14 листопада 2025 року Справа № 280/6746/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Батрак І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії за віком позивачу відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», із зарахуванням до страхового стажу та врахуванням при обчисленні розміру пенсії періодів роботи з 11.12.2000 по 31.12.2008, з 04.01.2009 по 29.04.2009, з 12.01.2010 по 01.03.2012, з 20.05.2013 по 30.09.2017, з 08.05.2020 по 27.06.2023, з 30.06.2023 по 15.08.2023, з 18.08.2023 по 03.03.2024, з 06.03.2024 по 17.03.2025 у подвійному розмірі;
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком позивачу відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», із зарахуванням до страхового стажу та врахуванням при обчисленні розміру пенсії періоду роботи з 11.12.2000 по 31.12.2008, з 04.01.2009 по 29.04.2009, з 12.01.2010 по 01.03.2012, з 20.05.2013 по 30.09.2017, з 08.05.2020 по 27.06.2023, з 30.06.2023 по 15.08.2023, з 18.08.2023 по 03.03.2024, з 06.03.2024 по 17.03.2025 у подвійному розмірі, починаючи з 26.03.2025.
Ухвалою суду від 11.08.2025 відкрито провадження у справі №280/6746/25, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення та виклику учасників справи.
У зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Обґрунтування позовних вимог викладено в позовній заяві. Зокрема зазначено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та з 26.03.2025 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України №1058-IV). Позивач працювала в інфекційній клінічній лікарні м. Запоріжжя, нині - КНП «Обласна інфекційна клінічна лікарня» ЗОР. Зауважено, що при розрахунку позивачу страхового та пільгового стажу за Списком №2 відповідачем враховано періоди роботи позивача в КНП «Обласна інфекційна клінічна лікарня» ЗОР з 11.12.2000 по 31.12.2008, з 04.01.2009 по 29.04.2009, з 12.01.2010 по 01.03.2012, з 20.05.2013 по 30.09.2017, з 08.05.2020 по 27.06.2023, з 30.06.2023 по 15.08.2023, з 18.08.2023 по 03.03.2024, з 06.03.2024 по 17.03.2025 в одинарному розмірі чим порушено вимоги статтею 60 Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон України № 1788-XII). Звернувшись 21.05.2025 до відповідача із заявою про зарахування у подвійному розмірі вказаних періодів роботи у закладах охорони здоров'я та проведення перерахунку і виплати пенсії позивач отримала відмову. Вважаючи таку позицію відповідача протиправною та такою, що порушує право позивача на отримання пенсії у розмірі, передбаченому чинним законодавством України, представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі
Заперечення відповідача проти задоволення позовних вимог викладені у відзиві на позовну заяву. Зокрема зазначено, що відповідач не приймав рішення про відмову позивачу у здійсненні перерахунку та виплаті пенсії за віком, не вчиняв протиправних дій та не порушив право позивачки на належне пенсійне забезпечення. З 26.03.2025 позивача на підставі особистої заяви за принципом екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області було переведено з пенсії за вислугою років на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України №1058-IV. 21.05.2025, після призначення пенсії за віком, позивач звернулася до відповідача із заявою, в якій просила надати інформацію щодо виду пенсії, яку вона отримує, відповідно якого закону і з якої дати та про здійснення перерахунку пенсії з урахуванням та обчисленням періодів її роботи у подвійному розмірі. На думку відповідача, правових підстав для зарахування позивачу у подвійному розмірі стажу роботи з 01.01.2004 по 31.12.2008, з 04.01.2009 по 29.04.2009, з 12.01.2010 по 01.03.2012, з 20.05.2013 по 30.09.2017, з 08.05.2020 по 27.06.2023, з 30.06.2023 по 15.08.2023, з 18.08.2023 по 03.03.2024, з 06.03.2024 по 17.03.2025, немає, оскільки це не передбачено Законом України №1058-IV. Водночас зауважено, що згідно з пунктом 16 розділу XV Прикінцевих положень Закону України №1058-IV, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Тобто, оскільки Закону України №1058-IV набрав чинності 01.01.2004, то в подвійному розмірі на підставі статті 60 Закону України № 1788-XII підлягають зарахуванню періоди до 01.01.2004. З огляду на вищенаведене вказано, що у відповідача відсутні передбачені чинним законодавством підстави для здійснення будь-якого перерахунку при розгляді заяви позивача від 21.05.2025, а тому заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , виданим 28.10.2015 Ш РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області.
26.03.2025 позивач звернулася до відповідача із заявою про переведення її з пенсії за вислугу років згідно із Законом України № 1788-XII на пенсію за віком відповідно до Закону України №1058-IV.
У відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (із подальшими змінами та доповненнями) (далі - Порядок № 22-1), з 01.04.2021 органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунки пенсій в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер.
Враховуючи зазначене, заява позивача від 26.03.2025 про призначення пенсії за віком в порядку екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, за результатами чого позивачу починаючи з 26.03.2025 призначено пенсію за віком.
21.05.2025 позивач звернулася до відповідача із заявою у якій просила здійснити перерахунок та виплату пенсії з моменту призначення з урахуванням при обчисленні розміру пенсії стажу роботи за періоди з 11.12.2000 по 31.12.2008, з 04.01.2009 по 29.04.2009, з 12.01.2010 по 01.03.2012, з 20.05.2013 по 30.09.2017, з 08.05.2020 по 27.06.2023, з 30.06.2023 по 15.08.2023, з 18.08.2023 по 03.03.2024, з 06.03.2024 по 17.03.2025 у подвійному розмірі.
Листом ГУ ПФУ в Запорізькій області №9703-9506/Ю-02/8-0800/25 від 10.06.2025 позивачу, окрім іншого, роз'яснено, що за матеріалами електронної пенсійної справи з 20.05.2009 позивач отримувала пенсію за вислугу років, призначену працівнику охорони здоров'я та обчислену відповідно до Закону України №1058-IV. Після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України №1058-IV позивача на підставі особистої заяви від 26.03.2025, за принципом екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком з цієї дати. До стажу позивача зараховано, зокрема, періоди роботи: з 01.07.1987 по 09.03.1989, з 01.04.1989 по 25.04.1996 та з 05.05.1997 по 04.01.1999, як працівника охорони здоров'я та періоди роботи з 11.12.2000 по 04.09.2002, з 31.12.2002 по 25.12.2007, з 12.01.2010 по 01.03.2012, з20.05.2013 по 30.09.2017, з 08.05.2020 по 04.09.2022, з 31.12.2022 по 27.06.2023, з 30.06.2023 по 15.08.2023, з 18.08.2023 по 03.03.2024 та з 06.03.2024 по 17.03.2025 на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до вимог чинного законодавства.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії за віком позивачу відповідно до статті 60 Закону України № 1788-ХІІ, із зарахуванням до страхового стажу та врахуванням при обчисленні розміру пенсії періодів роботи з 11.12.2000 по 31.12.2008, з 04.01.2009 по 29.04.2009, з 12.01.2010 по 01.03.2012, з 20.05.2013 по 30.09.2017, з 08.05.2020 по 27.06.2023, з 30.06.2023 по 15.08.2023, з 18.08.2023 по 03.03.2024, з 06.03.2024 по 17.03.2025 у подвійному розмірі, позивач звернулася з даним адміністративним позовом до суду.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.
За приписами статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з частиною третьою статті 4 Закону України №1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.
Відповідно до частин першої-другої, четвертої статті 24 Закону України №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
До набрання чинності Законом України №1058-IV умови обчислення стажу роботи, в тому числі для призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років, визначались Законом України № 1788-XII.
За правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України № 1788-XII, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону України № 1788-XII в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в тому числі щодо пільг по обчисленню стажу) діяли і підлягали застосуванню відповідними суб'єктами під час виконання покладених на них функцій.
Відповідно до статті 60 Закону №1788-XII робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Згідно з Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (далі - Перелік № 909), до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, зараховується час, зокрема, на посадах лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальних органах Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно - епідеміологічних закладах, діагностичних центрах.
У примітці 2 Переліку №909 зазначено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
Згідно з Переліком закладів охорони здоров'я, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України 28.10.2002 № 385 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.11.2002 за № 892/7180, до закладів охорони здоров'я відносяться: лікувально-профілактичні заклади (лікарняні заклади, багатопрофільні, однопрофільні, спеціалізовані, особливого типу, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади переливання крові, швидкої та екстреної медичної допомоги, санаторно-курортні заклади); санітарно-профілактичні заклади; фармацевтичні (аптечні) заклади; інші заклади; заклади медико-соціального захисту; установи/заклади системи соціального захисту населення.
Згідно з приписами статті 62 Закону України № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) .
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з абзацом 1 пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, статті 62 Закону України №1788-XII та пункту 1 Порядку №637, слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідними записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 від 01.07.1987 та довідками Комунального некомерційного підприємства «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради від 17.03.2025 №25 - №26 підтверджується, що позивач у періоди з 11.12.2000 по 31.12.2008, з 04.01.2009 по 29.04.2009, з 12.01.2010 по 01.03.2012, з 20.05.2013 по 30.09.2017, з 08.05.2020 по 27.06.2023, з 30.06.2023 по 15.08.2023, з 18.08.2023 по 03.03.2024, з 06.03.2024 по 17.03.2025 працювала у інфекційній клінічній лікарні м. Запоріжжя (нині КНП «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради) та виконувала роботу на посаді медичної сестри, яка безпосередньо обслуговує хворих.
Отже, за правилами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», вказані періоди роботи позивача у інфекційному закладі (відділенні) охорони здоров'я підлягають зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.
Так, в обґрунтування відсутності підстав для врахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів її роботи у інфекційному закладі (відділенні) охорони здоров'я у подвійному розмірі відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на те, що пільгове обчислення страхового стажу відповідно до статті 60 Закону України № 1788-ХІІ застосовується для обчислення стажу роботи до набрання чинності Законом України №1058-IV, тобто до 01.01.2004.
З приводу вказаних доводів відповідача суд вважає за необхідне зазначити, що Закон України №1058-IV не встановлює обмежень щодо застосування статті 60 Закону України №1788-XII при обчисленні пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, а сама редакція статті 60 Закону України №1788-XII (із змінами, внесеними згідно із Законом України № 2205-VIII від 14.11.2017) є чинною на теперішній час та саме норма цього Закону є спеціальною під час вирішення питання про зарахування стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, у зв'язку з чим передбачене статтею 60 Закону України № 1788-XII право на зарахування стажу в подвійному розмірі не пов'язано із набранням чинності Закону України № 1058-IV, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01.01.2004. Редакція статті 60 Закону України №1788-XII є чинною на теперішній час, а стаття 24 Закону України №1058-IV не скасовує статтю 60 Закону України №1788-XII та не зупиняє її дію.
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 04.12.2019 по справі № 689/872/17.
Також зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 20.04.2022 у справі №214/3705/17, від 27.04.2023 у справі №160/14078/22, від 20.04.2022 у справі №214/3705/17, від 11.02.2025 у справі №420/8637/24, у яких суди дійшли висновку про правомірність зарахування до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України №1788-ХІІ періоди роботи позивачів в інфекційних закладах після 01.01.2004, тобто після дати набрання чинності Законом України №1058-IV.
У постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20 Велика Палата Верховного Суду визначаючи співвідношення між Законом №1058-IV та Законом №1788-ХІІ вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють одно предметні відносини. Крім того, Закон №1788 був прийнятий раніше за Закон №1058-IV. Окрім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якби законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону №1788-XII, то він мав би виключити із Закону №1788-XII усі інші положення, чого зроблено не було.
За обставинами даної справи відповідачем не оспорюється робота позивача у інфекційному закладі (відділенні) охорони здоров'я, натомість, як свідчать розрахунки страхового стажу періоди роботи позивача у інфекційному закладі (відділенні) охорони здоров'я зараховані позивачу в одинарному розмірі без урахування кратності, що суперечить наведеним вище висновкам суду.
Відтак, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, обираючи належний та достатній спосіб захисту прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії за віком позивачу відповідно до статті 60 Закону України №1788-XII, із зарахуванням до страхового стажу та врахуванням при обчисленні розміру пенсії періодів роботи з 11.12.2000 по 31.12.2008, з 04.01.2009 по 29.04.2009, з 12.01.2010 по 01.03.2012, з 20.05.2013 по 30.09.2017, з 08.05.2020 по 27.06.2023, з 30.06.2023 по 15.08.2023, з 18.08.2023 по 03.03.2024, з 06.03.2024 по 17.03.2025 у подвійному розмірі.
При цьому, суд відхиляє посилання відповідача на те, що відповідальним за опрацювання заяви позивача та прийняття відповідних рішень стосовно зарахування до страхового стажу позивача періодів її роботи з 11.12.2000 по 31.12.2008, з 04.01.2009 по 29.04.2009, з 12.01.2010 по 01.03.2012, з 20.05.2013 по 30.09.2017, з 08.05.2020 по 27.06.2023, з 30.06.2023 по 15.08.2023, з 18.08.2023 по 03.03.2024, з 06.03.2024 по 17.03.2025 у подвійному розмірі є Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, як орган яким було прийнято рішення, що стало підставою для призначення пенсії та зауважує, що предметом оскарження у даній справі є саме відмова у відповідача у здійсненні перерахунку пенсії позивача на підставі поданої ним заяви від 21.05.2025 .
Суд зазначає, що ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 04.10.2023 у справі № 446/1/22, що під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект щодо відновлення відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.
Суд зауважує, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Визначаючи дату проведення перерахунку пенсії, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, днем звернення за перерахунком пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.
Оскільки позивач звернулася до відповідача із заявою 21.05.2025, суд вважає за можливе зобов'язати відповідача здійснити з 21.05.2025 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із урахуванням до страхового стажу періодів її роботи з 11.12.2000 по 31.12.2008, з 04.01.2009 по 29.04.2009, з 12.01.2010 по 01.03.2012, з 20.05.2013 по 30.09.2017, з 08.05.2020 по 27.06.2023, з 30.06.2023 по 15.08.2023, з 18.08.2023 по 03.03.2024, з 06.03.2024 по 17.03.2025 у інфекційному закладі (відділенні) охорони здоров'я у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України №1788-XII, з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо інших посилань учасників справи, суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.
У рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно із пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з вимогами частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № RARE-M4PM-274X-P4AH від 26.06.2025.
За таких обставин, судовий збір у розмірі 1211,20 грн підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, як суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012) щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до її страхового стажу періодів роботи з 11.12.2000 по 31.12.2008, з 04.01.2009 по 29.04.2009, з 12.01.2010 по 01.03.2012, з 20.05.2013 по 30.09.2017, з 08.05.2020 по 27.06.2023, з 30.06.2023 по 15.08.2023, з 18.08.2023 по 03.03.2024, з 06.03.2024 по 17.03.2025 у інфекційному закладі (відділенні) охорони здоров'я у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України №1788-XII від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012) здійснити з 21.05.2025 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) із урахуванням до її страхового стажу періодів роботи з 11.12.2000 по 31.12.2008, з 04.01.2009 по 29.04.2009, з 12.01.2010 по 01.03.2012, з 20.05.2013 по 30.09.2017, з 08.05.2020 по 27.06.2023, з 30.06.2023 по 15.08.2023, з 18.08.2023 по 03.03.2024, з 06.03.2024 по 17.03.2025 у інфекційному закладі (відділенні) охорони здоров'я у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України №1788-XII від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 14.11.2025.
Суддя І.В.Батрак