Україна
Донецький окружний адміністративний суд
14 листопада 2025 року Справа№640/13913/20
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кошкош О.О. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транснафта-Сервіс" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,
22.06.2020 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Транснафта-Сервіс", в якій позивач з урахуванням уточнень від 27.05.2025 просить суд:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС України в м. Києві від 19.03.2020 № 0001903207, № 0001893207.
В обґрунтування позовних вимог, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Транснафта-Сервіс" зазначає, що проведеною перевіркою встановлено здійснення ТОВ «ТРАНСНАФТА-СЕРВІС» роздрібної торгівлі пальним за допомогою паливороздавальної колонки на АЗС за адресою: м.Київ, вул. Пирогівський шлях, буд.34-В, без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, чим порушено вимоги частини 20 ст. 15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального». Проте, станом на момент перевірки, позивачем вже було подано заяви № 5279/6, № 5280/6 та № 5281/16 від 06.02.2020 на отримання ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним за адресою паливного складу № 3, було сплачено та до додано до заяв оплату за отримання ліцензію та всі вищезазначені документи, що були подані до ГУ ДПС у м.Києві. Крім того, позивач зазначає, що оскільки Товариство має ліцензію на оптову торгівлю пальним та ним було подано належним чином оформлені документи на отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, то за таких підстав не вбачається порушення вимог частини 20 ст. 15 Закону України від 19.12.1995 Nє481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», а саме не порушено вимог здійснення роздрібної торгівлі пальним за допомогою паливороздавальної колонки на АЗС за адресою м.Київ, вул. Пирогівський шлях, буд.34-В. Враховуючи вищевикладене, позивач просив задовольнити позовні вимоги.
Відповідач позов не визнав. В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначив, що перевіркою встановлено факти проведення розрахункової операції на суму 399 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО), роздрібної торгівлі пальним 12.02.2020 (дизельне паливо у кількості 19 л на суму 399 грн.) без одержання (отримання) відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, чим порушено статтю 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВP «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального». Представник податкового органу наголошує, що факт направлення заяви не надає права здійснювати роздрібну торгівлю пальним. Враховуючи вищевикладене, відповідач просив відмовити у задоволенні позову.
26 червня 2020 року ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження у справі. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).
Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».
З метою забезпечення розгляду адміністративної справи здійснено автоматизований розподіл судових справ між іншими окружними адміністративними судами України.
Адміністративну справу передано до Донецького окружного адміністративного суду.
За результатами автоматизованого розподілу справи головуючим у даній справі призначено суддю Кошкош Олену Олександрівну.
23 травня 2025 року ухвалою Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу прийнято до розгляду суддею Кошкош О.О. Крім того, ухвалою від 23 травня 2025 року суд залишив без руху позовну заяву. Надав позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху.
02 червня 2025 року суд продовжив розгляд адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транснафта-Сервіс" до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
12 серпня 2025 року суд залишив без руху позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Транснафта-Сервіс" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень. Встановив позивачу п'ятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків у спосіб подання до суду доказів реєстрації електронного кабінету Товариством з обмеженою відповідальністю "Транснафта-Сервіс" в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку відповідно до ст. 18 КАС України.
Ухвалою від 19 серпня 2025 року суд продовжив розгляд справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транснафта-Сервіс" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Разом з тим, суд зазначає, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації в Україні введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Надалі дію воєнного стану продовжено та на момент винесення рішення суду він діє.
З огляду на введення на території України воєнного стану, справа розглянута судом протягом розумного строку.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Транснафта-Сервіс", є юридичною особою (код ЄДРПОУ 41168507), яка зареєстрована за адресою: 07201, Україна, Іванківський р-н, Київська обл., селище міського типу Іванків, вулиця Івана Проскури, будинок 11.
Відповідно до акту про результати фактичної перевірки з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) від 24.02.2020 № 562/26-15-32-07/41168507 податковим органом проведено перевірку Товариство з обмеженою відповідальністю "Транснафта-Сервіс". В рамках перевірки встановлено факт проведення розрахункової операції на суму 399 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО), а також факт роздрібної торгівлі пальним 12.02.2020 (дизельне паливо у кількості 19 л на суму 399 грн.) без одержання (отримання) відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, чим порушено статтю 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВP «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».
У зв'язку з виявленими порушеннями Головним управлінням ДПС в м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.03.2020, а саме:
№ 0001903207, яким, за порушення ст. 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВP «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», а саме роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії на позивача накладено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 250 000, 00 грн;
№ 000189320, яким, за порушення п.1 пп.2 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на позивача накладено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1, 00 грн.
Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, проте рішенням Державної податкової служби України від 27.05.2020 у задоволенні скарги відмовлено, податкові повідомлення-рішення без змін.
Вважаючи протиправними спірні податкові повідомлення рішення, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, визначено нормами Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України, у редакції, чинній на час спірних правовідносин).
Основні засади державної політики щодо регулювання роздрібної торгівлі пальним на території України врегульовані Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР, далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 Закону №481/95-ВР ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/автогазозаправної станції/газонаповнювальної станції/газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки та/або реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів.
Порядок роздрібної торгівлі пальним встановлено ст.15 Закону №481/95-ВР.
Згідно з статтею 15 вказаного Закону роздрібна торгівля пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п'ять років.
Ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.
Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.
Суд зазначає, що позивачем не спростовано, що на момент проведення перевірки контролюючим органом перевірки у нього була відсутня ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним.
Посилання позивача на те, що ним вже було подано заяви № 5279/6, № 5280/6 та № 5281/16 від 06.02.2020 на отримання ліцензій не свідчить про наявність у нього такої ліцензії.
Суд зазначає, що законодавство чітко розрізняє ліцензії на оптову та роздрібну торгівлю пальним, які є різними видами господарської діяльності. Тому наявність однієї ліцензії (наприклад, оптової) не надає права автоматично займатися іншим видом діяльності (роздрібною торгівлею), для чого потрібне окреме ліцензування. .
При цьому, факт здійснення роздрібної торгівлі пальним підтверджується матеріалами справи та не спростовано позивачем.
Частина перша статті 17 Закону № 481 визначає, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Відповідно до абзацу восьмого частини другої статті 17 Закону № 481 до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії - 250000 гривень.
Між тим, позивач не посилається на процедурні порушення проведення перевірки. Судом в той же час, не встановлено протиправності дій податкового органу щодо процедури проведення перевірки, за результатами якої прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.
З урахуванням приписів частини 2 статті 2 КАС України суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 19.03.2020 № 0001903207 прийнято обґрунтовано, з урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, розсудливо, а отже є правомірним і не підлягає
Щодо податкового повідомлення- рішення від 19.03.2020 № 0001893207, суд зазначає наступне.
Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято у зв'язку з проведення розрахункової операції на суму 399 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій.
Суд зазначає, що у постанові від 17.02.2022 у справі № 520/13466/19 Верховний Суд, застосувавши наведені вище норми Закону № 481/95-ВР, виснував, що роздрібна торгівля пальним здійснюється виключно через електронний контрольно-касовий апарат, тобто РРО (книгу обліку розрахункових операцій), зазначений у ліцензії. У протилежному випадку, для суб'єктів господарювання настають негативні наслідки фінансового характеру у вигляді накладення на них штрафу, встановленого статтею 17 Закону № 481/95-ВР (пункт 36 постанови).
Позивачем не надано жодного доказу на спростування висновків податкового орагну, а тому вказане податкове повідомлення- рішення також є обгрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню.
У контексті оцінки доводів сторін суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивачем в ході судового розгляду справи не доведено неправомірність дій відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В той же час, згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через не спростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Правильність саме такого тлумачення змісту частини 1 статті 77 та частини 2 статті 77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі № 520/2261/19, що визначений у статті 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись статтями 139, 194, 205, 242-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСНАФТА-СЕРВІС» (ідентифікаційний код 41168507, місцезнаходження: Київська область, Вишгородський район, селище Іванків, вулиця Івана Проскури, будинок 11) до Головного управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 44116011, місцезнаходження: місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень- відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.О. Кошкош