2/130/1305/2025
130/1828/25
"17" листопада 2025 р. м. Жмеринка
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
в складі судді Костянтина Шепеля,
із секретарем судового засідання Раїсою Буга,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
приходить до такого.
Представник ТОВ "Бізнес Позика" 23 червня 2025 року звертається до суду з цим позовом, в якому просить стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за договором кредиту № 503592-КС-001 від 28 червня 2024 року, строк дії якого до 13 грудня 2024 року, яка складається з 7 500 грн заборгованості за тілом кредиту, 39 334,60 грн заборгованості по процентах, 2 400 грн заборгованості за комісією, а також 2 422,40 грн судового збору.
Позов обгрунтовує порушенням відповідачкою умов договору кредиту, яка лише частково - на суму 8 500 грн - повернула грошові кошти позичальнику.
На підтвердження позову надає копії: розрахунку заборгованості, паспорта споживчого кредиту, договору кредиту, оферти, акцепти, правил відкриття кредитної лінії, паспорта відповідачки, її фото з паспортом.
Позиція відповідачки
Відповідачка відзиву на позов не надіслала, свою позицію не виклала.
Процесуальні рішення по справі, заяви та клопотання
Позовна заява надходить до суду 23 червня 2025 року (а.с.1).
Суддя 2 липня 2025 року приймає позовну заяву до розгляду та відкриває спрощене провадження у справі (а.с.64).
Ухвала про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі була надіслана відповідачеві 4 липня 2025 року рекомендованим листом за дійсною адресою зареєстрованого місця проживання (а.с. 63, 65).
Однак, 14 липня 2025 року на адресу суду повернувся конверт із відміткою на довідці Укрпошти про причини повернення "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 67).
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку - суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Отже, відповідачка належним чином повідомлена про розгляд справи згідно з положеннями частин сьомої та восьмої статті 128 Цивільного процесуального кодексу України, і судом вжиті всі передбачені законом заходи для можливості реалізації нею права судового захисту своїх прав і свобод з метою дотримання принципу рівності усіх перед законом.
Відповідачка заяви про неможливість подання відзиву на позов через введення воєнного стану у країні, а також заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не подавала.
Відповідно до наказу від 2 липня 2025 року суддя Шепель К.А. перебував у щорічній основній відпустці з 27 липня 2025 року по 17 вересня 2025 року (а.с.66).
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами. Перешкод для здійснення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та вирішення справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами судом не встановлено.
Відповідно до вимог частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.
Встановлені судом обставини та зміст спірних правовідносин
З матеріалів справи видно, що 28 червня 2025 року між ТОВ «Бізнес позика» та відповідачем шляхом обміну електронними повідомленнями укладено договір № 503592-КС-001 про надання кредиту, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». За умовами договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 16 000 грн, строк дії договору - до 13 грудня 2024 року, стандартна процентна ставка за кредитом в день - 1,50000000 фіксована, комісія за надання кредиту - 2 400 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту 47 438,52 грн (а.с.21-25).
Товариством 28 червня 2024 року направлено відповідачці пропозицію (оферту) укласти кредитний договір (а.с.26-30). В той же день відповідач прийняв вказану пропозицію, підписавши акцепт електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-4155, направленим на вказаний ним номер мобільного телефону (а.с.31-35).
Свої зобов'язання ТОВ за Договором кредиту виконало, надало позичальнику грошові кошти в розмірі 16 000, 00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 (підтвердження від 28 червня 2024 року, (а.с.38).
Умови договору, розмір кредиту, комісії, процентів підтверджується також копією паспорта споживчого кредиту (а.с.18-20).
З розрахунку заборгованості за кредитним договором видно, що відповідачка частково виконувала умови договору, сплативши загалом 8 500 грн (а.с.14-16).
Оцінюючи вищеперераховані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 цього Кодексу вважає ці докази належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Правова природа відносин, що виникли між учасниками справи
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до положень частини першої статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Таким чином, відповідачка зобов'язана виконувати умови кредитного договору у відповідності до його умов та вимог законодавства.
З положень частини тринадцятої статті 12 та частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України слідує, що обов'язок щодо обґрунтованості та доведеності розміру заборгованості покладається на позивача, а відповідач, у разі заперечень щодо обставин, викладених у позові, повинен спростувати наявність підстав для стягнення заборгованості за кредитом та її розмір.
Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (частина шоста статті 81 Цивільного процесуального кодексу України), обґрунтування вимог учасників справи та обставин, які мають значення для справи, повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів (статті 76-79 цього Кодексу).
Звертаючись до суду із даним позовом, ТОВ «Бізнес позика» просить стягнути з відповідачки також заборгованість за процентами за договором № 503592-КС-001 про надання кредиту від 28 червня 2024 року, яка становить 39 334,60 грн.
Встановлено, що договір укладено строком на 24 тижні, і строк його дії визначений до 13 грудня 2024 року (а.с.21).
Пунктом 2.4 кредитного договору визначено два види процентної ставки: стандартна та знижена. Стандартна процентна ставка за кредитом в день становить 1,500000000%, фіксована; знижена процентна ставка за кредитом в день становить 1,1184513%, фіксована; фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) договору (а.с.21).
За умовами пункту 3.2.3 договору, сторонами було передбачено повернення кредиту, сплату процентів та комісії за відповідним графіком платежів, який передбачає зобов'язання позичальника щодо внесення в рахунок повернення кредиту, сплати процентів та комісії періодичних платежів. При цьому у графіку вказано, що загальна сума платежів за договором складає 41 640 грн, з яких: 16 000,00 грн - частковий платіж основної суми; 23 240 грн - проценти за користування кредитом; 2 400 грн - комісія за надання кредиту (а.с.22).
Графік погашення заборгованості розрахований виходячи з того, що позичальник буде його дотримуватись і сплачувати платежі вчасно та у визначеному розмірі.
Разом з тим, пунктом 3.2.2. договору визначено, що сторони домовились, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в пункті 3.2.3 та додатку №1 до договору, (за виключенням дострокового повернення кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів, то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в пункті 2.4 договору. Нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в пункті 3.2.3 та додатку № 1 до договору, та до закінчення строку дії договору (а.с.21 на звор.).
Оскільки відповідач не дотримувалася графіку погашення заборгованості, вказане призвело до збільшення суми нарахованих процентів відносно орієнтовної суми, що зазначена у графіку погашення заборгованості.
При цьому, згідно з наданим позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що проценти за користування кредитом за відсотковою ставкою нараховані позивачем в межах дії договору (24 тижні), а саме з 28 червня 2024 року по 13 грудня 2024 року. Загальна сума нарахованих відсотків становить 39 334,60 грн, і зазначена сума після закінчення строку дії договору (13 грудня 2024 року) не змінювалась.
Суд також вважає, що відповідачка, зробивши часткову оплату в сумі 8 500 грн з метою виконання умов договору, вчинила конклюдентні дії щодо визнання договору.
Таким чином, встановивши під час розгляду справи, що позичальник не виконала в повному обсязі визначені кредитним договором обов'язки по поверненню одержаних в якості кредиту грошових коштів та сплати процентів в межах строку користування кредитом, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за процентами.
Відповідно до положень частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором.
Позивач обґрунтовано нараховував проценти у розмірі та в межах строку, визначених кредитним договором, що відображено у розрахунку заборгованості.
Свого розрахунку, який би спростовував розрахунок позивача, відповідчкою суду не надано. За таких обставин суд доходить висновку про те, що наданий фінансоовою установою розрахунок заборгованості за кредитним договором у сукупності з випискою з рахунку позичальника та іншими доказами є належним і допустимим доказом, який не спростовано відповідачем. Вказане узгоджується із позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду викладеній у постанові від 22 квітня 2024 року в справі № 559/1622/19.
Висновки суду
Таким чином суд, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені при судовому розгляді справи; оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності; керуючись принципами розумності, справедливості, виваженості та добросовісності, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права ухвалює рішення про повне задоволення позову, яке відповідає завданню цивільного судочинства, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України щодо справедливого, неупередженого і своєчасного вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню документально підтверджений сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн (а.с.11).
Керуючись статтями 252, 259, 263 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі статей 204, 205, 207, 526, 610, 611, 618, 626, 638, 1048, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, статей 12, 77, 78, 79, 80, 81, 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" заборгованість за кредитом від 28 червня 2024 року в загальній сумі 49 234 (сорок дев'ять тисяч двісті тридцять чотири) грн 60 коп. та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
На рішення може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його ухвалення.
Учасники справи
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика", бульв. Лесі Українки, 26, оф. 411, м. Київ, 01133, ЄДРПОУ 41084239.
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя Костянтин ШЕПЕЛЬ