573-к;
- 01.10.2010 переведений машиністом підйомника 6 розряду виробництва, поточного і капітального ремонту свердловин вахтовим методом, наказ №3322 від 27.09.2010,
- 18.12.2014 звільнений з роботи за ініціативою працівника, наказ від 18.12.2014 №2710-к;
- 04.02.2015 прийнятий на роботу машиністом підйомника 6 розряду автотранспортного виробництва, вахтово-експедиційним методом роботи до ООО «Карпаты Сервис», наказ від 09.02.2015 №44-к;
- 14.06.2015 звільнений з роботи у зв'яку із закінченням терміну дії дозволу на роботу іноземного громадянина, наказ №174-к від 15.06.2015;
- 03.01.2016 прийнятий на роботу машиністом підйомника 6 розряду автотранспортного виробництва, вахтово-експедиційним методом роботи до ООО «Карпаты Сервис», наказ від 04.01.2016 №20-к;
- 18.12.2016 звільнений з роботи у зв'яку із закінченням терміну дії патента на роботу іноземного громадянина, наказ №369-к від 19.12.2016;
- 07.03.2017 прийнятий на роботу машиністом підйомника 6 розряду автотранспортного виробництва, вахтово-експедиційним методом роботи до ООО «Карпаты Сервис», наказ від 07.03.2017 №75-к;
- 03.03.2018 звільнений з роботи у зв'яку із закінченням терміну дії патента на роботу іноземного громадянина, наказ №41-к від 02.03.2018;
- 25.05.2018 прийнятий на роботу машиністом підйомника 6 розряду у виробництво поточного і капітального ремонту свердловин вахтовим методом роботи до ООО «Карпаты Сервис», наказ від 25.05.2018 №121 к;
- 28.02.2019 звільнений з роботи за власним бажанням, наказ №29 к від 28.02.2019;
- 01.03.2019 прийнятий на роботу машиністом підйомника 6 розряду у виробництво поточного і капітального ремонту свердловин вахтовим методом роботи до ООО «Обьнефтремонт», наказ від 01.03.2019 №278-к;
- 05.10.2020 трудовий договір розірвано з ініціативи працівника наказ від 05.10.2020 №1144-к;
- 06.10.2020 прийнятий на роботу машиністом підйомника 6 розряду у виробництво поточного і капітального ремонту свердловин вахтовим методом роботи до ООО «Обьнефтремонт», наказ від 06.10.2020 №1150-к;
- 09.06.2021 трудовий договір розірвано з ініціативи працівника наказ від 09.06.2021 №744-к;
- 10.06.2021 прийнятий на роботу машиністом підйомника 6 розряду у виробництво поточного і капітального ремонту свердловин вахтовим методом роботи до ООО «Обьнефтремонт», наказ від 10.06.2021 №750-к;
- 03.03.2022 трудовий договір розірвано з ініціативи працівника наказ від 03.03.2022 №370-к (а.с.41-53).
Зі змісту оскаржуваного рішення слідує, що підставою для неврахування до страхового стажу позивача періодів роботи на території російської федерації згідно довідок № 04/68 від 08.06.2020 з 09.10.2007 по 05.10.2009, з 02.04.2010 по 18.12.2014, з 01.03.2019 по 08.06.2020 та згідно довідки № 15 від 31.12.2006 з 01.03.2004 по 31.12.2006 слугувала обставина припинення участі російської федерації та України в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Вказана Угода підписана Україною і російською федерацією та, відповідно, була обов'язкова для застосування в спірний період державними органами вказаних держав.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської Федерації “Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Відповідно до статті 13 Угоди від 13.03.1992 кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
За приписами частини 2 статті 24 Закону України “Про міжнародні договори України» припинення та зупинення дії міжнародного договору України здійснюються: в) щодо міжнародних договорів, які укладено від імені Уряду України та які не потребували надання згоди на їх обов'язковість Верховною Радою України або затвердження Президентом України, а також щодо міжвідомчих договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України, - у формі постанови Кабінету Міністрів України.
Згідно з частиною 1 статті 25 Закону України “Про міжнародні договори України» припинення дії міжнародного договору України звільняє Україну від будь-якого зобов'язання щодо виконання договору і не впливає на права, зобов'язання чи правове становище України, що виникли в результаті виконання договору до припинення його дії.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1328 “Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійною забезпечення» постановлено про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві.
Листом Міністерства закордонних справ України від 29 грудня 2022 року №72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, Кабінет Міністрів України, Офіс Президента України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 №376 (із змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19 червня 2023 року.
Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023, яке було опубліковано у Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року для України 19 червня 2023 року.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2023 №639 “Про припинення дії Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» припинено дію Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, вчиненої 14 січня 1993 р. в м. Москві.
Листом Міністерства закордонних справ України від 10.07.2023 № 72/14-612/1-80209 повідомлено Міністерство юстиції України, Кабінет Міністрів України, Офіс Президента України, Апарат Верховної Ради України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 № 376 (із змінами), Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993, припинила дію 4 липня 2023 року.
01.12.2022 Верховна Рада України прийняла Закон України № 2783-IX “Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» (надалі також - Закон №2783-IX), який набрав чинності 23.12.2022 і яким постановила зупинити у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст.417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року №140/98-ВР .
Таким чином, положення Закону №2783-IX підлягають застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто з 23.12.2022.
З огляду на визначені наслідки припинення дії міжнародного договору України суд виснує, що денонсація Угоди від 13.03.1992 та Угоди від 14.01.1993, а також зупинення дії та вихід України з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року у відносинах із російською федерацією означає, що вказані Угоди та Конвенція припинили породження зобов'язань для сторін у майбутньому, але не впливає на права, зобов'язання або юридичне становище учасників цих Угод і Конвенції, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення зазначених Угод та Конвенції.
Відтак, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, Угода між Урядом України і урядом російської федерації “Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993, а також Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протокол до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року у відносинах із російською федерацією підлягають застосуванню при зарахуванні стажу роботи позивача в період їх чинності.
Суд наголошує на тому, що закон не має зворотної дії в часі. Працюючи за межами України, позивач мав легітимні очікування щодо його пенсійного забезпечення. Надані позивачем первинні документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії тільки з тих міркувань, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором.
Таким чином в спірному випадку стаж, набутий на території російської федерації до денонсації Угоди від 13.03.1992 та Угоди від 14.01.1993, а також до зупинення дії і виходу України з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року у відносинах із російською федерацією, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, повинні враховуватись при встановленні права позивача на пенсію і її обчисленні.
Відтак, підстави незарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи на території російської федерації згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_3 від 04.08.1983, довідок ООО «Обьнефтремонт» від 08.06.2020 №04/68, архівної довідки № К-148 від 10.03.2020, наведені у рішенні від 25.11.2024, є протиправними, оскільки позивач працював на території російської федерації під час чинності Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а також до зупинення дії і виходу України з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року у відносинах із російською федерацією, тому мав легітимні очікування щодо зарахування такого періоду до страхового стажу та належне пенсійне забезпечення.
Суд звертає увагу, що Верховний Суд в постанові від 17.09.2024 у справі 580/3576/22 дійшов такого висновку: ... «Окрім того, не зважаючи на вихід України з Угоди, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають (ст. 13 Угоди).
Отже, положення відповідного міжнародного договору розповсюджується на питання пов'язані із призначенням пенсії, зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу тощо…».
Згідно із змістом оскаржуваного рішення до пільгового стажу не зараховані періоди роботи згідно довідок № 04/68 від 08.06.2020 з 09.10.2007 по 05.10.2009, з 02.04.2010 по 18.12.2014, з 01.03.2019 по теперішній час та згідно довідки № 15 від 31.12.2006 з 01.03.2004 по 31.12.2006, оскільки з 19 червня 2023 року для України припинено дію Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, у зв'язку з чим стаж роботи зараховується по 31.12.1991.
Обставинам припинення участі росії в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, суд надав оцінку вище по тексту рішення.
Згідно уточнюючої довідки від 08.06.2020 №04/68, виданої ООО «Обьнефтремонт», ОСОБА_1 з 09.10.2007 по 05.10.2009, з 02.04.2010 по 30.09.2010, з 01.10.2010 по 18.12.2014, з 01.03.2019 по 08.06.2020 (дата видачі довідки) працював повний робочий день у виробництві поточного і капітального ремонту свердловин на посаді машиніста підйомника.
У довідці вказано, що посада машиніста підйомника передбачена Списком №2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10 (позиція 2130200а-14012, підрозділ 2, розділ 12, Добування нафти та газового конденсату) (а.с.73).
Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі Списками №1 та №2 деталізоване у Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 (надалі також - Порядок № 383).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Списки № 1, 2 затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10 застосовуються якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 січня 2003 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162; якщо пільгова робота продовжується після 16 січня 2003 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 03 серпня 2016 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36; якщо пільгова робота продовжується після 03.08.2016 (або тільки почалась після цієї дати) - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461.
Розділом 12 Списку №2 (позиція 2130200а-14012 “Буріння, видобування та переробка нафти, газу і газового конденсату, переробка вугілля і сланцю») затвердженим постановою Кабінету Міністрів України Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10, передбачено посаду машиніста підйомника.
Розділом 12 Списку №2 (позиція 12.2а “Буріння, видобування та переробка нафти, газу і газового конденсату, переробка вугілля і сланцю») затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36, передбачено посаду машиніста підіймачів.
Списком №2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461, передбачено посаду машиніста підіймачів (підрозділ 2, розділ 12 “Буріння, видобування та перероблення нафти, газу та газового конденсату, перероблення вугілля та нафти»).
Отже посада, яку займав позивач у спірні періоди (машиніст підйомника), передбачена описаними вище Списками №2, чинними у відповідні періоди роботи.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 383 атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.
У матеріалах пенсійної справи наявна карта спеціальної оцінки умов праці №230А-3717/17-СОУТ ООО «Обьнефтеремонт» від 22.02.2018, наказ ООО «Обьнефтеремонт» №232 від 28.08.2007 «Об окончании робочих мест по условиям труда», карта атестації ООО «Обьнефтеремонт» №15 від 27.09.2007, карта ООО «Обьнефтеремонт» №14 спеціальної оцінки умов праці №14 від 17.04.2014, наказ ООО «Обьнефтеремонт» «О завершении роботи по специальной оценки условий труда» від 10.09.2018 №92, наказ ООО «Обьнефтеремонт» від 17.09.2012 №23 «О внесении изминений в приказ №31 від 15.02.2012», наказ ООО «Обьнефтеремонт» від 26.11.2012 №97 «О завершении роботи по атестации робочих мест по условиям труда», карта атестації робочого місця за умовами праці №337 від 03.12.2012, накази ООО «Обьнефтеремонт» від 08.02.2018 №12, від 23.03.2020 №566, від 15.02.2012 №31 (а.с.55-66).
Також в матеріалах пенсійної справи позивача наявний наказ ООО «Карпаты Сервис» від 18.05.2018 №142 «Об итогах атестации робочих мест» (а.с.67 зворот).
Оцінки вказаним документам в ході розгляду заяви позивача про призначення пенсії відповідачем не надано.
Окрім цього, за змістом довідки №15 від 31.12.2006 позивач з 01.03.2004 по 31.12.2006 працював водієм автомобіля 3 класу автоколони вахтово-експедиційним методом роботи у ООО «Росавтосервіс» (а.с.73 зворот).
Записи про цей період роботи відсутні у трудовій книжці позивача.
Варто відзначити, що згідно записів трудової книжки позивача ОСОБА_1 з 17.05.2000 по 28.04.2006 працював у ВАТ «Укрнафта».
Тобто, означені періоди роботи частково перетинаються.
Згідно розрахунку стажу роботи позивача до його страхового стажу частково зараховано період роботи у ВАТ «Укрнафта», а саме з 17.05.2000 по 31.12.2003.
Суд наголошує, що відповідно до абзацу 9 частини 3 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Однак, пенсійним органом при розгляді заяви позивача про призначення пенсії не було надано оцінку цьому факту. Також не вказано підстав незарахування періоду роботи у ВАТ «Укрнафта» з 17.05.2000 по 28.04.2006 повністю.
Зміст описаних вище довідок та матеріалів атестації (складених російською мовою) є чітким і зрозумілим та не був підставою для відмови у призначенні пенсії позивачу.
Позивач просить суд зарахувати до пільгового стажу роботи період з 01.10.2003 по 16.12.2009 згідно трудової книжки від 04.08.1983, проте в означеній трудовій книжці відсутні записи про ці періоди роботи.
Так, згідно записів №17, №18 трудової книжки від 04.08.1983 позивач з 17.05.2000 по 28.04.2006 працював у ВАТ «Укрнафта». Оцінку цьому періоду надано судом вище по тексту рішення. Наступний запис про роботу позивача (№19) у ООО «Обьнефтремонт» - 08.10.2007 (дата прийняття на роботу).
Жодних довідок про періоди роботи позивача з 01.10.2003 по 16.12.2009 матеріали справи не містять.
Позивачем до позову долучено відомості про стан індивідуального особового рахунку застрахованої особи від 04.02.2020 (станом на 01.01.2020), в яких зазначено інформацію про суми страхових внесків, які надійшли до пенсійного фонду російської федерації (а.с.21-24).
Отже, описані вище відомості, які містять трудова книжка позивача від 04.08.1983 серії НОМЕР_4 , описані вище уточнюючі довідки про характер роботи, умови праці, матеріали атестації та відомості про стан індивідуального особового рахунку застрахованої особи від 04.02.2020 можуть підтверджувати факт офіційного працевлаштування позивача, стаж роботи (в тому числі пільговий) у відповідні періоди та факт сплати роботодавцями позивача за певні періоди роботи податків та обов'язкових платежів згідно законодавства російської федерації.
В спірному рішенні відповідач зазначив про незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 08.05.1989 по 20.03.1991 згідно архівної довідки № К-148 від 10.03.2020, оскільки відповідно до ст. 24-1 Закону №1058 періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 04.08.1983 позивач з 08.05.1989 по 20.03.1991 працював на посаді водія у Артели старатилей «Колывань».
В оскаржуваному рішенні пенсійним органом не зазначено підстав для неврахування вказаних записів трудової книжки позивача.
За змістом архівної довідки №К-148 від 10.03.2020, виданої архівним відділом адміністрації Зміїногорського району Алтайського краю, ОСОБА_1 працював у Артели старатилей «Колывань» з 08.05.1989 по 20.03.1991 (а.с.74).
Станом на час прийняття спірного рішення про відмову у призначенні пенсії та рішення у цій адміністративній справі, Кабінетом Міністрів України не визначено порядку підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат.
Разом з цим, постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 №252 затверджено Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу та Порядок підтвердження та зарахування періодів роботи особи в іншій державі до страхового стажу (стажу роботи) для визначення права на призначення пенсії за віком.
Як зазначив відповідач, позивачем не надавалась особиста заява про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації.
Так, відповідно до пункту 1.8 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованого в Мінюсті України 27.12.2005 №1566/11846 (надалі також - Порядок №22-1) у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через веб-портал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача веб-порталу або засобами Порталу Дія.
Пунктом 4.2 розділу 4 Порядку №22-1 визначено, що при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема, повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.
Водночас, доказів повідомлення відповідачем позивача у визначений Порядком №22-1 спосіб про необхідність подання додаткових документів, в тому числі особистого повідомлення про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації матеріали справи не містять.
У досліджуваному випадку відповідачу також слід зважати на те, що у період роботи позивача в російській федерації, існував правовий механізм за допомогою якого, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди від 13.03.1992 враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Згідно зазначеної Угоди обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
Відтак, період роботи позивача з 08.05.1989 по 20.03.1991 протиправно не зараховано пенсійним органом до його страхового стажу.
Проте, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відмовило позивачу в призначенні пенсії обмежившись обґрунтуванням неможливості взагалі врахувати при обрахунку страхового та пільгового стажу та розміру пенсії страховий стаж, здобутий на території російської федерації, без оцінки конкретних обставин щодо наявності такого стажу.
Суд звертає увагу, що пенсійним органом по суті не розглядалася подана заява від 18.11.2024, а вирішення питання про те, чи має право позивач на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 та зарахування спірних періодів роботи в росії до страхового та пільгового стажу на підставі поданих ним документів вирішується саме під час розгляду відповідної заяви.
З огляду на вказане вище суд виснує, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області протиправно прийнято рішення від 25.11.2024 за №092750011823 про відмову у призначені пенсії за віком на пільгових умова за Списком №2 відповідно до статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Водночас, суд не може перебирати на себе повноваження пенсійного органу та досліджувати документи, яким не надана оцінка Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права на призначення пенсії та обраховувати страховий стаж позивача.
Враховуючи, що Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області не дослідило належно та добросовісно вказаних обставин щодо наявності в позивача страхового стажу за період його трудової діяльності на території російської федерації, то ефективним способом захисту порушеного права позивача в цій справі буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача та прийняти відповідне рішення, із врахуванням встановлених обставин та викладених судом висновків у цьому рішенні суду.
За встановлених у справі обставин, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
Згідно із частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, відтак підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір в сумі 847,84 грн. (70% задоволених позовних вимог). Доказів понесення інших судових витрат суду не надано.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 25.11.2024 за №092750011823.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.11.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та прийняти відповідне рішення, із врахуванням встановлених обставин та викладених судом висновків у цьому рішенні суду.
В задоволенні решти позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 847,84 грн (вісімсот сорок сім гривень 84 копійки).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ),
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, проспект Соборний, 158-б, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69005).
Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.