Справа номер 145/846/25
Провадження номер 2/145/686/2025
"14" листопада 2025 р. селище Тиврів
Тиврівський районний суд Вінницької області в складі: головуючого судді Патраманського І.І.,
за участю:
секретаря судового засідання Крикливої М.С.
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Селище Тиврівського району Вінницької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
до
Гніванської міської ради Вінницького району Вінницької області місцезнаходження: вул. Соборна, 64, м. Гнівань Вінницького району Вінницької області, ЄДРПОУ 04326075
про встановлення факту, що має юридичне знання та визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування,
ОСОБА_2 звернувся до суду із позовною заявою про встановлення факту, що має юридичне знання та визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування. Позивач вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , який до дня смерті проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок по АДРЕСА_2 . Згідно свідоцтва №52 від 01.11.1988 року будинок належав колгоспному двору, головою якого був ОСОБА_3 .
Спадкоємців за законом (першої і другої черг) та за заповітом після смерті ОСОБА_3 не було. Позивач претендує на спадкове майно як утриманець, відповідно до ст. 531 ЦК УРСР, норми якого були чинними на момент відкриття спадщини. ОСОБА_3 був чоловіком маминої рідної тітки. Він з шести років проживав разом з ними у їхній сім'ї. Рідних внуків у них не було. Він народився в родині з складними матеріальними та соціально-побутовими умовами проживання. Тому фактично він проживав з дідом і бабою до дня їх смерті, перебував у них на утриманні. Дід ОСОБА_4 завжди говорив, що його двір колись належатиме йому і ніхто з родичів цього не заперечував. Оформити житловий будинок в нотаріальному порядку не має змоги, що підтверджується роз'ясненнями приватного нотаріуса Вінницького нотаріального округу Смоляк Л.С.
Оскільки на момент смерті діда він був неповнолітній, спадщину в порядку ст. 549 ЦК УРСР в його інтересах прийняла його мати. Вона доглядала будинок, підтримувала його в придатному для проживання стані, обробляла земельну ділянку біля будинку. Відповідно до статті 14 ЦК Української РСР за неповнолітніх, які не досягли п'ятнадцяти років, угоди укладають від їх імені батьки (усиновителі) або опікун. Вони вправі учиняти лише дрібні побутові угоди. Особисто він проживав в даномv будинку з 2009 року до 2014 року. З 2014 року він проживає в будинку дружини, а будинок діда та присадибну земельну ділянку використовує для потреб ведення особистого селянського господарства.
На момент відкриття спадщини, ОСОБА_3 був єдиним членом колгоспного двору, що підтверджується випискою з по господарської книги Селищенської сільської ради за 1996-2000 рр. від 15.05.2025 р.
Враховуючи викладене, позивач просить встановити факт перебування його ОСОБА_2 , на утриманні ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та визнати за ним ОСОБА_2 право власності на житловий будинок по АДРЕСА_2 будинок 1903 року забудови, означений літ. «А», загальною площею приміщень - 56,5 кв.м., житловою площею - 34,0 кв.м., допоміжною площею 22,5 кв.м., погріб «п/А», ганок, навіс «Б», літня кухня «В», вбиральня «Г», ворота №4, огорожа №5, криниця №6.
Ухвалою Тиврівського районного суду від 25.06.2025 даний позов прийнято до розгляду, відкрито провадження, призначено справу до розгляду за правилами позовного загального провадження на 24.07.2025. Також було витребувано з Тиврівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) копії актових записів про смерть ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Селище Тиврівського району Вінницької області та ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Селище Тиврівського району Вінницької області.
Ухвалою Тиврівського районного суду від 24.07.2025 клопотання представника позивача ОСОБА_1 про витребування доказів, задоволено. Витребувано з Тиврівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) копії актових записів про смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Селище Тиврівського району Вінницької області та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Селище Тиврівського району Вінницької області.
Ухвалою Тиврівського районного суду від 17.09.2025 клопотання представника позивача ОСОБА_1 про витребування доказів, задоволено. Витребувано у Тиврівському відділі ДРАЦС копію актового запису про шлюб, укладений між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; копію актового запису про смерть ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Ухвалою Тиврівського районного суду від 21.10.2025 підготовче провадження у справі закрито. Клопотання представника позивача ОСОБА_1 про виклик свідків задоволено. Призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 13 год. 00 хв. 11.11.2025.
В судове позивач ОСОБА_2 не з'явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений своєчасно. В судовому засіданні представлений адвокатом Жикевич В.П.
В судовому засіданні представник позивача адвокат Жикевич В.П. позов підтримала, просить його задоволити з підстав, викладених в позовній заяві.
Представник відповідача Гніванської міської ради в судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання, в якому просить розгляд справи провести без представника міської ради. Позовну заяву підтримують в повному обсязі.
В судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Свідок ОСОБА_7 показав, що позивач є його сином. Його син з дитинства проживав в ОСОБА_9 , оскільки в них з дружиною були негаразди. Дружина ОСОБА_9 була рідною тіткою його дружини - матері ОСОБА_10 . Дід з бабою забезпечували його сина всім необхідним. Він пішов від них до школи.
Свідок ОСОБА_8 показала, що вона з ОСОБА_11 проживала на одній вулиці. Разом з ОСОБА_11 жила його племінниця ОСОБА_12 . Потім ОСОБА_12 вийшла заміж і переїхала жити в інше місце в цьому ж селі. Пізніше у них народився син ОСОБА_13 . Однак сім'я його батьків була неблагополучною, вони зловживали алкоголем. Приблизно з 3 років ОСОБА_14 забрав ОСОБА_10 проживати до себе, де він і проживав до дня смерті діда. Весь цей час дід з бабою забезпечували утримання ОСОБА_10 , забезпечували його одягом, їжею. Звідси він пішов у школу.
Суд, вислухавши представника позивача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , що стверджується копією запису акта про смерть № 21 від 17.04.1997 (а.с. 53).
До дня смерті ОСОБА_3 проживав та був зареєстрований по АДРЕСА_2 , що стверджується довідкою Селищенського старостинського округу № 169 від 19.05.2025 (а.с.25).
Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок по АДРЕСА_2 .
Згідно довідки Селищенського старостинського округу № 133 від 02.05.2025 житловий будинок, який розташований за адресою АДРЕСА_2 рахується за померлим ОСОБА_3 (а.с.22).
Згідно свідоцтва № 52 від 01.11.1988 року будинок належав колгоспному двору, головою якого був ОСОБА_3 .
Членами колгоспного двору були: дружина ОСОБА_5 .
Згідно копії актового запису про шлюб №8 складеного 06.05.1948 виконавчим комітетом Селищенської сільської ради Тиврівського району Вінницької області між ОСОБА_3 та ОСОБА_15 укладено шлюб (а.с.80).
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5 , що стверджується записом акта про смерть № 35 від 17.10.1996 (а.с.79).
Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 82748058 від 02.10.2025 спадкової справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 в Спадковому реєстрі не зареєстровано (а.с.73).
Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 82748069 від 02.10.2025 заповіту після смерті ОСОБА_5 в Спадковому реєстрі не зареєстровано (а.с.75).
Згідно повідомлення завідувача Тиврівської державної нотаріальної контори № 666/01-16 від 02.10.2025 спадкова справа на ім'я померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 в Тиврівській державній нотаріальній конторі не заводилось (а.с.71).
Відповідно до довідки Селищенського старостинського округу Вінницького району Вінницької області № 167 від 19.05.2025 ОСОБА_2 проживав без реєстрації разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 та перебував на їх утриманні з вересняя 1996 року до дня смерті ОСОБА_3 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.23).
Спадщину після смерті ОСОБА_3 (в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 ) в порядку ст. 549 ЦК УРСР прийняла ОСОБА_16 , шляхом вступу у фактичне володіння та користування спадковим майном, що стверджується довідкою Селищенського старостинського округу № 252 від 18.07.2025, згідно якої ОСОБА_16 дійсно прийняла спадщину в інтересах її неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично до 6 місяців після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , шляхом вступу в володіння та управління спадковим майном, яке розташоване в АДРЕСА_2 . ОСОБА_16 здійснювала догляд за житловим будинком, в якому проживав померлий, та земельною ділянкою, на якій він розташований (а.с. 47).
Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 82516451 від 12.09.2025 заповіту після смерті ОСОБА_3 в Спадковому реєстрі не зареєстровано (а.с.61).
Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 82516443 від 12.09.2025 спадкової справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 в Спадковому реєстрі не зареєстровано (а.с.63).
Згідно копії свідоцтва про народження НОМЕР_2 батьками ОСОБА_2 були: ОСОБА_7 та ОСОБА_16 (а.с. 29).
Згідно довідки Селищенського старостинського округу Вінницького району Вінницької області № 168 від 19.05.2025 ОСОБА_2 , 1989 р.н., дійсно в період з 2009 по 2014 рік проживав без реєстрації в житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 . З2014 року по даний час ОСОБА_2 використовує вищевказаний житловий будинок для господарських потреб, доглядає за будинком та обробляє зеиельну ділянку (а.с.26).
Згідно довідки КП "ВООБТІ" Гніванський ВП КП "ВООБТІ" № 239 від 15.05.2025 згідно матеріалів інвентаризаційної/реєстраційної справи №61, станом на 31.12.2012, право власності на житловий будинок за АДРЕСА_2 , 01.11.1988 року зареєстровано в цілому комунальним підприємством "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" та записано в реєстрову книгу №1 за реєстровим №52, за колгоспним двором, головою якого є ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва № НОМЕР_3 про право особистої власності на будинковолодіння від 01.11.1998 року, виданого виконавчим комітетом Селищенської сільської ради Тиврівського районуВінницької області, на підставі рішення Тиврівської районної ради № 143 від 21.07.1988 року (а.с.7).
Згідно технічного паспорта Гніванського ВПКП "ВООБТІ" житловий будинок садибного типу з господарським будівлями та спорудами 1903 року забудови, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 56,5 кв.м., житловою 34,0 кв.м., допоміжною 22,5 кв.м., складається з житлового будинку 1903 року забудови, означений літ. "А", погрібу "п/А", ганку, навісу "Б", літньої кухні "В", вбиральні "Г", воріт №4, огорожі №5, криниці №6 (а.с.9-11).
Згідно звіту про оцінку майна ФОП ОСОБА_17 від 10.06.2025 оціночна (ринкова) вартість житлового будинку 9без врахування вартості земельної ділянки) становить 122400 грн. (а.с.12).
Дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд дійшов наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором; у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
За змістом ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Згідно ч.1, 2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способом захисту може бути визнання права.
Згідно ч. 2 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається відповідно до встановленого законом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право мирно володіти своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Згідно зі статтею 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Згідно зі статтею 100 Цивільного кодексу УРСР, який був чинним до 01.01.2003, в особистій власності громадян можуть бути предмети вжитку, особистого споживання, комфорту і підсобного домашнього господарства, жилий будинок і трудові заощадження.
Відповідно до положень п. 1.5., 2.2. Правил державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 56 від 13.12.95, до об'єктів нерухомого майна, що підлягають державній реєстрації, відносяться, зокрема, жилі будинки (домоволодіння) розташовані на земельній ділянці, під окремим порядковим номером по вулиці, площі, провулку.
Реєстрація проводиться в такому порядку: а) заявник подає до бюро технічної інвентаризації два примірники правовстановлюючого документу (оригінал та копію); б) відповідальний працівник бюро технічної інвентаризації вивчає законність та повноту документів і на підставі їх робить відповідний запис в реєстрову книгу; в) адреса об'єкта, що реєструється, записується в повуличний алфавітний журнал; г) прізвище, ім'я та по батькові власників об'єктів нерухомого майна, що належить фізичним особам, вносяться в алфавітний журнал або картотеку; е) на оригіналі правовстановлюючого документу робиться реєстраційних напис; ж) на копії правовстановлюючого документа робиться відмітка про реєстрацію з посиланням на реєстровий номер та дату реєстрації; з) до інвентаризаційної справи додається копія правовстановлюючого документа, довідка про належність об'єкта нерухомого майна, в якій записується: прізвище або найменування власника, назва і зміст правовстановлюючого документа, число і місяць реєстрації з підписом особи, яка відповідає за реєстрацію.
Згідно п. 1.2 глави 2 Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі і споруди, земельну ділянку, що відчужуються, може бути підтверджено, з поміж іншого, свідоцтвом про право власності або рішенням суду.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 01.11.1988 № 52 право власності на домоволодіння по АДРЕСА_3 зареєстровано за колгоспним двором, головою якого був ОСОБА_3 та в подальшому зареєстровано в КП "ВООБТІ" за ним.
Зазначене домоволодіння належало до суспільної групи «колгоспний двір».
Згідно ст. 120 ЦК УРСР колгоспний двір - це сімейно-трудове об'єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і для сімейних потреб. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 цього Кодексу розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
Колгоспний двір був припинений 15 квітня 1991 року, коли відповідно до постанови Верховної Ради Української РСР № 885-XII був введений в дію Закон України «Про власність».
Згідно положень ст. 17, 18, 19 Закону України "Про власність", який регулював відносини на час виникнення колгоспного двору, та частини 6 Постанови Пленуму Верховного суду України № 20 від 22 грудня 1995 року "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" вбачається, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору, мають ті члени колгоспного двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в цьому майні. Розмір частки члена двору визначається, виходячи з рівності часток усіх його членів.
За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністерства юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 р. № 45/5, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах. За змістом зазначених в цьому абзаці нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права, а записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
Тобто, реєстрація права власності на спірний житловий будинок була проведена відповідно до чинного на той час законодавства.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності на нерухоме майно, є рішення суду щодо права власності на нерухоме майно.
Відповідно до п. 4, 5 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
Згідно зі ст. 524 ЦК УРСР (чинного на час смерті ОСОБА_3 та відкриття спадщини) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.
Відповідно до положень ст. 525, 526, 529, 548, 549 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнавався день смерті спадкодавця. Місцем відкриття спадщини визнавалось останнє постійне місце проживання спадкодавця. спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті. При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки усиновителі) померлого.Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю. Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнавалась належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 530 ЦК УРСР при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).
Статтею 531 ЦК УРСР було передбачено, що до числа спадкоємців за законом належать непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. При наявності інших спадкоємців вони успадковують нарівні з спадкоємцями тієї черги, яка закликається до спадкоємства.
Відповідно до положень ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦК УРСР за неповнолітніх, які не досягли п'ятнадцяти років, угоди укладають від їх імені батьки (усиновителі) або опікун. Вони вправі учиняти лише дрібні побутові угоди.
Враховуючи наведені норми, право на спадщину є самостійним майновим правом, яке виникає на підставі факту її прийняття та підлягає захисту в передбачений законом спосіб, і через відмову нотаріуса у видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину, не може бути захищене в інший спосіб.
Як встановлено в судовому засіданні із показів свідків та довідок Селищенського старостинського округу позивач ОСОБА_2 з дитинства перебував на утриманні ОСОБА_3 до дня смерті останнього. Отже, відповідно до положень ст. 531 ЦК УРСР, ОСОБА_2 набув право на спадкування майна ОСОБА_3 . Оскільки, на момент смерті ОСОБА_3 позивачу було лише 8 років спадщину в його інтересах прийняла його мати шляхом фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном. Інших спадкоємців судом не встановлено.
Суд зазначає, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту прав, який може бути застосований судом в разі відсутності умов для оформлення відповідних прав в нотаріальному порядку.
Згідно постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 "Про судову практику у справах про спадкування" в разі відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину спадкоємець має право звернутись до суду із позовом про визнання за ним права.
Статтею 317 Цивільного кодексу України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном. Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
В даному випадку позивач отримав роз'яснення нотаріуса щодо неможливості видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки відсутня державна реєстрація нерухомого майна, належного ОСОБА_3 , та спадкова справа після його смерті не заводилась. Отже, у позивача відсутня можливість оформити своє право власності на спірний будинок в нотаріальному порядку.
Водночас, неможливість в нотаріальному порядку отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину не позбавляє позивача права на спадкове майно.
Суд зауважує, що позивач є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 .. При цьому, позивач спірний будинок фактично прийняв у спадщину в повному обсязі шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном відповідно до положень ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР.
З огляду на наведені положення закону та враховуючи встановлені судом обставини справи, суд вважає, що право на спірне нерухоме майно (житловий будинок) перейшло в порядку спадкування за законом до позивача. Однак, оскільки у даному випадку питання про право на спадщину не може бути вирішено в нотаріальному порядку шляхом видачі свідоцтва про право на спадщину, тому це питання повинно бути вирішено у судовому порядку шляхом визнання права на вищевказане спадкове майно за позивачкою у порядку спадкування.
Підводячи підсумок, враховуючи визнання позову відповідачем та встановлені обставини справи, суд вважає, що існують законні та достатні підстави для захисту прав позивача в судовому порядку шляхом задоволення позовних вимог про встановлення факту перебування на утриманні та визнання права власності на спірний будинок.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує викладену в позовній заяві позицію позивача про залишення за ним суми сплаченого судового збору, а тому судовий збір залишає за позивачем.
Керуючись ст. 2, 3, 5- 13, 76-81, 89, 258, 263, 264, 265 ЦПК України,
Позов ОСОБА_2 до Гніванської міської ради Вінницького району Вінницької області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування, задовольнити.
Встановити факт перебування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утриманні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом право власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: житловий будинок, 1903 року забудови, означений в технічному паспорті літ. "А", загальною площею 56,5 кв.м., житловою 34,0 кв.м., допоміжною 22,5 кв.м., погріб "п/А", ганок, навіс "Б", літню кухню "В", вбиральню "Г", ворота №4, огорожу №5, криницю №6.
Судові витрати залишити за позивачем.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання рішення в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено в день його складання або проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу на рішення буде подано протягом 30 днів з дня отримання повної копії судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 14 листопада 2025 року.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Селище Тиврівського району Вінницької області, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
Відповідач: Гніванська міська рада Вінницького району Вінницької області місцезнаходження: вул. Соборна, 64, м. Гнівань Вінницького району Вінницької області, ЄДРПОУ 04326075
Суддя Патраманський І. І.