ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.11.2025Справа № 910/10059/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування»
до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»
про стягнення 28 396, 95 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (далі - позивач, ТДВ «Експрес Страхування») звернулося до Господарського суду міста Києва (далі - суд) з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (далі - відповідач, ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп») про стягнення страхового відшкодування у розмірі 28 396,95 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі Договір страхування наземних транспортних засобів програма страхування «Преміум» № 209.24.07144 від 17.09.2024 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля Peugeot 308, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у зв'язку чим, відповідно до положень ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 108 Закону України «Про страхування», позивачем отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника/водія транспортного засобу - автомобіля Opel Movano, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , застрахована ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на підставі Договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ЕР 223001627), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача, який був виконаний останнім лише частково.
Автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 910/10059/25 та справу передано на розгляд судді Літвіновій М.Є.
Ухвалою суду від 14.08.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви 5 (п'ять) днів з дня вручення цієї ухвали шляхом подання суду письмової заяви, до якої долучити всі докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Позивачем, у строк встановлений судом, подано клопотання про долучення до матеріалів справи документи для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 25.08.2025 відкрито провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду; ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу; повідомлено сторін, що у разі надходження до суду відзиву відповідача на позовну заяву позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач в свою чергу має право подати заперечення на відповідь на відзив позивача; попередити відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Також, вказаною ухвалою суду примірник даної ухвали ухвалено надіслати на адресу Моторного (транспортного) страхового бюро України, зобов'язавши направити на адресу Господарського суд міста Києва інформацію щодо полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за № ЕР 223001627 - для приєднання до матеріалів справи.
25.08.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив суд у задоволенні позову відмовити, оскільки позивач просить стягнути саме вартість відновлювального ремонту транспортного засобу, а не оцінену шкоду із врахуванням фізичного зносу транспортного засобу.
Відповідач наголошує, що страховий акт та рахунок не є належними та допустимими доказами для оцінки шкоди, за відсутності звіту чи висновку про визначення вартості.
Відповідач зазначав, що відповідно до Звіту про визначення вартості матеріального збитку № 51824, завданого власнику колісного транспортного засобу, що був складений ФОП Рябчук А.В., вартість матеріального збитку, заподіяного власнику пошкодженого транспортного засобу Peugeot, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 75 495,74 грн без урахуванням ПДВ на запасні частини, а відтак ним в повному обсязі виплачено страхове відшкодування відповідно до ст. 22, 28, 29, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Також, відповідач зазначав, що якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі ст. 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
08.09.2025 Моторним (транспортним) страховим бюро України на виконання вимог ухвали суду від 25.08.2025 було надано Інформацію з єдиної централізованої бази даних МТСБУ про дані полісу № ЕР 223001627.
15.09.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній заперечував проти аргументів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, посилаючись на те, що у наданому відповідачем звіті зазначено лише підсумкову суму збитку, яка складається з вартості складових та вартості матеріалів і робіт, проте не містить калькуляції чи розрахунків, що дозволяли б перевірити, які саме деталі підлягають заміні, яка їхня вартість, які роботи передбачено виконати, скільки нормо-годин закладено та за якою ціною. Відсутність деталізованого кошторису, а також застосоване коригування ринкової вартості -7% до довідкової ціни без наведення ринкових аналогів чи первинних пропозицій продажу суперечить вимогам Національного стандарту № 1 та Методики товарознавчої експертизи колісних транспортних засобів, які прямо зобов'язують оцінювача наводити вихідні дані та джерела, що підтверджують ринкову вартість запасних частин і робіт.
Позивач зазначав, що наданий ним рахунок-фактура СТО, у якому детально наведено перелік виконаних робіт, кількість нормо-годин, вартість матеріалів і запчастин, а також застосовані знижки, що підтверджує ринковий характер ціни, та платіжне доручення про виплату страхового відшкодування підтверджує реальну вартість відновлювального ремонту у заявленому до стягнення розмірі.
За приписами частини п'ятої ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до частини п'ятої ст. 252 ГПК України, справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва
17.09.2024 між ТДВ «Експрес Страхування» (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено Договір страхування наземних транспортних засобів програма страхування «Преміум» № 209.24.07144 (далі - Договір страхування).
Об'єкт страхування: застрахований транспортний засіб (далі - ТЗ): Peugeot 308, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (п. 4.1. Договору страхування).
Відповідно до п. 6.1. Договору страхування, ДТП відноситься до переліку страхових ризиків визначеного у межах класу страхування 3.
Безумовна франшиза за кожним страховим випадком (% від страхової суми) у разі пошкодження за ризиками пунктів 6.1.-6.6. індивідуальної частини Договору - 0% (п. 7.1. Договору страхування).
Пунктом 9.1. Договору страхування передбачено, що строк дії Договору з 00:00 год 18.09.2024 по 23:59 год 17.09.2025 включно.
06.06.2025 в 19.11 годин ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Opel Movano, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , по пр. Червоної Калини, 17-А в м. Києві, порушив п. 10.9 Правил дорожнього руху, рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпечності свого маневру та скоїв зіткнення з припаркованим автомобілем Peugeot 308, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що спричинило пошкодження вказаних транспортних засобів, чим вчинив правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.
Вина водія транспортного засобу Opel Movano, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , у скоєнні ДТП підтверджується матеріалами справи № 754/9288/25 (Провадження № 3/754/2603/25), за результатами розгляду якої Деснянським районним судом м. Києва винесено постанову від 25.06.2025.
Оскільки, внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено, зокрема, автомобіль Peugeot 308, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 (страхувальник) звернулася 09.06.2025 до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування для відновлення автомобіля.
З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Peugeot 308, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , проведено його огляд, про що складено Протокол огляду транспортного засобу від 09.06.2025.
Філією «Укравто на столичному» Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Автомобільна Корпорація» були виставлено рахунок-фактуру № 0000008220 від 16.06.2025, згідно якого вартість послуг становить 47 539,06 грн, вартість запчастин (матеріалів) становить 56 353,63 грн, а разом 103 892,69 грн з ПДВ.
У зв'язку із зазначеним, позивачем, на підставі зібраних документів складено Страховий акт № 3.25.02542-1 від 18.06.2025 на суму 103 892,69 грн.
На підставі зазначених документів позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором страхування, здійснив відшкодування шкоди завданої внаслідок спірної ДТП шляхом перерахування коштів у сумі 103 892,69 грн на рахунок Філії «Укравто на столичному» ТОВ «Українська Автомобільна Корпорація», що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 6581365935 від 20.06.2025.
18.07.2025 позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування № 3.25.02542-СК на суму 103 892,69 грн.
У відповідь на вказану заявою про виплату страхового відшкодування, відповідачем було надано лист вих. № 250001352497-1 від 31.07.2025 про прийняте рішення, в якому повідомлено, що рахунок суми страхового відшкодування в порядку регресу було проведено на підставі Звіту № 51824, складеного ФОП Рябчук А.В., згідно з яким вартість складових, що підлягають заміні - 36 202,82 грн, вартість матеріалів та робіт - 39 292,92 грн, яка у загальному розмірі 74 495,74 грн буде перерахована згідно претензії, що і було здійснено відповідачем, що підтверджується платіжною інструкцією № ЗР091164 від 31.07.2025.
Оскільки вимога позивача про виплату страхового відшкодування була задоволена відповідачем лише частково, і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Частиною першою ст. 108 Закону України «Про страхування» від 18.11.2021 № 1909-IX (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 1909-IX), страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов'язаних із нею фактичних витрат.
Таким чином, до позивача в межах здійсненої ним суми страхового відшкодування перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно з частиною першою ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами першою та другою ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п.п. 1, 3 частини першої ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Як вбачається з матеріалів справи, вина ОСОБА_2 - водія транспортного засобу Opel Movano, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , у скоєнні ДПТ, внаслідок якої було пошкоджено застрахований позивачем автомобіль Peugeot 308, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та виплачено суми страхового відшкодування, встановлена постановою Деснянського районного суду м. Києва від 25.06.2025 у справі № 754/9288/25 (Провадження № 3/754/2603/25).
Частиною четвертою ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Однак, у разі якщо цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою.
Згідно з Інформацією з єдиної централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України, наданою на запит суду, станом на момент ДТП цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля Opel Movano, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на підставі Договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ЕР 223001627) із встановленим розміром франшизи 0,00 грн та страховою сумою за шкоду, заподіяну майну, - 160 000,00 грн, який був діючим на момент ДТП - 06.06.2025.
Таким чином, відповідальність за шкоду, завдану власником транспортного засобу - автомобіля Opel Movano, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , в межах страхової суми, несе ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».
Разом з тим, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначав, що ним, на вимогу позивача, було здійснено виплату суму страхового відшкодування у розмірі 75 495,74 грн вартості матеріального збитку, заподіяного власнику пошкодженого транспортного засобу Peugeot, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , визначеного відповідно до Звіту № 51824 про визначення вартості матеріального збитку, тоді як позивач просить стягнути саме вартість відновлювального ремонту транспортного засобу, а не оцінену шкоду із врахуванням фізичного зносу транспортного засобу.
Згідно з частиною другою ст. 999 ЦК України, до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Водночас, як передбачено у ст. 985 ЦК України, особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законами України «Про страхування», «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Згідно з п. 6 розділу VI Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21.04.2024 № 3720-IX, договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону (вводиться в дію з 1 січня 2025 року), продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами.
Як вбачається з матеріалів справи, Договір страхування наземних транспортних засобів програма страхування «Преміум» № 209.24.07144 від 17.09.2024 та Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ЕР 223001627) були укладені та набрали чинності в 2024 році.
За приписами п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV) відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
За загальним правилом згідно з ст. 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Однак, спеціальні норми Закону № 1961-IV обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (п. 22.1 ст. 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (ст. 29); відповідно до п. 32.4, п. 32.7 ст. 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з п. 12.1 ст. 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту (поліс № ЕР 223001627) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 160 000,00 грн, франшиза - 0,00 грн.
Разом із цим, відповідач, як страховик відповідальності винної у дорожньо-транспортній пригоді особи, на підставі спеціальної норми ст. 29 Закону № 1961-IV здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі ст. 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Враховуючи наведене, у справі, що розглядається, у відповідача, у зв'язку з настанням страхового випадку (ДТП), виник обов'язок відшкодувати позивачеві шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком (160 000,00 грн) і в межах суми (фактичних затрат), право на вимогу якої перейшло до позивача у зв'язку з виплатою страхового відшкодування, але виходячи з вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, з урахуванням коефіцієнту зносу деталей, за мінусом франшизи та ПДВ. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 02.05.2018 у справі № 910/6094/17, від 12.03.2018 у справі № 910/5001/17, від 14.05.2018 у справі № 910/5092/17, від 01.06.2018 у справі № 910/20199/17, від 01.02.2018 у справі № 910/22886/16 та від 02.10.2018 у справі № 910/171/17.
Правила відшкодування шкоди заподіяної третій особі встановлені п. 22.1. ст. 22 Закону № 1961-IV, згідно якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов'язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв'язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні (частина перша ст. 18 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21.04.2024 № 3720-IX).
Згідно з ст. 29 Закону № 1961-IV, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Страховик не відшкодовує шкоду, пов'язану із втратою товарної вартості транспортного засобу (п. 32.7 ст. 32 Закону № 1961-IV).
Пунктом 2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (далі - Методика) передбачено, що вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості (п. 8.3. Методики).
Пунктом 9 частини другої ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Водночас, проведення оцінки завданої шкоди суб'єктом оціночної діяльності є необхідним у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнта фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою.
Відповідно до п. 7.38 Методики, значення коефіцієнту фізичного зносу Ез приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів; 5 років - для мототехніки.
Разом з тим, з доданої до позовної заяви копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 - автомобіля Peugeot 308, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , вбачається, що даний автомобіль є 2023 року випуску, а отже на момент ДТП (06.06.2025) строк експлуатації вказаного транспортного засобу не перевищував строк, встановлений у п. 7.38 Методики.
Таким чином, відповідно до Методики, коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу Peugeot 308, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , є таким що, дорівнює 0, та не має бути застосований при обрахунку суми страхового відшкодування, яке зобов'язаний виплатити відповідач за умовами полісу № ЕР 22300162.
Враховуючи вищезазначене, заперечення відповідача щодо неправомірності вимоги позивача про стягнення відновлювального ремонту без урахування коефіцієнту фізичного зносу спростовуються матеріалами справи, оскільки у даному випадку коефіцієнт фізичного зносу дорівнює 0.
Відповідно до п. 36.6. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV, страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Пунктом 77 частини першої ст. 1 Закону України «Про страхування» від 18.11.2021 № 1909-IX, франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування та/або законодавством.
Частиною четвертою ст. 94 Закону № 1909-IX передбачено, що договором страхування може передбачатися франшиза, яка може бути умовною та безумовною. У разі зазначення в договорі страхування умовної франшизи страховик не відшкодовує частину збитку, яка не перевищує розмір франшизи, але відшкодовує збитки в повному обсязі, якщо збиток перевищує розмір франшизи. У разі зазначення в договорі страхування безумовної франшизи страховик вираховує розмір франшизи при здійсненні страхової виплати за кожним страховим випадком.
Згідно полісу № ЕР 223001627, франшиза становить 0,00 грн, а отже, розмір страхового відшкодування, яке просить стягнути позивач з відповідача, не підлягає зменшується на суму франшизи.
За приписами частини першої ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підтвердження розміру шкоди, завданої внаслідок ДТП, позивач надав суду протокол огляду транспортного засобу від 09.06.2025, рахунок-фактура Філії «Укравто на столичному» Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Автомобільна Корпорація» № 0000008220 від 16.06.2025 на суму 103 892,69 грн з ПДВ, страховий акт №3.25.02542-1 від 18.06.2025 на суму 103 892,69 грн та платіжну інструкцію кредитового переказу коштів № 6581365935 від 20.06.2025, відповідно до яких вартість відновлювального ремонту автомобіля Peugeot 308, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження у ДТП, склала 103 892,69 грн з ПДВ.
Зауважень щодо переліку та вартості запчастин, робіт і матеріалів, зазначених у зазначеному рахунку-фактурі, відповідач в ході розгляду справи не навів, як і не вказав, які саме пошкодження, на його думку, не є наслідком ДТП, що сталася 06.06.2025.
Проте, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначав, що страховий акт та рахунок не є належними та допустимими доказами для оцінки шкоди, за відсутності звіту чи висновку про визначення вартості.
Слід зазначити, що сама по собі вартість ремонту, визначена на підставі вказаних документів, не може автоматично покладатися на страхову компанію винної особи в повному обсязі, в силу приписів спеціального Закону № 1961-IV та пунктів 7.38 та 7.39 Методики, адже при обчисленні вартості ремонту обов'язковому застосуванню підлягає коефіцієнт фізичного зносу, який коригує вартість відновлювального ремонту із врахуванням віку, технічного стану та експлуатаційних характеристик пошкодженого автомобіля.
Разом з тим, як зазанчалось, у даному випадку при розрахунку суми страхового відшкодування коефіцієнт фізичного зносу, виходячи з року випуску транспортного засобу, не застосовується, оскільки дорівнює 0.
Частиною першою ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а отже така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 01.02.2018 року в справі № 910/22886/16.
Як зазначено в прийнятих за результатами перегляду справ даної категорії постановах Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17, від 20.03.2018 у справі №911/482/17, від 03.07.2019 у справі № 910/12722/18, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/9396/17, від 06.07.2018 у справі № 924/675/17.
За висновком суду, виплата позивачем страхового відшкодування, розмір якого визначено на підставі рахунку ремонтної організації, є правомірною і такий рахунок разом з відповідним платіжним дорученням про виплату страхового відшкодування є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.
Верховний Суд у постанові від 28.02.2018 у справі № 757/22706/15-ц вказав, що у випадку виплати страхового відшкодування безпосередньо страхувальнику, виплата здійснюється без податку на додану вартість, який повертається страхувальнику після надання документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту на суму, що включає ПДВ, в межах суми страхового відшкодування.
Згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 6581365935 від 20.06.2025, сума страхового відшкодування була виплачена на рахунок Філії «Укравто на столичному» ТОВ «Українська Автомобільна Корпорація».
Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська Автомобільна Корпорація» (індивідуальний податковий номер 031215626558) є платником податку на додану вартість з 17.07.1997, що підтверджується даними реєстру платників ПДВ, які міститься на офіційному веб-сайті Державної фіскальної служби України за посиланням https://cabinet.sfs.gov.ua/registers/pdv.
Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність включення до вартості ремонту та виплаченого страхового відшкодування суми податку на додану вартість.
Проте, відповідачем було виплачено суму страхового відшкодування позивачу лише частково у розмірі 75 495,74 грн.
З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування у розмірі 28 396,95 грн (103 892,69 грн - 75 495,74 грн) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При цьому, суд наголошує, що враховуючи положення частини першої ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», практику Європейського суду з прав людини у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 (заява № 4909/04) та у рішенні у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29, усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Також, у позовній заяві було зазначено, що попередній розрахунок суми судових витрат, які позивач вже поніс та очікує понести у зв'язку з розглядом справи судом - розмір судового збору 3 028,00 грн.
Слід зазначити, що при розрахунку розміру судового збору, судом врахований понижуючий коефіцієнт у розмірі 0,8, який застосовується при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі згідно з частиною третьою ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
У зв'язку із задоволенням позову, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, розрахований з урахуванням понижуючого коефіцієнта у розмірі 0,8, відповідно до положень ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» до Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 28 396, 95 грн задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (адреса: 04050, місто Київ, вулиця Глибочицька, буд. 44; ідентифікаційний код 24175269) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (адреса: 04073, місто Київ, пр. Бандери Степана, буд. 22; ідентифікаційний код 36086124) суму страхового відшкодування у розмірі 28 396 (двадцять вісім тисяч триста дев'яносто шість) грн 95 коп. та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 17.11.2025.
Суддя М.Є. Літвінова