14.11.2025 Справа №607/20190/25 Провадження №3/607/7458/2025
місто Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Якімець Тарас Ігорович розглянув матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, паспорт № НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 122 та статтею 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення
30.09.2025 з УПП в Тернопільській області ДПП до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області надійшли матеріали справ:
- про притягнення ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) (справа № 607/20190/25; провадження № 3/607/7458/2025);
- про притягнення ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 122 КУпАП (справа № 607/20193/25; провадження № 3/607/7461/2025);
Суд вважає, що спільний розгляд таких справ є доцільним та не суперечить вимогам закону, забезпечить реалізацію положень статті 36 КУпАП, що також сприятиме забезпеченню прав ОСОБА_1 , якого притягують до адміністративної відповідальності. За таких обставин суд доходить висновку, що ці справи слід об'єднати в одне провадження, присвоївши об'єднаній справі єдиний номер справи № 607/20190/25 (провадження № 3/607/7458/2025).
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 464751 від 25 вересня 2025 року вказано, що 20 серпня 2025 року о 08:40 год. по проспекту Степана Бандери в м. Тернопіль, водій ОСОБА_1 керував електросамокатом «Vevi», здійснював рух по тротуару в результаті чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , яка в результаті зіткнення різко змінила напрямок руху та впала, чим порушив п. 11.13 ПДР - порушення правил дорожнього руху, рух транспортних засобів (далі - ТЗ) по тротуарах і пішохідних доріжках, за що передбачена відповідальність за частиною п'ятою статті 122 КУпАП.
За даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 464767 від 25 вересня 2025 року ОСОБА_1 20 серпня 2025 року о 08:40 год. по проспекту Степана Бандери в м. Тернопіль, будучи учасником дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) місце ДТП залишив, чим порушив п.2.10.а. ПДР - залишення водіями ТЗ, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця ДТП, за що передбачена відповідальність за статтею 122-4 КУпАП.
За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
У судовому засіданні, яке відбулося 09 жовтня 2025 року ОСОБА_1 у присутності його матері, пояснив, що повністю розуміє зміст роз'яснених йому прав, передбачених статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП, винуватим себе у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 122 КУпАП, визнав повністю, щиро розкаявся, просив обмежитися заходом впливу у виді попередження. Утім, щодо наявності вини у вчиненні ним правопорушення, передбаченого статтею 122-4 КУпАП, заперечив. ОСОБА_1 пояснив, що він на той момент не усвідомлював того факту, що є учасником ДТП, підійшов до ОСОБА_2 , надав їй допомогу, запитав чи її нічого не турбує і переконавшись, що все добре залишив місце пригоди.
Суд за клопотанням особи, яку притягують до відповідальності, відклав розгляд справи, однак у наступні судові засідання ОСОБА_1 не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.
Європейський суд з прав людини зазначив, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 41 рішення у справі «Пономарьов проти України», заява № 3236/03).
Верховний Суд у постанові від 01 листопада 2018 року (справа № 761/41616/16-ц) вказав: рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Отже, з урахуванням того, що ОСОБА_1 достеменно знаючи про дату, час та місце розгляду справи щодо нього, в судове засідання не з'явився, не повідомив причини неявки, клопотань про відкладення розгляду справи не надав, беручи до уваги релевантну практику Європейського суду з прав людини, правові позиції Верховного Суду, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яку притягують до адміністративної відповідальності, на підставі наявних матеріалів.
При вирішенні питання про розгляд цієї справи за відсутності особи, яку притягують до адміністративної відповідальності, суд також враховує положення статті 268 КУпАП, якими не встановлено імперативної законодавчої вимоги щодо присутності при розгляді справи за статтями 122 та 122-4 КУпАП особи, яку притягують до відповідальності.
Взявши до уваги пояснення особи, яку притягують до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 122 КУпАП, крім визнання ним власної вини, доведена наступними матеріалами справи, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 464751 від 25 вересня 2025 року;
- довідкою про результати розгляду матеріалів, зареєстрованих в ІТС в Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області від 20 серпня 2025 року;
- заявою ЄО № 45593 (інші тілесні ушкодження) від 20 серпня 2025 року;
- заявою ЄО № 45595 (ДТП з травмованими) від 20 серпня 2025 року;
- протоколом огляду від 20 серпня 2025 року;
- поясненнями потерпілої ОСОБА_2 від 20 серпня 2025 року;
- поясненнями ОСОБА_1 від 21 серпня 2025 року;
- маршрутом руху самоката VV 20024 від 20 серпня 2025 року;
- довідкою УПП в Тернопільській області ДПП від 26 вересня 2025 року про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення водія не отримував.
Частиною п'ятою статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух; не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, який рухається з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом; у випадках, визначених Законом України «Про екстрену медичну допомогу», надавати необхідну домедичну допомогу та вживати всіх можливих заходів для забезпечення надання екстреної медичної допомоги, у тому числі потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних пригод.
Згідно з пунктом 4.7. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР України) пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, у тому числі підземних і надземних, а у разі їх відсутності - на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч.
У пункті 11.13 ПДР України зазначено, що забороняється рух транспортних засобів по тротуарах і пішохідних доріжках, крім випадків, коли вони застосовуються для виконання робіт або обслуговування торговельних та інших підприємств, розташованих безпосередньо біля цих тротуарів або доріжок, за відсутності інших під'їздів і за умови виконання вимог
пунктів 26.1 - 26.3 цих Правил.
Диспозицією частини п'ятої статті 122 КУпАП встановлено відповідальність за вчинення порушень, відповідальність за які передбачені частинами першою - четвертою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки, а саме: примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян.
Суд зазначає, що ОСОБА_1 визнав вину в інкримінованому адміністративному проступку, його пояснення узгоджуються з матеріалами справи є, на думку суду, достовірними та сумісні з проаналізованими у судовому засіданні доказами. Відтак, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлена
частиною п'ятою статті 122 КУпАП.
Отже, суд констатує, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 122 КУпАП, тобто створення аварійної обстановки, що змусило інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян.
За залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні передбачено відповідальність, яка настає за статтею 122-4 КУпАП.
Згідно пункту 2.10.а. ПДР України у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний: негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Тобто ПДР України встановлюють обов'язок для водіїв, які причетні до ДТП, негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди, відповідно невиконання наведеного припису ПДР України матиме наслідком притягнення до адміністративної відповідальності.
Утім, суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 122-4 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі умислу (прямого або не прямого), адже, відповідно до пункту 1.10 ПДР України залишення місця ДТП - дії учасника дорожньо-транспортної пригоди, спрямовані на приховання факту такої пригоди або обставин її скоєння, які спричинили необхідність проведення поліцейськими заходів щодо встановлення (розшуку) цього учасника та (або) розшуку транспортного засобу.
Тобто сам факт залишення місця ДТП є недостатнім для притягнення особи до адміністративної відповідальності; особа має усвідомлювати, що її дії протиправні й, що вона їх вчиняє для приховання факту такої пригоди або обставин її скоєння.
Ураховуючи обставини ДТП, яка відбулася 20 серпня 2025 року о 08 год. 40 хв. по проспекту Степана Бандери в м. Тернопіль, беручи до уваги пояснення ОСОБА_1 щодо того, що він не усвідомлював того факту, що став учасником пригоди, зважаючи на досліджені у судовому засіданні докази, суд констатує відсутність умислу у діях особи, яку притягують до відповідальності, спрямованого на приховання факту ДТП або обставин її скоєння.
При цьому, приймаючи рішення по суті справи, суд виходить з вимог статті 62 Конституції України та передбаченого у ній принципу презумпції невинуватості, згідно якого обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, наявні у справі докази, які безпосередньо досліджені судом у судовому засіданні, не підтверджують наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі згідно пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП - відсутність складу адміністративного правопорушення.
Підсумовуючи наведене вище, суд констатує наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 122 КУпАП, та відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 КУпАП.
Обираючи адміністративне стягнення, суд, відповідно до статті 33 КУпАП, бере до уваги характер вчиненого правопорушення, особу порушника, щире каяття, визнання вини в повному обсязі, ступінь вини, майновий стан, відсутність обставин, що обтяжують адміністративну відповідальність.
Суд бере до уваги ту обставину, що на момент вчинення правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 122 КУпАП, ОСОБА_1 був неповнолітнім та мав повних 16 років.
За статтею 13 КУпАП до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу (частина перша). У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 89, 121-127, 130,
статтею 139, частиною третьою статті 154, частиною другою статті 156,
статтями 173, 173-2, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу (частина друга).
Статтею 24-1 КУпАП за вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані такі заходи впливу: зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; попередження; догана або сувора догана; передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.
З огляду на обставини цієї справи суд вважає, що до ОСОБА_1 доцільно застосувати захід впливу у виді попередження
Керуючись статтями 7, 9, 13, 24-1, 33, 34, 122, 122-4, 245, 247, 251, 280, 283, 284, 287, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
1. Об'єднати в одне провадження справу № 607/20190/25 (провадження № 3/607/7458/2025) про притягнення ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та справу № 607/20193/25 (провадження № 3/607/7461/2025) про притягнення ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, присвоївши об'єднаній справі єдиний номер справи № 607/20190/25 (провадження № 3/607/7458/2025).
2. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
3. ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосувати до нього захід впливу у виді попередження.
4. Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
5. Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
6. Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
7. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Головуючий суддяТ. І. Якімець