Справа № 145/270/23
Провадження №3-в/145/17/2025
14.11.2025 с-ще Тиврів
Суддя Тиврівського районного суду Вінницької області Патраманський І. І. , розглянувши у відкритому судовому засіданні подання начальника відділення поліції № 2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області майора поліції Андрія Теслі про вирішення питань, пов'язаних з виконанням постанови,
Начальник відділення поліції № 2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області Андрій Тесля звернувся до суду із поданням, в якому просить вирішити питання про давність виконання постанови Тиврівського районного суду Вінницької області від 27.02.2023 у справі №145/270/23, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.183-2 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді арешту на строк 3 доби з моменту затримання.
Виконати дану постанову по даний час неможливо у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 призваний ІНФОРМАЦІЯ_1 до в/ч НОМЕР_1 від 16.02.2023.
Просить звільнити ОСОБА_1 від адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту за строками давності.
У судове засідання представник ВП №2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області Собко А. не з'явилася, надала заяву, у якій просить подання розглянути за її відсутності, подання підтримує, просить його задоволити.
ОСОБА_1 у судове засідання також не з'явився. Відповідно до повернутого до суду рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, адресат відсутній за вказаною адресою.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що подання необхідно задоволити з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 303 КУпАП не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.
Системний аналіз основних положень КУпАП, в тому числі і розділу V, дає суду підстави для висновку, що незважаючи на власну назву ст. 303 КУпАП законодавством України не передбачена давність виконання постанови судді про накладене стягнення, яка скерована судом до виконання, однак не прийнята відповідним органом до виконання, що в свою чергу надає надзвичайно широкі можливості для зловживань у процесі виконання цих судових рішень, необґрунтовано обмежує права, свободи і законні інтереси осіб, які притягнуті до адміністративної відповідальності та взагалі нівелює завдання КУпАП і зводить нанівець певні засади судочинства, які закріплені у ст. 1, 7, 39, 245, 246, 268, 298, 300, 303, 305 і 326 КУпАП; розділ I Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; ст.ст.3, 24, 55, 124, 129, 129-1 Конституції України.
Таким чином, законодавець залишив поза сферою свого регулювання питання щодо строків виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.
Разом з тим, відповідно до ст. 304 КУпАП питання, зв'язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини (зокрема, принцип mutatis mutandis, рішення у справі Озтюрк проти Германії 21 лютого 1984 року, пункт 53), справи про адміністративні правопорушення, для цілей статті 6 ЄКПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення.
Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ.
Європейський суд з прав людини, надаючи автономного значення поняттям, які застосовуються в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, часто розцінює справи про адміністративні правопорушення саме як «кримінальні» у розумінні норм Конвенції.
ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Положення КУпАП не містить поняття строки давності виконання постанови суду про накладення адміністративного стягнення, тобто законодавцем залишено поза сферою свого регулювання питання щодо строків виконання таких постанов, створивши при цьому ситуацію безстрокового виконання такого рішення суду. Фактична «безстроковість» виконання таких постанов суперечить принципу правової визначеності, що є складовою принципу верховенства права і широко застосовується ЄСПЛ при оцінці порушень державами-членами Конвенції, а "необмежений строк виконання" своєчасно надісланої постанови суперечить принципу 4 Рекомендації №R (91) 1 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, згідно з яким, якщо адміністративний орган влади розпочав адміністративне провадження із застосування санкції, він зобов'язаний діяти залежно від обставин справи з розумною швидкістю.
Натомість, строки давності виконання обвинувального вироку передбачені в КК України, а саме, ст. 80, розділ ХІІ "Звільнення від покарання та його відбування" і регламентують звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку. Таким чином, порушено інший фундаментальний із принципів права - принцип справедливості, оскільки засуджені, які вчинили кримінальне правопорушення, в порівнянні з адміністративним правопорушенням на підставі ст. 80 КК України звільняються судом від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання вироку суду.
Крім того, КСУ у пунктах 3.4 і 3.6 свого рішення від 11.10.2011 (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що "не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям "правопорушення", а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним". У цьому рішенні Суд поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Виходячи з принципу верховенства права, давність виконання постанови про накладення стягнення у виді адміністративного арешту не може тривати довше, ніж давність виконання обвинувального вироку у кримінальному провадженні, у якому особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано: два роки у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі, яким і є арешт, згідно п. 8 ст. 50, ст. 60 КК України; п. 7 ч. 1 ст. 24, ст. 32 КУпАП.
З часу набрання законної сили постановою Тиврівського районного суду Вінницької області від 27.02.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності і накладено стягнення у виді 3 діб адміністративного арешту минуло більше двох років.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе до виниклих правовідносин застосувати аналогію закону, а саме норми ст. 80 КК України, яка передбачає звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, яка передбачає звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку (особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки, зокрема, два роки у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі).
Виходячи із неможливості виконання постанови про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 , у зв'язку із проходженням ним військової служби, відповідно до статей 304 КУпАП та 80 КК України, його слід звільнити від відбування адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту у зв'язку із закінченням строків давності виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.
Керуючись ст. 303, 304 КУпАП, ст. 80 КК України суд,-
Подання задоволити.
Визнати постанову Тиврівського районного суду Вінницької області від 27 лютого 2023 року за ст. 183-2 КУпАП (судова справа №145/270/23), такою, що не підлягає виконанню, у зв'язку із закінченням строку давності виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.
Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від відбування адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту строком 3 (три) доби, призначеного постановою Тиврівського районного суду Вінницької області від 27 лютого 2023 року за ст. 183-2 КУпАП (судова справа №145/270/23) у зв'язку із закінченням строків давності виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Тиврівський районний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Патраманський І. І.