Україна
Донецький окружний адміністративний суд
14 листопада 2025 року Справа№200/5643/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кошкош О.О. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити певні дії
Адвокат Голодняк Дарія Миколаївна (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) в інтересах ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) звернулася через систему “Електронний Суд» до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною відмову від 19.07.2025 у звільненні ОСОБА_1 відповідно до пп. «г» п.2 ч.4 ст.26 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» через необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною з ІІ групою інвалідності; зобов'язання звільнити ОСОБА_1 з військової служби відповідно до пп. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» через необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною з ІІ групою інвалідності. В обґрунтування зазначено, що проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , при цьому уклав шлюб із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка має ІІ групу інвалідності, яка відповідно до висновку ЛКК №97 від 03.10.2024 про наявність порушень функцій організму потребує соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі. Вважає наявними підстави для звільнення з військової служби. Разом з цим, за результатом розгляду відповідного рапорту, відповідачем відмовлено у звільненні з військової служби. Позивач вважає, що дії посадових осіб військової частини щодо не звільнення військовослужбовця є протиправними.
31 липня 2025 року ухвалою Донецького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що підстави для звільнення відсутні. У відповідності до п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», під час дії воєнного стану військовослужбовець може звільнитись з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, зокрема, з огляду на необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи. До рапорту командира відділення управління командира 1 мінометного взводу 1 мінометної батареї НОМЕР_5 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , молодшого сержанта ОСОБА_1 не додано документу (згідно з п. 5 Додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України - це висновок медико-соціальної експертної комісії, лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я або рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи про потребу в постійному догляді), який би встановлював необхідність здійснення саме постійного догляду за дружиною (особа з ІІ групою інвалідності) Таким чином, у військовослужбовця відсутня правова підстава для звільнення для постійного догляду за дружиною, яка є особою з інвалідністю II групи. Зазначає, що доданий до рапорту висновок № 97 від 09.10.2024 (форма № 080-4/ о) не містить жодного посилання на необхідність саме постійного догляду за дружиною (особа з ІІ групою інвалідності), а лише про рекомендацію отримувати соціальну послугу з догляду (не постійного) на непрофесійній основі від фізичної особи. Просив відмовити у задоволені позовних вимог.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
21 березня 2024 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 укладено шлюб, який зареєстровано Покровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про що видано свідоцтво серії НОМЕР_6 .
ОСОБА_2 (місце проживання АДРЕСА_3 ) видано висновок №97 від 03.10.2024 Зачепилівською центральною лікарнею Красноградського району Харківської області про те, що їй рекомендовано соціальні послуги, а саме «отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи».
Міжрайонною офтальмологічною медико-соціальною експертною комісією м.Донецьк видано довідку № 450678 від 09.09.2013 про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 має ІІ групу інвалідності дитинства.
09 липня 2025 року ОСОБА_1 подано рапорт про звільнення з військової служби у запас за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною, яка є особою з інвалідністю ІІ групи. До рапорту додано: копії військового квитка, довідки РНОКПП, паспорту громадянина України ОСОБА_1 , свідоцтва про шлюб, паспорту громадянина України ОСОБА_2 , висновку від 03.10.2024 №97.
19 липня 2025 року за результатом розгляду рапорту, Військовою частиною НОМЕР_1 надано правовий висновок, в якому зазначено, що підстави для звільнення відсутні, оскільки висновок №97 від 03.10.2024 не містить жодного посилання на необхідність саме «постійного догляду» за ОСОБА_2 , а лише рекомендацію отримувати соціальну послугу з догляду (не постійного) на непрофесійній основі від фізичної особи.
Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо не звільнення його з військової служби на підставі пп."г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», тому звернувся до суду з цим позовом.
До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Відносини між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулюються Законом України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII).
Частинами 1, 2, 4 - 6 статті 2 Закону №2232-XII встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII і залежать від виду військової служби.
Підстави для звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, передбачені частиною четвертою цієї статті.
Пунктом першим визначені підстави для звільнення таких військовослужбовців під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану), пунктом другим під час дії воєнного стану.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який продовжено та діє станом на час розгляду справи.
Указом Президента України "Про загальну мобілізацію" №69/2022 від 24.02.2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Згідно з підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема, у зв'язку необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Отже, з метою звільнення за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII для звільнення з військової служби військовослужбовець повинен довести необхідність постійного догляду за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Проаналізувавши наявні у справі докази, які додавались позивачем до рапорту, суд зазначає, що наданий позивачем висновок Зачепиліської центральної лікарні Харківської області від 03.10.2024 №97 (форма первинної облікової документації №080-4/о) містить інформацію про те, що ОСОБА_2 рекомендовано соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи, ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи.
Суд погоджується з позицією відповідача, та зазначає, що надані до рапорту документи не свідчать про те, що дружина позивача ( ОСОБА_2 ) потребує постійного догляду, а наданий висновок, лише свідчить про те, що їй рекомендовано отримання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Крім того, позивачем не надано докази про те, що такі послуги ОСОБА_2 не отримує від інших осіб.
Підсумовуючи вищенаведене, суд не знаходить підстав для висновків про протиправність дій (чи протиправну бездіяльність) військової частини НОМЕР_1 щодо не звільнення позивача з військової служби на підставі пп."г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" згідно з поданим рапортом від 19.07.2025.
Разом з тим, суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутися до військової частини до особового складу якої він включений (зарахований) та в якій проходить військову службу з рапортом про звільнення з військової служби з наданням належних доказів.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.
Підстави для розподілу судових витрат, передбачені ст.139 КАС України, відсутні.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.О. Кошкош