Постанова від 13.11.2025 по справі 910/102/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2025 року

м. Київ

cправа № 910/102/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючої), Власова Ю.Л., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.,

представників учасників справи:

позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Промін Буд Сервіс" - не з'явився,

відповідача - Антимонопольного комітету України - Гришина М.Г. (самопредставництво),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промін Буд Сервіс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2025 (головуючий - суддя Демидов В.О.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2025 (головуючий - суддя Мальченко А.О., судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.)

у справі №910/102/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промін Буд Сервіс" (далі - ТОВ "Промін Буд Сервіс", позивач, скаржник)

до Антимонопольного комітету України (далі - АМК, Комітет, відповідач),

про визнання недійсним і скасування рішення,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Хозхімсервіс" (далі - ТОВ "Хозхімсервіс"),

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 07.11.2025 у зв'язку з відпусткою судді Колос І.Б. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/102/25, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакова І.В. (головуюча), Власов Ю.Л., Малашенкова Т.М.

ВСТУП

Предметом судового розгляду є наявність/відсутність підстав для визнання недійсним рішення АМК, відповідно до якого визнано, що Товариство вчинило порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон), у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів шляхом погодження поведінки під час підготовки тендерних пропозицій та участі у процедурах закупівлі.

Короткий зміст позовних вимог

ТОВ "Промін Буд Сервіс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комітету про визнання протиправним та скасування рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 15.10.2024 №38-р/тк у справі №2/01-85-22 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - рішення АМК).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення АМК прийняте Комітетом без всебічного дослідження доказів та без призначення у справі телекомунікаційної експертизи, проведення якої є обов'язковим.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.04.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2025, у справі №910/102/25 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті рішення АМК Комітет діяв у межах своїх повноважень, у порядок та спосіб, встановлений законом; висновки, викладені у зазначеному рішенні, відповідають фактичним обставинам справи та є обґрунтованими; позивачем не доведено наявності підстав, визначених статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", для зміни, скасування чи визнання недійсним вказаного рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ТОВ "Промін Буд Сервіс", посилаючись на ухвалення судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Також, позивач просить покласти судові витрати на відповідача.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі (в новій редакції) ТОВ "Промін Буд Сервіс" із посиланням на пункти 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій застосовано:

- норму пункту 4 частини другої статті 6 та пункту 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладену у постанові від 10.09.2024 у справі № 910/1528/22 щодо необхідності перевірити відповідність Рішення АМК викладеним вимогам в аспекті інкримінованого порушення законодавства про захист економічної конкуренції щодо окремо позивача та іншого відповідача в антимонопольній справі та з'ясувати у розрізі статті 59 Закону, чи існують підстави для визнання недійсним (скасування) Рішення АМК у частині, що стосується саме позивача;

- норми права (приписи статей 6, 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 910/13451/20, а саме: "Саме на орган Антимонопольного комітету України покладено обов'язок навести відповідні докази у своєму рішенні, на підставі яких орган дійшов висновку про обставини справи, а суд покликаний дослідити та оцінити наведені органом докази, і, в разі їх підтвердження, вони можуть бути достатніми для висновків органу, викладених у Рішенні АМК";

- статтю 86 ГПК України без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме "питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з'ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв'язок, у відповідності до статті 86 ГПК України" викладеного у постановах Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 910/2988/18, від 05.08.2019 у справі № 922/2513/18, від 07.11.2019 у справі № 914/1696/18, від 11.06.2020 у справі № 910/10212/19, від 02.07.2020 у справі № 927/741/19, від 26.01.2021 у справі № 910/2576/20, від 04.02.2021 у справі № 910/17126/19, від 23.03.2021 у справі № 910/4542/20, від 15.12.2020 у справі № 910/2025/20, від 13.08.2019 у справі № 916/2670/18, від 11.04.2023 у справі № 910/21627/21;

- статтю 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме "господарські суди в розгляді справ про визнання недійсними рішень Комітету не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Комітету, але при цьому зобов'язані перевіряти правильність застосування органами Комітету відповідних правових норм" викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 02.07.2019 у справі № 910/23000/17;

Також скаржник з посиланням на пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України зазначає, що судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання про призначення телекомунікаційної експертизи, а суд апеляційної інстанції не перевірив законність такої відмови, що призвело до неповного з'ясування обставин справи, при цьому суд апеляційної інстанції посилався на норму права, яка не підлягала застосуванню в цьому випадку.

Позиція іншого учасника справи

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу заперечив проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просив:

- закрити касаційне провадження у справі за касаційної скаргою Товариства на підставі статті 296 ГПК України;

- у випадку встановлення Верховним Судом відповідності касаційної скарги вимогам ГПК України касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ "Промін Буд Сервіс" та іншим учасником торгів були подані пропозиції для участі у відкритих торгах, які проводило Донецьке вище училище олімпійського резерву ім. С. Бубки (замовник) на закупівлю: "П'ятиповерховий гуртожиток Донецького вищого училища олімпійського резерву ім. С. Бубки по вул. Благовіщенській, 43, м. Артемівськ - реконструкція (коригування) (ДК 021:2015:45300000-0 - Будівельно-монтажні роботи)" (ідентифікатор торгів у системі "Рrozorro" UА -2018-12-28-001987-b).

Замовник на вебпорталі публічних закупівель "Рrоzоrrо" 28.12.2018 опублікував оголошення UА-2018-12-28-001987-b про проведення торгів. Очікувана вартість закупівлі - 28 449 312,00 грн з ПДВ. Початок електронного аукціону (дата й час) - 14.01.2019 15 год. 23 хв. Вид тендерного забезпечення - електронна гарантія.

Відповідно до реєстру отриманих тендерних пропозицій для участі в торгах тендерні пропозиції подані від: ТОВ "Хозхімсервіс"; ТОВ "Промін Буд Сервіс", ТОВ "Сєвєродонецькхімбуд", ТОВ "Геотехнолоджі".

Згідно з протоколом засідання тендерного комітету замовника від 21.01.2019 №1 переможцем Торгів визнано ТОВ "Хозхімсервіс" із ціновою пропозицією на загальну суму 28 022 101,00 грн (з ПДВ), з яким укладено договір про закупівлю робіт (договір підряду) від 06.02.2019 №0602

Тимчасова адміністративна колегія АМК, розглянувши матеріали справи №2/01-85-22 про порушення ТОВ "Промін Буд Сервіс" і іншим учасником процедури закупівлі законодавства про захист економічної конкуренції та подання Другого відділу досліджень та розслідувань Східного міжобласного територіального відділення Комітету від 15.07.2024 № 70-03/347-П, прийняла рішення АМК, яким визнано, що:

- ТОВ "Промін Буд Сервіс" вчинило порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів Торгів під час участі у процедурі закупівлі "П'ятиповерховий гуртожиток Донецького вищого училища олімпійського резерву ім. С. Бубки по вул. Благовіщенській, 43, м. Артемівськ - реконструкція (коригування) (ДК 021:2015:45300000-0 - Будівельно-монтажні роботи)", які проводило Донецьке вище училище Олімпійського резерву ім. С Бубки (ідентифікатор торгів у системі "Рrozorro" UА -2018-12-28-001987- b);

- накладено на ТОВ "Промін Буд Сервіс" штраф у розмірі 64 195 523,00 грн.

Узгодженість поведінки ТОВ "Хозхімсервіс" і ТОВ "Промін Буд Сервіс" під час підготовки та участі в Торгах, що підтверджується таким:

- у період проведення Торгів єдиний засновник (учасник) та кінцевий бенефіціарний власник ТОВ "Промін Буд Сервіс" ОСОБА_1 , який наділений правом вирішального впливу на господарську діяльність ТОВ "Промін Буд Сервіс", перебував у трудових відносинах із ТОВ "Хозхімсервіс", що свідчить про обізнаність відповідачів стосовно господарської та фінансової діяльності один одного;

- використання відповідачами антимонопольної справи однієї і тієї ж точки доступу до мережі Інтернет під час здійснення входу в аукціон; відповідачі в період проведення Торгів заходили в аукціон з однієї ІР-адреси, доступ до якої був тільки у ТОВ "Хозхімсервіс" на підставі договору про надання послуг від 01.12.2017 №12/1-Х3, укладеного з ПП ТРК "SАNЕТ";

- синхронність дій відповідачів антимонопольної справи;

- невідповідність тендерної пропозиції ТОВ "Промін Буд Сервіс" кваліфікаційним критеріям, встановленим вимогами тендерної документації;

- відсутність у тендерній пропозиції ТОВ "Промін Буд Сервіс" електронної банківської гарантії, передбаченої тендерною документацією;

- відсутність у тендерній пропозиції ТОВ "Промін Буд Сервіс" належно оформлених документів, що підтверджують відповідність запропонованої тендерної пропозиції технічним вимогам до предмета закупівлі, встановленим технічною документацією;

- завантаження ТОВ "Промін Буд Сервіс" документів, що містять інформацію про працівника ТОВ "Хозхімсервіс";

- однакові властивості електронних файлів, завантажених відповідачами антимонопольної справи, що свідчить про єдине електронне джерело походження цих файлів;

- наявність сталих господарських відносин між відповідачами антимонопольної справи та господарських відносин відповідачів з одними й тими ж контрагентами;

- надання фінансової допомоги між відповідачами антимонопольної справи до оголошення Торгів;

- комунікація між відповідачами до оголошення Торгів.

Взаємозв'язок ТОВ "Хозхімсервіс" та ТОВ "Промін Буд Сервіс" полягає у тому, що у період проведення Торгів єдиний засновник (учасник) та кінцевий бенефіціарний власник ТОВ "Промін Буд Сервіс" ОСОБА_1 , який наділений правом вирішального впливу на господарську діяльність ТОВ "Промін Буд Сервіс", перебував у трудових відносинах із ТОВ "Хозхімсервіс", що свідчить про обізнаність зазначених товариств про господарську діяльність один одного.

Також судами встановлено, що в розділі 5.2 рішення АМК зазначено, що листом від 18.06.2021 №206/01/1505/04 (вх. №8-03/8486 від 18.06.2021) Державне підприємство "Прозорро" повідомило про те, що:

- ТОВ "Хозхімсервіс" та ТОВ "Промін Буд Сервіс" під час проведення Торгів здійснювали вхід в акаунт з використанням однієї ІР-адреси НОМЕР_1 ;

- зазначена ІР-адреса належить Приватному підприємству телерадіокомпанії "SANET";

- листом від 12.06.2020 №28 (вх.№55-01/464 від 16.06.2020) Приватне підприємство телерадіокомпанія "SANET" повідомило, що між ним та ТОВ "Хозхімсервіс" укладено договір про надання послуг від 01.12.2017 №12/1-ХЗ та надано останньому доступ до мережі Інтернет за адресою: Донецька область, м. Лиман, вул. Переїздна, буд. 1В;

- Приватне підприємство телерадіокомпанія "SANET" листом від 22.11.2021 (вх.№70-01/6527 від 21.11.2021) повідомило, що між ним та ТОВ "Промін Буд Сервіс" не існувало ніяких фінансово-господарських відносин;

- листом від 15.11.2021 №122/15.11.2021 ТОВ "Промін Буд Сервіс" повідомило АМК, що в період з 01.01.2018 по 01.03.2019 (у тому числі в період проведення Торгів) у нього в користуванні перебували приміщення за адресою: м. Київ, вул. Хоткевича Гната, буд. 12, оф.177, та за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Марії Приймаченко, буд. 4;

- у період проведення Торгів у користуванні ТОВ "Промін Буд Сервіс" перебували приміщення, за якими Приватне підприємство телерадіокомпанія "SANET" не надавало послуги з доступу до мережі Інтернет із використанням ІР-адреси НОМЕР_1 ;

Крім того, судами встановлено, що Комітет при розгляді справи встановив синхронність дій ТОВ "Хозхімсервіс" та ТОВ "Промін Буд Сервіс", яка полягала у поданні зазначеними товариствами тендерних пропозицій та здійсненні оплати за послуги електронних майданчиків в один день, із незначним інтервалом у часі.

Відповідно до інформації, наданої Державним підприємством "Прозорро" (лист від 18.06.2021 № 206/01/1505/04) (вх. № 8-03/8496 від 18.06.2021), ТОВ "Хозхімсервіс" та ТОВ "Промін Буд Сервіс" свої пропозиції для участі в Торгах подавали із авторизованих електронних майданчиків ТОВ "Е-Теnder" та ТОВ "Держзакупівлі.Онлайн" відповідно.

Як вбачається із рішення №38-р/тк, свої Тендерні пропозиції подали ТОВ "Хозхімсервіс", дата - 11.01.2019, час - 16:00 год; ТОВ "Промін Буд Сервіс", дата - 11.01.2019, час - 16:29 год.

Тобто, ТОВ "Хозхімсервіс" та ТОВ "Промін Буд Сервіс" подавали тендерні пропозиції до електронної системи закупівель в межах 30 хвилин.

Також, за інформацією, наданою ТОВ "Е-Теnder" листом від 22.10.2021 №683 (вх.№70-01/1708кі від 25.10.2021) та ТОВ "Держзакупівлі.Онлайн" листом від 21.10.2021 №211021-1 (вх. №70-01/1716кі від 26.10.2021), Комітетом встановлено, що відповідачі в антимонопольній справі зі своїх банківських рахунків перерахували кошти за послуги електронних майданчиків в один день.

Під час аналізу тендерних пропозицій відповідачів антимонопольної справи, Відділенням встановлено, що ТОВ "Промін Буд Сервіс" не завантажило електронної банківської гарантії, передбаченої тендерною документацією, а також не подало договірної ціни, зведеного кошторисного розрахунку та підсумкової відомості ресурсів.

Крім того, АМКУ встановлено, що ТОВ "Промін Буд Сервіс" протягом проведення аукціону по Торгах, жодного разу не понижувало ціну, з огляду на те, що його первинна пропозиція була найбільшою.

Враховуючи вищевикладене, відповідач дійшов обґрунтованого висновку про те, що ТОВ "Промін Буд Сервіс" прийняв участь у Торгах формально, без наміру здобути перемогу, з метою сприяння та забезпечення ТОВ "Хозхімсервіс" перемогти у Торгах

Щодо завантаження ТОВ "Промін Буд Сервіс" документів, які містять інформацію про працівників ТОВ "Хозхімсервіс".

Комітет, проаналізувавши тендерні пропозиції відповідачів антимонопольної справи, зазначив, що ТОВ "Промін Буд Сервіс" завантажило диплом про вищу освіту від 10.04.2014, серії НОМЕР_5 та кваліфікаційний сертифікат відповідального виконавця окремих видів робіт (послуг), пов'язаних із створенням об'єкта архітектури від 13.08.2014, серії АР №010165, виданого на ім'я ОСОБА_2.

Відповідно до інформації, наданої Пенсійним фондом України, Головним управлінням Пенсійного фонду України м. Києва, Головним управлінням Державної податкової служби м. Києва - ОСОБА_2 є найманим працівником ТОВ "Промін Буд Сервіс".

ТОВ "Промін Буд Сервіс" листом від 29.11.2021 № 140/29.11 (вх.№70-01/6596 від 30.11.2021) повідомило, що ним під час підготовки та/або збору документів для участі у закупівлі - "П'ятиповерховий гуртожиток Донецького вищого училища олімпійського резерву ім. С. Бубки по вул. Благовіщенській, 43, м. Артемівськ - реконструкція (коригування) (ідентифікатор торгів у системі "Рrozorro" UА -2018-12-28-001987- b) не залучалися треті особи.

Крім того, відповідно до інформації, зазначеної ТОВ "Промін Буд Сервіс" у листі від 01.03.2024 №62/103 (вх.70-01/430 від 01.03.2024), ОСОБА_2 не перебувала у трудових, цивільно-правових відносинах з товариством.

Комітетом встановлено, що ОСОБА_2 підписала кошторисну документацію ТОВ "Хозхімсервіс" у складі тендерної пропозиції.

Втім, трудові відносини ОСОБА_2. з ТОВ "Хозхімсервіс" також підтверджуються листом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 15.06.2021 №1000-0704-5/58473 (вх.№7-03/910-кі від 18.06.2021).

Комітетом встановлено, що окремі документи, які завантажили ТОВ "Промін Буд Сервіс" та ТОВ "Хозхімсервіс" для участі в Торгах, мають спільні характеристики параметрів налаштування.

У таблиці 6 оскаржуваного рішення наведено перелік документів відповідачів антимонопольної справи, які мають спільні характеристики щодо параметрів "програми", "виробника PDF" та "версії PDF".

Властивості файлів є унікальними вхідними даними про електронний документ та відрізняються залежно від автора файлу обладнання, яке використовується для конвертації цих документів у формат "PDF", та інших параметрів.

Наведене свідчить про спільну підготовку документів, завантажених відповідачами антимонопольної справи щодо надання тендерної пропозиції.

Щодо господарських відносин між відповідачами антимонопольної справи та їх господарських відносин з одними й тими ж контрагентами.

Зі змісту листів ТОВ "Промін Буд Сервіс" від 29.11.2021 №140/29.11 (вх.№6596 від 30.11.2021) та ТОВ "Хозхімсервіс" від 01.11.2021 №615(вх.6225 від 02.11.2021) вбачається, що між даними товариствами у 2018 році були укладені договори підряду від 01.02.2018 №01/02 та 12.03.2018 №12/03.

За результатами аналізу інформації, отриманої від Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (лист від 02.07.2021 №24761/5/26-15-12-07-19, вх. №7-03/1068-кі від 15.07.2021), Головного управління державної податкової служби у Київській області (лист від 17.06.2021 №14928/5/10-36-18-05, вх. 7-03/8651 від 22.06.2021) Комітет встановив, що впродовж 2018 року ТОВ "Промін Буд Сервіс" реалізувало товарів, робіт, послуг на загальну суму 6556458,12 грн (без ПДВ), з яких ТОВ "Хозхімсервіс" - на суму 1437099,46 грн (без ПДВ), що становить 21,9% від загальної суми коштів, які отримало ТОВ "Промін Буд Сервіс" протягом 2018 року від контрагентів за придбання товарів, робіт і послуг, інформація про що відображена на діаграмі.

Крім того, за результатами аналізу інформації, отриманої від Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (від 05.11.2021 №20.1.0.0.0/7-211105/28542, вх.№70-01/1792кі від 05.11.2021) у період з 13.02.2018 по 14.12.2018 (до оголошення Торгів) між розрахунковими рахунками ТОВ "Промін Буд Сервіс" та ТОВ "Хозхімсервіс" проводилися грошові взаєморозрахунки, інформацію про які наведено у таблиці 8 оскаржуваного рішення.

За результатами аналізу участі ТОВ "Промін Буд Сервіс" у відкритих Торгах протягом 2019 року, Комітетом встановлено, що ТОВ "Промін Буд Сервіс" брало участь у закупівлі "Будівництво навчально-виховного закладу "Дитячий садок початкова школа" ДК 021:2015:4521400-0 - Будівництво освітніх та науково-дослідних закладів" в смт. Глеваха Васильківського району Київської області", що проводила Глевахівська селищна рада (ідентифікатор закупівлі в системі "Prozorro" UA-2019-01-24-000635-b) у якій ТОВ "Промін Буд Сервіс" визнано переможцем із ціною пропозиції на загальну суму 114987930,04 грн із ПДВ та з яким укладено договір підряду від 30.03.2019 №01.

Відповідно до пункту 7 розділу 3 "Інструкції з підготовки тендерної пропозиції" тендерної документації щодо Торгів UA-2019-01-24-000635-b, учасник процедури закупівлі зазначає в тендерній пропозиції повне найменування та місцезнаходження кожного суб'єкта господарювання, якого він планує залучити до виконання робіт як субпідрядника, у випадку якщо обсяг робіт має становити не менше 20 % від вартості договору про закупівлю.

Так, на виконання вказаних вимог ТОВ "Промін Буд Сервіс" подало договір про наміри б/н від 29.01.2019, укладений між ТОВ "Промін Буд Сервіс" та ТОВ "Хозхімсервіс".

за інформацією Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (лист від 02.07.2021 №24761/5/26-15-12-07-12, вх.№7-03/1068-кі) та Державної податкової служби України (лист від 06.04.2023 №4401/5/99-00-20-01-04-05, вх.№70-01/927 від 13.04.2023) відповідно до податкових накладних ТОВ "Промін Буд Сервіс" та ТОВ "Хозхімсервіс", вказані особи протягом 2018 року перебували в господарських відносинах з одними й тими ж контрагентами, а саме: укладали договори на придбання товарів, робіт та послуг, зокрема в період проведення Торгів, інформація про що зазначена у таблиці 9.

Листом від 05.11.2021 №20.1.0.0.0/7-211105/28542 (вх.№70-01/1792кі від 05.11.2021) Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" повідомило, що у 2018 році між банківськими рахунками відповідачів антимонопольної справи було здійснено чотири розрахункові операції щодо надання/повернення поворотної фінансової допомоги, інформація про що міститься у таблиці 10.

Ще однією підставою, яка свідчить про вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції є комунікація відповідачів антимонопольної справи до оголошення Торгів.

Як вбачається зі змісту листа ТОВ "Промін Буд Сервіс" від 15.11.2021 №122/15.11 (вх.70-01/6406 від 16.11.2021) позивач повідомив, що у період з 01.01.2018 по 01.03.2019, у тому числі в період проведення Торгів, ним використовувався у своїй господарській діяльності телефонний номер НОМЕР_2 , який належав директору Черкашину Ігорю Віталійовичу.

В свою чергу, листом від 09.04.2019 №51 (вх.№55-01/329 від 09.04.2019) ТОВ "Хозхімсервіс" повідомило, що протягом 2017 року та під час здійснення господарської діяльності товариство використовувало телефонний номер - НОМЕР_3 , який належав одному із його засновників (учасників) ОСОБА_3 .

Проаналізувавши заяви ТОВ "Хозхімсервіс" про надання гарантій забезпечення тендерних пропозицій, поданих у період з лютого до вересня 2018 року, копії яких надані Акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" листом від 20.03.2024 №05-2/02/987 (вх.№70-01/350кі від 25.03.2024), Комітет встановив, що ТОВ "Хозхімсервіс" як контактний номер телефону вказало НОМЕР_3 .

Отже, зазначене підтверджує використання ТОВ "Хозхімсервіс" під час здійснення господарської діяльності в період з 27.02.2018 до 30.10.2018 телефонного номеру НОМЕР_3 , який належав до номерного ресурсу Приватного акціонерного товариства "ВФ України".

Використання ТОВ "Хозхімсервіс" телефонного номера НОМЕР_3 доводиться також тим, що починаючи з 27.02.2017 користувачем вказаного номера є Кізіменко Наталія Володимирівна, яка за інформацією, наданою Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Харків), перебуває у зареєстрованому шлюбі з Кізіменко Давідом Олеговичем (актовий запис №699 від 02.07.2005, здійснений Донецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків)).

Приватне акціонерне товариство "ВФ України" листом від 30.03.2021 №02/КІ-Б/65 (вх. 70-01/364кі від 02.04.2021) надало інформацію щодо телефонних з'єднань, з якої вбачається, що у період з 29.04.2018 до 07.12.2018 (до оголошення Торгів) між телефонними номерами ТОВ "Хозхімсервіс" (НОМЕР_3) та ТОВ "Промін Буд Сервіс" (НОМЕР_4 відбулося 18 з'єднань.

З огляду на встановлені Комітетом обставини, суди дійшли висновку про підтвердження викладених в оскаржуваному рішенні АМК обставин узгодження учасниками Торгів - ТОВ "Хозхімсервіс" та ТОВ "Промін Буд Сервіс" своєї поведінки на всіх стадіях підготовки тендерних пропозицій, що підтверджується: взаємозв'язком між ТОВ "Хозхімсервіс" та ТОВ "Промін Буд Сервіс"; входом в аукціон з однієї ІР-адреси; синхронністю дій; однаковими властивостями електронних файлів, які були завантажені відповідачами антимонопольної справи; відсутністю в тендерній пропозиції ТОВ "Промін Буд Сервіс" електронної банківської гарантії та належно оформлених документів, що підтверджують відповідність запропонованої тендерної пропозиції технічним вимогам до предмета закупівлі, встановлених технічною документацією; завантаженням ТОВ "Промін Буд Сервіс" документів, які стосуються працівника ТОВ "Хозхімсервіс"; наявністю сталих господарських відносин між відповідачами антимонопольної справи до оголошення Торгів та в період проведення Торгів; господарськими відносинами між відповідачами антимонопольної справи та господарськими відносинами відповідачів з одними й тими ж контрагентами; надання фінансової допомоги відповідачами антимонопольної справи до оголошення Торгів; комунікацією між відповідачами антимонопольної справи до оголошення Торгів, що є узгодженою поведінкою та стосується спотворення результатів Торгів.

Суди дійшли висновку про те, що ТОВ "Промін Буд Сервіс" під час підготовки документації для участі в Торгах діяло несамостійно, а узгоджувало свої дії з ТОВ "Хозхімсервіс", не змагаючись із останнім, що є обов'язковою умовою участі в конкурентних процедурах закупівель за Законом України "Про публічні закупівлі". Узгодивши свою поведінку та свої тендерні пропозиції з ТОВ "Хозхімсервіс", ТОВ "Промін Буд Сервіс" тим самим усунуло конкуренцію та змагальність, а отже спотворило результат проведених Замовниками Торгів, порушивши право Замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, а відтак, вчинило антиконкурентні узгоджені дії, заборонені Законом України "Про захист економічної конкуренції".

Таким чином, з огляду на зібрані Комітетом докази та оцінивши встановлену сукупність обставин, суди виснували що Комітет належним чином встановив та довів обставини вчинення ТОВ "Промін Буд Сервіс" порушення, передбаченого пунктом 4 частини 2 статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів: "П'ятиповерховий гуртожиток Донецького вищого училища олімпійського резерву ім. С. Бубки по вул. Благовіщенській, 43, м. Артемівськ - реконструкція (коригування) (ДК 021:2015:45300000-0 - Будівельно-монтажні роботи)", проведених Донецьким вищим училищем Олімпійського резерву ім. С Бубки (ідентифікатор торгів у системі "Рrozorro" UА -2018-12-28-001987- b).

Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20.10.2025, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №910/17150/23 на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі №191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №902/1076/24, від 09.08.2024 у справі №127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов'язкове для суду та інших суб'єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.

При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Що ж до визначення подібних правовідносин за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин:

- для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями;

- з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими;

- подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

Скаржник посилається на низку судових рішень Верховного Суду, зазначаючи про те, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права (приписи статей 6, 50 України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон), статті 7 Закону України "Про антимонопольний комітет України", статті 86 ГПК України), без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Предметом розгляду у цій справі є визнання протиправним і скасування рішення АМК, яким визнано, що позивачем вчинено порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів.

Предметом розгляду справ № 910/1528/22, № 910/13451/20, № 910/2988/18, № 922/2513/18, № 914/1696/18, № 910/10212/19, № 927/741/19, № 910/2576/20 № 910/17126/19, № 910/4542/20, № 910/2025/20, № 916/2670/18, № 910/21627/21 було визнання недійсним (повністю/частково) рішення АМК в частині визнання вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону.

Верховний Суд виходить з того, що вказані справи і ця справа є схожими в частині, що стосується предмету позову (визнання частково недійсним/скасування рішення АМК в частині визнання вчинення позивачами порушення законодавства про захист економічної конкуренції), за однаковим нормативно-правовим регулюванням кваліфікації та притягнення за правопорушення, а саме за пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону.

Стосовно доводів АМК, викладених у відзиві на касаційну скаргу, слід зазначити, що конструкція правової норми, викладеної у пунктів 5 частини першої статті 296 ГПК України, визначає підставу для закриття касаційного провадження, такого змісту - після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

З огляду на однаковість предмету позову у зазначених справах, відсутні підстави для закриття касаційного провадження в силу приписів пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

Також, Суд звертається до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №910/22858/17, такого змісту:

" 71. Отже, наведені норми права розрізняють висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд, та висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У свою чергу норми ГПК України не поділяють висновків Верховного Суду щодо застосування норм права на ті, що викладені у постановах, якими справу направлено на новий розгляд, та ті, що викладені у постановах, якими завершений розгляд справи. Подібний підхід також відсутній у судовій практиці. Кожна постанова Верховного Суду в силу частини третьої статті 317 ГПК України є остаточною і оскарженню не підлягає, а якщо в ній викладені висновки щодо застосування норми права, то такі висновки підлягають врахуванню іншими судами при вирішенні подібних спорів".

Верховний Суд виходить з того, що неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.

Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

Сама по собі різниця судових рішень не свідчить про безумовне підтвердження незастосування правового висновку.

Верховний Суд наголошує, що кожна справа є індивідуальною, що обумовлено, окрім правової кваліфікації дій, яку здійснює АМК, так і на підставі тих обставин, фактів, доказів, АМК досліджує та оцінює у своєму рішенні, і які в подальшому досліджуються та оцінюються судом через призму статті 59 Закону.

Верховний Суд виходить з того, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 311 ГПК України).

Відповідно до приписів Закону в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин:

- економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку (абзац другий статті 1);

- антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції (частина перша статті 6);

- антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів (пункт 4 частини другої статті 6);

- порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії (пункт 1 статті 50);

- порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом (стаття 51);

- за порушення, передбачені, зокрема, пунктом 1 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі, встановленому частиною другою статті 52 Закону.

Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановлено, що дії позивача кваліфіковано за пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону, у зв'язку з чим на Товариство АМК накладено штраф.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовили у задоволенні позовних вимог, вказавши на відсутність підстав, визначених статтею 59 Закону, для скасування оскаржуваного Рішення АМК.

Втім, на думку скаржника, суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права та неправильно застосували норми матеріального права, а тому є підстави для скасування оскаржуваних судових рішень і передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Товариство вказує, зокрема, на:

- норми права, а саме приписи статей 6, 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 910/13451/20, а саме: "Саме на орган Антимонопольного комітету України покладено обов'язок навести відповідні докази у своєму рішенні, на підставі яких орган дійшов висновку про обставини справи, а суд покликаний дослідити та оцінити наведені органом докази, і, в разі їх підтвердження, вони можуть бути достатніми для висновків органу, викладених у Рішенні АМК";

Верховний Суд послідовно та неодноразово, зокрема, у постановах від 04.02.2021 у справі №910/17126/19, від 27.01.2022 у справі №910/16243/20, від 09.11.2023 у справі №924/1230/21, від 05.12.2023 у справі №924/1266/21, вказував щодо необхідності здійснення оцінки доказів у справах про оскарження рішень АМК, які стосуються спотворення результатів торгів, у порядку частини другої статті 86 ГПК України, враховуючи вірогідність і взаємний зв'язок доказів у справі у їх сукупності.

Специфіка спорів щодо оскарження рішень АМК, якими визнано дії учасників торгів антиконкурентними узгодженими діями, які стосуються спотворення результатів таких торгів, полягає у тому, що у кожному конкретному випадку судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справ з'ясовується питання наявності/відсутності підстав для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК, якими в силу приписів частини першої статті 59 Закону, зокрема, є:

- неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;

- недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

При цьому, відповідне з'ясування наявності/відсутності підстав, дослідження та оцінка доказів, ухвалення судового рішення здійснюється господарськими судами у відповідності до приписів процесуального права.

Верховний Суд виходить з того, що:

- обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи;

- важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою;

- стаття 79 ГПК України містить такий стандарт доказування як "вірогідність доказів";

- зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач і відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї їх кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу;

- іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були;

- одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);

- таким чином, з'ясування фактичних обставин справи, які входять до кола доказування, має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому, ураховуючи взаємозв'язок і вірогідність;

- в цьому випадку Суд звертається до категорії стандарту доказування та відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний [постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17]. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц;

- Верховним Судом неодноразово наголошувалося на тому, що господарським судам першої та апеляційної інстанції під час вирішення справ щодо визнання недійсними рішень АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів та накладення штрафу, належить здійснювати оцінку обставин справи та доказів за своїм внутрішнім переконанням у порядку частини другої статті 86 ГПК України, зокрема, досліджувати також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у справі у їх сукупності;

- Закон не ставить застосування передбачених ним наслідків узгоджених антиконкурентних дій у залежність від "спільної домовленості разом брати участь у торгах з метою усунення конкуренції". Цілком зрозуміло, що така "домовленість" навряд чи може мати своє матеріальне втілення у вигляді письмових угод чи інших документів. А тому питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з'ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв'язок, у відповідності до статті 86 ГПК України. Зазначена правова позиція Верховного Суду є сталою та послідовною. Про необхідність врахування наведеної правової позиції у застосуванні приписів статті 86 ГПК України зазначалося у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постановах від 07.11.2019 у справі №914/1696/18, від 13.08.2019 у справі №916/2670/18, від 05.08.2019 у справі №922/2513/18, від 04.02.2021 у справі №910/17126/19, від 23.03.2021 у справі №910/4542/20;

- сукупна оцінка доказів, вказаних АМК у рішенні, може вважатися більш вірогідною для підтвердження узгоджених дій саме позивачем лише у тому випадку, коли вона повністю виключає можливість вірогідності у одночасному існуванні обставин, які, на думку АМК, підтверджують таке узгодження (правова позиція, викладена Верховним Судом у постанові від 19.09.2024 у справі №910/13422/23).

Застосування приписів статті 86 ГПК України, як норми процесуального права, має загальний (універсальний, абсолютний) характер для усіх справ. Обов'язком суду при розгляді справи є саме дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності, безпосередності дослідження наявних у справі доказів. Тобто, з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих і наявних у справі доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Саме чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 86 ГПК України).

При цьому, докази мають відповідати критеріям належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).

Зі змісту оскаржуваних рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій дослідили та надали оцінку доказам, наданим учасниками справи, зокрема, доказам, які на думку АМК, свідчили про узгодженість дій Товариства та іншого учасника торгів.

Так, Комітет виявив обставини, які свідчать про те, що учасники узгоджували свою поведінку під час підготовки та участі в торгах, зокрема:

- синхронність дій відповідачів антимонопольної справи;

- вхід в аукціон з однієї ІР - адреси;

- синхронність дій відповідачів;

- завантаження ТОВ "Промін Буд Сервіс" документів, що містять інформацію про працівника ТОВ "Хозхімсервіс";

- надання фінансової допомоги між відповідачами антимонопольної справи до оголошення Торгів;

- комунікація між відповідачами до оголошення Торгів.

Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій оцінили, надані сторонами, докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, суди попередніх інстанцій , враховуючи приписи статей 79, 86 ГПК України, дійшли висновку про повноту дослідження АМК обставин справи та доведення фактів, які покладені в основу висновків про вчинення позивачем антиконкурентних узгоджених дій.

Також, зміст оскаржуваних судових рішень у цій справі свідчить про те, що судами попередніх інстанцій ураховано висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03.02.2022 у справі №910/15183/20, від 28.10.2021 у справі №910/20229/20, від 30.09.2021 у справі №910/13451/20, а саме: системний правовий аналіз норм Конституції України (щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності стаття 61), Закону України "Про Антимонопольний комітет України" (щодо завдань та повноважень АМК), Закону (щодо меж його застосування), пунктів 23, 32 Правил свідчить про те, що АМК проводить дії, направлені на всебічне, повне і об'єктивне з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін; а у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом АМК обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган АМК керувався, приймаючи рішення.

Верховний Суд виходить з того, що АМК у розгляді кожної справи має дотримуватись обов'язку всебічного, повного та об'єктивного з'ясування дійсних обставин справи на підставі доказів.

Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що доведення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій ґрунтується на сукупності обставин, які зазначені в мотивувальній частині рішення, а не на окремому поодинокому факті або обставині.

Верховний Суд виходить з того, що у застосуванні процедурних і процесуальних норм діяльності АМК, як підстави для визнання недійсним або скасування прийнятого органом АМК рішення, необхідно, враховувати положення частини другої статті 59 Закону, відповідно до якої порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Наведена норма свідчить, що підставою для скасування або визнання недійсним рішення органів АМК є порушення або неправильного застосування норм процесуального права за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Верховний Суд у постановах від 10.09.2020 у справі №910/23375/17 та від 01.10.2020 у справі №908/540/19 вказав, що підхід до визначення меж обґрунтованості рішення АМК має бути аналогічним тому, який застосовується, зокрема, самими судами у прийнятті судових рішень.

Судами першої та апеляційної інстанцій у цій справі встановлено, що у Рішенні АМК дії, зокрема, позивача кваліфіковано АМК за ознаками пункту 4 частини другої статті 6 та пункту 1 статті 50 Закону.

Статтею 6 Закону визначено, що антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

Для кваліфікації дій суб'єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених не є обов'язковою умовою наявність негативних наслідків таких дій у вигляді завдання збитків, порушень прав та охоронюваних законом інтересів інших господарюючих суб'єктів чи споживачів, оскільки достатнім є встановлення самого факту погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію.

Крім того, недосягнення суб'єктами господарювання мети, з якою вони узгоджують власну конкурентну поведінку, з причин та обставин, що не залежать від їх волі, не є підставою для встановлення відсутності правопорушення, передбаченого статтею 6 Закону.

Для визнання АМК вчиненим порушення законодавства про захист економічної конкуренції достатнім є встановлення й доведення наявності наміру суб'єктів господарювання погодити (скоординувати) власну конкурентну поведінку, зокрема, шляхом обміну інформацією під час підготовки тендерної документації, що, у свою чергу, призводить або може призвести до переваги одного з учасників під час конкурентного відбору з метою визначення переможця процедури закупівлі. Узгоджена поведінка учасників торгів не відповідає суті конкурсу та призводить до спотворення результатів торгів.

Верховним Судом неодноразово висловлювалася правова позиція, що є сталою та послідовною, відповідно до якої у застосуванні статей 1, 5, 6 Закону, змагальність під час торгів забезпечується таємністю інформації. З огляду на зміст змагальність учасників процедури закупівлі передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з них, обов'язок готувати свої пропозиції окремо, без обміну інформацією.

Суд систематично наголошував на тому, що недосягнення суб'єктами господарювання мети, з якою вони узгоджують власну конкурентну поведінку, з причин та обставин, що не залежать від їх волі, не є підставою для встановлення відсутності правопорушення, передбаченого статтею 6 Закону. Адже, аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що конкурентне законодавство не ставить застосування передбаченої ним відповідальності за порушення цього законодавства у залежність від наявності у суб'єкта господарювання вини в будь-якій формі.

За приписами статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються названим Комітетом у межах його компетенції. Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства (частини перша та друга статті 12 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Водночас згідно з частиною другою статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" до повноважень саме Антимонопольного комітету України та його територіальних органів належать, зокрема: прийняття передбачених законодавством про захист економічної конкуренції розпоряджень та рішень за заявами і справами про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію, надання висновків, попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, висновків щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.

Саме АМК є органом до повноважень якого належить здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі законодавства про захист від недобросовісної конкуренції.

Дискреційні повноваження органу АМК не повинні використовуватися ним свавільно, а суд повинен мати можливість переглянути рішення, прийняті на підставі реалізації цих дискреційних повноважень, що є запобіжником щодо корупції та свавільних рішень в умовах максимально широкої дискреції державного органу [правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 02.07.2019 у справі №910/23000/17].

Скаржник у касаційній скарзі посилається на неврахування судами попередніх інстанцій цього висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 02.07.2019 у справі №910/23000/17.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду наголосила на важливості дотримання принципу належного врядування та унеможливлення свавільного використання дискреційних повноважень, що орган АМК має врахувати при ухваленні рішень.

При цьому Верховний Суд вчергове звертає увагу на те, що рішення АМК має бути максимально вичерпним, ґрунтовним, повинно розкривати мотиви його ухвалення.

При розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органами АМК мають проводитись дії, направлені на всебічне, повне і об'єктивне з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін шляхом збирання і аналізу документів, висновків експертів, пояснень осіб, іншої інформації, що є доказом у справі, та в межах своїх повноважень органи АМК приймають рішення у справі, в якому наводяться мотиви його прийняття, зазначаються встановлені органом АМК обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган АМК керувався, приймаючи рішення. Така правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 08.07.2021 зі справи №915/1889/19 (пункт 6.25 постанови).

Суд наголошує, що саме на орган АМК покладено обов'язок навести відповідні докази у своєму рішенні, на підставі яких орган дійшов висновку про обставини справи, а суд покликаний дослідити та оцінити наведені органом докази, і, в разі їх підтвердження, вони можуть бути достатніми для висновків органу, викладених у Рішенні АМК. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.04.2021 зі справи №910/17929/19, від 03.02.2022 у справі №910/15183/20 (пункт 6.27 постанови).

Суд зазначає про те, що законодавчими приписами хоч і не регламентовано чіткого обов'язку АМК щодо викладення структури рішення АМК (останній не зобов'язаний давати детальну відповідь на кожен аргумент особи, яка бере участь у справі, а межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру порушення), однак Суд наголошує, що рішення АМК має бути максимально вичерпним, ґрунтовним та повинно розкривати заявникові мотиви його ухвалення. Обов'язком АМК при розгляді справи є саме дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Тобто, з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.09.2022 у справі №910/20229/20.

Верховним Судом також неодноразово наголошувалося на тому, що з огляду на завдання та основні засади господарського судочинства, закріплені у статті 2 ГПК України, перевірка правильності кваліфікації дій позивача щодо порушення ним законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону (щодо кожного інкримінованого порушення окремо) перебуває поза межами компетенції суду, визначеної статтею 59 Закону. Аналіз норм статей 124, 19 Конституції України, статті 59 Закону, норм процесуального права, які закріплені в ГПК України щодо компетенції суду, дає підстави для висновку, що останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу.

Отже, до повноважень органів АМК віднесено здійснення розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, встановлення та кваліфікації правопорушення, в тому числі й об'єктивної його сторони. А на суд покладено обов'язок перевірки дотримання органом АМК вимог законодавства та прийняття ним рішення на підставі, у спосіб та у межах повноважень, передбачених законодавством України, та, за наявності/доведеності/ обґрунтованості підстав, передбачених статтею 59 Закону, - змінити, скасувати чи визнати недійсним рішення АМК, з урахуванням доводів та меж заявлених позивачем вимог [близька за змістом правова позиція суду є послідовна та викладена, зокрема, і в постанові Верховного Суду від 15.04.2021 зі справи №910/17929/19].

Отже, з огляду на те, що викладення структури змісту рішення АМК не регламентовано законодавчими приписами, межі обґрунтованості рішення АМК можуть бути різними в залежності від характеру порушення, його кваліфікуючих ознак, водночас воно (рішення) повинно розкривати мотиви його ухвалення, а також містити перелік доказів, з яких виходив орган АМК.

У свою чергу суд у розгляді спору про визнання недійсним/скасування/зміну рішення АМК має дослідити та оцінити наведені АМК докази, і, в разі їх підтвердження, дійти висновку щодо достатності/недостатності висновків, викладених у такому рішенні.

З огляду на встановлену Комітетом у Рішенні АМК сукупність фактів у їх взаємозв'язку, суди попередніх інстанцій дійшли заснованого на законі висновку про те, що встановлені обставини у своїй сукупності та взаємозв'язку з точки зору вірогідності надають можливість встановити мотиви його прийняття саме в частині доведення наявності ознак протиправного діяння стосовно кожного епізоду (правопорушення) і не можуть вважатися випадковим збігом обставин чи наслідком об'єктивних чинників та підтверджують узгоджену поведінку, зокрема позивача. Таким чином, Рішення АМК ґрунтується на висновках, зроблених на підставі встановлених фактів та обставин, які є достатніми для висновку про узгоджену поведінку позивача, що стосується спотворення результатів торгів.

Суди попередніх інстанцій на виконання припису статті 59 Закону проаналізували зміст оскаржуваного рішення АМК, перевірили дотримання АМК вимог законодавства, дослідили та оцінили наведені сторонами доводи та аргументи, докази, дійшли висновку про повноту дослідження АМК дійсних обставин справи, можливість встановити мотиви його прийняття, які можуть бути достатніми для висновків органу, викладених у Рішенні АМК і не встановили підстав, передбачених статтею 59 Закону для визнання недійсним Рішення АМК у частині, що стосується Товариства.

Зміст оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що висновки судів попередніх інстанцій не є узагальненими, а містять належні висновки щодо оцінки та перевірки відповідності змісту Рішення АМК викладеним вимогам в контексті інкримінованих позивачу порушень антимонопольного законодавства, судами попередніх інстанцій не з'ясовані обставини існування підстав для визнання протиправним і скасування Рішення АМК у частині, що стосується порушення органом АМК положень статті 59 Закону та Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Верховний Суд виходить з того, що оскаржувані судові рішення не суперечать правовим висновкам, проаналізованих і/або наведених у цьому розділі постанови.

Верховний Суд вчергове зазначає, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

Відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми та не свідчить про те, суд в застосував норму інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив), а неоднаковою фактично-доказовою базою, тобто за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, і за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення.

Наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів та встановленні інших обставин у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для визнання оспорюваного Рішення АМК протиправним у частині, що стосується ТОВ "Промін Буд Сервіс".

Верховний Суд наголошує, що у справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції надав оцінку всім наданим сторонами доказам, до переоцінки яких у силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки, встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.

Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 зі справи №373/2054/16-ц).

ТОВ "Промін Буд Сервіс" не мотивовано та не доведено, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права щодо порядку надання та отримання доказів (стаття 80 ГПК України), та/або встановлення обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих (стаття 77 ГПК України), неналежних (стаття 76 ГПК України), недостовірних (стаття 78 ГПК України) чи невірогідних (стаття 79 ГПК України) доказів.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги в частині підстави касаційного оскарження передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України не знайшли свого підтвердження.

Також з огляду на наведене, Суд не вбачає підстав для закриття касаційного провадження, а відтак в цій частині не погоджується з доводами АМК.

Крім того, у касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України (суд не дослідив зібрані у справі докази) Верховний Суд звертає увагу на таке.

Згідно із пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Колегія суддів касаційної інстанції акцентує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "суду факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

За змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді не дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постановах від 12.10.2021 у справі №905/1750/19, 20.05.2021 у справі № 905/1751/19, від 12.10.2021 у справі №905/1750/19, від 20.05.2021 у справі №905/1751/19, від 02.12.2021 у справі №922/3363/20, від 16.12.2021 у справі №910/18264/20 та від 13.01.2022 у справі №922/2447/21, від 27.08.2025 у справі № 920/1114/24.

Проте, як уже зазначалося, під час здійснення касаційного провадження у цій справі з підстави касаційного оскарження, визначеної у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, Верховним Судом встановлено необґрунтованість зазначених підстав касаційного оскарження. За таких обставин колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про наявність підстав для скасування судових рішень на підставі пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України.

Що ж до посилань скаржника на пункт 4 частини другої статті 287 та пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України, то слід зазначити таке.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Так, скаржник вказує, що в ході розгляду справи ТОВ "Промін Буд Сервіс" наголошувало на необхідності проведення у цій справі судової експертизи та подавало до суду відповідне клопотання, яке, на думку скаржника, було необґрунтовано відхилено судом першої інстанції, а суд апеляційної інстанції не перевірив законність такої відмови, що призвело до неповного з'ясування обставин справи, при цьому суд апеляційної інстанції послався на норму права, яка не підлягала застосуванню в даному випадку.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається таке: " Відмовляючи у задоволені позову, Суд обмежився висновком зробленим Великою Палатою Верховного Суду, який викладеної у Постанові від 02 липня 2019 року у справі №910/23000/17, де зазначено, що господарські суди у розгляді справ про визнання недійсним рішень АМК не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами АМК, але при цьому зобов'язані перевіряти правильність застосування органами АМК відповідних правових норм.

Тобто, під час розгляду позовної заяви Суд обмежився перевіркою правильність застосування Відповідачем відповідних правових норм, не досліджуючи висновки Антимонопольного комітету України, їх відповість реальним обставинам та доведеність належними доказами.

Крім того, задля правильного вирішення справи Позивачем заявлялось клопотання, щодо призначення телекомунікаційної експертизи у справі № 910/102/25, у задоволення якого було відмовлено.

Заявлене ТОВ "Промін Буд Сервіс" клопотання було обумовлено тим, що в основу Рішення АМК полягли висновки з телекомунікаційної галузі, які зроблені Відповідачем без залучення експертів, як то передбачено статтею 41 Закону України «Про захист економічної конкуренції», де визначений порядок забезпечення доказів у справі, зокрема передбачено, що доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів.

Однак не дивлячись на вказану правову норму та відсутність у Відповідача відповідних знань в телекомунікаційній галузі, в основу Рішення АМК були покладені висновки саме з телекомунікаційної галузі, які зроблені без залучення відповідних фахівців та проведення експертизи.

Вищевказаний факт свідчить саме про порушення Відповідачем правових норм визначених статтею 41 ЗУ "Про захист економічної конкуренції", однак відповідні факти не враховані Судом під час розгляду справи."

Зі змісту апеляційної скарги не вбачається, що скаржником у апеляційній скарзі зазначалося, про необґрунтоване відхилення саме судом першої інстанції клопотання про призначення експертизи. Водночас у тексті постанови суд апеляційної інстанції надав оцінку доводам скаржника, щодо відмови Комітетом у призначенні експертизи, зазначивши таке:

"Щодо правомірності відмови Комітету у призначенні експертизи, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 43 Закону України «Про захист економічної конкуренції» Антимонопольний комітет України має право, а не обов'язок призначати експертизу.

Таким чином, відхилення Комітетом клопотання заявника про призначення експертизи не є підставою для визнання рішення недійсним та його скасування.

Крім того, позивач як учасник антимонопольної справи, не був позбавлений можливості подати клопотання про призначення тієї експертизи, яку він вважав необхідною на підтвердження обставин відсутності узгодженості дій між ним та третьою особою у антимонопольній справі.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком Комітету про те, що використання однієї ІР-адреси, доступ до якої був лише у ТОВ "Хозхімсервіс", свідчить про спільне здійснення ТОВ "Хозхімсервіс" та ТОВ «Промін Буд Сервіс» господарської діяльності та узгодженість їх поведінки".

Отже апеляційним судом надано відповідь на доводи скаржника, які містилися в тексті апеляційної скарги.

Верховний Суд виходить також з того, що ініціатором цього господарського спору було ТОВ "Промін Буд Сервіс", яке як позивач в силу приписів частини першої статті 74 ГПК України повинен довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, і відповідно до статті 101 ГПК України позивач не був позбавлений права подати суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Також Верховний Суд бере до уваги статтю 13 ГПК України, відповідно до частин третьої та четвертої якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Крім того, в силу статті 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Суд акцентує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

Верховний Суд в силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

Отже, підстави касаційного оскарження, наведені скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримали підтвердження, а тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції відсутні.

Верховний Суд бере до уваги та вважає прийнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, в тій частині, яка узгоджується з вказаними вище міркуваннями Верховного Суду, наведеними у цій постанові.

Верховний Суд окремо вважає за необхідне вказати, що у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі аргументовано не доведено.

Слід зазначити, що в силу приписів частини другої статті 309 ГПК України формальні порушення не можуть бути підставою для скасування з формальних міркувань правильного по суті і законного рішення.

Верховний Суд, враховуючи рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому касаційну скаргу позивача слід залишити без задоволення.

Судові витрати

Судовий збір сплачений у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладається на скаржника, оскільки, Верховний Суд касаційну скаргу позивача залишає без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промін Буд Сервіс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2025 у справі №910/102/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Ю. Власов

Суддя Т. Малашенкова

Попередній документ

131821228

Наступний документ

131821230

Інформація про рішення:

№ рішення:	131821229
№ справи:	910/102/25
Дата рішення:	13.11.2025
Дата публікації:	18.11.2025
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Касаційний господарський суд Верховного Суду
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо застосування антимонопольного та конкурентного законодавства, з них; щодо захисту економічної конкуренції, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (20.10.2025)
Дата надходження:	08.09.2025
Предмет позову:	про визнання недійсним та скасування рішення

Розклад засідань:

Минулі засідання (8)

25.02.2025 11:30	Господарський суд міста Києва
11.03.2025 11:15	Господарський суд міста Києва
18.03.2025 09:45	Господарський суд міста Києва
24.04.2025 10:25	Господарський суд міста Києва
29.04.2025 13:45	Північний апеляційний господарський суд
10.07.2025 11:00	Північний апеляційний господарський суд
28.08.2025 11:20	Північний апеляційний господарський суд
13.11.2025 11:00	Касаційний господарський суд