17.11.25
Справа № 646/2819/25
Провадження № 2-о/646/80/2025
іменем України
17.11.2025 року Основ'янський районний суд міста Харкова в складі:
головуючого - судді Глоби М.М.,
за участю секретаря судового засідання - Борщ Л.В.,
заявника - ОСОБА_1 ,
представника заявника - ОСОБА_2 ,
представника заінтересованої особи - Фоміної О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харків цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області,
ОСОБА_1 через представника звернувся до суду із вказаною заявою, в обґрунтування якої зазначив, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Харкові. З 09.04.1986 року по 27.10.1993 рік він був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . 05.05.1989 року він зареєстрував шлюб з ОСОБА_3 , з якою на сьогодні мешкає за адресою АДРЕСА_2 . Просив встановити факт його постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року.
Заявник та його представник у судовому засіданні підтримали заявлені вимоги у повному обсязі, просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у заяві.
Представник заінтересованої особи під час судового розгляду не заперечувала проти задоволення заявлених вимог та встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 на території України станом на 24.08.1991 року.
Заслухавши пояснення заявника, його представника та представника заінтересованої особи, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, суд вважає заявлену вимогу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено під час судового розгляду, відповідно до даних свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 26.12.1961 року, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Харків, актовий запис №1211 (а.с. 7).
05.05.1989 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_3 , відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , про що 05.05.1989 року складено актовий запис № 261 Червонозаводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції (а.с. 8).
Відповідно до копії листа т.в.о. першого заступника начальника ГУ ДМС України в Харківській області Довгопол О., за архівними обліками ГУ ДМС у Харківській області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , документований паспортом громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_3 , оформлений 22.04.1991 року ВВС Ленінського РВК м. Харкова (а.с. 9).
Відповідно до листа заступника директора КП «Житлокомсервіс» Поздєєвої Т. № 3025/2/07-05 від 14.03.2025 року перевіркою архівних облікових документів, які знаходяться на зберіганні в КП «Житлокомсервіс», виявлено картку реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання осіб форму А на ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 за період з 09.04.1986 року по 27.10.1993 року (а.с. 10).
У судовому засіданні свідок ОСОБА_4 , яка є заявнику тіткою, зазначила, що постійно спілкується з заявником, як з членом родини, та підтвердила факт постійного проживання заявника на території України з моменту його народження до теперішнього часу, зокрема станом на ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У ст. 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, що прямо передбачено у ч. 1 ст. 8, ст. 21, ч. 1 ст. 24 Конституції України.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, законодавством передбачено встановлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться й факти, що породжують право особи на підтвердження належності до громадянства України, зокрема, постійного проживання на території України.
Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності ЗУ «Про громадянство України» є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону.
Згідно з п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про громадянство України» громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24.08.1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності ЗУ «Про громадянство України» проживали в Україні і не були громадянами інших держав.
Особи, зазначені у п. 1 ч. 1 цієї статті, є громадянами України з 24.08.1991 року, зазначені у п. 2, - з 13.11.1991 року (ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про громадянство України»).
Встановлення факту постійного проживання на території України є підставою для оформлення належності до громадянства України.
Юридичне значення має лише факт постійного проживання на території України особи, дитини, батьків дитини (одного з них) або іншого її законного представника на момент проголошення незалежності України (24.08.1991 року) або набрання чинності ЗУ від 08.10.1991 року № 1636-ХІІ «Про громадянство України» (13.11.1991 року).
Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень ст. 293 ЦПК України та ст. 3 ЗУ «Про громадянство України» і залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України за станом на 24.08.1991 року; постійного проживання на території України за станом на 13.11.1991 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про громадянство України» особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24.08.1991 року на території, яка стала територією України відповідно до ЗУ «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про громадянство України» визначено, що безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років є однією з умов прийняття до громадянства України.
Для встановлення факту набуття громадянства України предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України за станом на 24.08.1991 року; постійного проживання на території України за станом на 13.11.1991 року; постійного проживання дитини на території України станом на 24.08.1991 року або станом на 13.11.1991 року; постійного проживання на території України батьків (одного з них) дитини або іншого законного представника, з яким дитина постійно проживала станом на 24.08.1991 року чи 13.11.1991 року; постійного проживання особи на території України чи Української РСР на момент набрання законної сили вироку суду; наявності родинних зв'язків заявника з його батьками (усиновителями, з дідом, бабою); постійного проживання на території України діда та баби заявника; народження на території України батьків заявника, діда чи баби тощо; народження на території України батьків заявника, діда чи баби тощо.
Отже, на підставі ст. 8 ЗУ «Про громадянство України» встановлюється набуття громадянства України.
Відповідно до п.п. «а» п. 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента від 27.03.2001 року № 215/2001, (далі - Порядок), встановлення належності до громадянства України стосується громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24.08.1991 року або проживання в Україні за станом на 13.11.1991 року.
Одним із документів для встановлення належності до громадянства України відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про громадянство України», що подає особа, яка за станом на 24.08.1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, є судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24.08.1991 року.
Тобто, у таких випадках одним із необхідних документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України за станом на 24.08.1991 року.
Пунктом 44 Порядку встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24.08.1991 року на території, яка стала територією України відповідно до ЗУ «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.
Отже, відповідно до положень ЗУ «Про громадянство України» і Порядку для набуття громадянства України заявник повинен, зокрема, подати документи, що підтверджують народження його на території України чи постійне проживання на ній, або підтверджують родинні відносини з такою особою, або рішення суду.
Враховуючи вищезазначене, слід дійти висновку, що належність до громадянства України встановлюється на підставі ст. 3 ЗУ «Про громадянство України» і може пов'язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час та такий факт підлягає встановленню на підставі судового рішення.
Подібні правові висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 24.02.2021 року у справі № 522/20494/18 (провадження № 61-6498св20), від 05.04.2021 року у справі № 523/14707/19 (провадження № 61-16116св20).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, враховуючи вище викладене, суд, оцінивши достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, вимоги норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що заявником доведено факт постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України (24.08.1991 року), тому заява є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 206, 259, 268, 293, 315, 319, 352, 354 ЦПК України, суд-
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області - задовольнити.
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Харкова, на території України, станом на 24 серпня 1991 року.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .
Представник заявника: ОСОБА_2 , адреса для листування: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Заінтересована особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області: адреса: 61093, м. Харків, вул. Римарська, буд.24, ЄДРПОУ 37764460.
Представник заінтересованої особи: Фоміна Ольга Олександрівна: адреса: 61093, м. Харків, вул. Римарська, буд. 24.
Суддя -