13 листопада 2025 року Справа № 280/7356/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) представник Шокарєва Альона Вікторівна (Херсонська область, смт. Нижні Сірогози, РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
22 серпня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду засобами системи «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_3 (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, відповідно до якої позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_3 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 22.07.2025 про звільнення з військової служби під час дії воєнного стану на підставі пп. “б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_3 розглянути рапорт про звільнення ОСОБА_1 поданий 22.07.2025, згідно пп. “б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Позовну заяву мотивовано тим, що позивач є військовослужбовцем за мобілізацією, який проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_3 . Позивач 19.05.2025 згідно витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи КНП «ЗОКЛ» ЗОР № 244/25/2786/В був визнаний особою з інвалідністю III групи. В подальшому 22.07.2025 позивач звернувся до командування відповідача із рапортом про звільнення з військової служби на підставі пп. “б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». На адвокатський запит представника позивача 14.08.2025 отримано відповідь в якій не надано жодної інформації щодо питань, порушених у адвокатському запиті від 22.07.2025, та не повідомлено про вчинення будь-яких дій з боку військової частини щодо розгляду поданого рапорту про звільнення позивача. При цьому окреме посилання у відповіді на те, що позивач не виключений зі списків особового складу військової частини, свідчить про ігнорування його прав та законних інтересів. Позивач вважає, що відповідач, замість того щоб невідкладно розглянути рапорт та прийняти рішення у межах своєї компетенції, фактично проігнорував як сам рапорт, так і адвокатський запит чим порушив його права. Бездіяльність відповідача у формі невжиття заходів щодо розгляду рапорту про звільнення є протиправною, такою, що суперечить вимогам чинного законодавства України, та підлягає судовому контролю і усуненню шляхом покладення на відповідача обов'язку здійснити розгляд рапорту та прийняти за ним відповідне рішення. В зв'язку з вищевикладеним позивач вимушений звернутися до суду.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.08.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Відповідач 01.09.2025 надав до суду відповідь на відзив. Військова частина НОМЕР_3 заперечує проти позову та вважає вимоги позивача необґрунтованими, безпідставними, такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, у зв'язку з чим вони задоволенню не підлягають. Так, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 25.05.2023 № 145 старшого солдата ОСОБА_1 увільнено від займаних посад та зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 , як таких, що скоїли дезертирство з 25.05.2023. Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 12.01.2024 № 13 старшому солдату ОСОБА_1 призупинено строк військової служби як такого, що самовільно залишив військову частину 28.04.2023 (дезертирував), увільненого від займаної посади та якому призупинено військову службу у Збройних Силах України наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 11.12.2023 № 282-РС. Постанова слідчого про закриття кримінального провадження за фактом вчинення кримінального правопорушення військовослужбовцем ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_3 не надходила. Рапорт старшого солдата ОСОБА_1 про звільнення з військової служби розглянуто командиром військової частини НОМЕР_3 . Рапорт не погоджено. Підстави викладено у листі командира військової частини НОМЕР_3 від 02.08.2025 № 7970. Відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
На спростування доводів відзиву позивачем 03.09.2025 надано до суду відповідь на відзив. Позивач наполягає на тому, що згідно з відповіддю Територіального управління ДБР у місті Краматорськ від 19.08.2025 № 13-07-21549/25-кр та витягу з ЄРДР, у провадженні перебувала справа № 42023052210001478 від 11.12.2003, розпочата за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, за фактом можливого його вчинення позивачем. З витягу з ЄРДР вбачається, що повідомлення про можливе правопорушення направив командир військової частини НОМЕР_3 . Відтак, саме відповідач має право на ознайомлення з матеріалами провадження і, на момент подання позивачем рапорту про звільнення, мав можливість отримати інформацію про його стан. Щодо обов'язку розгляду рапорту то рапорт позивача від 22.07.2025 відповідає всім вимогам Порядку та підлягає розгляду по суті в обов'язковому порядку з прийняттям рішення про можливість звільнення позивача, який боронив Батьківщину і став особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок захисту Батьківщини. Позивач через протиправну бездіяльність відповідача та намагання вижити після тяжкого поранення і травми все ж таки зберіг своє життя та здоров'я, але втратив частково працездатність і на сьогоднішній час не має змоги реалізувати свої права на отримання пенсії по інвалідності як ветеран війни, отримати виплату одноразової грошової допомоги, через протиправну бездіяльність відповідача та відсутність запису у військовому квитку про його звільнення за станом здоров'я. У Порядку немає вимоги щодо нотаріального чи іншого завірення копій документів, долучених до рапорту. Якщо у відповідача виникали сумніви у достовірності копій, він мав право витребувати підтвердження у відповідних органів чи закладів охорони здоров'я, а не вимагати оригінали від позивача. Позивач не порушив підпорядкованість при поданні рапорту, оскільки усне погодження чи обов'язкове схвалення безпосереднім командиром не передбачено законодавством. Позивач наполягає на задоволенні позову.
Ухвалою суду від 05.09.2025 відмовлено у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_3 про залишення позовної заяви без розгляду.
Згідно з положеннями статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частиною 1 ст. 262 КАС України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 23.09.2022 проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період у ВЧ НОМЕР_3 , що підтверджується наданими до матеріалів справи письмовими доказами та сторонами не заперечується.
22 листопада 2022 року старший солдат ОСОБА_1 отримав «ВТ. Закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку. Акубаротравма» під час відбиття збройного нападу, захисту Батьківщини в районі с. Спірне, Донецької області в ході артилерійського обстрілу з боку збройних сил рф.
23 лютого 2023 року старший солдат ОСОБА_1 отримав «МВТ, акубаротравма без пошкодження барабанної перетинки. ЗЧМТ. Струс головного мозку. Астено-вегетативний синдром. ВОСП шиї з уламковим переломом задньої стінки кісткового каналу С1 хребця з наявністю сторонніх металевих тіл в поперековому відростку С1 ліворуч та м'яких тканин шиї на рівні С6. Стійкий больовий синдром» під час відбиття збройного нападу, захисту Батьківщини в районі с. Спірне, Донецької області в ході артилерійського обстрілу з боку збройних сил рф.
У відповідності з наказом командира Військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 25.04.2023 № 115 ОСОБА_1 з 26.04.2023 вибув у шпиталь до ВЧ НОМЕР_5 № 2 ( АДРЕСА_3 ).
Наказом командира Військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 03.05.2023 № 123 ОСОБА_1 знято з усіх видів забезпечення з 28.04.2023 у зв'язку із самовільним залишенням військової частини.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 25.05.2023 № 145 ОСОБА_1 з 25.05.2023 увільнено від займаних посад та зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 , як такого, що скоїв дезертирство.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 12.01.2024 № 13 ОСОБА_1 з 11.12.2023 призупинено строк військової служби та виключено зі списків особового складу частини.
Згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 244/25/2786/В від 19.05.2025 ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи. Причина (п. 17.1.10) поранення (контузії, травми, каліцтва), захворювання або інші ушкодження здоров'я, одержані під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди (за рішенням ВЛК: поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язано із захистом Батьківщини).
Територіальним управлінням ДБР, розташованим у АДРЕСА_4 на підставі ч. 1 ст. 284 КПК України п. 2 (відсутність складу кримінального правопорушення) 09.07.2025 закрито кримінальне провадження № 42023052210001478 від 11.12.2023 (ч. 4 ст. 408 КК України) за фактом вчинення кримінального правопорушення військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_3 ОСОБА_1 .
Представником позивача 22.07.2025 направлено на адресу Міністерства оборони України для перенаправлення до Військової частини НОМЕР_3 адвокатський запит про надання довідки про всі види грошового забезпечення за весь період служби. Також, вказаним запитом направлено рапорт від 22.07.2025 про звільнення позивача зі служби та виплату одноразової допомоги. До адвокатського запиту додано: рапорт на звільнення з додатками (копія паспорту, РНОКПП, витягу з реєстру територіальної громади, витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 244/25/2786/В від 19.05.2025), рапорт на отримання одноразової грошової допомоги, ордер представника, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Згідно листа Військової частини НОМЕР_3 від 02.08.2025 № 7990 представнику позивача повідомлено про те, що рапорт солдата ОСОБА_1 від 22.07.2025 про звільнення подано з порушенням підпорядкованості (не по команді) та без долучення оригіналів (або належним чином посвідчених копій) документів, що підтверджують підстави для звільнення. Солдат ОСОБА_1 самовільно залишив військову частину НОМЕР_3 28.04.2023 (дезертирував). Військову службу солдата ОСОБА_1 призупинено з 11.12.2023. Станом на 02.08.2025 солдат ОСОБА_1 до місця розташування військової частини не повернувся, проводить час на власний розсуд. Враховуючи факт призупинення військової служби, для поновлення служби та звільнення з військової служби солдату ОСОБА_1 рекомендовано звернутись до Військової служби правопорядку для направлення його до батальйону резерву відповідного оперативного командування чи армійського корпусу для виконання "Алгоритму дій посадових осіб стосовно прийому військовослужбовців, які повернулись для проходження військової служби до Збройних Сил України". У випадку поновлення на військової служби, солдат ОСОБА_1 має право почати по команді відповідний рапорт на звільнення. За результатами розгляду командиром військової частини буде прийнято відповідне рішення.
Листом Військової частини НОМЕР_3 від 14.08.2025 № 1790 у відповідь на запит від 22.07.2025 представнику позивача направлено картки особового рахунку за НОМЕР_6 - 2023 роки та повідомлено, що ОСОБА_1 згідно наказу командира частини від 03.05.2023 №123 з 28.04.2023 знятий з усіх видів забезпечення, згідно наказу від 12.01.2024 №13 - призупинено військову службу. Станом на дату надання відповіді солдат ОСОБА_1 не виключений зі списків особового складу частини. На момент проходження служби солдат ОСОБА_1 не звертався та не подав рапорти чи заяви про виплату одноразової грошової допомоги в зв'язку з інвалідністю на ім'я командира військової частини НОМЕР_3 .
Відповідно до пункту 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12. 2013 № 975, та вимог Департаменту соціального забезпечення МОУ до оформлення пакету документів на отримання зазначеної виплати: довідка МСЕК; довідка про втрату працездатності; довідка військово-лікарської комісії з висновком; заява, або рапорт який зареєстрований у стройовій частині з вхідним номером, з резолюцією командира військової частини; копії паспорту, копії ІНН, довідка форми 5 про проходження військової служби, довідка про обставини та травму у разі якщо це було поранення чи травма (форма5); згода на обробку персональних даних; реквізити банку картки для виплат; копія військового квитка.
Вказані обставини не є спірними та підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.
Суд, оцінивши повідомлені сторонами обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Статтею 17 Конституції України, встановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Статтею 65 Конституції України, визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону, яким є Закон України "Про військовий обов'язок та військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII (тут і далі в редакції на дату виникнення спірних правовідносин)).
Закон № 2232-XII здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Пунктом 2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008, в редакції на дату виникнення спірних правовідносин) передбачено, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.
У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.
З громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт згідно з додатками 1 і 2.
За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 № 1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Надалі дія воєнного стану в Україні постійно продовжувалася згідно з Указами Президента України, воєнний стан в Україні продовжує діяти станом на момент розгляду цієї справи.
Указом Президента України №69/2022 "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Пунктом 8 цього Указу встановлено, місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб-підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку: 1) своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини; 2) здійснення призову військовозобов'язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України; 3) виділення тимчасово будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів, надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України та іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів.
Статтею 24 Закону №2232-XII унормований початок, призупинення і закінчення проходження військової служби.
Відповідно до частини третьої статті 24 Закону №2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Статтею 26 Закону №2232-XII визначені підстави звільнення з військової служби.
Відповідно до підпункту "б" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану за станом здоров'я, а саме: за наявності інвалідності.
Згідно із абзацом 2 пункту 12 Положення №1153/2008 право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах, за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Відповідно до підпункту 2 пункту 225 Положення №1153/2008 під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється:
у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них;
у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них;
у військових званнях до полковника (капітана 1 рангу) включно за всіма підставами - командувачами видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командиром військової частини, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, керівником служби персоналу Міністерства оборони України, начальником Національного університету оборони України імені Івана Черняховського;
у військових званнях до бригадного генерала (коммодора) та прирівняних до них згідно із пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 04.06.2020 № 680-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців" військових звань включно за всіма підставами - Головнокомандувачем Збройних Сил України;
у військових званнях до генерал-лейтенанта (віце-адмірала) та прирівняних до них згідно із пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 04.06.2020 № 680-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців" військових звань включно за всіма підставами - Міністром оборони України;
у військових званнях генерала (адмірала) та прирівняному до них згідно із пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 04.06.2020 № 680-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців" військовому званні - Президентом України.
Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Відповідно до пункту 240 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які визнані непридатними до військової служби за станом здоров'я, підлягають звільненню з військової служби за станом здоров'я, крім військовослужбовці визнаних військово-лікарською комісією непридатними до військової служби за станом здоров'я за наслідками захворювань, поранень (травм, каліцтв) одержаних під час виконання обов'язків військової служби, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, які виявили бажання проходити військову службу та стосовно яких прийнято рішення про залишення на військовій службі за контрактом. Після отримання військовою частиною відповідного висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність військовослужбовця до військової служби за станом здоров'я документи про його звільнення з військової служби оформлюються та надсилаються посадовій особі, яка видає наказ про звільнення негайно.
Згідно із Законом №2232-XII та Указом Президента України від 10.12.2008 №1153 "Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 (зі змінами) затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Інструкція №170).
Інструкція №170 визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Відповідно до пункту 1.5 Інструкції №170 для встановлення, зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу, у Генеральному штабі Збройних Сил України, Командуванні об'єднаних сил Збройних Сил України, видах Збройних Сил України, окремих родах сил Збройних Сил України, окремих родах військ Збройних Сил України, органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах, організаціях, (далі - військові частини), оформляються: подання (додаток 1), рішення колегіальних органів, утворених і діючих відповідно до законодавчих актів і актів Міністерства оборони України, Резерв кандидатів для просування по службі (додаток 2), План переміщення військовослужбовців на посади номенклатури посад (далі - План переміщення на посади) (додаток 16) на військовослужбовців крім тих, які проходять строкову військову службу, зокрема щодо звільнення з військової служби.
Пунктами 12.1, 12,11 розділу XII Інструкції №170 передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Абзацом 2 пункту 14.10 Інструкції №170 визначено, що звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що військовослужбовці, які проходять військову службу за мобілізацією, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах, визначених статтею 26 Закону №2232-ХІ1, зокрема, через стан здоров'я. Ті військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
Додатком 19 Інструкції №170 передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби. Зокрема відповідно до пункту 3 Додатку при поданні до звільнення з військової служби за станом здоров'я подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця (крім випадку звільнення військовослужбовця за рішенням командування військової частини); висновок (постанова) військово-лікарської комісії або копія акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я України від 10.12.2024 №2067 "Деякі питання забезпечення проведення оцінювання повсякденного функціонування особи", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.12.2024 за №1925/43270 (далі - наказ МОЗ від 10.12.2024 №2067), або копія посвідчення особи з інвалідністю, або копія пенсійного посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або копію довідки для отримання пільг інвалідами, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу за формою, затвердженою наказом Міністерства соціальної політики України від 21.09.2015 №946, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.10.2015 за №1198/27643 (далі - наказ Мінсоцполітики від 21.09.2015 №946) (у разі звільнення з військової служби за підставами, передбаченими абзацом третім підпункту "б" пункту 2 частини четвертої або абзацом третім підпункту "б" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" - за наявності інвалідності); копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).
Аналіз наведених законодавчих норм свідчить про те, що розгляд рапорту про звільнення зі служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують стан здоров'я.
Відповідно до статей 14, 31, 66 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 548-XIV від 24.03.1999, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Командир бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) в мирний і воєнний час відповідає за бойову та мобілізаційну готовність, укомплектованість особовим складом, успішне виконання бригадою (полком, кораблем 1 і 2 рангу, окремим батальйоном) бойових завдань; бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров'я особового складу; внутрішній порядок; стан і збереження зброї, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального та інших матеріальних засобів; стан фінансового господарства; всебічне забезпечення бригади, стан пожежної та екологічної безпеки. Командир бригади є прямим начальником усього особового складу полку.
Механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту, визначений Порядком організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженим наказом Міністерства оборони України 06.08.2024 № 531, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.08.2024 за № 1214/42559 (надалі також - Порядок № 531).
Згідно пунктів 1-3 розділу ІІ Порядку № 531 рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації. Усні рапорти розглядаються негайно, але не пізніше ніж у строки, для розгляду рапортів у паперовій формі, визначені пунктом 9 розділу III цього Порядку. Відповідь на усний рапорт надається усно.
За змістом пунктів 1 - 6, 8, 9 розділу ІІІ Порядку №531 у паперовому рапорті військовослужбовець вказує: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок «Рапорт»; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім'я та прізвище; дату; особистий підпис.
Командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції.
Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1до цього Порядку.
Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку.
Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.
Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.
Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника).
Усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов'язково реєструються службою діловодства.
Пунктом 7 розділу ІІІ Порядку №531 встановлено заборону: 1) встановлювати будь-які інші вимоги щодо форми та змісту паперового рапорту, що не передбачені цим Порядком, у тому числі стосовно: подання рапортів з окремих питань виключно написаними власноруч або друкованим способом; недотримання вимог щодо розміру полів, відступів, шрифтів, кольору чорнила чи друку, розміру та якості паперу тощо, які не передбачені цим Порядком; наявності граматичних, синтаксичних чи інших помилок, які не впливають на суть рапорту; 2) відмовляти у розгляді рапорту у разі відсутності доданих документів або інформації, які є або повинні бути в наявності у розпорядженні командира (начальника), створюються/формуються/видаються самим підрозділом та/або можуть бути витребувані підрозділом в іншого підрозділу та/або відповідного закладу охорони здоров'я тощо; 3) вимагати від військовослужбовця попереднього усного погодження паперового або електронного рапорту із безпосереднім або прямим командиром (начальником) перед його фактичним поданням відповідно до положень цього Порядку; 4) відмовляти у прийнятті (реєстрації) власноруч написаних рапортів військовослужбовців.
Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу.
У разі направлення рапорту засобами поштового зв'язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.
Судом встановлено, що рапорт ОСОБА_1 про звільнення його з військової служби за призовом під час мобілізації на підставі підпункту б пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» у зв'язку із наявністю інвалідності (якщо військовослужбовці не виявили бажання продовжувати військову службу), подано шляхом направлення представником позивача 22.07.2025 на адресу Міністерства оборони України для перенаправлення до Військової частини НОМЕР_3 адвокатського запиту.
За результатами розгляду рапорту відповідач повідомив позивача про те, що враховуючи факт призупинення військової служби, для поновлення служби та звільнення з військової служби солдату ОСОБА_1 рекомендовано звернутись до Військової служби правопорядку для направлення його до батальйону резерву відповідного оперативного командування чи армійського корпусу для виконання "Алгоритму дій посадових осіб стосовно прийому військовослужбовців, які повернулись для проходження військової служби до Збройних Сил України". У випадку поновлення на військової служби, солдат ОСОБА_1 має право почати по команді відповідний рапорт на звільнення. За результатами розгляду командиром військової частини буде прийнято відповідне рішення. Окрім того, зазначено, що рапорт про звільнення подано з порушенням підпорядкованості (не по команді) та без долучення оригіналів (або належним чином посвідчених копій) документів, що підтверджують підстави для звільнення.
Подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до прямого керівника, командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті, зокрема, питання звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів. Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями безпосередніх (прямих) командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності.
За результатами розгляду рапорту військовослужбовця про його звільнення з військової служби посадові особи, які мають право на його звільнення з військової служби, зобов'язані видати наказ по особовому складу про звільнення такого військовослужбовця з військової служби чи надати обґрунтовану відмову у задоволенні рапорту (заяви).
Суд зазначає, що розглянутим вважається рапорт, по якому прийнято рішення та це рішення (відповідь) доведено до військовослужбовця належним чином.
Праву військовослужбовця на звернення до безпосереднього командира для вирішення питання службового чи особистого характеру кореспондує обов'язок військового командира відреагувати на поданий рапорт.
Наслідком написання рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про його звільнення чи відмова у задоволенні рапорту.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 02.04.2025 у справі № 280/7446/24, від 08.07.2025 в справі № 580/6020/22.
Водночас, ч.2 ст.24 Закону №2232-ХІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, підлягають звільненню з військової служби відповідно до пункту "г" частини другої, пункту "г" частини третьої, підпункту "д" пункту 1, підпункту "в" пункту 2 частини четвертої, підпунктів "е" пунктів 1 і 2, підпункту "в" пункту 3 частини п'ятої та підпункту "е" пункту 1, підпункту "д" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини шостої статті 26 цього Закону, крім військовослужбовців, яким вироком суду визначено міру покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні.
Військовослужбовці, яким призначено кримінальне покарання у вигляді штрафу, яких звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, передбачених статтями 47, 48, 49 Кримінального кодексу України, а також яких звільнено від відбування покарання на підставі амністії, підлягають звільненню з військової служби відповідно до підпункту "ґ" пункту 1 частини четвертої, підпунктів "д" пунктів 1 та 2 частини п'ятої та підпункту "д" пункту 1, підпункту "ґ" пункту 2 частини шостої статті 26 цього Закону.
Для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжується. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримане продовольче, речове та інші види забезпечення.
Порядок призупинення та продовження військової служби визначається положеннями про проходження військової служби.
Аналогічні за своїм змістом положення закріплено також і в пунктах 144-1 144-7 Положення №1153/2008.
Зокрема, п.144-2 Положення №1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, військову службу яким призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Таким чином, військова служба призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України.
Водночас, суд зазначає, що факт перебування позивача у розпорядженні командира військової частини не звільняє відповідача від обов'язку розглянути рапорт про звільнення з військової служби, прийняти рішення про звільнення останнього з військової служби або мотивовану відмову в такому, або ж повідомити про причини неможливості розгляду рапорту у встановлений законодавством термін.
Зібрані ж у справі докази свідчать, що рапорт позивача не розглянутий відповідачем належним чином в установленому законодавством порядку, а зокрема не прийнято мотивованого рішення про його відмову чи про його задоволення по суті у зв'язку з чим, суд доходить висновку, що відповідач допустив протиправні дії щодо неналежного розгляду рапорту позивача про звільнення з військової служби у встановлені законом строки.
Відповідач не довів наявність в спірному випадку законодавчих підстав, які дозволяють йому не розглядати рапорт позивача з вирішення порушеного в ньому питання.
Таким чином, що у спірних правовідносинах відповідач, не вживши будь-яких дій щодо прийняття рішення за результатами розгляду рапорту позивача, порушив вимоги Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Положення №1153/2008 та ін.
Згідно із загальними засадами права дії суб'єкта владних повноважень це - активна поведінка суб'єкта владних повноважень, а бездіяльність це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень. Як дії, так і бездіяльність можуть мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.
За встановлених судом обставин, відсутність належним чином оформленого наказу про звільнення позивача з військової служби чи відмову у його звільненні, свідчить саме про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, внаслідок чого суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_3 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 22.07.2025 про звільнення з військової служби під час дії воєнного стану на підставі пп. “б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від09.12.1994, серія A, № 303-A, п.29).
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Положеннями ст.13 Конвенції встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. У рішенні від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» ЄСПЛ вказав, що норма статті 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Сутність цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечать при цьому виконання своїх зобов'язань. Суд визнав, що вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачені національним законодавством (пункт 145 рішення).
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно положень ч. 2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Правильність саме такого тлумачення змісту ч. 1 ст. 77 та ч. 2 ст. 77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі № 520/2261/19, що визначений ст. 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Враховуючи положення частин першої, другої статті 77, 90 КАС України, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає, що, заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, відповідно є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору.
Доказів понесення позивачем інших судових витрат та їх розміру матеріали справи не містять.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) представник ОСОБА_2 (Херсонська область, смт. Нижні Сірогози, РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_3 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 22.07.2025 про звільнення з військової служби під час дії воєнного стану на підставі пп. “б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_3 розглянути рапорт про звільнення ОСОБА_1 поданий 22.07.2025, згідно пп. “б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Розподіл судових витрат не проводиться.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 13 листопада 2025 року.
Суддя О.О. Артоуз