13 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 924/671/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Власова Ю.Л., Малашенкової Т.М.
за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.,
представників учасників справи:
позивача - акціонерного товариства "Ю Ар Ді Українські Дороги" - адвоката Вінічука О.М. (ордер ВХ № 1109782 від 29.10.2025),
відповідача - Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Хмельницькій області - Фролової О.В. (в порядку самопредставництва),
третьої особи - Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України - не з'явились,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги акціонерного товариства "Ю Ар Ді Українські Дороги" (далі - Товариство) та Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Хмельницькій області (далі - Служба)
на рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.02.2025(головуючий суддя Заярнюк І.В.)
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 (головуючий суддя Маціщук А.В., судді: Василишин А.Р., Бучинська Г.Б.)
у справі № 924/671/24
за позовом Товариства
до Служби,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України (далі - Держагенство відновлення),
про стягнення 12 655 365,64 грн заборгованості.
Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 28.10.2025 № 32.2-01/2733 у зв'язку із відпусткою судді Колос І.Б., призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 924/671/24, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакова І.В. (головуючий), Власов Ю.Л. і Малашенкова Т.М.
За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд
Товариство звернулося до суду з позовом до Служби про стягнення 12 655 365,64 грн заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані ухиленням відповідача від свого обов'язку щодо прийняття та оплатити робіт за договором про надання послуг із поточного середнього ремонту під'їзних доріг до об'єктів, визначених Хмельницькою ОДА (відновлення дорожнього покриття в м. Хмельницькому на території в/ч НОМЕР_1 ) № 185/22 від 21.12.2022 (далі - Договір № 185/22) та договором з експлуатаційного утримання та поточного дрібного ремонту автомобільних доріг загального користування державного значення та штучних споруд на них в Хмельницькій області № 140/21Епд від 16.07.2021 (далі - Договір № 140/21Епд), які виконані позивачем.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 20.02.2025 в позові відмовлено.
Суд першої інстанції виснував, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог. Позивач надав послуги з експлуатаційного утримання (виконав роботи) за Договором № 140/21Епд (з урахуванням умов додаткової угоди від 28.12.2023) на суму 20 133 700,00 грн і відповідач сплатив цю суму позивачу, тому зобов'язання сторін за договором припинилися.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.07.2025: зазначене рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.02.2025 скасовано в частині відмови у стягненні 6 200 815,90 грн заборгованості; ухвалено у цій частині нове рішення, яким позов в частині стягнення 6 200 815,90 грн заборгованості задоволено; стягнуто зі Служби на користь Товариства 6 200 815,90 грн заборгованості; у іншій частині рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.02.2025 залишено без змін.
Апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про відмову у стягненні 6 454 549,74 грн заборгованості за Договором № 140/21Епд. Водночас суд апеляційної інстанції з'ясував, що всупереч нормам статті 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), рішення суду першої інстанції не містить мотивів відмови у стягненні 6 200 815,90 грн заборгованості за Договором № 185/22.
За наслідками розгляду позовних вимог в цій частині, судом апеляційної інстанції встановлено, що, попри виконання позивачем робіт за Договором № 185/22, доказів оплати спірної суми заборгованості у розмірі 6 200 815,90 грн суду не надано, тоді як заявлена до стягнення сума підлягала оплаті у 2024 році відповідно до умов пункту 4.3 Договору № 185/22 і календарного плану фінансування та надання послуг - додатку № 3 до Договору № 185/22 в редакції додаткової угоди № 1 від 26.12.2023, де загальна вартість фінансування у 2024 році визначена у сумі 6 407 099,00 грн.
За таких обставин апеляційний суд виснував, що позовна вимога про стягнення 6 200 815,90 грн заборгованості за Договором № 185/22 підтверджена належними і допустимими доказами і підлягає задоволенню.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції в частині відмови у стягненні 6 454 549,71 грн заборгованості за Договором № 140/21Епд, Товариство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права, зокрема, статей 853, 882 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), без урахування висновків щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду:
- від 02.06.2023 у справі № 914/2355/21 щодо виконання робіт із експлуатаційного утримання автомобільних доріг у зимовий період на підставі планів-завдань;
- від 02.06.2020 у справі № 909/1054/19 та від 06.12.2019 у справі № 910/7446/18 щодо підписання актів виконаних робіт форми КБ-2в та довідки про вартість робіт форми КБ-3;
- від 15.08.2023 у справі № 914/8/22 та від 10.08.2023 у справі № 914/11/22 щодо обов'язковості виконання робіт із зимового утримання;
- від 02.06.2020 у справі № 909/1054/19, від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі № 921/254/18, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18 щодо права замовника здійснювати контроль за ходом виконання робіт.
Просить скасувати рішення і постанову судів попередніх інстанцій в частині відмови в позові та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Служба також не погодилася із постановою апеляційного суду, однак в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 6 200 815,90 грн заборгованості за Договором № 185/22 та, звертаючись із касаційною скаргою, на обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального, зокрема, статей 13, 236 ГПК України, внаслідок неналежного дослідження доказів та з'ясування фактичних обставин у цій справі, а також неправильне застосування норм матеріального права, а саме: частини четвертої статі 882 та частини четвертої статті 879 ЦК України, без урахування висновків щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 910/15765/18 (Службою у касаційній скарзі помилково зазначено № 919/15765/18, однак справа із таким номером взагалі не розглядалася господарськими судами України, що підтверджується даними ЄДРСР. Натомість у ЄДРСР наявна постановах Верховного Суду від 04.02.2020, прийнята за наслідками розгляду справи № 910/15765/18. За таких обставин, з метою уникнення надмірного формалізму, Верховний Суд розцінює це як описку скаржника, тут і надалі за текстом постанови розглядає у якості правильного номеру справи № 910/15765/18), від 03.12.2019 у справі № 909/574/18, від 04.09.2023 у справі № 910/5352/21, від 11.10.2018 у справі № 916/446/16.
Просить скасувати постанову апеляційного суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача 6 200 815,90 грн заборгованості за Договором № 185/22 та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Від Служби надійшов відзив на касаційну скаргу Товариства, в якому відповідач, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень в оскаржуваній позивачем частині, просить залишити їх в цій частині без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Від Товариства надійшов відзив на касаційну скаргу Служби, в якому позивач, посилаючись на законність і обґрунтованість постанови апеляційного суду в оскаржуваній відповідачем частині, просить залишити її в цій частині без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Від Держагенства відновлення надійшов відзив на касаційні скарги Служби і Товариства, в якому третя особа, підтримує доводи касаційної скарги Служби, просить її задовольнити. Заперечує проти задоволення касаційної скарги Товариства.
Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, враховуючи підстави відкриття касаційного провадження, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Служби та часткового задоволення касаційної скарги Товариства з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.12.2022 Служба автомобільних доріг у Хмельницькій області (замовник; відповідно до наказу Держагенства відновлення від 31.03.2023 № Н-136, нове найменування - Служба) та Товариство (підрядник) уклали Договір № 185/22, за умовами якого:
- виконавець зобов'язується надати послуги з поточного середнього ремонту під'їзних доріг до об'єктів, визначених Хмельницькою ОВА (відновлення дорожнього покриття в м. Хмельницькому, Хмельницькій області на території в/ч НОМЕР_1 ) (пункт 1.1);
- ціна цього договору, підтверджується договірною ціною, яка є невід'ємною частиною становить 16 200 000,00 грн, в т.ч. 2 700 000,00 грн ПДВ (додаток 2) (пункт 3.1);
- замовник забезпечує безперервне і своєчасне фінансування послуг, доручених для надання виконавцю, на підставі договірної ціни та виходячи з фактичного виділення коштів замовнику з державного бюджету або з інших джерел, не заборонених законом. Зобов'язання сторін щодо фінансування визначаються календарним планом фінансування та надання послуг (пункти 4.1, 4.2);
- підставою для здійснення розрахунків є підписані сторонами "Звіт про виконання робіт за контрактом на об'єкті будівництва за період (місяць/рік)", "Підсумковий звіт про вартість виконаних робіт за контрактом на об'єкті будівництва за період" та "Акт здавання-приймання виконаних будівельних робіт", які наведено у додатках №№ 38, 39 та 40 Настанови з визначення вартості будівництва, яка затверджена наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 281 від 01.11.2021, які складаються виконавцем і подаються для підписання замовнику до 01 числа місяця, наступного за звітним. Розрахунок проводиться протягом 10 календарних днів з дати підписання відповідних документів сторонами за наявності у замовника відповідних бюджетних видатків. Взаєморозрахунки проводяться па підставі наданих та прийнятих обсягів послуг. Вартість приймається відповідно до вартостей, визначених у договірній ціні. Візування звіту про виконання робіт за контрактом на об'єкті будівництва за період (місяць/рік) відповідальними працівниками замовника здійснюється до подання актів на підписання замовнику та не підтверджує факту прийняття наданих послуг. При взаєморозрахунках замовник зобов'язується оплачувати вартість виконаних об'ємів відповідно до розрахунків договірної ціни (пункт 4.3);
- після здійснення приймання повного обсягу наданих послуг замовник проводить остаточний розрахунок за фактично надані послуги протягом 30 календарних днів з дати підписання відповідних документів сторонами за наявності у замовника відповідних бюджетних видатків. Замовник має право затримати кінцеві розрахунки за послуги, надані з недоробками і дефектами, виявленими при прийманні послуг, до їх усунення. Замовник має право затримувати проміжні платежі за послуги, надані з порушенням будівельних норм, проектних рішень (пункт 4.4);
- строк надання послуг визначений з моменту підписання договору до скасування чи припинення воєнного стану та в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором для забезпечення функціонування в/ч НОМЕР_1 . Строк виконання зобов'язань щодо надання послуг може продовжуватись у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі (пункт 5.1);
- замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплатити надані послуги, якість яких відповідає умовам нормативних документів по мірі надходження коштів на казначейський рахунок замовника та прийняти надані послуги згідно з актом приймання наданих послуг та за умови виконання розділу 2 цього договору (підпункти 6.1.2, 6.1.3 пункту 6.1);
- договір набирає юридичної сили з моменту його підписання сторонами та діє до закінчення воєнного стану на території України, а в частині своїх зобов'язань та розрахунків до їх повного виконання сторонами. Крім того, даний договір припиняє свою дію в разі завершення або скасування воєнного стану в Україні. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (пункти 10.1, 10.2).
У додатку № 3 до Договору № 185/22 сторони погодили календарний план фінансування та надання послуг, а саме: 2022 рік - 9 792 901,00 грн, 2023 рік - 6 407 099,00 грн.
Сторони 26.12.2023 уклали додаткову угоду № 1 до Договору № 185/22, якою змінили назву замовника зі Служби автомобільних доріг у Хмельницькій області на Службу та виклали пункт 10.1 Договору № 185/22 у новій редакції, відповідно до якої продовжили дію договору до 31.12.2024. Окрім того, сторони виклали у новій редакції додаток № 3 до Договору № 185/22, у якому погодили календарний план фінансування та надання послуг таким чином: 2022 рік - 9 792 901,00 грн, 2024 рік - 6 407 099,0 грн.
Договір № 185/22 з додатками та додаткова угода № 1 до нього підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.
Товариство 10.05.2024 надіслало Службі лист № 10/05-04/24 яким, надало для підписання виконавчу документацію за Договором № 185/22, разом із додатками, зокрема, звітом про виконання робіт за контрактом на об'єкті будівництва на загальну суму 6 200 815,90 грн, підсумковим звітом про вартість виконаних робіт за контрактом на об'єкті будівництва на загальну суму 6 200 815,90 грн, актом здавання-приймання виконаних будівельних робіт за Договором № 185/22.
Служба отримала зазначений лист з додатками 21.05.2024, що підтверджується трекінгом поштового відправлення, і листом від 22.05.2024 № 656 повідомила Товариство, що виконавча документація надана не у повному обсязі, зокрема відсутні сертифікати відповідності на дорожні знаки, металеве бар'єрне огородження, а також відсутні транспортні схеми перевезення та заготівлі матеріалів. За наведених обставин Служба повернула всю виконавчу документація Товариству.
Листом від 04.06.2024 № 04/06-6/24 Товариство у відповідь на лист Служби зазначило, що згідно зі звітом про виконання робіт за контрактом на об'єкті будівництва на загальну суму 6 200 815,90 грн, який містився у виконавчій документації, та загального журналу робіт по об'єкту відновлення дорожнього покриття в м. Хмельницькому на території в/ч НОМЕР_1 , що також містився у виконавчій документації, такі роботи як встановлення дорожніх знаків або встановлення бар'єрного огородження відсутні і такі матеріали для виконання робіт за Договором № 185/22 не закуповувались. Таким чином, відсутні підстави надання сертифікатів відповідності на дорожні знаки, металеве бар'єрне огородження. До свого листа Товариство повторно долучило виконавчу документацію.
Служба отримала зазначений лист з додатками 07.06.2024, що підтверджується трекінгом поштового відправлення. Листом від 14.06.2024 № 737 Служба повідомила Товариство, що станом на 14.06.2024 бюджетні асигнування та бюджетне призначення на фінансування по проведенню розрахунків згідно з договірними зобов'язаннями відсутні на казначейському рахунку Служби. Після отримання коштів на казначейський рахунок Службою буде вжито всі необхідні заходи по проведенню розрахунків з Товариством по Договору № 185/22. Одночасно Служба повернула виконавчу документацію без підписання.
Товариство 18.06.2024 надіслало Службі вимогу № 18-06/03 про оплату коштів у розмірі 6 200 815,90 грн за Договором № 185/22.
У відповідь на цю вимогу про оплату Служба листом від 26.06.2024 № 781 повідомила Товариство, що станом на день її отримання, бюджетні асигнування та бюджетні призначення на фінансування по проведенню розрахунків згідно договірних зобов'язань відсутні. Після отримання коштів на казначейський рахунок Службою буде вжито всі необхідні заходи по проведенню розрахунків із Товариством по Договору № 185/22.
Окрім того, 16.07.2021 Служба автомобільних доріг у Хмельницькій області (замовник; відповідно до наказу Держагентства відновлення від 31.03.2023 № Н-136, нове найменування - Служба) і Товариство (підрядник) уклали Договір № 140/21Епд, за умовами якого (з урахуванням додаткової угоди № 6 до Договору № 140/21Епд):
- виконавець зобов'язується у порядку та на умовах, визначених цим договором надати послуги з експлуатаційного утримання та поточного дрібного ремонту автомобільних доріг загального користування державного значення та штучних споруд на них в Хмельницькій області: М-12 "Стрий - Тернопіль - Кропивницький - Знам'янка" (через Вінницю) (окремими ділянками) в обумовлений цим договором термін (абзац перший пункту 1.1);
- послуги надаються виконавцем відповідно до щомісячних планів-завдань із зазначенням орієнтовної кошторисної вартості у вигляді актів дефектів (план-завдання), затверджених замовником (пункт 1.4);
- ціна цього договору становить 20 133 700,00 грн, у тому числі 3 355 616,67 грн ПДВ. Ціна договору розподіляється по рокам наступним чином: 2021 рік - 3 654 144,50 грн, у тому числі 609 024,08 грн ПДВ; 2022 рік - 3 436 676,60 грн, у тому числі 572 779,43 грн ПДВ; 2023 рік - 0,00 грн; 2024 рік - 13 042 878,90 грн, у тому числі 2 173 813,15 грн ПДВ. Суми взятих замовником бюджетних зобов'язань за цим договором можуть корегуватися протягом терміну дії договору та в межах ціни договору відповідно до планів фінансування, затверджених головним розпорядником бюджетних коштів, що буде визначатися додатковими угодами (пункт 3.1 у редакції додаткової угоди № 6 до Договору № 140/21Епд);
- виконавець, крім послуг передбачених пунктом 1.1 цього договору, враховуючи специфіку планування та виконання послуг (робіт) з експлуатаційного утримання та поточного дрібного ремонту автомобільних доріг загального користування державного значення та штучних споруд на них в Хмельницькій області: М-12 "Стрий - Тернопіль - Кропивницький - Знам'янка" (через Вінницю) (окремими ділянками) , а саме неможливість заздалегідь врахувати усі обсяги додаткових та інших робіт, потреба в яких може виникнути протягом дії договору, виконує непередбачувані послуги за рахунок коштів на покриття ризиків. Непередбачувані послуги виконуються на основі затверджених замовником актів дефектів, оформляються виконавцем окремими актами приймання виконаних будівельних робіт та приймаються у порядку, передбаченому договором, в межах ліміту коштів передбачених на ці витрати у договірній ціні (пункт 4.3);
- термін надання послуг визначений сторонами з моменту підписання договору та до 31.12.2024 (пункт 5.1 у редакції додаткової угоди № 6 до Договору № 140/21Епд);
- виконавець зобов'язаний у разі виникнення умов, що створюють загрози безпеці руху транспортних засобів та пішоходів невідкладно з моменту отримання відповідного повідомлення або фактичного виявлення обставин, вживати заходів для відновлення безпечних умов для їх пересування, відповідно до вимог нормативних актів попередньо погодивши виконання видів робіт із представником замовника в межах фінансування з подальшим наданням замовником відповідного акту дефектів до кінця поточного місяця (підпункт 6.3.7 пункту 6.3);
- договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2024, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 10.1 у редакції додаткової угоди № 6 до Договору № 140/21Епд).
Договір № 140/21Епд та додаткова угода № 6 до нього підписані представниками сторін та скріпленні їх печатками.
Протягом грудня 2023 року - лютого 2024 року Служба надавала Товариству плани-завдання, у яких доводила ліміт фінансування першочергових робіт, в тому числі на непередбачувані роботи, зокрема:
- у грудні 2023 року Служба надала Товариству план-завдання, у якому довела ліміт фінансування виконання першочергових робіт на грудень 2023 року в сумі 3 929 тис. грн, у тому числі на непередбачувані роботи 196,5 тис. грн;
- у січні 2024 року Служба надала Товариству план-завдання у якому довела ліміт фінансування виконання першочергових робіт на січень 2024 року в сумі 4 042 тис. грн, у тому числі на непередбачувані роботи 202 тис. грн;
- у лютому 2024 року Служба надала Товариству план-завдання, у якому довела до виконання першочергові роботи на лютий 2024 року без зазначення ліміту фінансування.
На виконання умов Договору № 140/21Епд Служба сплатила Товариству (що підтверджується платіжними дорученнями, у призначенням платежу у яких є посилання на Договір № 140/21Епд, наявними в матеріалах справи):
- у 2021 році 3 654 144,50 грн;
- у 2022 році 3 436 676,60 грн;
- у 2024 році 13 042 878,90 грн.
Товариство 17.05.2024 надіслало Службі лист № 13/05-24 від 13.05.2024, до якого долучило для підписання виконавчу документацію за Договором № 140/21Епд.
Служба отримала цей лист з додатками 21.05.2024, що підтверджується трекінгом поштового відправлення, і листом від 22.05.2024 № 656 повідомила Товариство, що виконавча документація була надана не у повному обсязі, зокрема відсутні сертифікати відповідності на дорожні знаки, металеве бар'єрне огородження, також відсутні транспортні схеми перевезення та заготівлі матеріалів у результаті чого виконавча документація повертається Товариству.
Товариство 04.06.2024 надіслало Службі лист № 04/06-9/24 разом із виконавчою документацією, у якому зазначило, що у листі № 13/05-24 від 13.05.2024 серед виконавчої документації містились чотири акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, зокрема: акт № 26 за грудень місяць 2023 року на суму 672 407,80 грн; акт № 27 за січень місяць 2024 року на суму 5 177 200,97 грн; акт № 28 за січень місяць 2024 року на суму 107 034,80 грн; акт № 29 за лютий місяць 2024 року на суму 479 065,55 грн; акт № 30 за лютий місяць 2024 року на суму 18 840,62 грн. У акті № 27 за січень місяць 2024 року на суму 5 177 200,97 грн вказані роботи по організації безпеки дорожнього руху, а саме: встановлення опор дорожніх знаків, встановлення щитів дорожніх знаків, і у листі містилася належним чином завірена копія сертифікату відповідності на знаки дорожні металеві №СВ.ОДС.044.093-23, який дійсний до 13.07.2024, тоді як будь-які роботи по влаштуванню бар'єрного огородження за актами № 26, № 27, № 28, № 29 та № 30 не виконувались.
Служба отримала цей лист з додатками 07.06.2024, що підтверджується трекінгом поштового відправлення. Листом від 14.06.2024 № 738 Служба повідомила Товариство, що нею проведено оплату за наданні послуги в повному обсязі, відповідно до умов Договору № 140/21Епд, у розмірі 20 133 700,00 грн і станом на 14.06.2025 заборгованість за цим договором у Служби відсутня.
Товариство 18.06.2024 надіслало Службі вимогу № 18-06/02 про сплату коштів у розмірі 6 454 549,74 грн за Договором № 140/21Епд, у відповідь на яку Служба листом від 26.06.2024 № 782 повідомила Товариство, що нею проведено оплату за надані послуги в повному обсязі відповідно до умов Договору.
Зазначені обставини слугували підставою для звернення Товариства до суду з цим позовом про стягнення зі Служби на його користь 6 200 815,90 грн заборгованості за Договором № 185/22 та 6 454 549,74 грн заборгованості за Договором № 140/21Епд.
Відмовляючи у задоволенні позову у повному обсязі, суд першої інстанції виснував, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження існування заявленої до стягнення суми заборгованості у розмірі 12 655 365,64 грн, оскільки, як з'ясовано судом, позивач надав послуги з експлуатаційного утримання (виконав роботи) за Договором № 140/21Епд (з урахуванням умов додаткової угоди № 6 до цього договору) на суму 20 133 700,00 грн і відповідач сплатив йому саме цю суму, а тому зобов'язання сторін за Договором № 140/21Епд припинилися.
Апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про відмову у стягненні 6 454 549,74 грн заборгованості за Договором № 140/21Епд.
За висновками апеляційного суду:
- додатковою угодою № 6 до Договору № 140/21Епд сторони погодили, що ціна договору розподіляється по рокам наступним чином : 2021 рік - 3 654 144,50 грн, у тому числі 609 024,08 грн ПДВ; 2022 рік - 3 436 676,60 грн, у тому числі 572 779,43 грн ПДВ; 2023 рік - 0,00 грн; 2024 рік - 13 042 878,90 грн, у тому числі 2 173 813,15 грн ПДВ. Тобто, після виконання Товариством робіт у грудні 2023 року, сторони (в т.ч. позивач) погодили розподіл ціни на 2023 рік - 0,00 грн.
- у 2024 році за наданні послуги/виконані роботи на підставі умов Договору № 140/21Епд Служба сплатила Товариству 13 042 878,90 грн, як це передбачено сторонами у додатковій угоді № 6 до цього договору. Оплата відповідачем позивачу 13 042 878,90 грн у 2024 році підтверджується платіжними інструкціями, які у призначенні платежу містять посилання на Договір № 140/21Епд;
- пред'явлення у 2024 році позову про стягнення 6 454 549,74 грн, тобто, суми, яка перевищувала погоджену сторонами у додатковій угоді № 6 до Договору № 140/21Епд суму не ґрунтується на умовах договору та не відповідає вимогам статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" стосовно зміни істотних умов договору, зокрема, договірної ціни.
Апеляційний суд врахував, що за умовами пунктів 1.4, 4.3 Договору № 140/21Епд послуги надаються виконавцем згідно щомісячних планів-завдань із зазначенням орієнтовної кошторисної вартості у вигляді актів дефектів (план-завдання), затверджених замовником, а непередбачувані послуги виконуються на основі затверджених замовником актів дефектів і оформляються виконавцем окремими актами приймання виконаних будівельних робіт та приймаються у порядку, передбаченому договором в межах ліміту коштів, передбачених на ці витрати у договірній ціні.
Однак, за висновком суду, Товариством не надано доказів погодження сторонами окремої орієнтовної кошторисної вартості до щомісячних планів-завдань у 2023 році або затвердження замовником актів дефектів на непередбачувані послуги. Натомість, як зазначено вище, договірна ціна на 2023 рік визначена/погоджена сторонами у розмірі 0,00 грн, а на 2024 рік становила 13 042 878,90 грн та оплачена замовником/відповідачем, у зв'язку із чим позовна вимога про стягнення 6 454 549,74 грн заборгованості за Договором № 140/21Епд не ґрунтується на умовах цього правочину, а інших підстав позивач не визначив.
Водночас суд апеляційної інстанції з'ясував, що всупереч нормам статті 236 ГПК України, рішення суду першої інстанції не містить мотивів відмови у стягненні 6 200 815,90 грн заборгованості за Договором № 185/22.
Задовольняючи позовні вимоги в цій частині (в частині стягнення 6 200 815,90 грн заборгованості за Договором № 185/22), апеляційний суд виходив з такого.
Судом апеляційної інстанції з'ясовано, що:
- відповідно до пункту 4.3 Договору № 185/22 розрахунки за виконані роботи по об'єкту проводяться на підставі "Звіту про виконання робіт за контрактом на об'єкті будівництва за період (місяць/рік)", "Підсумкового звіту про вартість виконаних робіт за контрактом на об'єкті будівництва за період" та "Акта здавання-приймання виконаних будівельних робіт", які наведено у додатках 38, 39 та 40 Настанови з визначення вартості будівництва, яка затверджена наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 281 від 01.11.2021. Розрахунок проводиться протягом 10 календарних днів з дати підписання відповідних документів сторонами за наявності у замовника відповідних бюджетних видатків. Відповідно до пункту 4.4 Договору № 185/22 замовник має право затримати кінцеві розрахунки за послуги, надані з недоробками і дефектами, виявленими при прийманні послуг, до їх усунення. Замовник має право затримувати проміжні платежі за послуги, надані з порушенням будівельних норм, проектних рішень;
- Служба не підписала надіслану їй 10.05.2024 (апеляційним судом при обґрунтуванні своїх висновків в мотивувальній частині постанови у даті направлення виконавчої документації помилково зазначено дату 17.05.2023, що не розцінюється Верховним Судом як неправильно встановлена судом обставина справи, як стверджує Служба у касаційній скарзі, з огляду на правильне зазначення апеляційним судом дати надіслання виконавчої документації у решті тексту постанови, зокрема, у встановлених обставинах справи мотивувальної частини постанови) виконавчу документацію за Договором № 185/22, зокрема, звіт про виконання робіт за контрактом на об'єкті будівництва на загальну суму 6 200 815,90 грн, підсумковий звіт про вартість виконаних робіт за контрактом на об'єкті будівництва на загальну суму 6 200 815,90 грн, акт здавання-приймання виконаних будівельних робіт за договором. При цьому, апеляційним судом встановлено, що відповідач фактично не підписав акт про прийняття робіт, але не надав будь-яких заперечень щодо недоліків робіт, тобто - відсутні будь які мотиви відмови сторони замовника від підписання актів, в тому числі після одержання ним від Товариства додаткових пояснень і документів 21.05.2024;
- окрім первинних документів Товариство на підтвердження факту виконання та обсягів виконаних робіт за Договором № 185/22 надсилало Службі виконавчу документацію, яка містила: загальний журнал робіт по об'єкту відновлення дорожнього покриття в м. Хмельницькому на території в/ч НОМЕР_1 , журнал обліку бездефектного виконання і операційного контролю якості будівельних робіт, акт на закриття прихованих робіт від 29.05.2023, акт на закриття прихованих робіт від 29.05.2023, акт на закриття прихованих робіт від 29.05.2023, акт на закриття прихованих робіт від 21.05.2023, виконавчу схеми, акт відбору проб № 05/25-1Хм від 25.05.2023, протокол випробування матеріалів № 25.05.01Хм, акт проб № 05/23-2Хм від 23.05.2023, протокол випробування матеріалів № 23.05.02Хм, акт відбору проб № 05/24-1Хм від 24.05.2023, протокол випробування матеріалів № 24.05.01Хм, акт відбору проб № 05/29-1Хм від 29.05.2023, протокол випробування матеріалів № 29.05.01Хм, акт відбору проб № 05/17-2Хм від 17.05.2023, протокол випробування матеріалів № 17.05.02Хм, акт відбору проб № 05/17-4Хм від 17.05.2023, протокол випробування матеріалів № 17.05.04Хм, акт відбору проб № 05/17-3 від 17.05.2023, протокол випробування матеріалів № 17.05.03Хм, сертифікат якості ТОВ "Кансей Хеліос Україна", сертифікат якості фарби для дорожньої розмітки, реєстр товарно-транспортних накладних на перевезення а/б суміші за травень, сертифікат відповідності № СВ.ОДС.044.051-22, атестат виробництва № АВ.ОДС.044.014-22, реєстр перевезення матеріалів, сертифікат відповідності серії БМ № 107/01.23, паспорт № 05-01/23К від 24.01.2023, протокол № 12.01.23 за результатами сертифікаційних випробувань щебню для влаштування шарів дорожнього одягу методом заклинювання, протокол № 10.01.23 за результатами сертифікаційних випробувань щебню для влаштування шарів дорожнього одягу методом заклинювання, сертифікат відповідності серії БМ № 110/02.23, паспорт № 15-01/23К від 31.01.2023, протокол № 19.02.23 за результатами сертифікаційних випробувань від 31.01.2023, радіаційний сертифікат № 8 від 31.01.2023, радіаційний сертифікат відповідності № TER.1.Пр.137-22, сертифікат відповідності № TER.1.Пр.233-21;
- отримання цих документів Службою 21.05.2024 підтверджується описами вкладення до цінних листів та трекінгами поштового відправлення і такі документи в сукупності підтверджують факт виконання і прийняття замовником без зауважень робіт за Договором № 185/22;
- натомість, листом від 26.06.2024 № 781, у відповідь на вимогу позивача про оплату, Служба повідомила Товариство, що бюджетні асигнування та бюджетні призначення на фінансування по проведенню розрахунків згідно договірних зобов'язань відсутні. Після отримання коштів на казначейський рахунок Службою будуть вжиті заходи по проведенню розрахунків по Договору № 185/22. Отже, за змістом цього листа Служба не заперечує виконання/прийняття робіт, натомість посилається на відсутність коштів;
- докази виконання оплати 6 200 815,90 грн за Договором № 185/22 суду не надані, тоді як заявлена до стягнення сума підлягала оплаті у 2024 році відповідно до умов пункту 4.3 Договору № 185/22 і календарного плану фінансування та надання послуг - додатку № 3 до Договору № 185/22 в редакції додаткової угоди № 1 від 26.12.2023, де загальна вартість фінансування у 2024 році визначена у сумі 6 407 099,00 грн.
За таких обставин з урахуванням умов пунктів 4.3-4.4 Договору № 185/22 та норм статей 853, 882 ЦК України апеляційний суд виснував, що роботи виконані Товариством без зауважень щодо недоробок чи дефектів, і згідно з актом здавання-приймання виконаних будівельних робіт за договором, звітом про виконання робіт за контрактом на об'єкті будівництва, підсумковим звітом про вартість виконаних робіт за контрактом на об'єкті будівництва, які були надані Службі протягом травня-червня 2024 року і строк їх оплати настав на час звернення Товариства з позовом до суду у липні 2024 року, тому підлягають оплаті в загальній сумі 6 200 815,90 грн як прийняті замовником/відповідачем.
Отже, за висновком апеляційного суду, позовна вимога про стягнення 6 200 815,90 грн оплати за роботи за Договором № 185/22, підтверджена належними і допустимими доказами і підлягає задоволенню відповідно до норм статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статей 526, 530 ЦК України.
Водночас, з посиланням на норми частини другої статті 617 ЦК України, частини другої статті 218 ГК України та висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03.12.2021 у справі № 915/634/20, від 14.02.2019 у справі № 910/2197/18 та від 01.07.2019 у справі № 910/4377/18, судом апеляційної інстанції відхилено посилання Служби на відсутність бюджетних асигнуванні та бюджетних призначень на фінансування розрахунків за Договором № 185/22, оскільки відсутність бюджетних коштів, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Щодо касаційної скарги Служби.
Натомість Служба не погоджується із висновками суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 6 200 815,90 грн заборгованості за Договором № 185/22 та, зазначаючи про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального, зокрема, статей 13, 236 ГПК України, внаслідок неналежного дослідження доказів та з'ясування фактичних обставин у цій справі, а також неправильне застосування норм матеріального права, а саме: частини четвертої статі 882 та частини четвертої статті 879 ЦК України, посилається на неврахування висновків щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 910/15765/18, від 03.12.2019 у справі № 909/574/18, від 04.09.2023 у справі № 910/5352/21, від 11.10.2018 у справі № 916/446/16.
Верховний Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов'язки цих суб'єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і в разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів.
Для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
Отже, правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, якою передбачено таку підставу касаційного оскарження як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, поширюється саме на подібні (аналогічні) правовідносини.
Надаючи оцінку наведеним доводам скаржника щодо неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, колегія суддів виходить з такого.
Так, у справі № 910/15765/18 товариство звернулося з позовом до іншого товариства про стягнення 600 549,94 грн заборгованості, 11 988,12 грн інфляційних втрат 9 329,00 грн 3% річних та 108 592,43 грн пені.
Позовна заява мотивована неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про закупівлю робіт в частині повної та своєчасної оплати вартості виконаних робіт.
За наслідками розгляду справи суди першої та апеляційної інстанцій у задоволенні позову відмовили з мотивів того, що позивач взяв на себе обов'язок після закінчення виконання робіт за договором передати відповідачу належним чином оформлену виконавчу документацію (акти на приховані роботи та конструкції, паспорти, сертифікати, акти на випробування обладнання, журнали виконаних робіт тощо) з метою введення обладнання в експлуатацію, проте докази виконання цього обов'язку в матеріалах справи відсутні. При цьому, у підписаному сторонами акті приймання виконаних робіт відсутня будь-яка інформація щодо належного виконання позивачем обов'язків, які визначені пунктами 6.3.5 та 6.3.8 договору. Таким чином, на момент звернення позивача до суду строк виконання відповідачем його зобов'язання з оплати виконаних робіт не настав, а відтак порушеного права позивача як на момент подання заяви, так і на момент розгляду цієї справи по суті, не існувало.
Верховний Суд у постанові від 04.02.2020 у зазначеній справі № 910/15765/18 погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову. В основу правової позиції суд касаційної інстанції поклав встановлену судами обставину про те, що за умовами договору позивач був зобов'язаний передати замовнику виконавчу документацію після завершення виконання робіт, що сторонами визначено як обов'язкову передумову для здійснення остаточних розрахунків. Однак матеріали справи не містили доказів фактичної передачі такої документації відповідачу, а підписаний акт приймання виконаних робіт не містив відомостей про належне виконання позивачем цього обов'язку. За таких умов Верховний Суд погодився із висновком судів, що на момент звернення позивача до суду строк виконання відповідачем обов'язку з оплати робіт не настав, а тому відсутнє порушене право, яке могло б бути предметом судового захисту.
У справі № 909/574/18 дочірнє підприємство звернулося з позовом до Служби автомобільних доріг в Івано-Франківській області та Департаменту будівництва житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури обласної державної адміністрації про стягнення 14 191 914,00 грн заборгованості (основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних).
Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, щодо оплати виконаних робіт за договором підряду (надання послуг з експлуатації та утримання автомобільних доріг загального користування державного та місцевого значення Івано-Франківської області).
Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково, стягнуто з відповідача-1 14 304 198,00 грн. У решті позову відмовлено.
Судове рішення мотивоване тим, що позивач виконав зобов'язання за договором щодо експлуатаційного утримання автомобільних доріг, визначених умовами договору, тоді як відповідач зобов'язання щодо оплати робіт не виконав, у зв'язку із чим наявні підстави для задоволення позову та стягнення заборгованості по оплаті виконаних робіт, з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних. Зважаючи на те, що позовні вимоги в частині стягнення 226 648,00 грн позивачем заявлені двічі, позов підлягає частковому задоволенню.
Апеляційний суд це рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив з посиланням на те, що акти приймання виконаних будівельних робіт (форми № КБ-2в) не підписані відповідачем, крім того, матеріали справи не містять довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма №КБ-3), підписаних уповноваженими представниками замовника та підрядника, а зважаючи на порядок та умови розрахунку, встановлених у пунктах 4.1, 4.3, 4.4. договору, які містять умови щодо обов'язкового підписання уповноваженими представниками сторін актів приймання виконаних будівельних робіт та довідок про вартість робіт, відсутні підстави для задоволення позову.
Апеляційним судом встановлено, що в умовах договору сторони чітко визначили перелік двосторонніх документів, які сукупно підтверджують факт виконання підрядних робіт та, відповідно, є підставою для їх оплати - акти приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма №КБ-3).
Оцінюючи подані сторонами докази судом апеляційної інстанції встановлено, що акти приймання виконаних будівельних робіт не підписано відповідачем. Частина актів мають відмітку відділу технічного контролю та інвестиційно - кошторисного відділу або одного з відділів відповідача.
Також, апеляційним судом встановлено, що сторонами не надано суду належно оформлених довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат № КБ-3, як і не надано доказів направлення позивачем цих довідок відповідачу для підписання. При цьому, судом відхилено як доказ, зазначені довідки, виготовлені та підписані в односторонньому порядку працівниками структурних підрозділів (філіями) позивача, оскільки такі дії позивача суперечать умовам укладеного сторонами договору.
Отже, підставою для відмови у задоволенні позову підрядника про стягнення заборгованості за виконані роботи у справі № 909/574/18 була, зокрема, відсутність у матеріалах справи передбачених умовами договору та нормами чинного законодавства первинних документів - актів приймання-передачі виконаних підрядних робіт, які б підтверджували факт виконання спірних робіт та, відповідно давали підстави для висновку про наявність заборгованості відповідача за договором підряду. Наявні у справі акти виконаних робіт визнані апеляційним судом неналежними доказами, тобто такими, що не дозволяють встановити обставини, які входять у предмет доказування у даній справі (виконання робіт за договором у заявленому обсязі). Верховний Суд у постанові від 03.12.2019, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції, погодився з висновкам цього суду.
У справі № 910/5352/21 товариство звернулося з позовом до Міністерства охорони здоров'я України про стягнення заборгованості в розмірі 1 467 346,92 грн.
Позов обґрунтовано невиконанням відповідачем умов договору в частині оплати наданих позивачем послуг в рамках реалізації проекту "Поліпшення охорони здоров'я на службі у людей", що фінансується відповідно до угоди про позику між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку.
Рішенням судів першої та апеляційної інстанцій позов задоволено. З урахуванням положень статей 73, 74, 76, 86 ГПК України та встановлених обставин на підставі поданих сторонами доказів суди зазначили, що позивачем виконано визначені договором зобов'язання, тоді як відповідач, згідно встановлених у договорі строків, є таким, що прострочив виконання свого грошового зобов'язання з оплати вартості наданих позивачем послуг за договором на загальну суму 1 467 346,92 грн, які безпідставно не прийняті відповідачем, отже наявні підстави для задоволення позову.
Верховний Суд, залишаючи рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову без змін, вказав, що у зазначеному випадку, як законом, так і договором передбачене відповідне право позивача на складання одностороннього акта виконаних робіт, що спрямоване на захист інтересів замовника. В той же час, якщо замовник безпідставно відмовляється від належного оформлення прийняття виконаної роботи (відповідач у строк 10 робочих днів з моменту отримання звітів від позивача повинен був здійснити їх затвердження та підписати акти виконаних робіт чи протягом 5 робочих днів з моменту надходження звітів від позивача надати обґрунтовані зауваження неприймання послуг за ними), суду необхідно встановити обґрунтованість такої відмови та виконання послуг позивачем. Суди встановили, що відповідач відповідного належного реагування на отримані від позивача звіти не здійснив та протягом 5 робочих днів не повідомив позивача про обґрунтовані зауваження щодо виконаної позивачем роботи, що свідчить про автоматичне прийняття актів. Вперше свої зауваження до звітів позивача, відповідач виклав у листі більш ніж через півроку з моменту отримання від позивача звітів, що є порушенням умов укладеного між сторонами договору, у зв'язку із чим відповідач втратив договірну можливість висунення позивачу вмотивованих і обґрунтованих зауважень.
У справі № 916/446/16 мале приватне підприємство звернулося з позовом до обслуговуючого кооперативу про стягнення 149 999,09 грн заборгованості за договором підряду на виконання робіт, 51 386,05 грн пені, 40 818,40 грн інфляційних втрат та 3% річних в сумі 10 031,44 грн.
Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати виконаних позивачем робіт, оформлених актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2 (за квітень 2015 року) та довідкою про вартість будівельних виконаних робіт форми КБ-3 (за квітень 2015 року).
Рішенням судів першої та апеляційної інстанцій в позові відмовлено посиланням на фактичне виконанням позивачем будівельних робіт за договором на суму 767 731,45 грн при наявній сплаті відповідачем на рахунок позивача 1 043 000 грн, а обсяг завищення робіт у акті приймання виконаних будівельних робіт № 1 за квітень 2015 року становить 425 267,64 грн.
Отже, на підставі експертного дослідження судами з'ясована факт завищення вартості робіт за спірними актом виконаних робіт форми КБ-2 та довідкою форми КБ-3 за квітень 2015 року, що слугувало підставою для відмови в позові, з чим погодився і Верховний Суд у постанові від 11.10.2018.
Досліджуючи обґрунтованість вимоги про стягнення підрядником вартості виконаних робіт відповідно до частини четвертої статті 879 та частини четвертої статті 882 ЦК України, а також аналізуючи наявність заперечень замовника щодо обсягу та вартості виконаних робіт на підставі частин третьої та четвертої статті 853 ЦК України, Верховний Суд дійшов висновку, що закон пов'язує виникнення зобов'язання з оплати робіт з фактом їх належного виконання, а сам по собі акт приймання-передачі робіт не є визначальним для виникнення такого зобов'язального правовідношення. Суд касаційної інстанції наголосив, що наявність підписаного замовником акта приймання-передачі робіт не позбавляє його права заперечувати щодо обсягу та вартості виконаної роботи.
Проаналізувавши наведені Службою у касаційній скарзі постанови та висновки Верховного Суду у справах, на які посилається скаржник, суд касаційної інстанції зазначає, що правовідносини у наведених справах № 910/15765/18, № 909/574/18, № 910/5352/21, № 916/446/16 та у справі, яка розглядається № 924/671/24, за критеріями подібності правовідносин, визначеними Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, зокрема за змістовним критерієм, не є подібними.
Зміст наведених скаржником постанов Верховного Суду у цих справах не свідчить, що постанова суду апеляційної в оскаржуваній частині прийнята без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, оскільки встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин у зазначених скаржником справах і у справі, яка переглядається № 924/671/24, є різними; у кожній із справ суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин і фактично-доказової бази, тобто, дійшли певних конкретних висновків з урахуванням наданих сторонами усіх доказів, що виключає подібність правовідносин у вказаних справах за змістовним критерієм. При цьому, з'ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
Суд звертає увагу на те, що посилання скаржника на неврахування висновків Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми права, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
Висновки апеляційного суду у цій справі, яка розглядається № 924/671/24, про доведеність позовних вимог в частині стягнення 6 200 815,90 грн заборгованості за Договором № 185/22 обґрунтовані з посиланням на результати дослідження та оцінки судом апеляційної інстанції зібраних у справі доказів та встановлених обставин справи. При цьому апеляційним судом у справі з'ясовано як обставини направлення Товариством Службі виконавчої документації за Договором № 185/22, так і отримання зазначеної документації відповідачем з подальшою відмовою від підписання (з посиланням на відсутність бюджетного фінансування) направлених у її складі первинних документів, а саме: звіту про виконання робіт за контрактом на об'єкті будівництва на загальну суму 6 200 815,90 грн, підсумкового звіту про вартість виконаних робіт за контрактом на об'єкті будівництва на загальну суму 6 200 815,90 грн та акта здавання-приймання виконаних будівельних робіт за Договором № 185/22). Апеляційним судом досліджено виконавчу документацію за Договором № 185/22 та встановлено, що ці докази є належними, допустимими та такими, що у своїй сукупності підтверджують виконання Товариством робіт за договором, мотиви відмови від підписання первинної документації апеляційним судом визнано необґрунтованими, що і обумовило задоволення позову в цій частині апеляційним судом.
При цьому, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що апеляційний суд надав оцінку поданим сторонами доказам, якими вони обґрунтовують свої вимоги та/або заперечення і які мають значення для розгляду господарського спору в цій частині, до переоцінки яких в силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки, встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
Доводи ж скаржника, у тому числі із посиланням на наведену практику Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статі 882 та частини четвертої статті 879 ЦК України, пов'язанні не із неврахуванням апеляційним судом судової практики щодо прийнятності підрядних робіт за умови непідписання замовником виконавчої документації та умов оплати таких підрядних робіт, а із незгодою скаржника щодо оцінки таких доказів апеляційним судом у цій справі та намаганням довести Верховному Суду неможливість стягнення вартості робіт за умови підписання такої документації лише зі сторони виконавця.
У цьому контексті Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що правова позиція щодо застосування судами статті 882 ЦК України є сталою в судовій практиці Верховного Суду. Так, зокрема, стосовно акта виконаних робіт за договором підряду, підписаного однією стороною, Верховний Суд неодноразово вказував, що "передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором".
При цьому, встановлення обставин щодо реального виконання робіт за договором покладено на суд першої та апеляційної інстанції, зважаючи на відповідні положення ГПК України.
З огляду на наведене, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваній частині норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі Служби доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою, Верховний Суд дійшов висновку, що висновки щодо застосування норми права, які викладені Верховним Судом у справах, на які посилається Служба у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі № 924/671/24.
Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.
Щодо касаційної скарги Товариства.
Товариство не погоджується із рішеннями судів обох інстанцій в частині відмови у стягненні 6 454 549,71 грн заборгованості за Договором № 140/21Епд, зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального статей 853, 882 ЦК України, без урахування висновків щодо застосування цих норм, викладених у постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема:
- від 02.06.2023 у справі № 914/2355/21 щодо виконання робіт із експлуатаційного утримання автомобільних доріг у зимовий період на підставі планів-завдань;
- від 15.08.2023 у справі № 914/8/22 та від 10.08.2023 у справі № 914/11/22 щодо обов'язковості виконання робіт із зимового утримання.
Так, у справі № 914/2355/21 дочірнє підприємство звернулося з позовом до департаменту дорожнього господарства обласної державної адміністрації та Служби автомобільних доріг у Львівській області про зобов'язання вчинити дії та стягнення 462 473,00 грн.
За обставинами цієї справи між сторонами виникли правовідносини у сфері виконання підрядних робіт. На підставі укладеного сторонами договору, позивач зобов'язався у порядку та на умовах визначених цим договором, своїми силами і засобами на власний ризик та/або з залученням субпідрядних організацій надати послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення Буського, Золочівського районів Львівської області, а відповідачі зобов'язались прийняти і оплатити ці роботи на умовах договору. У грудні 2018 року позивач виконав роботи з зимового утримання автомобільних доріг, про що склав акти приймання виконаних будівельних робіт (форми № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, які відповідачі відмовились підписати з огляду на відсутність планів-завдань на виконання цих робіт, що передбачені умовами договору. Відтак відповідачі відмовились і від оплати виконаних робіт.
За доводами позивача, роботи, які відмовлялися оплачувати відповідачі, пов'язані із зимовим експлуатаційним утриманням автомобільних доріг Буського, Золочівського районів Львівської області. Саме в цей період року настає найбільш несприятлива та непрогнозована погода, що спричинює порушення безпечних умов руху та настання дорожньо-транспортних пригод. Позивач як підрядник зобов'язаний був забезпечувати в цей період безперервний безпечний рух транспорту, цілісність дороги та споруд на ній.
Відповідачі проти задоволення позову заперечували з тих підстав, що відповідно до умов договору підряду послуги (роботи), зазначені у доданих до вимог актах виконаних робіт та довідках про вартість виконаних робіт, не замовлялися замовником, не надавались замовнику для обстеження та не виконувалися підрядником. Отже, відомості щодо видів та обсягів наданих послуг (виконаних робіт), зазначені у цих документах, не відповідають дійсності, а тому не підлягають прийняттю замовником.
За наслідками розгляду справи суд першої інстанції задовольнив позов в частині стягнення заборгованості у розмірі 462 473,00 грн.
Місцевий господарський суд виходив з того, що позивач надав послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг, що підтверджується актами форми № КБ-2в і довідками форми № КБ-3, в яких є посилання на договір. Будь-які претензії відповідача щодо обсягу та/або якості виконаних робіт (наданих послуг) на момент отримання замовником зазначених актів та довідок відсутні, а роботи (послуги) за зазначеними актами та довідками не оплачені. Водночас суд відмовив у задоволенні позовних вимог про зобов'язання прийняти неоплачені роботи шляхом підписання типових форм актів приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми № КБ-3 за грудень 2018 року з підстав неправильно обраного способу захисту, що унеможливлює задоволення позовних вимог і не призводить до поновлення прав та законних інтересів позивача.
Апеляційний суд рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог скасував та прийняв в цій частині нове рішення про відмову в позові.
За висновком суду апеляційної інстанції, умовами укладеного сторонами договору чітко визначено, що замовник щомісячно, після доведених Департаментом обсягів та видів послуг/робіт, надає підряднику план-завдання, з чіткою розбивкою по видам послуг/робіт, на виконання графіка надання послуг відповідно до виділеного фінансування. План-завдання може бути скоригований протягом поточного місяця в частині обсягів та видів послуг/робіт.
Аналізуючи погоджені сторонами умови договору, суд апеляційної інстанції зазначає, що необхідною умовою приступити до виконання робіт, пов'язаних, в тому числі і з усуненням загрози безпечного проїзду автотранспорту, є дотримання позивачем процедури передбаченої в пунктах 5.3, 5.8, 5.10 договору (на підставі планів-завдань, наданих замовником).
Враховуючи, що відповідачі наполягають, що не замовляли робіт, вказаних у актах виконаних робіт, сторони не погодили види, обсяги та ціну таких робіт, замовник планів-завдань не надавав, фінансування не виділялося, а тому роботи, вказані позивачем у актах, не підлягали прийняттю замовником, то й відмова відповідачів оплатити заявлену позивачем заборгованість за такі роботи за відсутності погодження сторонами видів робіт, обсягів та ціни є обґрунтованою.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду (далі - ОП КГС ВС) у постанові від 02.06.2023 у зазначеній справі не погодився з такими висновками апеляційного суду та, залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, зазначив, зокрема, таке:
"7.12. Правова позиція щодо застосування судами частини четвертої статті 882 ЦК України є сталою в судовій практиці Верховного Суду. Так, зокрема, стосовно акта виконаних робіт за договором підряду, підписаного однією стороною, правовий висновок викладено у пункті 6.3 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 910/7446/18 та інших. Цей висновок полягає в тому, що "передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором".
7.13. За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив'язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов'язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.
7.14. Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.
7.15. За обставинами цієї справи, відповідачі відмовлялися від підписання актів та довідок, а також від здійснення платежів, вказуючи на те, що види і об'єми робіт, зазначених в актах виконаних будівельних робіт, заборгованість за виконання яких є предметом позову не замовляли. Замовник виконав свої зобов'язання по Договору в повному обсязі - прийняв та оплатив роботи, що виконувались за його завданням, на суму 31 155 981,00 грн, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, зазначеними в акті звірки взаєморозрахунків за період з 01.09.2018 по 16.09.2021 між Службою та ДП за цим Договором. При цьому заперечень щодо факту виконання робіт чи їх якості відповідачі не заявляли.
7.16. Як встановив суд першої інстанції, на виконання своїх договірних зобов'язань ДП "Львівський облавтодор" виконало роботи (здійснило експлуатаційне утримання) на автомобільних дорогах Буського, Золочівського районів Львівської області, протягом грудня 2018 року (виконання робіт яких є предметом Договору № 77-07/18) на загальну суму 462 473,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Роботи/послуги, що були виконані зі сторони ДП "Львівський облавтодор" відповідають переліку послуг/робіт на поточний дрібний ремонт та експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення Буського, Золочівського районів Львівської області (574,8 км). Відповідно до відомостей Львівського регіонального центру з гідрометеорології Державної служби України з надзвичайних ситуацій протягом грудня 2018 року по Львівській області спостерігалися складні погодні умови (детальна інформація міститься в матеріалах справи), що потребували виконання робіт по очищенню дорожнього покриття від снігу та усунення його слизькості з метою забезпечення безпечного безперервного руху транспорту.
7.17. Як вбачається з умов укладеного сторонами договору, підрядник виконує передбачені договором послуги, якість яких відповідає, серед іншого, СОУ 42.1-37641918-105:2013 Стандарт організації України. Класифікація робіт з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування, П Г. 1-218-118:2005 Єдині правила зимового утримання автомобільних доріг, П Г. 1-218-113:2009 Технічні правила ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування.
7.18. Наказом Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор) від 15.11.2005 затверджені Єдині правила зимового утримання автомобільних доріг (далі - Правила), які визначають комплекс заходів з зимового утримання автомобільних доріг, виконання яких забезпечує покращення умов безперебійного та безпечного руху транспорту у зимовий період. Правила містять, зокрема, вимоги до транспортно-експлуатаційного стану доріг у зимовий період, порядок підготовки та організації робіт з зимового утримання.
7.19. Відповідно до пункту 1.1 Правил заходи із зимового утримання автомобільних доріг повинні виконуватись у найкоротші строки та з наявністю відповідних ресурсів.
7.20. Пунктом 7.4.13 Правил передбачено, що для запобігання утворенню сніжно-льодяного накату за прогнозованого різкого зниження температури атмосферного повітря снігоочищення розпочинають негайно після отримання повідомлення метеослужби. Роботи не припиняють до повного прибирання снігу.
7.21. Враховуючи викладене, а також те, що умовами договору прямо перебачений обов'язок підрядника, зокрема, забезпечувати безперервний безпечних рух транспорту, а у разі виникнення умов, що створюють загрозу безпеці руху транспортних засобів та пішоходів невідкладно з моменту отримання відповідного повідомлення або фактичного виявлення обставин, вживати заходи для відновлення безпечних умов для їх пересування, відсутність планів-завдань не могло бути перешкодою для виконання підрядником робіт з належного утримання автомобільних доріг для забезпечення безпечного руху транспорту…
…7.27. Наведене свідчить, що виконання підрядником робіт, пов'язаних з зимовим утриманням доріг, було передбачено сторонами у договорі, а відсутність заявок з боку замовника не звільняла підрядника від обов'язку негайно приступити до виконання робіт відповідно до правил зимового утримання доріг. Одночасно вид робіт/послуг, що надаються підрядником, так само як і їх ціна прямо передбачені умовами договору, зокрема, у пункті 1.2 договору, додатку № 4…
…7.30. Не заслуговують на увагу і висновки суду апеляційної інстанції щодо того, що сторонами не було погоджено видів, обсягів та ціни таких робіт, оскільки види і ціна робіт була погоджена безпосередньо у договорі та додатках, а обсяг робіт, зважаючи на специфіку утримання дорожнього покриття у зимовий період мав визначатись з урахуванням необхідності забезпечення безпечного руху транспорту.
7.31. З огляду на викладене об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що суд першої інстанції дійшов загалом обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за виконані роботи, натомість суд апеляційної інстанції наведеного не врахував, у зв'язку з чим постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню".
Водночас, у наведеній постанові від 02.06.2023 у справі № 914/2355/21, ОП КГС ВС відступила від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.11.2022 у справі № 914/1904/21 про те, що якщо відсутні плани-завдання замовника, то сторони не досягли згоди щодо істотних умов договору підряду всупереч частині першій статті 853 ЦК України, за змістом якої у замовника виникає обов'язок прийняти роботу, яка виконана підрядником саме відповідно до умов договору підряду та наявності підстав для звільнення замовника від обов'язку оплачувати виконані підрядником роботи за відсутності планів-завдань та підписаних актів виконаних робіт.
Слід відмітити, що правовідносини у наведеній справі № 914/2355/21 та у справі, яка розглядається № 924/671/24, за критеріями подібності правовідносин, визначеними Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, є подібними, у зв'язку із чим викладені у ній висновки Верховного Суду підлягають врахуванню у розгляді цього спору. Слід також відмітити, що подібними у цих справах є предмет та підстави позовів (у оскаржуваній Товариством частині), а також суть доводів позивача та заперечень відповідачів проти них.
Окрім того, у справах № 914/8/22 та № 914/11/22, правовідносини у яких також є подібними до правовідносин у наведеній справі № 914/2355/21, а також у цій справі, яка розглядається № 924/671/24, Верховний Суд виснував, що виконання підрядником робіт, пов'язаних із зимовим утриманням доріг, було передбачено сторонами у договорі, а відсутність планів-завдань з боку замовника не звільняла підрядника від обов'язку негайно приступити до виконання робіт відповідно до правил зимового утримання доріг.
Отже, Верховний Суд, у тому числі у складі ОП КГС ВС, у постановах у наведених справах № 914/2355/21, № 914/8/22 та № 914/11/22 дійшов висновку про те, що оскільки "умовами договору прямо перебачений обов'язок підрядника, зокрема, забезпечувати безперервний безпечних рух транспорту, а у разі виникнення умов, що створюють загрозу безпеці руху транспортних засобів та пішоходів невідкладно з моменту отримання відповідного повідомлення або фактичного виявлення обставин, вживати заходи для відновлення безпечних умов для їх пересування, відсутність планів-завдань не могло бути перешкодою для виконання підрядником робіт з належного утримання автомобільних доріг для забезпечення безпечного руху транспорту". Водночас, за висновком ОП КГС ВС, "виконання підрядником робіт, пов'язаних з зимовим утриманням доріг, було передбачено сторонами у договорі, а відсутність заявок з боку замовника не звільняла підрядника від обов'язку негайно приступити до виконання робіт відповідно до правил зимового утримання доріг".
З встановлених судами в цій частині позову обставин справи вбачається, що за умовами підпункту 6.3.7 пункту 6.3 Договору № 140/21Епд Товариство, зокрема, зобов'язалося у разі виникнення умов, що створюють загрози безпеці руху транспортних засобів та пішоходів невідкладно з моменту отримання відповідного повідомлення або фактичного виявлення обставин, вживати заходів для відновлення безпечних умов для їх пересування, відповідно до вимог нормативних актів попередньо погодивши виконання видів робіт із представником замовника в межах фінансування з подальшим наданням замовником відповідного акту дефектів до кінця поточного місяця.
Верховний Суд також враховує, що аналогічно як і у цій справі № 924/671/24, у наведених справах доводи відповідачів проти задоволення позову ґрунтувалися, у тому числі на обставинах непогодження спірних робіт (неприйнятих та неоплачених робіт, які були предметом спору) та відсутності фінансування на їх оплату. Утім, зазначені обставини не визнано Верховним Судом, з огляду на результати розгляду справ у суді касаційної інстанції, такими, що виключають задоволення позову у спорі з подібними правовідносинами.
Проте, на відміну від справ № 914/2355/21, № 914/8/22 та № 914/11/22, у справі № 924/671/24, у порушення статті 86, пунктів 1, 2 частини першої статті 237 пункту 5 частини четвертої статті 238 ГПК України судами попередніх інстанцій не було з'ясовано, досліджено та оцінено надані Товариством докази виконання спірних робіт та, зокрема, обставини: чи передбачено умовами Договору № 140/21Епд обов'язок виконавця негайно приступити до виконання робіт відповідно до правил зимового утримання доріг; чи погоджено сторонами цей вид робіт/послуг підрядника та їх ціну; реальність виконання спірних робіт/послуг та чи відповідають такі роботи/послуги поточному дрібному ремонту або експлуатаційному утриманню автомобільних доріг, обумовленими у Договорі № 140/21Епд; чи була необхідність у цих роботах/послугах з метою забезпечення безпечного безперервного руху транспорту в межах виконання Товариством своїх обов'язків за Договором № 140/21Епд.
Верховний Суд вважає за необхідне окремо зазначити, що висновки судів попередніх інстанцій про відмову в позові в цій частині позовних вимог ґрунтуються виключно на запереченнях відповідача та встановлених обставинах повної сплати коштів, передбачених Договором № 140/21Епд, без надання оцінки доводам позивача та з'ясування обставин справи в цій частині.
Наведене у своїй сукупності свідчить про обґрунтованість доводів скаржника щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права у вирішенні питань чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються та чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Верховний Суд виходить з того, що Товариство під час розгляду справи як у суді першої, так і апеляційної інстанції послідовно зазначало про те, що спірні роботи пов'язані, зокрема, із зимовим утриманням доріг, однак вони залишені поза увагою судів. Судами не з'ясовано обставин того за які роботи/послуги заявлено до стягнення спірну заборгованість, не досліджено умови Договору № 140/21Епд в цій частині, що позбавляє суд касаційної інстанції можливості прийняти остаточне рішення у цій справі.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частини друга, п'ята статті 236 ГПК України).
При ухваленні рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (частини перша, друга статті 237 ГПК України).
Однак, прийняті у цій справі рішення і постанова судів попередніх інстанцій наведеним вимогам у повній мірі не відповідають. Оскільки, у порушення вимог статей 73-80, 86, 237, 238 ГПК України суди попередніх інстанцій не встановили фактичних обставин справи, від яких залежить правильне вирішення цього спору, з урахуванням висновків Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права, викладених у постановах від 02.06.2023 у справі № 914/2355/21, від 15.08.2023 у справі № 914/8/22 та від 10.08.2023 у справі № 914/11/22, оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам процесуального закону щодо їх законності та обґрунтованості.
За таких обставин доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій у прийнятті оскаржуваних судових рішень правових висновків Верховного Суду, з міркувань, наведених у цій постанові, колегією суддів визнаються обґрунтованими.
Зазначене, свідчить про доведеність визначеної Товариством підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
У силу приписів пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою Служби та часткове задоволення касаційної скарги Товариства. За наслідками розгляду касаційних скарг Служби і Товариства рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в частині відмови у стягненні 6 454 549,71 грн заборгованості за Договором № 140/21Епд у справі підлягають скасуванню, а справа - в цій частині передачі на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області.
Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, об'єктивно та всебічно оцінити відповідні докази та доводи, в тому числі зазначені у цій постанові, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Оскільки рішення суду першої інстанції і постанова суду апеляційної інстанції в частині відмови у стягненні 6 454 549,71 грн заборгованості за Договором № 140/21Епд підлягають скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд, то розподіл судових судового збору у справі в цій частині позову здійснює господарський суд, який ухвалює рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтею 129, пунктом 5 частини першої статті 296, статтями 300, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Хмельницькій області на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 у справі № 924/671/24, - закрити.
2. Касаційну скаргу акціонерного товариства "Ю Ар Ді Українські Дороги" задовольнити частково.
3. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.02.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 у справі № 924/671/24 в частині відмови у стягненні 6 454 549,71 грн заборгованості за Договором № 140/21Епд, - скасувати.
Справу в цій частині передати на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя Ю. Власов
Суддя Т. Малашенкова