Ухвала від 14.11.2025 по справі 145/1677/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2025 р. с-ще Тиврів Справа номер 145/1677/25

Провадження номер 1-кс/145/609/2025

Слідчий суддя Тиврівського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судових засідань ОСОБА_2

розглянувши клопотання начальника Тиврівського відділу Вінницької окружної прокуратури ОСОБА_3 ,про накладення арешту на тимчасово вилучене майно за матеріалами кримінального провадження № 42025022110000366, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.09.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2, ч. 3 ст. 368 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Начальник Тиврівського відділу Вінницької окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням, в якому вказує, що Тиврівським відділом Вінницької окружної прокуратури відповідно до вимог КПК України, здійснюється нагляд за додержанням законів під час проведення слідчим відділенням відділення поліції № 2 Вінницького районного управління поліції Головного Управління Національної поліції в Закарпатській області досудового розслідування у кримінальному провадженні

№ 42025022110000366 від 23.09.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2 та ч. 3 ст. 368 КК України, у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням.

В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 , будучи заступником селищного голови з питань діяльності виконавчих органів Тиврівської селищної ради вчинив ряд корупційних кримінальних правопорушень за наступних обставин.

Так, відповідно до п. 1.2 посадової інструкції заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів Тиврівської селищної ради (далі - Посадова інструкція) - заступник селищного голови є посадовою особою місцевого самоврядування;

Згідно Розділу ІІ посадової інструкції заступник селищного голови з питань діяльності виконавчих органів Тиврівської селищної ради серед іншого виконує наступні функції:

- Організовує і контролює роботу виконавчого комітету та здійснює підготовку питань, що розглядаються на засіданнях виконкому, готує проекти рішень виконавчого комітету селищної ради.

- Забезпечує моніторинг та контроль за виконанням завдань, визначених за результатами засідань виконавчого комітету, селищного голови.

- Забезпечує своєчасне виконання, а в випадках, що стосуються його особисто, виконує розпорядження голови, рішення виконкому та сесії ради, приписи інших контролюючих організацій.

- Організовує підготовку і внесення на розгляд виконавчого комітету селищної ради проекту програми соціально-економічного розвиткуТиврівської селищної територіальної громади.

- Забезпечує розгляд депутатських запитів та депутатських звернень, виступає в засобах масової інформації, дає інтерв'ю з питань, віднесених до власної компетенції, забезпечує прозорість у діяльності селищної ради.

- Подає до державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ та організацій, громадян інформацію з питань, які входять до його компетенції.

- Організовує виконання повноважень виконавчого комітету селищної ради в сферах соціально-економічного та культурного розвитку, планування та обліку, охорони навколишнього природного середовища, інвестиційної політики, зовнішньоекономічних зав'язків, адміністративно-територіального устрою, забезпечує вирішення питань надзвичайних ситуацій і цивільного захисту населення в межах своїх повноважень.

Згідно рішення № 232 від 16.12.2022 Тиврівської селищної ради Вінницького району, Вінницької області Виконавчим комітетом затверджено персональний склад опікунської ради при виконавчому комітету головою комісії визначено заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ОСОБА_4 .

Відповідно до положення про комісію із встановлення факту здійснення військовозобов'язаними догляду (постійного догляду) комісія Тиврівської селищної ради для розгляду заяв громадян про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) (далі-Комісія) утворюється виконавчим комітетом селищної ради з метою встановлення факту здійснення військовозобов'язаним догляду (постійного догляду).

Положення про Комісію, кількісний та персональний склад Комісії затверджується рішенням виконавчого комітету селищної ради.

Комісія в своїй роботі керується Конституцією України, законами України, постановами Кабінету Міністрів України, іншими підзаконними актами, рішеннями селищної ради та її виконавчого комітету,розпорядженнями, а також цим Положенням.

Комісія реалізує свої повноваження на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України, та у разі його продовження.

Положення визначає порядок складення та видачі акту про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду), відповідно до п. 61 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024№ 560.

Основним завданням Комісії є розгляд заяв військовозобов'язаних щодо встановлення факту здійснення військовозобов'язаними догляду (постійного догляду):

- які мають право на відстрочку відповідно до п.9 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю(батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько консультативної комісії закладу охорони здоров'я, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду;

- які мають право на відстрочку відповідно до п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та які мають одного своїх батьків з інвалідністю І чи II групи або одного з батьків дружини чоловіка) з числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших осіб. які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю І чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю;

- які мають право на відстрочку відповідно до п.14 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та є члени сім'ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю 1 або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім'ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім'ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я). У разі відсутності членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім'ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю І або II групи.

Так, ОСОБА_4 , будучи заступником селищного голови з питань діяльності виконавчих органів Тиврівської селищної ради та одночасно головою комісії із встановлення факту здійснення військовозобов'язаними догляду (постійного догляду) Тиврівської селищної ради,обіймав посаду пов'язану із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, а тому, відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України є службовою особою.

В ході досудового розслідування встановлено, що у вересні 2025 року (точна дата і час не встановлено, але не пізніше 23.09.2025), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до голови комісії із встановлення факту здійснення військовозобов'язаними догляду (постійного догляду) ОСОБА_4 , з метою встановлення факту постійного догляду за своєю матір'ю ОСОБА_6 у зв'язку із тим, що його мати - ОСОБА_6 , є інвалідом ІІ групи.

В ході телефонної розмови між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що відбулась 29.09.2025, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_5 про необхідність прибуття з відповідними документами матері до Тиврівської селищної ради з метою подачі відповідно заяви на отримання відстрочки.

У подальшому, 30.09.2025 у ході особистої зустрічі між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , що відбулась у робочому кабінеті останнього, за адресою: АДРЕСА_1 , у ОСОБА_4 виник злочинний умисел на отримання неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, що полягало у встановленні факту здійснення постійного догляду за матір'ю, що в подальшому буде підставою для отримання відстрочки від мобілізації ОСОБА_5 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , будучи службовою особою, діючи умисно,з прямим умислом, з метою незаконного збагачення, під час спілкування з ОСОБА_5 , що мало місце 30.09.2025 висунув протиправну вимогу останньому про надання неправомірної вигоди в розмірі 1000 доларів США за вчинення дій, пов'язаних зі створенням умов, що нададуть підставу останньому отримати відстрочку від мобілізації, шляхом винесення позитивного рішення комісії Тиврівської селищної ради під час розгляду заяви про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду), головою, якої останній і являвся. При цьому він створив у заявника переконання, що без такої передачі позитивне рішення ухвалене не буде.

В свою чергу, ОСОБА_5 на вимоги ОСОБА_4 вимушено погодився, оскільки був переконаним, що за інших умов він не отримає відстрочку від мобілізації, у зв'язку з чим, надав ОСОБА_4 усі документи, необхідні для отримання відстрочки від мобілізації в період дії правового режиму воєнного стану.

Після чого, цього ж дня, ОСОБА_4 , будучи службовою особою, діючи умисно, з корисливим мотивом та з метою особистого збагачення, діючи з використанням службового становища та всупереч інтересам служби використовуючи особисті відносини з членами комісії із встановлення факту здійснення військовозобов'язаними догляду (постійного догляду), в якій останній є головою комісії,без наявності необхідного пакета документів, зокрема медичних висновків про те, що хвора за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду, без здійснення обстеження за місцем проживання ОСОБА_6 , виготовив акт від 30.09.2025про встановлення факту здійснення постійного догляду за ОСОБА_6 , який надав ОСОБА_5 для подальшого звільнення від мобілізації.

Надалі, ОСОБА_4 , продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне збагачення, діючи умисно, з прямими умислом, під час особистої зустрічі з ОСОБА_5 , що мала місце 10.11.2025 у приміщенні Тиврівської ОТГ, знову висунув вимогу ОСОБА_5 про надання неправомірної вигоди - талонів на пальне в кількості 500 літрів бензину та 500 літрів дизельного пального, частина з яких передбачалась за видачу акту від 30.09.2025 про встановлення факту здійснення постійного догляду за ОСОБА_6 .

В подальшому, 11.11.2025 о 08:24 годині, ОСОБА_5 , на виконання вищевказаної домовленості, перебуваючи у приміщенні Тиврівської селищної ради, що за адресою: смт. Тиврів, вул. Тиверська, 40, діючи під контролем правоохоронних органів, передав ОСОБА_4 неправомірну вигоду у вигляді талонів на пальне в розмірі 500 літрів бензину та 500 літрів дизелю, частина з яких передбачалась за видачу акту від 30.09.2025 про встановлення факту здійснення постійного догляду за ОСОБА_6 .

Окрім цього, ОСОБА_4 , розуміючи той факт, що ОСОБА_5 отримав акт від 30.09.2025 про встановлення факту здійснення постійного догляду за ОСОБА_6 , 02.10.2025 в денну пору доби, переслідуючи злочинний умисел, спрямований на незаконне збагачення здійснив телефонний дзвінок до ОСОБА_5 , та домовився про зустріч з останнім.

В ході зустрічі, що мала місце 02.10.2025 поруч з приміщенням Тиврівської територіальної громади, за адресою: смт. Тиврів, вул. Тиверська, 32, ОСОБА_4 , переслідуючи злочинний умисел щодо незаконного збагачення повідомив ОСОБА_5 щодо перебування останнього в полі зору посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 , у той же час повідомив, що дане питання зможе вирішити шляхом впливу на вищезазначених посадових осіб після передачі йому додаткової неправомірної вигоди, а також повідомив про необхідність прибуття ОСОБА_5 до Прозорого офісу та подачі відповідних документів,які є підставою отримання відстрочки.

На виконання вимоги ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернувся у Прозорий офіс з метою подачі документів, однак йому надали список необхідних документів, які потрібні для їх подачі, серед яких обов'язком є довідки ЛКК, яких у останнього не було.

Враховуючи вищевказаний факт, 03.10.2025 ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_4 про необхідність отримання довідок ЛКК з метою подачі документів для отримання відстрочки від мобілізації, на що ОСОБА_4 , використовуючи свої службові повноваження зателефонував керівнику КНП «Багатопрофільна лікарня» Тиврівської селищної ради - ОСОБА_7 та повідомив, що ОСОБА_5 приїде до неї за довідкою ЛКК.

В свою чергу, ОСОБА_5 , діючи за вказівкою ОСОБА_4 07.10.2025 прибув до КНП «Багатопрофільна лікарня Тиврівської селищної ради», після чого при спілкуванні з керівником вищезазначеного закладу - ОСОБА_7 остання здійснила телефонний дзвінок голові ЛКК ОСОБА_8 та повідомила, що про необхідність надання позитивного висновку про встановлення необхідності здійснення постійного стороннього догляду, при цьому повідомивши ОСОБА_5 про можливість отримання відповідного висновку ЛКК на протязі години.

В подальшому, 08.10.2025 ОСОБА_5 , отримавши відповідний висновок ЛКК, прибув до Прозорого офісу у м. Вінниця де здійснив подачу документів для оформлення опікунства на матір'ю, з метою отримання відстрочки від мобілізації.

Надалі, ОСОБА_4 , продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне збагачення, діючи умисно, з прямими умислом, під час особистої зустрічі з ОСОБА_5 , що мала місце 10.11.2025 у приміщенні Тиврівської ОТГ, знову висунув вимогу ОСОБА_5 про надання неправомірної вигоди - талонів на пальне в кількості 500 літрів бензину та 500 літрів дизельного пального, за те, що він здійснив вплив на членів лікарської консультаційної комісії та ІНФОРМАЦІЯ_3 , за те, що ОСОБА_5 отримав відповідну відстрочку від мобілізації.

В подальшому, 11.11.2025 о 08:24 годині, ОСОБА_5 , на виконання вищевказаної домовленості, перебуваючи у приміщенні Тиврівської селищної ради, що за адресою: смт. Тиврів, вул. Тиверська, 40,діючи під контролем правоохоронних органів, передав ОСОБА_4 неправомірну вигоду у вигляді талонів на пальне в розмірі 500 літрів бензину та 500 літрів дизелю, за видачу акту від 30.09.2025 про встановлення факту здійснення постійного догляду за ОСОБА_6 та здійснення впливу на посадових осіб,уповноважених на виконання функцій держави, зокрема членів лікарської консультаційної комісії та ІНФОРМАЦІЯ_3 .

11.11.2025 о 08:32 ОСОБА_4 затримано у порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2 КК України.

11.11.2025 о 22:19 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2 та ч. 3 ст. 368 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованих йому кримінальних правопорушень повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме: показами свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , протоколами обшуків, протоколами огляду, документами, які долучені до матеріалів кримінального провадження, іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Відповідно до санкції кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2 та ч. 3 ст. 368 КК України, передбачено додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Відповідно до ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.

Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

У розумінні ст. 12 КК України кримінальні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 369-2 та ч. 3 ст. 368 КК України відносяться до тяжких злочинів.

Частиною 1 статті 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, для забезпечення можливої конфіскації майна.

Частиною 2 цієї статті визначено, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуває в приватній власності наступне нерухоме майно:

1. Земельну ділянку з кадастровим номером 0524582200:02:002:0161,площею 2.6409 га;

2. Земельну ділянку з кадастровим номером 0524583300:01:002:0448, площею 2 га;

3. Земельну ділянку з кадастровим номером 0524583300:01:002:0449, площею 2 га;

4. Земельну ділянку з кадастровим номером 0524583300:01:002:0450, площею 2 га;

5. Земельну ділянку з кадастровим номером 0524583300:01:003:0348, площею 1.9457 га;

6. Земельну ділянку з кадастровим номером 0524510500:01:009:0022, площею 0.1 га;

7. Земельну ділянку з кадастровим номером 0524510500:01:008:0071, площею 0.0532 га;

8. Земельну ділянку з кадастровим номером 0524510500:01:009:0005, площею 0.1 га;

9. Земельну ділянку з кадастровим номером 0524510500:01:035:0253, площею 0.0789 га;

10. Житловий будинок, загальною площею 131.2 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , який перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_4 , у розмірі 41/100частки.

Враховуючи те, що за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2 та ч. 3 ст. 368 КК України, передбачено додаткове покарання у виді конфіскації майна, при цьому власник чи інша уповноважена особа, отримавши відомості про звернення з таким клопотанням зможе здійснити дії щодо відчуження майна, та таким чином перешкодити можливій подальшій його конфіскації. Враховуючи вищенаведене, виникла необхідність провести розгляд клопотання без виклику особи, у володінні якої воно знаходяться.

Просить накласти арешт на об'єкти нерухомого майна, які належать на праві приватної власності підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,шляхом заборони відчуження та розпорядження таким майном. Просить розглянути клопотання без виклику особи, у володінні якої воно знаходиться.

В судове засідання начальник Тиврівського відділу Вінницької окружної прокуратури ОСОБА_3 не з'явився, подав заяву про розгляд клопотання у його відсутності, клопотання підтримує, просить його задовольнити.

В судове засідання власник майна ОСОБА_4 відповідно до положень ч. 2 ст. 173 КПК України не викликався.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 172 КПК України неприбуття заінтересованих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 107 КПК України, враховуючи неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Слідчий суддя, дослідивши документи та матеріали, якими прокурор обґрунтовує клопотання, а також витяг з ЄРДР щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання, дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 173 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

З урахуванням зазначених положень КПК слідчий суддя вважає за доцільне розглянути клопотання без виклику власника майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Абзацом 2 частини 1 статті 170 КПК України визначено, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Санкцією ч. 3 ст. 368 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Санкцією ч. 3 ст. 369-2 КК України передбачено покарання у виді позбавлення на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Відповідно до п. 1, 3, 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема, правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна.

Згідно з ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність накладення арешту на майно, зазначене в клопотанні, шляхом заборони відчуження та розпорядження таким майном, оскільки є достатні підстави вважати, що воно може підлягати конфіскації як виду покарання, незастосування заходів забезпечення кримінального провадження може призвести до відчуження підозрюваним майна на користь третіх осіб, а тому є необхідність в забезпеченні схоронності даного майна, тобто наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України, доведена.

Водночас слідчий суддя зауважує, що у даному випадку застосовується найменш обтяжливий спосіб арешту майна без заборони користуватися таким майном.

На підставі викладеного, керуючись ст. 131-132, 170, 171, 172, 173, 309 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання начальника Тиврівського відділу Вінницької окружної прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту на майно за матеріалами кримінального провадження № 42025022110000366, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.09.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2, ч. 3 ст. 368 КК України, задовольнити.

На підставі абз. 2 ч. 1, п. 3 ч. 2, ч. 5 ст. 170 КПК України з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання та запобігання можливості його відчуження накласти арешт на об'єкти нерухомого майна, які належать на праві приватної власності підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,шляхом заборони відчуження та розпорядження таким майном, а саме на: