13 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 922/4059/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Власова Ю.Л. і Малашенкової Т.М.,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Спец-Авто-Сервіс" (далі - ТОВ "Спец-Авто-Сервіс")
на ухвалу Господарського суду Харківської області від 19.06.2025 (суддя Лавренюк Т.А.) та
постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.07.2025 (головуючий суддя Шутенко І.А., судді: Гребенюк Н.В. і Слободін М.М.)
за скаргою ТОВ "Спец-Авто-Сервіс"
на дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Хаблова Валерія Миколайовича (далі - Приватний виконавець)
у справі № 922/4059/24
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтопсервіс" (далі - ТОВ "Спецтопсервіс")
до ТОВ "Спец-Авто-Сервіс"
про стягнення заборгованості.
Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 31.10.2025 № 32.2-01/2780 у зв'язку із відпусткою судді Колос І.Б., призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 922/4059/24, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакова І.В. (головуючий), Власов Ю.Л. і Малашенкова Т.М.
За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд
ТОВ "Спец-Авто-Сервіс" звернулося до суду зі скаргою на дії Приватного виконавця, в якій скаржник просить суд:
(1) визнати незаконними та скасувати постанови Приватного виконавця від 02.05.2025 про:
- відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_4 щодо примусового виконання ухвали Господарського суду Харківської області від 25.11.2024 у справі № 922/4059/24, винесену у виконавчому провадженні № НОМЕР_4;
- розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, винесену у виконавчому провадженні № НОМЕР_4;
- арешт коштів боржника, винесену у виконавчому провадженні № НОМЕР_4;
(2) визнати протиправними дії Приватного виконавця щодо винесення постанов від 02.05.2025 про:
- відкриття виконавчого провадження №77963939 щодо примусового виконання ухвали Господарського суду Харківської області від 25.11.2024 у справі № 922/4059/24;
- розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, винесену у виконавчому провадженні № НОМЕР_4;
- арешт коштів боржника, винесену у виконавчому провадженні № НОМЕР_4.
Скарга мотивована тим, що 28.11.2024 та 25.02.2025 Приватний виконавець відкривав виконавчі провадження № НОМЕР_5 та № НОМЕР_6 щодо примусового виконання ухвали Господарського суду Харківської області від 25.11.2024 у справі № 922/4059/24, які 13.02.2025 та 07.04.2025, відповідно, закінчені у зв'язку з фактичним виконанням виконавчого документу у повному обсязі, про що Приватним виконавцем винесено відповідні постанови.
Не зважаючи на те, що цей же самий виконавчий документ вже було виконано у межах інших виконавчих проваджень, Приватним виконавцем 02.05.2025 знову було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4 щодо примусового виконання ухвали Господарського суду Харківської області від 25.11.2024 у справі № 922/4059/24. Одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_4 Приватний виконавець виніс постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про арешт коштів боржника.
Скаржник вважає вчинення таких дій Приватним виконавцем порушенням статті 19 Конституції України, адже останній повинен вчиняти лише ті дії, які для нього чітко та імперативно передбачені законодавством. За твердженнями скаржника, такими діями Приватний виконавець порушив його право на мирне володіння своїм майном, адже наслідком повторного відкриття провадження за одним і тим же виконавчим документом, є сплата витрат виконавчого провадження, які вже підлягали до оплати раніше, а саме в межах виконавчих проваджень № НОМЕР_5 та № НОМЕР_6.
За доводами ТОВ "Спец-Авто-Сервіс", оскільки випадків відновлення виконавчого провадження законодавство не передбачає, у Приватного виконавця не було передбачених законом підстав повторно приймати ухвалу Господарського суду Харківської області від 25.11.2024 у справі № 922/4059/24 до примусового виконання та відкривати виконавче провадження № НОМЕР_4 та, як наслідок, не було жодних правових підстав приймати постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 02.05.2025 та про арешт коштів боржника від 02.05.2025.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.06.2025, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.07.2025, у задоволенні скарги ТОВ "Спец-Авто-Сервіс" на дії Приватного виконавця відмовлено.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано відсутністю у спірній ситуації порушеного права ТОВ "Спец-Авто-Сервіс" та правомірністю дій Приватного виконавця.
Не погоджуючись із ухвалою і постановою судів попередніх інстанцій, ТОВ "Спец-Авто-Сервіс" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій з посиланням на підставу касаційного оскарження, передбачену абзацом 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначає про неправильне застосування судами норм матеріального права, зокрема, пункту 9 частини першої статті 39, абзацу другого частини першої статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" та просить скасувати постанову і ухвалу судів попередніх інстанцій, прийнявши нове рішення про задоволення скарги ТОВ "Спец-Авто-Сервіс".
За доводами скаржника:
- у спірній ситуації Приватний виконавець за заявами стягувача тричі відкривав виконавче провадження за одним і тим самим виконавчим документом (ухвалою суду про забезпечення позову), перше та друге з яких було закінчено на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку із фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;
- оскільки випадків відновлення виконавчого провадження законодавство не передбачає, у Приватного виконавця не було передбачених законом підстав повторно приймати виконавчий документ до примусового виконання та відкривати виконавче провадження № НОМЕР_4 та, як наслідок, не було жодних правових підстав приймати постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 02.05.2025 та про арешт коштів боржника від 02.05.2025;
- виконавче провадження № НОМЕР_4 відкрито за заявою представника стягувача за відсутності повноважень на такі дії та на підставі копії виконавчого документа, а не оригіналу.
Від ТОВ "Спецтопсервіс" та Приватного виконавця відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили.
Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин виконання судового рішення у цій справі, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
У розгляді заявленої ТОВ "Спец-Авто-Сервіс" скарги на дії Приватного виконавця судами попередніх інстанцій встановлено таке.
ТОВ "Спецтопсервіс" звернулося до суду з позовом до ТОВ "Спец-Авто-Сервіс" про стягнення суми неповерненої передплати у розмірі 1 253 940,00грн, пені у розмірі 182 780,60 грн, штрафу у розмірі 250 788,00 грн, інфляційних втрат у розмірі 52 102,76 грн та 3% річних у розмірі 20 350,83 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.11.2024, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2024: заяву ТОВ "Спецтопсервіс" про забезпечення позову задоволено частково; накладено арешт на грошові кошти, що належать ТОВ "Спец-Авто-Сервіс" в межах суми позову у розмірі 1 781 081,73 грн, що знаходяться у банківських установах та обліковуються на банківських рахунках, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову; у задоволенні заяви в частині заборони відчуження належного ТОВ "Спец-Авто-Сервіс" на праві власності рухомого та нерухомого майна відмовлено.
Стягувач - ТОВ "Спецтопсервіс" 28.11.2024 звернулося до Приватного виконавця із заявою про прийняття до виконання ухвали Господарського суду Харківської області від 25.11.2024 у справі № 922/4059/24 про накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Спец-Авто-Сервіс".
На підставі заяви стягувача Приватним виконавцем 28.11.2024 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_5 та цього ж дня:
- направлено запит до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України) про наявні рахунки у боржників - юридичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців, а також рахунки, відкриті боржником - юридичною особою через свої відокремлені підрозділи та 28.11.2024 отримано відповідь на запит № 241983925, згідно якої у боржника (ТОВ "Спец-Авто-Сервіс") станом на 28.11.2024 відкриті рахунки в АБ "Укргазбанк", АТ КБ "ПриватБанк", Казначейство України.
- на підставі статей 18, 48, 56 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про арешт коштів боржника № НОМЕР_5, якою накладено арешт на всі кошти, які містилися на відкритих рахунках боржника в АБ "Укргазбанк", АТ КБ "ПриватБанк", у межах суми звернення стягнення, яка становить 1 781 081,73 грн.
- винесено постанову № НОМЕР_5 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 300 грн (які складаються з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, винесення постанови про стягнення витрат виконавчого провадження, плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження, винесення постанови про стягнення основної винагороди приватного виконавця).
Як зазначає Приватний виконавець, на рахунках було недостатньо коштів для забезпечення вимог ухвали Господарського суду Харківської області від 25.11.2024 у справі № 922/4059/24 про забезпечення позову.
У подальшому Приватним виконавцем було з'ясовано, що після винесення постанови про накладення арешту на кошти боржника, а саме 26.12.2024 останнім відкритий новий рахунок в АТ "ОТП Банк", у зв'язку з чим 30.12.2024 Приватним виконавцем, винесено постанову № НОМЕР_5 про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на всіх рахунках відкритих в АТ "ОТП Банк" та всіх інших відкритих рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника у межах суми звернення стягнення в розмірі 1 781 081,73 грн.
Оскільки інших банківських рахунків боржника виявлено не було, 13.02.2025 Приватним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_5, за змістом якої, вимоги виконавчого документа виконано в повному обсязі, арешт накладено відповідно до вимог виконавчого документа у зв'язку із чим постановлено виконавче провадження з примусового виконання ухвали Господарського суду Харківської області від 25.11.2024 у справі № 922/4059/24 закінчити.
ТОВ "Спецтопсервіс" 25.02.2025 звернувся до Приватного виконавця із заявою, в якій просило прийняти повторно до виконання ухвалу Господарського суду Харківської області від 25.11.2024 у справі № 922/4059/24 про накладення арешту на грошові кошти у зв'язку із відкриттям боржником нового банківського рахунка в АБ "Південний".
На підставі зазначеної заяви стягувача, у зв'язку з недостатністю коштів, на які був накладений арешт відповідно до ухвали Господарського суду Харківської області про забезпечення позову від 25.11.2024 у справі № 922/4059/24, а також у зв'язку із відкриттям боржником нового банківського рахунка, Приватним виконавцем 25.02.2025 повторно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_6 за цим виконавчим документом та цього ж дня:
- направлено запит до ДФС України про наявні рахунки у боржника та отримано відповідь, згідно якої боржником 12.02.2025 відкритий новий рахунок в АБ "Південний";
- винесено постанову про арешт коштів боржника № НОМЕР_6, якою накладено арешт на всі кошти, які містилися на відкритих рахунках боржника в АБ "Південний", у межах суми звернення стягнення.
Оскільки інших банківських рахунків боржника виявлено не було, 07.04.2025 Приватним виконавцем закінчено виконавче провадження, про що винесено відповідну постанову № НОМЕР_6. Встановлено, що вимоги виконавчого документа виконано в повному обсязі, арешти накладено.
ТОВ "Спецтопсервіс" 01.05.2025 звернувся до Приватного виконавця із заявою, в якій просило прийняти до виконання ухвалу Господарського суду Харківської області від 25.11.2024 у справі № 922/4059/24 про накладення арешту на грошові кошти у зв'язку із відкриттям боржником нового банківського рахунка.
На підставі цієї заяви стягувача Приватним виконавцем 02.05.2025 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_4 та цього ж дня:
- направлено запит до ДФС України про наявні рахунки у боржника та отримано відповідь про відкриття боржником 08.04.2025 нового банківського рахунка в АТ "ПУМБ";
- винесено постанову про арешт коштів боржника № НОМЕР_4, якою накладено арешт на всі кошти, які містилися на відкритих рахунках боржника в АТ "ПУМБ", у межах суми звернення стягнення, яка становить 1 781 081,73 грн;
- винесено постанову № НОМЕР_4 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 300 грн.
Відповідно до інформації, отриманої від банків на запит Приватного виконавця станом на 28.05.2025:
- у ПАТ "ПУМБ" на ім'я ТОВ "Спец-Авто-Сервіс" відсутні відкриті рахунки;
- у ПАТ "ОТП Банк" залишок по рахунку ТОВ "Спец-Авто-Сервіс" складає 0,06 грн;
- у ПАТ АБ "Укргазбанк" на рахунку боржника № НОМЕР_1 (код валюти 980, 840, 978) залишки коштів становили 1 299,88 грн, 0,00 дол. США, 0,00 євро, № НОМЕР_2 (код валюти 980) залишок коштів становив 0,00 грн.
Згідно з відповідями банків-учасників обміну станом на 13.06.2025 на рахунку № НОМЕР_3 , відкритому в АТ КБ "Приват Банк", залишок коштів становить 412,27 грн; на інших рахунках, відкритих в АТ КБ "Приват Банк" залишок коштів становить 0,00 грн; на рахунку №, відкритому в АБ "Південний", залишок коштів становить 0,00 грн.
З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що станом на момент подання та розгляду судом скарги боржника на дії Приватного виконавця, на банківських рахунках боржника відсутні кошти у межах суми, на яку був накладений арешт відповідно до ухвали Господарського суду Харківської області від 25.11.2024 у справі № 922/4059/24 про забезпечення позову.
Відмовляючи у задоволенні скарги ТОВ "Спец-Авто-Сервіс", суди попередніх інстанцій виходили з того, що підставою для звернення сторони виконавчого провадження зі скаргою до суду на дію або бездіяльність виконавця є наявність факту порушення права заявника та лише в цьому випадку порушене право підлягає захисту.
Судами з'ясовано, що матеріали справи не містять доказів накладення Приватним виконавцем арешту на кошти боржника понад суму, визначену виконавчим документом, що могло б свідчити про порушення його права.
У силу положень частини четвертої статті 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом і підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Уперше Приватним виконавцем виконано вимоги ухвали суду про забезпечення позову та накладено арешт на виявлені рахунки боржника. У зв'язку із вчиненням необхідних дій, відсутністю достатніх коштів на рахунках в межах суми позовних вимог, виконавче провадження № НОМЕР_5 було закрито.
Проте в подальшому, саме через дії боржника з відкриття нового рахунка в банківській установі, отримавши заяву стягувача, Приватний виконавець зобов'язаний був вчинити дії на виконання вимог ухвали суду від 25.11.2024, оскільки ухвала, яка є обов'язковою до виконання, була чинною та її вимоги щодо необхідності накладення арешту на рахунки боржника продовжували діяти.
Поряд з цим, боржник, будучи стороною - відповідачем у справі № 922/4059/24 та маючи обізнаність про існування цієї ухвали, мав усвідомлювати наслідки відкриття нових банківських рахунків та передбачати, що у разі їх відкриття, за умови діючої ухвали суду від 25.11.2024, на ці рахунки має бути накладений арешт.
Натомість, боржник одразу після винесення Приватним виконавцем постанови про закриття виконавчого провадження здійснював дії щодо відкриття нових рахунків.
Отже, саме дії боржника стали підставою відкриття Приватним виконавцем нових виконавчих проваджень, а тому його доводи про порушення своїх прав, зокрема, щодо покладення на нього витрат виконавчого провадження, є безпідставними. Боржник мав усвідомлювати наслідки своєї поведінки, зокрема, наслідки відкриття нового рахунка в банківській установі під час дії ухвали, якою накладено арешти на всі рахунки боржника.
За висновками судів, Закон України "Про виконавче провадження" не містить заборони виконавцю відкрити виконавче провадження з виконання ухвали суду про забезпечення позову (про арешт коштів боржника) у разі настання нових обставин (відкриття нових рахунків), натомість передбачає обов'язкові дії виконавця, які мають бути направлені на виконання вимог виконавчого документа, у цьому випадку - ухвали суду про забезпечення позову шляхом накладення арешту.
У цьому контексті суд апеляційної інстанції додатково звернув увагу на те, що резолютивною частиною ухвали Господарського суду Харківської області від 25.11.2024 у справі № 922/4059/24 постановлено: "накласти арешт на грошові кошти, що належать ТОВ "Спец-Авто-Сервіс" (61058, м. Харків, вул. Леся Курбаса, 12, оф. 401, код ЄДРПОУ 44498194) в межах суми 1 781 081,73 грн, що знаходяться у банківських установах та обліковуються на банківських рахунках, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову".
За узагальнюючим висновком судів попередніх інстанцій, у цьому випадку відсутні підстави для задоволення заявленої ТОВ "Спец-Авто-Сервіс" скарги на дії Приватного виконавця, оскільки при винесенні постанов про відкриття виконавчого провадження за ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.11.2024, яка не була скасована чи змінена та продовжувала діяти, Приватним виконавцем не порушено вимоги Закону України "Про виконавче провадження", а його дії щодо накладення арештів на рахунки боржника, пов'язані з діями самого боржника щодо відкриття нових рахунків, були правомірними та направлені на виконання вимог ухвали Господарського суду Харківської області від 25.11.2024 у справі № 922/4059/24, в межах ухвали про забезпечення позову та жодним чином не порушували прав боржника.
Верховний Суд погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій. Доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують та не впливають на них з огляду на таке.
Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
У силу положень частини першої статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі у рішенні "Глоба проти України" no. 15729/07 від 05.07.2012 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також ЄСПЛ зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
Положеннями Закону України "Про виконавче провадження" на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов'язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.
Так, відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону.
Згідно з частиною першої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Водночас Верховний Суд наголошує, що з огляду на положення частини другої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" виконання судового рішення є прямим обов'язком боржника та не повинно створювати для стягувача зайвих перешкод і витрат.
За приписами статті 339-1 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Верховний Суд звертає увагу, що господарське судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб, у тому числі у питанні виконання судового рішення, тобто для задоволення скарги на рішення/дії/бездіяльність виконавця господарський суд повинен установити, що у зв'язку з прийняттям рішення чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) виконавця судового рішення порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси учасників виконавчого провадження.
Отже, підставою для звернення сторони виконавчого провадження зі скаргою до суду на дію або бездіяльність виконавця є наявність факту порушення права заявника та лише в цьому випадку порушене право підлягає захисту.
Так, у силу вимог частини першої статті 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом і підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Аналізуючи спірні правовідносин, а також поведінку боржника у питанні виконання ухвали Господарського суду Харківської області від 25.11.2024 у цій справі, суди з'ясували, що:
- скаржником не надано суду належних та допустимих доказів того, що Приватним виконавцем було накладено арешт на кошти боржника понад суму, визначену ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.11.2024, що в свою чергу могло б свідчити про порушення його права;
- доказів повного виконання зазначеної ухвали від 25.11.2024 (накладення Приватним виконавцем арешту на кошти боржника в межах всієї суми ціни позову у справі № 922/4059/24) скаржником теж не надано і матеріали справи таких доказів не містять;
- самим скаржником постійно вчиняються дії з метою перешкоджання законному виконанню відповідної ухвали, шляхом відкриття нових банківських рахунків, і такі дії очевидно направлені на уникнення можливості виконання ухвали суду, якою був накладний арешт на його кошти.
Оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що саме недобросовісна поведінка боржника стала підставою того, що Приватним виконавцем тричі відкривалось виконавче провадження з примусового виконання ухвали Господарського суду Харківської області від 25.11.2024 про забезпечення позову, суди цілком правомірно виснували недоведеність скаржником обставин порушення своїх прав рішенням, дією або бездіяльністю Приватного виконавця під час виконання судового рішення у цій справі.
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 761/42030/21, постанову Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2023 у справі № 607/20787/19).
У контексті тверджень скаржника про те, що у спірній ситуації Приватний виконавець за заявами стягувача тричі відкривав виконавче провадження за одним і тим самим виконавчим документом (ухвалою суду про забезпечення позову), перше та друге з яких (№ НОМЕР_5 та № НОМЕР_6) було закінчено на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку із фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, Верховний Суд вважає за необхідне зазначає таке.
За змістом пункту 9 частини першої, частини другої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
Верховний Суд зазначає, що накладення виконавцем арешту на суму, яка є меншою, ніж зазначена у резолютивній частині судового рішення (виконавчому документі), не вважається належним виконанням судового рішення. Арешт коштів боржника за виконавчим документом у розмірі меншому, ніж зазначена у резолютивній частині судового рішення (виконавчому документі), свідчить про порушення вимог щодо належного виконання судового рішення.
Водночас питання законності закінчення Приватним виконавцем виконавчих проваджень № НОМЕР_5 та № НОМЕР_6 з посиланням на приписи пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" не є предметом розгляду за заявленою скаргою ТОВ "Спец-Авто-Сервіс".
Доводи ж скаржника про те, що виконавче провадження № НОМЕР_4 відкрито за заявою представника стягувача за відсутності повноважень на такі дії та на підставі копії виконавчого документа, а не оригіналу, перевірені та з належним обґрунтуванням відхилені апеляційним судом з огляду на встановлення обставин того, що:
- матеріалами справи та виконавчого провадження підтверджується наявність відповідних повноважень адвоката Шматкова Д.С, який представляв стягувача;
- з матеріалів справи вбачається, що 13.02.2025 після закриття першого виконавчого провадження (постанова про закінчення виконавчого провадження від 13.02.2025) Приватний виконавець направив оригінал ухвали Господарського суду Харківської області від 25.11.2024 разом з постановою про закриття виконавчого провадження на адресу органу, який видав виконавчий документ, тобто суду;
- матеріали справи свідчать про те, що після кожного нового відкритого рахунку позивач звертався до суду з клопотанням про видачу копії ухвали від 25.11.2024 про забезпечення позову, та отримані належним чином засвідчені копії додавав до заяв про відкриття виконавчого провадження. Всі виконавчі провадження відкривались та закривались одним і тим же Приватним виконавцем - Хабловим В.М. і при повторних зверненнях стягувача із заявою про відкриття виконавчого провадження Приватний виконавець мав можливість перевірити чинність даної ухвали, зокрема в ЄДРСР.
Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких у цій справі аргументовано не доведено.
Верховний Суд виходить з того, що за наслідками ухвалення судового рішення Розділом VI "СУДОВИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОНАННЯМ СУДОВИХ РІШЕНЬ" ГПК України на Суд, у першу чергу, покладено функції судового контролю належного виконання судового рішення, яке набрало законної сили та є обов'язковим до виконання. Водночас скарга ТОВ "Спец-Авто-Сервіс" фактично спрямована не на захист порушених прав боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_4 щодо примусового виконання ухвали Господарського суду Харківської області від 25.11.2024 у справі № 922/4059/24, а на подальше ухилення від виконання цього судового рішення у примусовому порядку, що суперечить завданням та основним засадам господарського судочинства.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
За таких обставин Верховний Суд вважає, що надав відповіді на всі істотні, вагомі та доречні доводи, які викладені скаржником у касаційній скарзі та стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ТОВ "Спец-Авто-Сервіс", оскільки оскаржувані постанову апеляційного суду та ухвалу суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.
За подання касаційної скарги на судові рішення, у яких розглянуто скаргу на рішення, дії (бездіяльність) органу виконавчої служби судовий збір не сплачується, отже, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.
З урахуванням надходження матеріалів цієї справи до суду касаційної інстанції лише 20.10.2025, службового відрядження судді-доповідача та зміни складу колегії суддів, справу Верховним Судом розглянуто у розумний строк.
Керуючись статтею 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Спец-Авто-Сервіс" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 19.06.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.07.2025 у справі № 922/4059/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя Ю. Власов
Суддя Т. Малашенкова