про повернення заяви про порушення
справи про банкрутство
17.11.2025 Справа № 920/1506/25
Господарський суд Сумської області у складі судді Ковтуна В.М., дослідив матеріали заяви ОСОБА_1 від 30.10.2025 (вх. № 5737 від 30.10.2025) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
30.10.2025 Фізична особа ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у зв'язку з неможливістю погасити заборгованість у розмірі 207384 грн. 03 коп.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2025 справу № 920/1506/25 розподілено для розгляду судді Ковтуну Володимиру Миколайовичу.
Ухвалою від 03.11.2025 суд залишив без розгляду Заяву фізичної особи ОСОБА_2 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Встановив ОСОБА_3 десятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність шляхом надання до суду: належних доказів авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризації у розмірі 35420 грн 00 коп.; план реструктуризації, який повинен відповідати вимогам ст. 124 Кодексу України з процедур банкрутства
Ухвала про залишення позовної заяви без руху від 03.11.2025 в електронному вигляді надіслана одержувачу 03.11.2025, та отримана ОСОБА_4 03.11.2025, 20:42, про що свідчить довідка про доставку електронного листа.
Строк усунення недоліків -до 14.11.2025 включно.
13.11.2025 до Господарського суду Сумської області через систему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_2 про усунення недоліків від 12.11.2025 (вх. № 5445 від 13.11.2025).
Дослідивши подану заявником заяву про неплатоспроможність та заяву про усунення недоліків, суд дійшов висновку про повернення заяви про неплатоспроможність боржника - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) без розгляду, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються, зокрема, докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства, розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
Обов'язок боржника авансувати вищенаведену винагороду арбітражного керуючого до звернення з відповідною заявою до суду встановлений Кодексом і подання доказів авансування є обов'язковою умовою, встановленою частиною 3 статті 116 зазначеного Кодексу. При цьому, ані Кодекс, ані інші діючі норми законодавства, не передбачають права боржника бути звільненим від авансування винагороди арбітражному керуючому при поданні такої заяви, як не передбачають і умов, за яких суд може відстрочити, розстрочити чи звільнити заявника від здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №910/2629/20, від 23.11.2020 у справі №922/1734/20, від 19.11.2020 у справі №927/203/20, від 17.02.2021 у справі №927/166/20).
Згідно з положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», якими установлено у 2025 році місячний прожитковий мінімум для працездатних осіб - 3 028,00 грн.
Отже, станом на дату звернення заявника із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність розмір авансування винагороди керуючому реструктуризацією повинен становити 45 420,00 грн ((3 028,00 грн. прожитковий мінімум для працездатних осіб, станом на дату звернення із заявою х 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) х 3 місяці виконання повноважень керуючим реструктуризацією).
Заявником до матеріалів заяви про неплатоспроможність було долучено платіжну інструкцію від 06.10.2025 № МВ209166758 про сплату авансового платежу на депозитний рахунок Господарського суду Сумської області винагороди керуючому реструктуризацією у розмірі 1000,00 грн
Враховуючи означене, заявником не надано доказів в підтвердження авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди арбітражному керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень, що становить 35420 грн 00 коп.
Усуваючи недоліки, визначені в ухвалі суду від 03.11.2025, заявником у заяві про усунення недоліків (вх. № 5445 від 13.11.2025), вказується що він не погоджується з висновком суду щодо необхідності надання належних доказів авансування на депозитний рахунок суду винагороди арбітражного керуючого у розмірі 35420 грн 00 коп. та зазначається, що до матеріалів заяви про неплатоспроможність боржника ним був долучений Договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого. У цьому договорі він взяв на себе зобов'язання виплатити арбітражному керуючому винагороду на умовах, визначених угодою. Таким чином, зазначає, що між ним та арбітражним керуючим було погоджено інший порядок виплати винагороди, відмінний від авансування
Отже, заявником до заяви про усунення недоліків не надано доказів авансування на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією у сумі 35420 грн 00 коп , зазначено лише про раніше поданий Договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 12.09.2025, укладений між ним (сторона-2) та арбітражним керуючим Белінською Наталією Олександрівною (сторона-1).
Щодо наданого Договору, суд зазначає, що відповідно до п.п. 3.1,3.3. Договору передбачено, що оплата послуг керуючого реструктуризацією становить 22 710 грн за весь строк виконання повноважень сторони -1. Сторона -2 вносить (перераховує) оплату рівними частинами протягом 10 місяців у сумі 2271 грн щомісячно на депозитний рахунок суду в якому відкрито провадження у справі про неплатоспроможність.
Так, пунктом 16 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що стосовно боржника справу про банкрутство (неплатоспроможність) може бути відкрито без здійснення авансування передбаченої цим Кодексом винагороди арбітражному керуючому на депозитний рахунок суду. У такому разі до заяви про відкриття справи про банкрутство (неплатоспроможність) додається копія укладеної заявником угоди з обраним ним арбітражним керуючим про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність) до її закриття з виплатою на умовах, визначених цією угодою, винагороди в розмірі, що не має перевищувати розмір, встановлений цим Кодексом. Господарський суд, відкриваючи провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) відповідно до цього пункту, призначає розпорядником майна або керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого, з яким заявником укладено угоду.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/726/20 від 19.11.2020 було зроблено висновок, що:
"37. Зазначене не позбавляє можливості боржника (фізичної особи) укласти угоду з арбітражним керуючим, який погодиться на умовах відстрочення оплати до реалізації майна боржника виконувати повноваження керуючого реструктуризацією у справі про банкрутство цієї особи та відповідного звернення обох осіб (боржника та арбітражного керуючого) до суду про призначення його керуючим реструктуризацією у справу про банкрутство фізичної особи, яке подається разом із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Місцевий суд може розглянути подані документи, як альтернативу мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому, та прийняти відповідне рішення про можливість задоволення заяви боржника, дослідивши всю сукупність наданих ним доказів на обґрунтування неплатоспроможності фізичної особи." (п. 37 постанови).
Вказана правова позиція касаційного суду, допускає можливість мирного врегулювання між Боржником та арбітражним керуючим питання авансування грошової винагороди, однак ставить таку можливість у залежність від наявності у Боржника майна, яке буде реалізовано у перспективі (відстрочка платежу) у справі про неплатоспроможність. Крім того, Верховний Суд зазначає, що місцевий суд приймає рішення про надання такої можливості за результатами дослідження усієї сукупності наданих документів.
Вказані положення КУзПБ та судова практика передбачають оцінку на належність наданої суду угоди між боржником та арбітражним керуючим з іншими матеріалами справи як можливості прийняття альтернативного виконання обов'язку щодо здійснення авансування винагороди арбітражного керуючого, а не автоматичне її застосування.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий є суб'єктом незалежної професійної діяльності.
Частиною 1 ст. 13 Кодексу передбачено, що арбітражний керуючий під час здійснення своїх повноважень є незалежним. Забороняється будь-який незаконний вплив, тиск або втручання в діяльність арбітражного керуючого. Незалежність арбітражного керуючого забезпечується гарантуванням виплати винагороди арбітражному керуючому та відшкодування витрат арбітражного керуючого в порядку і розмірах, визначених цим Кодексом (п. 2 ч. 2 статті).
Відсутність вказаної гарантії може створити для арбітражного керуючого:
- потенційний конфлікт інтересів з боржником у разі отримання оплати з неофіційних джерел Боржника поза межами справи, виражений у наявності в арбітражного керуючого приватного інтересу щодо виконання своїх професійних обов'язків з перевірки декларації про майновий стан боржника, виявлення майна, розробки плану реструктуризації та ін. в інтересах Боржника, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийнятих ним рішень та вчинених чи невчинених дій під час виконання зазначених повноважень;
- наявність обґрунтованих підстав у кредиторів та суду вважати арбітражного керуючого заінтересованою особою щодо боржника у разі фактичної відмови від права на отримання оплати грошової винагороди за рахунок авансованих грошових коштів на рахунок господарського суду та погодження виконання повноважень у справі без перспективи виконання Боржницею грошового зобов'язання, тобто безкоштовно.
Згідно положень ч. 3 ст. 28 Кодексу розпорядником майна, керуючим реструктуризацією, керуючим санацією, ліквідатором, керуючим реалізацією не можуть бути призначені арбітражні керуючі, які є заінтересованими особами у цій справі, які мають реальний чи потенційний конфлікт інтересів.
Господарський суд приймає до уваги, що боржником у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зазначено, що він на даний час є не працевлаштованим і не отримує доходу. Будь-яких пояснень стосовно джерел фінансування (оплати) послуг та щодо відшкодування витрат керуючого реструктуризацією у справі, відповідно до договору між боржником та арбітражним керуючим, не надано. Наявність на розгляді суду заяви про неплатоспроможність ОСОБА_2 є додатковим непрямим доказом неможливості врегулювання боржником своїх фінансових боргових зобов'язань самостійно.
Вказані обставини заяви можуть свідчити про згоду арбітражного керуючого отримати виконання обов'язку боржника за відповідним договором з неофіційних джерел доходу, про які ОСОБА_2 не зазначає у заяві, або виконувати обов'язки керуючого реструктуризацією боргами (реалізацією майном) без перспективи виконання боржником грошового зобов'язання у повному обсязі, тобто у меншому розмірі ніж встановлено Кодексом з процедур банкуртства.
Крім того, наданий до суду договір за своїм найменуванням є Договором про опату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого, проте як у п. 16 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу України з процедур банкрутства передбачено укладення боржника з арбітражним керуючим угоди про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність).
При цьому, відповідно до п. 7.1. договору договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, та діє до моменту прийняття комітетом кредиторів відповідного рішення, про встановлення оплати послуг керуючому реструктуризацією, якщо інше не передбачено Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України відкладальна обставина це обставина, щодо якої невідомо, настане вона чи ні й з настанням якої пов'язане виникнення або зміна прав та обов'язків.
Тобто закінчення строку дії договору пов'язано з відкладальною обставиною, яка може не наступити.
З наведеного слідує, що строк дії договору (одна з основних умов договору) сторонами не визначено, а тому є підстави вважати такий договір неукладеним.
Наданий договір складено із порушенням законодавства про банкрутство, а саме, предмет договору є значно ширшим за право, яке гарантується інститутом авансування (п. 1.1. договору закріплено, що його предметом є оплата послуг та відшкодування витрат керуючого реструктуризацією, та містить розмір оплати послуг керуючого реструктуризацією у сумі 22710 грн. який є меншим ніж перебачено положеннями Кодексу України з процедур банкрутства (п. 12 ч. 3 ст. 116 та абз. 3 ч. 2 ст. 30 Кодексу), а саме 45420 грн. (п. 3.1. договору).
Натомість, згідно з положеннями Кодексу України з процедур банкрутства заявник зобов'язаний здійснити авансування виключно основної винагороди арбітражному керуючому, конкретний розмір якої визначено ч. 2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства.
Крім того, п. 16 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення", на яку здійснюється посилання боржником, також встановлено гарантування виплати винагороди арбітражному керуючому за виконання покладених на нього обов'язків на умовах, визначених угодою, тоді як нормами КУзПБ не передбачено можливості зменшення розміру оплати за надання послуг арбітражним керуючим
З огляду на зазначене, суд не приймає вищезазначений договір, як належний доказ альтернативного виконання обов'язку щодо здійснення авансування винагороди арбітражного керуючого.
Що стосується доданого до заяви плану реструктуризації боргів боржника, то суд відзначає наступне.
Так, судом встановлено, що до поданої заяви боржником долучено план реструктуризації, відповідно до умов якого сума, яка буде спрямована на погашення заборгованості становитиме 972 грн 00 коп. на місяць, при задекларованій заборгованості в 207384 грн 03 коп. Натомість прощенню (списанню) підлягатимуть 149064 грн 03 коп. - понад 70%, тобто, фактично передбачається списання заборгованості, а не відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань.
З даного приводу суд відзначає, що у відповідності до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.
Отже, план реструктуризації повинен містити умови відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника, а не по суті списання заборгованості.
Відповідно до вимог частини п'ятої статті 119 КУзПБ відкриття провадження у справі супроводжується одночасним введенням процедури реструктуризації боргів боржника та призначення керуючого реструктуризацією.
Частиною четвертою статті 116 КУзПБ визначено, шо разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов'язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів).
У силу частини першої статті 124 КУзПБ план реструктуризації боргів боржника розробляється з метою відновлення платоспроможності боржника.
Виконання мети процедури реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність фізичної особи можливе лише за умови, коли боржник істинно бажає виконати взяті на себе грошові зобов'язання, але через певні майнові/фінансові причини не може їх виконати в повному обсязі належним чином.
З наведеного та аналізу положень статті 116 КУзПБ, що визначають обсяг та перелік документів та відомостей, які боржник - фізична особа зобов'язаний додати до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, суд вважає, що такий боржник повинен повно та всебічно сприяти кредиторам та керуючому реструктуризацією у встановлені свого реального майнового стану, а також запропонувати обґрунтований та виконуваний (реальний) проект плану реструктуризації своїх зобов'язань.
Пунктами 2, 3 частини другої статті 123 КУзПБ встановлено, що основними завданнями зборів кредиторів у процедурі реструктуризації боргів боржника є, зокрема, розгляд проекту плану реструктуризації боргів боржника, прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Відтак метою і завданням процедури реструктуризації боргів є забезпечення розгляду кредиторами розробленого боржником проекту плану реструктуризації боргів для відновлення його платоспроможності. Розроблення боржником такого документу є закономірними очікуваннями кредиторів, як в частині розгляду, так і в частині фактичного погашення вимог в межах процедури.
У свою чергу, розроблення проекту плану реструктуризації має відбуватися відповідно до вимог статті 124 КУзПБ, зокрема у відповідності до вимог закону щодо форми і змісту проекту плану, що дасть змогу розгляду такого плану реструктуризації зборами кредиторів, можливості прийняття рішення про його схвалення та подання на затвердження господарському суду або відхилення і прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів.
Таким чином, при поданні до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, обов'язком боржника є складення реального (виконуваного) проекту плану реструктуризації, який після розгляду господарським судом грошових вимог та формування реєстру кредиторів розробляється, уточнюється та погоджується з кредиторами.
Вказана позиція викладена у Постанові Верховного Суду № 925/473/20 від 25.08.2021 року.
Отже, план реструктуризації повинен містити умови відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника, а не по суті списання заборгованості.
Відтак, судом встановлено, що заявником не подано суду доказів усунення недоліків, встановлених в ухвалі суду від 13.10.2025 в частині подання доказів авансування винагороди арбітражному керуючому у розмірі 35420 грн 00 коп. та плану реструктуризації, який відповідає вимогам Кодексу України з процедур банкрутства.
Отже, встановлені судом обставини під час розгляду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та неусунення заявником недоліків вказаної заяви, які були встановлені ухвалою Господарського суду Сумської області від 03.11.2025, унеможливлюють прийняття її до розгляду, а тому, вказана заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та додані до неї документи підлягають поверненню заявнику - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про що судом постановляється відповідна ухвала.
Крім того, суд вважає за необхідне роз'яснити ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), що відповідно до ч. 8 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Оскільки Заява про неплатоспроможність боржника від 30.10.2025 (вх. № 5737 від 30.10.2025) з додатками була надіслана до Господарського суду Сумської області через систему "Електронний суд", фізично заява з додатками (в паперовому вигляді) не повертається заявнику, а лише надсилається Ухвала про повернення заяви.
Керуючись ст. 38 Кодексу України з процедур банкрутства, ч. 6 ст. 12, ст. 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про неплатоспроможність боржника із доданими до неї документами повернути заявнику без розгляду.
2. Повернення заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду у встановленому порядку.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвала підписана суддею 17.11.2025.
Суддя В.М. Ковтун