13 листопада 2025 року Справа № 280/7630/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Імперія РА" (69063, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр.Соборний, буд. 21, ЄДРПОУ 33869650), представник позивача Семенов Максим Вячеславович (69019, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 34, літ. А, оф. 48, РНОКПП НОМЕР_1 ) до Південно-Східної митниці (49038, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, будинок 22, ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення,
01 вересня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду засобами поштового зв'язку надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Імперія РА" (далі - позивач) до Дніпровської митниці (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, відповідно до якої позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати Рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості №UA110140/2025/000019/1 від 04 червня 2025 року;
визнати протиправною та скасувати картку відмови Дніпровської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110140/2025/000096 від 04 червня 2025 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 20.11.2023 позивачем (покупець) укладено з компанією «QUIMI ROMAR S.L.» (Іспанія) контракт на поставку товару №20112023 від 20.11.2023, відповідно до умов якого продавець зобов'язується постачати косметичну продукцію у погодженій з покупцем кількості згідно Інвойсу, а покупець зобов'язується прийняти поставлену продукцію відповідної якості та провести її оплату. З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів їх було задекларовано товариством за ЕМД №25UA110140004509U6 від 03.06.2025. Для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю, підприємством було надано митному органу документи, передбачені частинами 2 та 3 ст. 53 МКУ. За результатами наданих позивачем документів відповідачем прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару. Позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості товару є протиправним та підлягає скасуванню і просить суд задовольнити позовну заяву.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 05.09.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.
23 вересня 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву. Митниця не згодна з доводами позивача та заперечує проти вимог адміністративного позову та зазначає, що за результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень ст. 337 МКУ, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості (п. 3 ст. 53 МКУ). Декларанта повідомлено, що враховуючи виявлені у ході перевірки невідповідності та розбіжності у документах та відомостях, наданих до митного контролю, ненадання декларантом жодного документу згідно сформованого переліку, що спростовують зазначені розбіжності, основний метод визначення митної вартості товарів (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), неможливо застосувати. У зв'язку із неможливістю застосування першого методу визначення митної вартості товарів посадовою особою Дніпровської митниці було послідовно перейдено до другорядних методів визначення митної вартості. Митниця звертає увагу суду на те, що Позивачем заявлено до митного оформлення 5 товарів: засоби для догляду за волоссям: шампуні (товар №1), дезодоранти для тіла (товар №2), засоби для гігієни порожнини рота (товар №3), засоби для догляду за волоссям (товар №4), засоби для миття шкіри (товар №5), проте спірне Рішення про коригування митної вартості від 04.06.2025 №UA110140/2025/000019/1 стосується 2 товарів: засоби для догляду за волоссям: шампуні (товар №1) та засоби для гігієни порожнини рота (товар №3). Зауваження митниці стосувались усіх товарів та не мали вибіркового або штучного характеру, однак при здійсненні автоматизованого порівняння даних, заявлених за спірною МД із даними, наявними у митному органі було встановлено, що ціна товарів № 1 та № 3 не відповідає рівню вартості інших товарів, інформація про які була наявна у митного органу. У зв'язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, з урахуванням вищезазначеного прийнято Рішення про коригування митної вартості від 04.06.2025 №UA110140/2025/000019/1. Також відповідачем повідомлено, що Дніпровську митницю (код ЄДРПОУ 43971371) перейменовано на Південно-Східну митницю, про що внесений відповідний запис у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. На підставі викладеного відповідач просить суд у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
Представником позивача 20.10.2025 надано до суду докази на обґрунтування розміру судових витрат.
Представник відповідача 22.10.2025 надав заперечення проти заявленого розміру судових витрат. На думку відповідача наведена сума судових витрат не відповідає критерію розумності та необхідності.
Ухвалою суду від 12.11.2025 задоволено клопотання представника митниці та змінено назву відповідача у справі.
Згідно з положеннями статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частиною 1 ст. 262 КАС України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Імперія РА" (ЄДРПОУ 33869650) (далі - ТОВ "ТД Імперія РА") зареєстроване як юридична особа 14.11.2005 (номер запису: 11031020000009386).
Відповідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач здійснює наступні види економічної діяльності за КВЕД: 47.75 Роздрібна торгівля косметичними товарами та туалетними приналежностями в спеціалізованих магазинах (основний); 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; 46.45 Оптова торгівля парфумними та косметичними товарами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 73.20 Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки; 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.
Місцезнаходження суб'єкта господарювання відповідно до документів про державну реєстрацію: Україна, 69063, Запорізька обл., м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 21.
20 листопада 2023 року між Компанією «QUIMI ROMAR S.L.» (Іспанія) (продавець) та ТОВ «ТД Імперія РА» (покупець) укладено контракт на поставку товару №20112023 (далі - Контракт).
Згідно п.1.1 Контракту продавець зобов'язується постачати косметичну продукцію у погодженій з покупцем кількості згідно Інвойсу, а покупець зобов'язується прийняти поставлену продукцію відповідної якості та провести її оплату.
Дія Контракту була продовжена у відповідності до договору про внесення змін від 31.12.2024.
Відповідно до п.4.1. Контракту, оплата авансових платежів в розмірі 100% від вартості продукції, вказаної в інвойсі до погодженої партії проводиться до відвантаження товару.
28 березня 2025 року QUIMI ROMAR S.L. виставлено на адресу позивача інвойс - проформу № 38824 на загальну суму 20 589,32 євро.
Платіжною інструкцією в іноземній валюті № 9 від 16.05.2025 позивачем сплачено грошові кошти у розмірі 20 589,32 євро, з посиланням на контракт та інвойс - проформу.
22 травня 2025 року продавцем - QUIMI ROMAR S.L. було виставлено на адресу позивача інвойс № 1211040618 на загальну суму 20 535,15 євро.
Відповідно до п.3.2. Контракту, термін відвантаження не повинен перевищувати 20 днів після внесення авансового платежу.
Згідно п. 6.1. Контракту, у відповідності до міжнародних правил ІНКОТЕРМС 2010, умови поставки будуть відповідати базису поставки EXW Valencia (Іспанія), якщо інше не вказано в Інвойсі.
В інвойсі - проформі № 38824 від 28.03.2025 та інвойсі № 1211040618 від 22.05.2025 вказані умови поставки - EXW Valencia (Іспанія).
Згідно з міжнародною автотранспортною накладною № 402296 компанією «QUIMI ROMAR S.L.» 22.05.2025 відправлено продукцію на адресу позивача.
Для отримання послуг транспортування продукції, позивачем був укладений договір транспортного експедирування № 25-25/4 від 22.01.2025 з ТОВ «Сафтранссервіс» (код ЄДРПОУ 45634753).
Вартість транспортних послуг до території України, а саме - м. Валенсія (Іспанія) - м/ п Ягодин/Дорогуськ, (Україна) склала 149 000,00 грн., та винагорода експедитора в розмірі 1000,00 грн., що підтверджується рахунком на оплату № 661 від 26.05.2025 та довідкою про вартість перевезення № 26/05-1 від 26.05.2025.
З метою здійснення митного оформлення товару, позивачем було подано митну декларацію №25UA110140004509U6 від 03.06.2025.
Визначення митної вартості товару було здійснено позивачем за основним (першим) методом, тобто за ціною товарів, які імпортуються (вартість операції).
До даної митної декларації уповноваженою особою позивача до митного оформлення було надано митному органу документи, перелік яких зазначений в гр.44 митної декларації, а саме: контракт на поставку товару №20112023 від 20.11.2023; договір про внесення змін від 31.12.2024 до контракту № 20112023 від 20.11.2023; інвойс - проформу № 38824 від 28.03.2025; платіжну інструкцію в іноземній валюті №9 від 16.05.2025 на загальну суму 20 589,32 євро; інвойс № 1211040618 від 22.05.2025 на суму 20 535,15 євро; міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №402296 від 22.05.2025; рахунок на оплату транспортних послуг №661 від 26.05.2025; довідку про транспортно-експедиційні послуги № 26/05-1 від 26.05.2025; договір транспортного експедирування № 25-25/4 від 22.01.2025; заявку - договір № 19/05-2 від 19.05.2025; договір № 19-05-П про перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні від 19.05.2025; договір про надання послуг митного брокера №1507-18 від 01.11.2022; митну декларацію країни виробника №25ES001741177040B9 від 23.05.2025.
Відповідачем 03.06.2025 направлено позивачу повідомлення, в якому було зазначено, що у зв'язку з спрацюванням АСУР, щодо можливого заниження митної вартості товару, необхідно надати додаткові документи у підтвердження заявленої митної вартості відповідно до частин 3 та 4 ст. 53 МКУ. Відповідно до умов поставки, до ціни угоди не включені витрати на транспортування та/або навантаження. При цьому відповідні витрати не включені до митної вартості (не зазначені у ДМВ).
Відповіддю на повідомлення № 0406-25 від 04.06.2025 позивачем було зазначено, що усі необхідні документи надані до митного оформлення.
04 червня 2025 року відповідачем в межах консультації направлено позивачу два повідомлення. В першому було зазначено про необхідність пред'явлення товарів та транспортний засіб для проведення митного огляду, з метою перевірки відповідності кількості та опису товарів даним, зазначеним у митній декларації; - пред'явити товари для проведення ідентифікації шляхом здійснення цифрової фотозйомки; Прибути для здійснення вищезазначених процедур до зони митного контролю митного поста «Слобожанський» Дніпровської митниці. Після цього, другим повідомленням, Відповідач вказав причини неможливості підтвердження митної вартості, а саме:
1. Відповідно до п.4.1 зовнішньоекономічного контракту від 20.11.2023 №20112023, оплата авансових платежів у розмірі 100% від вартості продукції, зазначеної в інвойсі до партії, здійснюється до відвантаження товару. До митного контрою декларантом надано проформу-інвойс від 28.03.2025 №38824 на суму 20589,32 євро та інвойс від 22.05.2025 №1211040618 на суму 20535,15 євро. Платіжна інструкція від 16.05.2025 №9, додана до ЕМД від 03.06.2025 25UA110140004509U6, на суму 20589,32 євро, що не відповідає остаточній сумі узгодженої ціни згідно інвойсу від 22.05.2025 №1211040618;
2. Декларантом до митного оформлення заявлено товар на комерційних умовах поставки EXW ES м.Valencia. Вказані комерційні умови поставки, згідно правил Інкотермс, передбачають включення до митної вартості, в тому числі, витрат на навантаження товару. Відповідно до положень наказу МФУ від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини 2 статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати, зокрема: рахунок фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортноекспедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка фактури. До митного контролю декларантом надано рахунок на оплату ТОВ «Сафтранссервіс» від 26.05.2025 №661. Згідно вказаного рахунку на оплату: транспортнi послуги міжнародного перевезення вантажу зг. маршруту: м.Валенсія (Іспанія) - п/п Ягодин/Дорогуськ (Україна)- 149 000,00 грн; транспортнi послуги міжнародного перевезення вантажу зг. маршруту: п/ п Чоп - м. Дніпро (Україна) 72 000, грн. Відомості про вартість навантажувально - розвантажувальних робіт відсутні у рахунку на оплату від 26.05.2025 №661, у ЕМД від 03.06.2025 25UA110140004509U6 та ДМВ до неї. Враховуючи зазначене, до митної вартості не включено обов'язкові складові, згідно заявлених комерційних умов поставки;
3. Відповідно до п.5.1 контракту від 20.11.2023 №20112023 продавець (Quimi Romar S.L.) зобов'язаний надати покупцю (ТОВ "ТД ІМПЕРІЯ РА") разом з товаром пакет документів, в тому числі оригінали: пакувальний лист та сертифікат походження. До митного оформлення дані документи не надано;
4. Надана до митного оформлення проформа-інвойс від 28.03.2025 №38824, за яким здійснено оплату за поставлений товар, не містить підписів і печаток а тому у відповідності до п.1.2 зовнішньоекономічного контракту від 20.11.2023 №20112023 не має сили паперового документу. Наданий до митного оформлення інвойс від 22.05.2025 №1211040618 підписаний особою (Nunzio D'uva), повноваження якого не визначені зовнішньоекономічним контрактом від 20.11.2023 №20112023.
З посиланням на частини 3-4 статті 53 Митного кодексу України митний орган зазначив про необхідність надання документів для підтвердження митної вартості товару: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; - виписку з бухгалтерської документації. Згідно частини 6 статті 53 МКУ, декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару. Строк подання документів 10 днів.
Позивачем, відповіддю вих. № 0406-25 від 04.06.2025, було повідомлено митний орган, що згідно ст. 53 МКУ, документи, які підтверджують митну вартість товару надані у повному обсязі, інші документи протягом 10 днів надано не буде.
За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110140/2025/000019/1 від 04.06.2025, відповідно до якого, загальна митна вартість задекларованих Товарів №№ 1, 3 скоригована (збільшена) митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-г - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Рішення №UA110140/2025/000019/1 від 04.06.2025 обґрунтовано, зокрема тим, що за результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень статті 337 МКУ, встановлено наступне:
1. Відповідно до п.4.1 зовнішньоекономічного контракту від 20.11.2023 №20112023, оплата авансових платежів у розмірі 100% від вартості продукції, зазначеної в інвойсі до партії, здійснюється до відвантаження товару. До митного контрою декларантом надано проформу-інвойс від 28.03.2025 №38824 на суму 20589,32 євро та інвойс від 22.05.2025 №1211040618 на суму 20535,15 євро. Платіжна інструкція від 16.05.2025 №9, додана до ЕМД від 03.06.2025 25UA110140004509U6, на суму 20589,32 євро, що не відповідає остаточній сумі узгодженої ціни згідно інвойсу від 22.05.2025 №1211040618.
2. Декларантом до митного оформлення заявлено товар на комерційних умовах поставки EXW ES м.Valencia. Вказані комерційні умови поставки, згідно правил Інкотермс, передбачають включення до митної вартості, в тому числі, витрат на навантаження товару. Відповідно до положень наказу МФУ від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини 2 статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати, зокрема: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. До митного контролю декларантом надано рахунок на оплату ТОВ «Сафтранссервіс» від 26.05.2025 №661. Згідно вказаного рахунку на оплату: транспортнi послуги міжнародного перевезення вантажу зг. маршруту: м.Валенсія (Іспанія) - п/п Ягодин/Дорогуськ (Україна)- 149 000,00 грн; транспортнi послуги міжнародного перевезення вантажу зг. маршруту: п/п Чоп - м. Дніпро (Україна)- 72 000, грн. Відомості про вартість навантажувально - розвантажувальних робіт відсутні у рахунку на оплату від 26.05.2025 №661, у ЕМД від 03.06.2025 25UA110140004509U6 та ДМВ до неї. Враховуючи зазначене, до митної вартості не включено обов'язкові складові, згідно заявлених комерційних умов поставки.
Крім зазначеного відповідно до п.5.1 контракту від 20.11.2023 №20112023 продавець (Quimi Romar S.L.) зобов'язаний надати покупцю (ТОВ "ТД ІМПЕРІЯ РА") разом з товаром пакет документів, в тому числі оригінали: пакувальний лист та сертифікат походження. До митного оформлення дані документи не надано.
Надана до митного оформлення проформа-інвойс від 28.03.2025 №38824, за яким здійснено оплату за поставлений товар, не містить підписів і печаток, а тому у відповідності до п.1.2 зовнішньоекономічного контракту від 20.11.2023 №20112023 не має сили паперового документу. Наданий до митного оформлення інвойс від 22.05.2025 №1211040618 підписаний особою (Nunzio D'uva), повноваження якого не визначені зовнішньоекономічним контрактом від 20.11.2023 №20112023.
Митну вартість оцінюваного товару скориговано за другорядним методом визначення митної вартості - резервним, згідно з положеннями статті 64 МКУ. Митну вартість товару №1 скориговано до рівня 2,4823 євро/кг та товару №3 до рівня 1,3325 євро/кг що ґрунтується на митній вартості товарів, оформлених за ЕМД від 16.04.2025 № UA100200/2025/605905, з урахуванням заявлених опису товару, характеру зовнішньоекономічної угоди, обсягу партії, комерційних умов поставки, країни виробництва та відправлення.
Позивач не згоден з прийнятим відповідачем рішенням, але з метою випуску товару у вільний обіг оформив нову електронну митну декларацію №25UA110140004589U2. Загальна різниця митних платежів (ввізного мита та ПДВ) від митної вартості, визначеної підприємством та скоригованої митницею склала 91 010,59 грн.
Суд, оцінивши повідомлені сторонами справи обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, Митного кодексу України (далі - МК України), інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 Митного кодексу України, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів
Згідно з частиною першою статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до частини першої статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно з частиною першою статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Стаття 49 МК України визначає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною першою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною першою статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з частиною першою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
За нормами частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
За правилами частини шостої статті 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Частинами першою-третьою, шостою статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.
Відповідно до статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
З урахуванням викладеного вище, очевидним є висновок, що у митного органу повинні бути наявними обґрунтовані причини для витребування додаткових документів, ненадання яких унеможливлювало б визначення саме митної вартості товару, що ввозиться, за ціною договору (основний метод) відповідно до статті 58 МК України.
За визначенням, наведеним у частині першій статті 256 МК України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини дванадцятої статті 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Водночас наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 07.05.2020 у справі № 826/10527/17, у постанові від 02.06.2022 у справі №460/2674/20.
Верховний Суд у постанові від 19.06.2024 по справі № 460/1143/19 вказав на те, що сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом у митного органу виникли наступні сумніви щодо достовірності фактурної вартості заявленого до митного оформлення товару.
У постановах від 18.01.2018 у справі №816/747/15-а та від 04 вересня 2018 року у справі №826/26363/15 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що рішення митного органу має містити конкретизацію і обґрунтування того, які саме розбіжності містять подані документи, щодо яких складових митної вартості наявні сумніви та яким чином додатково витребувані документи зможуть підтвердити складові митної вартості.
Також Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зауважив, що митний орган має пояснити, яким чином виявлена неузгодженість у митній декларації за наявності інших товаросупровідних документів вплинула чи могла вплинути на задекларовану позивачем митну вартість товару; повідомити декларанта про те, які саме обставини та/або числові показники потребують додаткового підтвердження, які відомості запитувані документи мають підтвердити.
У той же час, як зазначено раніше, позивач для підтвердження митної вартості товару подав відповідачу усі документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, в яких містилися дані, на підставі яких можна визначити усі числові значення складових митної вартості: найменування Товару, що підлягає поставці, його кількість, ціну та умову поставки.
Дослідивши мотиви прийняття оскаржуваного рішення про коригування вартості товарів, суд зауважує наступне.
Відповідач вказав на те, що відповідно до п.4.1 зовнішньоекономічного контракту від 20.11.2023 №20112023, оплата авансових платежів у розмірі 100% від вартості продукції, зазначеної в інвойсі до партії, здійснюється до відвантаження товару. До митного контрою декларантом надано проформу-інвойс від 28.03.2025 №38824 на суму 20589,32 євро та інвойс від 22.05.2025 №1211040618 на суму 20535,15 євро. Платіжна інструкція від 16.05.2025 №9, додана до ЕМД від 03.06.2025 25UA110140004509U6, на суму 20589,32 євро, що не відповідає остаточній сумі узгодженої ціни згідно інвойсу від 22.05.2025 №1211040618.
Положеннями пунктів 3.2 та 4.1. Контракту обумовлено постачання товару після здійснення 100% передплати.
Оплата товару здійснена 16.05.2025 відповідності до інвойсу - проформи № 38824 від 28.03.2025.
Суд наголошує на тому, що інвойс - проформа - це документ, у якому зазначається обов'язок продавця товарів (виконавця послуг) поставити товари (надати послуги) покупцю за наперед обговореною ціною.
Ціна послуг та перелік товарів у цьому виді інвойсу не є остаточним, та у подальшому може змінюватись.
Відмінність проформи-інвойсу полягає в тому, що деякі дані можуть бути не остаточними, та до нього ще можуть бути внесені зміни. А от інвойс із остаточними змінами та узгодженими даними вже формуватиме комерційний інвойс.
Оплата була здійснена в сумі, вказаної в інвойсі - проформі, та з посиланням на нього та контракт.
Остаточна ж вартість поставленого товару підтверджується інвойсом № 1211040618 від 22.05.2025, який надавався до митного оформлення.
Водночас відповідачем не обґрунтовано часткове врахування наданих позивачем до митного оформлення документів.
Сам відповідач також не надав змістовних пояснень щодо підстав неможливості визначення митної вартості товару.
Отже, це зауваження відповідача є необґрунтованим.
З приводу не надання позивачем відомостей про вартість навантажувально - розвантажувальних робіт, суд зазначає наступне.
На підставі Правил використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс 2010, які були прийняті Міжнародною торговою палатою, та чинні з 01.01.2011, комерційні умови поставки EXW означає, що продавець зобов'язаний надати вантаж у своєму приміщенні або на іншому узгодженому місці. Умови чітко визначають, хто оплачує перевезення EXW - Експортер забезпечує лише підготовку вантажу та його пакування, він не відповідає за митне оформлення або доставку до порту, тоді як Імпортер організовує транспорт, сплачує всі витрати на перевезення і страхування.
На підставі вищенаведеного досліджено товаросупровідні документи, надані декларантом на підтвердження складових митної вартості, зокрема витрат пов'язаних з доставкою вантажу.
Відповідно до частини 10 статті 58 МКУ, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.
Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом, відповідно до частини 2 статті 53 МКУ, подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Відповідно до частини 4 статті 335 МКУ під час переміщення товарів, через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник залежно при переміщенні залізничним транспортом до митного оформлення надають митному органу транспортні (перевізні) документи.
Для підтвердження транспортних витрат підприємство надало митниці: міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №402296 від 22.05.2025; рахунок на оплату транспортних послуг №661 від 26.05.2025; довідку про транспортно-експедиційні послуги № 26/05-1 від 26.05.2025; договір транспортного експедирування № 25-25/4 від 22.01.2025; заявку - договір № 19/05-2 від 19.05.2025; договір № 19-05-П про перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні від 19.05.2025.
Відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі 37 «Процедура митної декларації» має бути зазначено ZZ32, в той час як у вказаній графі митної декларації №25UA110140004509U6 від 03.06.2025, позивачем зазначено ZZ00 (тара не зворотна та її вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.
Митному органу був наданий інвойс - проформа № 38824 від 28.03.2025, в якому вказано, що вартість пакування та навантаження входить до ціни товару. Відповідно перевізником вказані роботи не виконувалися, та не вказувалися в рахунку на оплату № 661 від 26.05.2025. Тобто, наданим документами підтверджується усі комерційні умови поставки, твердження митного органу є необґрунтованими.
На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що наведені відповідачем підстави, жодним чином не перешкоджають митному органу перевірити митну вартість імпортованого товару на підставі наданих позивачем документів.
Також, з посиланням на п.5.1 контракту вказав на надання для митного оформлення пакувального листа та сертифікату походження товару.
Однак, відповідачем не обґрунтовано необхідність надання підприємством відповідних документів, які відповідно до ст. 53 МК України не є обов'язковими.
Відносно того, що надана до митного оформлення проформа-інвойс від 28.03.2025 №38824, за яким здійснено оплату за поставлений товар, не містить підписів і печаток а тому у відповідності до п.1.2 зовнішньоекономічного контракту від 20.11.2023 №20112023 не має сили паперового документу, а наданий до митного оформлення інвойс від 22.05.2025 №1211040618 підписаний особою (Nunzio D'uva), повноваження якого не визначені зовнішньоекономічним контрактом від 20.11.2023 №20112023 суд встановив наступне.
Відповідно до п. 1.2 Контракту Сторони визнають, що скани цього Контракту, додаткових угод до нього, специфікацій, інвойсів та інших документів до Контракту мають силу паперових оригіналів, якщо на ньому є зображення підпису уповноваженої особи та печатки сторони, документи надіслані на емейли Сторін, зазначені у п. 7 цього Контракту.
Водночас, виконання умов Контракту є питанням, що стосується сторін договору.
Втручання митного органу у приватно-правові відносини сторін договору є виходом за межі повноважень митного органу.
Відтак, оскільки сторонами фактично досягнуто згоди щодо наявності у них договірних зобов'язань на підставі наданих проформи-інвойса від 28.03.2025 №38824 та інвойса від 22.05.2025 №1211040618 підписаний особою Nunzio D'uva.
Надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
В той же час, відповідачем суду не надано жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем надано до митниці відповідні документи, які підтверджують митну вартість товарів за митною декларацією, у відповідності до положень ч.2 ст.53 Митного кодексу України та які не містять розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.
Крім того, враховуючи позицію Верховного суду у постановах від 12.03.2019 у справі № 826/2313/16 та 13.06.2019 у справі № 820/6315/15 суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Суд звертає увагу, що надані до митного оформлення товару документи не містять ознак підробки, а відповідач не спростував їх достовірність та не обґрунтував неможливість їх врахування при визначенні митної вартості оцінюваного товару.
Як вказано в постанові Верховного Суду від 28.05.2019 в справі №818/6493/13-а однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
Не наведення митницею в рішеннях про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару.
Застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару, передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товару визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази ЄАІС Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товару, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товару із застосуванням резервного методу.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 813/5405/15, від 31.01.2020 у справі №804/7761/16 та відповідно до положень ч.5 ст.242 КАС України підлягає обов'язковому врахуванню судом при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин в даній справі.
Суд зауважує, що, в оскаржених рішеннях відповідач не вказує будь-яких джерел та інформації, якими керувався при визначенні митної вартості товару, окрім номеру та дати взятої за основу митної декларації.
Суд зазначає, що покликання відповідача на відомості з інформаційних баз даних контролюючого органу не є належним доказом щодо неправильного визначення позивачем митної вартості товару, зазначеного у митній декларації, оскільки такі відомості мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об'єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати перевагу над наданими декларантом первинними документами про товар. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.
Верховний Суд з цього питання сформував правову позицію, яка викладена у постановах від 21.02.2018 у справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 у справі № 818/1186/17, відповідно до якої рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Під час митного оформлення позивач подав усі визначені статтею 53 МК України документи, перелік яких є вичерпним, що підтверджують заявлену ним митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Отже, митний орган не довів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надані достатні докази, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору. Відтак наявність належних та беззаперечних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Разом з тим, відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості, не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, що свідчить про порушення відповідачем вимог частини другої статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятих рішень.
За встановлених судом обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та у повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів.
На переконання суду, позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість товару. Натомість митний орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.
Зазначене, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого Дніпровською митницею рішення про коригування митної вартості товару №UA110140/2025/000019/1 від 04.06.2025 і картки відмови Дніпровської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110140/2025/000096 від 04 червня 2025 року.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Частиною 1 статті 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Матеріалами справи - платіжною інструкцією від 28.07.2025 № 955 підтверджується факт сплати судового збору у розмірі 2442,40 грн.
У відповідності до приписів статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене і задоволення позовних вимог, суд доходить висновку, що судовий збір у розмірі 2442,40 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, яким прийнято протиправне рішення.
Також позивачем заявлено клопотання про стягнення з відповідача на його користь судових витрат, пов'язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу в сумі 9 000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат позивачем надано: договір про надання правничої допомоги від 22.02.2023, додаткову угоду від 06.06.2025 № 10 до договору про надання правничої допомоги від 22.02.2023, рахунок від 28.07.2025 № 19/07, акт прийняття-передачі послуг від 28.07.2025, платіжна інструкція № 956.
Частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вказано, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Перевіряючи обґрунтованість визначених адвокатом у акті прийняття-передачі послуг від 28.07.2025 вартості наданих послуг (9 000,00 грн), суд виходить з наступного.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням не тільки того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
При цьому, як зазначалося вище, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої винесено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
В даному випадку, зважаючи на предмет спору, складність адміністративної справи, обсяг наданих послуг та задоволених позовних вимог, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу в розмірі 9 000,00 грн. є не співмірними зі складністю адміністративної справи та часом витраченим на надання правничої допомоги, у зв'язку з чим підлягають зменшенню до 5 000,00 грн.
Керуючись статтями 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Імперія РА" (69063, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр.Соборний, буд. 21, ЄДРПОУ 33869650), представник позивача Семенов Максим Вячеславович (69019, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 34, літ. А, оф. 48, РНОКПП НОМЕР_1 ) до Південно-Східної митниці (49038, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, будинок 22, ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості №UA110140/2025/000019/1 від 04 червня 2025 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови Дніпровської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110140/2025/000096 від 04 червня 2025 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південно-Східної митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Імперія РА"судові витрати зі сплати судового збору розмірі 2442,40 грн. та витрати на правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 13 листопада 2025 року.
Суддя О.О. Артоуз