14 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 904/1366/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Пєскова В. Г. - головуючого, Жукова С. В., Огородніка К. М.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вх. № 7537/2025)
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2025
у складі колегії суддів: Верхогляд Т. А. (головуючий), Іванова О. Г., Чередко А. Є.
та на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2024
у складі судді Примак С.А.
у справі № 904/1366/24
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Старекс Пром"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікарі"
про визнання банкрутом,-
09.07.2024 постановою Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/1366/24 клопотання про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатора у справі - задоволено; припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікарі"; припинено повноваження розпорядника майна Штельманчука М. С.; визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Мікарі" - банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 12 місяців, до 09.07.2025; ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікарі" призначено арбітражного керуючого Штельманчука М. С.
30.06.2025 постановою Центрального апеляційного господарського суду (повна постанова складена 05.08.2025) постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2024 у справі № 904/1366/24 - залишено без змін.
25.08.2025 (через підсистему "Електронний суд") Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2025 та постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2024 у справі № 904/1366/24.
08.09.2025 ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2025 та постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2024 у справі № 904/1366/24 залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме: надати документ про сплату судового збору у розмірі 4844,80 грн.
01.10.2025 ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2025 та постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2024 у справі № 904/1366/24 повернуто скаржнику.
За інформацією, отриманою з автоматизованої системи документообігу суду КП "ДСС", документ в електронному вигляді: (ЄДРСР) ст. 292 ГПК Ухвала ВС про повернення касаційної скарги від 01.10.2025 у справі № 904/1366/24 (суддя Пєсков В.Г.) надіслано в Електронний кабінет одержувача: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ/ІПН 44118658). Документ доставлено в Електронний кабінет одержувача: 01.10.2025 о 18:10. Дата отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до Електронного кабінету особи: 01.10.2025 о 18:30, що підтверджується довідкою про доставку документа в кабінет електронного суду.
13.10.2025 (через підсистему "Електронний суд") Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області повторно подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій скаржник просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2025 та постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2024 у справі № 904/1366/24; справу направити на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
Також скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
13.10.2025 зазначену касаційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючого -Пєскова В.Г.(суддя-доповідач), суддів:Картере В.І., Огородніка К.М
16.10.2025 у зв'язку з відрядженням судді Картере В. І. відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи № 904/1366/24 визначено колегію суддів у складі: головуючого - Пєскова В. Г. (суддя-доповідач), суддів: Жукова С. В., Огородніка К. М.
16.10.2025 ухвалою Верховного Суду визнано неповажними наведені Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області підстави для поновлення строку на касаційне оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2025 та постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2024 у справі № 904/1366/24. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2025 та постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2024 у справі № 904/1366/24 залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме: навести інші підстави для поновлення строку на касаційне оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2025 та постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2024 у справі № 904/1366/24, та належно їх обґрунтувати з наданням відповідних доказів.
26.10.2025 (через підсистему "Електронний суд") Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 16.10.2025 у справі № 904/1366/24 подано заяву про усунення недоліків касаційної скарги, в якій наведено підстави для поновлення строку на касаційне оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2025 та постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2024 у справі № 904/1366/24.
Так, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області посилається на те, що вже зверталося з касаційною скаргою і первісне звернення до суду касаційної інстанції відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на касаційне оскарження, однак ухвалою Верховного Суду від 01.10.2025 у справі №904/1366/24 касаційну скаргу було повернуто скаржнику у зв'язку з тим, що до заяви про усунення недоліків додано платіжну інструкцію про сплату судового збору у меншому розмірі, ніж передбачено законом та зазначено в ухвалі Верховного Суду від 08.09.2025 у цій справі про залишення касаційної скарги без руху. При цьому скаржник зазначає, що після отримання ухвали ним було вжито заходів для якнайшвидшого виконання вимог суду щодо сплати судового збору, у результаті чого 09.10.2025 здійснено оплату другої частини судового збору, що свідчить про прагнення сумлінно виконати покладені на скаржника процесуальні обов'язки.
Разом з цим, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 13.11.2018 у справі № 804/958/17, про те, що "…особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору", Головне управління ДПС у Дніпропетровській області наголошує, що в умовах дотримання встановлених процедур бюджетного планування та погодження фінансових операцій у межах затверджених лімітів, ним було здійснено поетапний розподіл наявних коштів з метою забезпечення своєчасного виконання вимог суду. Скаржник акцентує, що у цьому випадку під розподілом коштів слід розуміти не лише визначення черговості та пріоритетності фінансування окремих судових проваджень, а й частковий розподіл асигнувань для здійснення сплати судового збору у кілька етапів у разі тимчасової недостатності бюджетних ресурсів, що дозволило у даному випадку контролюючому органу виконати фінансові зобов'язання, тим самим забезпечивши сумлінне виконання процесуальних обов'язків.
Поряд з викладеним Головне управління ДПС у Дніпропетровській області наголошує, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права та має переслідувати законну мету.
Розглянувши наведені обґрунтування підстав пропуску процесуального строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що підстави, зазначені скаржником, не можуть бути визнані поважними з огляду на таке.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
При цьому реалізація конституційного права на касаційне оскарження судових рішень ставиться в залежність від положень процесуального закону - ГПК України, який регламентує порядок здійснення господарського судочинства.
Статтею 288 ГПК України встановлено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
З відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що повна постанова Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2025 у справі № 904/1366/24 складена 05.08.2025. Таким чином, останнім днем встановленого частиною першою статті 288 ГПК України строку на подання касаційної скарги було 25.08.2025.
Як було зазначено вище, касаційну скаргу на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2025 та постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2024 у справі № 904/1366/24 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області подано 13.10.2025, тобто з пропуском встановленого процесуального строку на касаційне оскарження.
Згідно з пунктом 6 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Частиною першою статті 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
При цьому клопотання про поновлення процесуального строку повинно містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. У клопотанні повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.
Згідно з частиною третьою статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Судова колегія зазначає, що за своїм змістом норма про можливість поновлення процесуальних строків є пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі №5/452/06).
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини") право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989).
Верховний Суд зазначає, що сам по собі факт повернення первісно поданої касаційної скарги не є тією обставиною, яка свідчить про поважність пропуску строку на касаційне оскарження, а при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення первісно поданої касаційної скарги, а також те, чи вчинялись особою, яка має намір подати касаційну скаргу, усіх можливих та залежних від неї дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов'язку щодо дотримання строку на касаційне оскарження судового рішення.
Як було зазначено вище, скаржник вже звертався з касаційною скаргою, проте ухвалою Верховного Суду від 01.10.2025 у справі № 904/1366/24 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області було повернуто з тих підстав, що скаржником не усунуто недоліки касаційної скарги та не надано Суду документ, що підтверджує сплату судового збору у передбаченому законом розмірі.
Отже, підстави для повернення первісної касаційної скарги залежали не від об'єктивно непереборних обставин, а від суб'єктивних дій самого скаржника, який при зверненні з касаційною скаргою вперше не надав документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, як того вимагає пункт 2 частини четвертої статті 290 ГПК України.
Посилання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на те, що первісне звернення до суду касаційної інстанції відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на касаційне оскарження, однак ухвалою Верховного Суду від 01.10.2025 касаційну скаргу було повернуто скаржнику, не можуть бути розцінені як поважні причини пропуску строку на подання повторної касаційної скарги, оскільки процесуальним законодавством не передбачено, що після повернення первісної касаційної скарги Верховним Судом перебіг строку на касаційне оскарження розпочинається заново, як і не передбачено, що у такому разі (повторне подання касаційної скарги) скаржник має безумовне право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом є однією з основних засад судочинства (пунктом 1 частини 2 статті 129 Конституції України).
Таким чином, як органи державної влади, так і суб'єкти господарювання та громадяни поставлені законом у рівні умови, у зв'язку із чим вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг одним учасникам судового процесу перед іншими призведе до порушення вказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.
Зважаючи на викладене, посилання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на те, що в умовах дотримання встановлених процедур бюджетного планування та погодження фінансових операцій у межах затверджених лімітів, ним було здійснено поетапний розподіл наявних коштів з метою забезпечення своєчасного виконання вимог суду щодо сплати судового збору не можуть бути визнані поважними підставами для поновлення строку на касаційне оскарження.
При цьому, зазначаючи про своє право як контролюючого органу в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, скаржником не надано жодних доказів об'єктивної неможливості належно оформити первісно подану касаційну скаргу та надати суду документ про сплату судового збору у встановленому законом розмірі.
Разом з цим Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області не зазначено і причин неможливості невідкладно після отримання 02.10.2025 ухвали Верховного Суду від 01.10.2025 про повернення первісно поданої касаційної скарги у справі № 904/1366/24 сплатити другу частину судового збору та подати касаційну скаргу повторно. При цьому, як вбачається з касаційної скарги, оплату другої частини судового збору здійснено лише 09.10.2025, а касаційну скаргу подано 13.10.2025, що не свідчить про прагнення сумлінно та в розумний за даних обставин строк виконати покладені на скаржника процесуальні обов'язки.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 13.03.2018 у справі "Кузнецов та інші проти Росії" Суд підкреслив, що особи, які оскаржують рішення поза межами наданих законом строків, мають діяти з достатнім поспіхом.
Як вже зазначалося, звернення з касаційною скаргою є правом сторони, а не обов'язком, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків, встановлених нормами ГПК України.
З наведеного вбачається, що можливість звернутись з належно оформленою касаційною скаргою у встановлений законом строк, залежала виключно від волевиявлення та дій самого скаржника, а пропуск строку на касаційне оскарження залежав не від об'єктивних причин, а від суб'єктивних чинників.
Частиною четвертою статті 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Зважаючи на викладене, оцінивши наведені Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області підстави для поновлення строку на касаційне оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2025 та постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2024 у справі № 904/1366/24, Верховний Суд визнає їх неповажними.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").
Виходячи з наведеного, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначена в ГПК України вимога до скаржника при зверненні до суду дотримуватися вимог щодо форми та змісту касаційної скарги, а також строку подання касаційної скарги.
При цьому складовою частиною принципу верховенства права є застосування принципу правової визначеності res judicata, який в контексті права на оскарження судового рішення визначає, що у кожній справі національні суди мають перевіряти чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності) (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", пункт 41).
Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних строків звернення до касаційного суду не є обмеженням доступу до правосуддя, порушенням принципів рівності і змагальності сторін.
Відповідно до частини третьої статті 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.
Пунктом 4 частини першої статті 293 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.
Оскільки наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2025 та постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2024 у справі № 904/1366/24.
Керуючись статтями 119, 234, 235, 288, 292, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2025 та постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2024 у справі №904/1366/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Пєсков
Судді С. Жуков
К. Огороднік